Справа: № 2-а-2606/09 Головуючий у 1-й інстанції: Таран Н.Г.
Суддя-доповідач: Малинін В.В.
Іменем України
"15" квітня 2010 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого: Малиніна В.В.,
суддів: Горяйнова А.М., Маслія В.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Києві апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Білоцерківському районі Київської області на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25 лютого 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у Білоцерківському районі Київської області про визнання рішення неправомірним та зобов'язання здійснити нарахування виплати як дитині війни, -
У листопаді 2008 року ОСОБА_2 (далі-позивач) звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом до управління Пенсійного фонду України у Білоцерківському районі Київської області (далі - відповідач, УПФУ), в якому просив визнати неправомірним рішення відповідача щодо відмови у проведенні йому перерахунку та виплаті надбавки до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком за 2006-2007 роки. Також просить поновити строк звернення до суду.
Позовні вимоги мотивує тим, що він належить до категорії громадян, на яких поширюються соціальні пільги та гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни», а тому має право на отримання щомісячного підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, проте відповідачем вказана норма закону не була врахована при обчисленні розміру його пенсії.
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25 лютого 2009 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.
Стягнуто з відповідача на користь позивача недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу за 2007 рік, починаючи з листопада 2007р. по грудень 2007р.
Відповідач, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25 лютого 2009 року та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при ухваленні судового рішення було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції вірно врахував клопотання відповідача про застосування до спірних правовідносин пропущення строку на звернення до адміністративного суду, передбаченого ст.99 КАС України.
Згідно ч.2 ст.99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Позивач про порушення свого права на отримання грошової допомоги відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у 2006 році дізнався у 2007 році, однак позов подав лише у листопаді 2008 року, тобто з пропуском річного строку, встановленого ч.2 ст.99 КАС України. Докази, які підтверджують поважні причини пропуску такого строку, матеріали справи не містять.
Відповідно до ч.1 ст.100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач наполягав на застосуванні цього процесуального строку, а тому суд першої інстанції вірно відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача недоплаченої щомісячної державної допомоги відповідно до вимог Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за 2006 рік та до листопада 2007 року на підставі ч.1 ст.100 КАС України.
Що стосується позовних вимог за листопад-грудень 2007 року, необхідно зазначити, що судом першої інстанції також вірно було застосовано норми матеріального права в даній частині позову.
З урахуванням законодавчо визначеного розміру щомісячного підвищення до пенсії, що встановлюється для громадян віднесених до категорії «діти війни», судова колегія вважає обґрунтованими та такими, що частково підлягають задоволенню позовні вимоги в частині зобов'язання проведення перерахунку пенсії позивача з урахуванням щомісячного підвищення у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за листопад-грудень 2007 року.
Право на перерахунок пенсії позивач набув з 09 липня 2007 року, тобто з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007, яким було визнано неконституційним положення Закону України від 19.12.2006р. № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким було зупинено на 2007 рік дію ст.30 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позовні вимоги підлягають задоволенню з моменту звернення позивача до адміністративного суду.
За таких обставин, судом першої інстанції правомірно постановлено рішення у справі на підставі чинного законодавства.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.
Керуючись ст. ст. 197, 198, 200, 205, 206, 207, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Білоцерківському районі Київської області на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25 лютого 2009, - залишити без задоволення.
Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області 25 лютого 2009року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у Білоцерківському районі Київської області про визнання рішення неправомірним та зобов'язання здійснити нарахування виплати як дитині війни, - залишити без змін.
Матеріали справи повернути до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України.
Головуючий:
Судді: