Справа №333/6116/20
Провадження №2-о/333/266/20
03 листопада 2020 року м.Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:
судді Круглікової А.В.,
присяжних Скібіної І.А.,
Бараненко Т.С.,
за участю секретаря судового засідання Іщенко А.О.,
прокурора Березовської А.В.,
представника заявника Шишка О.Г.,
лікаря-психіатра Строкової Н.М.,
заінтересованої особи ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду справу № 333/6116/20 за заявою медичного директора КНП «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» ЗОР Судовської Т.Г. про госпіталізацію до психіатричного закладу у примусовому порядку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , -
Медичний директор КНП «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» ЗОР Судовська Т.Г. звернулась до Комунарського районного суду м. Запоріжжя з заявою про госпіталізацію до психіатричного закладу у примусовому порядку ОСОБА_2 , посилаючись на те, що останній одноразово лікувався в КНП «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» ЗОР в період з 31.12.2019 року по 04.02.2020 року з діагнозом: «Гострий поліморфний психотичний розлад із симптомами шизофренії». Із анамнезу відомо, що з 18 по 20 років епізодично приймав психоактивні речовини, «щось колов», потім самостійно припинив, залежність заперечує. В ЗОНД не лікувався. Зі слів матері, психічний стан змінився з 2018 року: став замкненим, мовчазним, грубим по відношенню до неї, заявляв, що через Інтернет за ним спостерігають, «дають підказки до дій», закривав камеру комп'ютера, з квартири практично не виходив. Різка зміна стану відбулась з 28.12.2019 року після смерті бабусі: не впускав в квартиру поліцію, ритуальну службу, заявляв, шо бабуся жива, вмовляв не ховати її, був напружений, підозрілий, не спав, не впускав родичів в квартиру, бився з ними, заявляв, що «це артисти», що навкруги театр, не впізнавав матір, називав її « ОСОБА_3 ». У відділенні був підозрілим, викрикував окремі фрази, не пов'язані між собою. Відмічався період психомоторного збудження, заявляв, що «все це театр, навкруги - псевдородичі,бабуся жива». Виписаний з лікарні у задовільному стані, на першому плані емоційне сплощення, звуження кола інтересів. Після виписки ліки не приймав, дільничного лікаря-психіатра не відвідував. Погіршення стану відбулося з літа 2020 року: став відгородженим, замкненим, поводився агресивно до матері, заявляв, що це підставна особа, проявляв до неї агресію, погрожував розправою, вважав, що за ним хтось стежить, спостерігає, всі налаштовані проти нього, себе вважав ОСОБА_4 , почав чути «голоси». На пропозицію матері звернутися до лікаря був в край злісним, грубив їй. В день госпіталізації 30.10.2020 року в магазині «Сільпо» намагався скоїти крадіжку, на спробу охоронця зупинити його, проявив агресію (захватавши шию охоронця бойовим прийомом). 30.10.2020 року о 20.10 ОСОБА_2 доставлений спеціалізованою бригадою швидкої допомоги в КНП «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» ЗОР у супроводі матері за рапортом поліції, запропонована госпіталізація, від якої категорично відмовився. ОСОБА_2 був оглянутий черговим лікарем-психіатром приймального відділення, який підтвердив загострення тяжкого хронічного психічного розладу. Враховуючи високу вірогідність скоєння суспільно-небезпечного діяння та небезпеку до себе та оточуючих, госпіталізований у примусовому порядку. 31.10.2020 року о 8.30 год. пацієнт був оглянутий комісією лікарів-психіатрів, яка дійшла висновку, що останній страждає тяжким психічним розладом у формі параноїдної шизофренії, безперервний тип перебігу, галюцинаторно-параноїдний синдром з агресивними тенденціями (агресія по відношенню до матері, охоронця). У відповідності ст.ст. 14,22 Закону України «Про психіатричну допомогу» примусова госпіталізація доцільна, лікування можливе тільки в умовах психіатричного стаціонару. У зв'язку з тим, що пацієнт оглянутий комісією лікарів-пісихіатрів у вихідний день (субота), медична документація протягом 24 годин не була направлена до суду. Таким чином, рішення суду про примусову госпіталізацію відсутнє та ОСОБА_2 був виписаний 31.10.2020 року о 19.20 год. 31.10.2020 року о 19.30 год. ОСОБА_2 був знову госпіталізований у примусовому порядку, як особа, яка страждає тяжким психічним розладом та виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї та оточуючих.
01.11.2020 року о 9.00 год. повторно оглянутий комісією лікарів-психіатрів, за висновком якої ОСОБА_2 страждає тяжким психічним розладом у формі параноїдної шизофренії, безперервний тип перебігу, галюцинаторно-параноїдкий синдром з агресивними тенденціями (агресія по відношенню до матері, охоронця). У відповідності ст.ст. 14, 22 Закону України «Про психіатричну допомогу», примусова госпіталізація доцільна. Лікування можливе тільки в умовах психіатричного стаціонару. У зв'язку з тим, що пацієнт оглянутий комісією лікарів-психіатрів у вихідний день (неділя), медична документація протягом 24 годин не була направлена до суду. Таким чином, рішення суду про примусову госпіталізацію відсутнє та ОСОБА_2 був виписаний 01.11.2020 року о 17.30 год.
01.11.2020 року о 17.40 год. ОСОБА_2 знов госпіталізований у примусовому порядку, як особа, яка страждає тяжким психічним розладом та виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї та оточуючих. 02.11.2020 року о 9.00 год. ОСОБА_2 повторно оглянутий комісією лікарів-психіатрів, яка дійшла висновку, що пацієнт страждає тяжким психічним розладом у формі параноїчної шизофренії, безперервний тип перебігу, галюцинаторно-параноїдний синдром з агресивними діями (агресія по відношенню до матері, охоронця). У відповідності ст.ст. 14, 22 Закону України «Про психіатричну допомогу», примусова госпіталізація доцільна, лікування можливе тільки в умовах психіатричного стаціонару.
У судовому засіданні представник психіатричного закладу обставини, викладені в наведеній вище заяві, підтримав повністю, просив суд її задовольнити.
Лікар-психіатр у судовому засіданні повідомив про необхідність госпіталізації ОСОБА_2 до психіатричного закладу у примусовому порядку.
Прокурор заяву підтримала і просила суд винести рішення про госпіталізацію ОСОБА_2 до психіатричного закладу у примусовому порядку.
Заінтересована особа заяву підтримала та просила суд винести рішення про госпіталізацію ОСОБА_2 до психіатричного закладу у примусовому порядку.
ОСОБА_2 у судовому засіданні проти примусової госпіталізації заперечував.
Розглянувши матеріали заяви від 02.11.2020 р., заслухавши пояснення учасників процесу, суд дійшов висновку про задоволення заяви з огляду на наступне.
Згідно з ст. 14 Закону України «Про психіатричну допомогу», особа, яка страждає на психічний розлад, може бути госпіталізована до закладу з надання психіатричної допомоги без її усвідомленої письмової згоди або без письмової згоди її законного представника, якщо її обстеження або лікування можливі лише в стаціонарних умовах, та при встановленні в особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона: вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність.
Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судами при розгляді справ як джерело права. У своєму рішенні Європейський Суд з прав людини (справа «Анатолій Руденко проти України») від 17.04.2014 року зазначив, що особа не може вважатися «Психічно хворою» та позбавлена волі, якщо не дотримано трьох нижченаведених мінімальних умов; по-перше, об'єктивна медична експертиза повинна достовірно показати, що особа є психічно хворою; по-друге, психічний розлад має бути таким, що обумовлює примусове тримання особи у психіатричній лікарні; по-третє, необхідність продовжуваного тримання у психіатричній лікарні залежить від стійкості такого захворювання.
Як вбачається з висновку комісії лікарів-психіатрів від 02.11.2020 року, ОСОБА_2 страждає тяжким психічним розладом у формі параноїчної шизофренії, безперервний тип перебігу, галюцинаторно-параноїдний синдром з агресивними діями (агресія по відношенню до матері, охоронця). У відповідності ст.ст. 14, 22 Закону України «Про психіатричну допомогу», примусова госпіталізація доцільна, лікування можливе тільки в умовах психіатричного стаціонару.
Отже, наявні в матеріалах справи докази, а також надані суду пояснення лікаря-психіатра, зокрема, що ОСОБА_2 тяжким психічним розладом у формі параноїчної шизофренії, безперервний тип перебігу, галюцинаторно-параноїдний синдром з агресивними діями, став відгородженим, замкненим, поводився агресивно до матері, заявляв, що це підставна особа, проявляв до неї агресію, погрожував розправою, вважав, що за ним хтось стежить, спостерігає, всі налаштовані проти нього, себе вважав ОСОБА_4 , почав чути «голоси», в день госпіталізації 30.10.2020 року в магазині «Сільпо» намагався скоїти крадіжку, на спробу охоронця зупинити його, проявив агресію, підтверджують необхідність госпіталізації ОСОБА_2 до психіатричного закладу у примусовому порядку.
У зв'язку з чим, суд дійшов висновку, що заява медичного директора КНП «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» ЗОР ОСОБА_5 про госпіталізацію до психіатричного закладу у примусовому порядку ОСОБА_2 підлягає задоволенню судом.
Керуючись ст.ст. 14, 22 Закону України «Про психіатричну допомогу», ст.ст. 258, 259, 263-265, 268, 339-342 ЦПК України, суд -
Заяву медичного директора КНП «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» ЗОР Судовської Т.Г. про госпіталізацію до психіатричного закладу у примусовому порядку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 - задовольнити.
Госпіталізувати у примусовому порядку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до психіатричного закладу КНП «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» ЗОР, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Сєдова, буд.6.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суд м. Запоріжжя. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Суддя Комунарського районного суду
м.Запоріжжя А.В.Круглікова
Присяжні: І.А.Скібіна
Т.С.Бараненко