Справа №635/4159/20
Провадження по справі 1-в/635/567/2020
29 жовтня 2020 року Харківський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю прокурора - ОСОБА_2 ,
представника Державної установи "Темнівська виправна колонія (№100)" - ОСОБА_3 ,
засудженого - ОСОБА_4 ,
секретар судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в сел. Покотилівка Харківського району Харківської області клопотання засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, з неповною середньою середньою освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- 16 листопада 1998 року Комінтернівським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 140, ч.3 ст. 140 КК України в редакції 1960 року до 2 років позбавлення волі з конфіскацією майна;
- 30 травня 2003 року Апеляційним судом Харківської області за ст. 17, ч.3 ст. 81, ч.3 ст. 185, ст. 198 КК України до 6 років 6 місяців позбавлення волі, звільненого 08 квітня 2009 року умовно-достроково на невідбутий строк 3 місяці 9 днів;
- 06 вересня 2011 року Комінтернівським районним судом м. Харкова за ч.2 ст. 186, ч.2 ст. 185 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі, звільненого 23 липня 2014 року умовно-достроково на невідбутий строк 10 місяців 24 дні;
- 15 серпня 2017 року Апеляційним судом Харківської області за ч.2 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі,
про умовно-дострокове звільнення від подальшого відбування покарання,
Засуджений ОСОБА_4 звернувся до суду з клопотанням про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, посилаючись на те, що сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення. Засуджений зазначає, що вважає доведеною можливість його переходу на наступний етап реінтеграції, він здатний до саморегуляції, правослухняної поведінки в соціумі без ізоляції.
В судовому засіданні засуджений ОСОБА_4 підтримав клопотання про умовно-дострокове звільнення, просив суд його задовольнити.
Прокурор ОСОБА_2 та представник Державної установи «Темнівська виправна колонія (№100)» ОСОБА_3 у судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання засудженого ОСОБА_6 .
Суд, вислухавши пояснення засудженого, дослідивши матеріали клопотання та матеріали особової справи засудженого, вважає клопотання таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 засуджений вироком Фрунзенського районного суду м. Харкова від 06 грудня 2016 року за ч.2 ст. 186, ст. 75 КК України до 4 років позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки.
Вироком Апеляційного суду Харківської області від 15 серпня 2017 року вирок Фрунзенського районного суду м. Харкова від 06 грудня 2016 року щодо ОСОБА_4 в частині призначення покарання скасовано, постановлено новий вирок, яким призначено ОСОБА_4 покарання за ч.2 ст. 186 КК України у виді 4 років позбавлення волі. Відповідно до ч.5 ст. 72 КК України в редакції від 26 листопада 2015 року зараховано ОСОБА_4 в строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення з 23 листопада 2016 року по 03 грудня 2016 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Вирок набрав законної сили 15 серпня 2017 року.
Початок строку відбуття покарання ОСОБА_4 - 04 грудня 2017 року, кінець строку - 08 листопада 2021 року.
Засуджений з 26 грудня 2017 року відбуває покарання в Державній установі «Темнівська виправна колонія (№100)».
Згідно характеристики на засудженого, наданої начальником відділення СПС майором внутрішньої служби ОСОБА_3 , погодженої заступником начальника установи із соціально-виховної роботи «Темнівської виправної колонії (№100)» ОСОБА_7 від 20 серпня 2020 року, засуджений в місцях позбавлення волі знаходиться з 05 грудня 2017 року. За час тримання в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» характеризувався посередньо, режим тримання не порушував, стягнень та заохочень не мав.
З 26 грудня 2017 року засуджений відбуває покарання у Державній установі «Темнівська виправна колонія (№100)». Засуджений працевлаштований до промислової зони установи до цеху №1, дільниці переробки вторсировини, поставлені завдання виконує повністю та своєчасно, залучається до безоплатних робіт з благоустрою установи, до виконання робіт ставиться позитивно, проявляє розумну ініціативу. За час відбування покарання характеризується посередньо, стягнень не має, адміністрацією установи з метою стимулювання правослухняної поведінки заохочувався чотири рази. Засуджений намагається дотримуватись норм, які визначають порядок і умови відбування покарання та розпорядок дня установи, дотримується правомірних та ввічливих взаємовідносин з персоналом установи, виконує їх законні вимоги. Засуджений залучається до безоплатних робіт з благоустрою установи, до яких відноситься з розумною ініціативою, приймає особисту в організації виховних заходів. Засуджений ОСОБА_4 бере участь у реалізації програми диференційованого виховного впливу «Професія», до реалізації програми ставиться із зацікавленістю.
Соціально-корисні зв'язки з рідними підтримує шляхом побачень та телефонних розмов, отримує від них посилки та передачі, стосунки доброзичливі.
За вироком суду засуджений має судові витрати в розмірі 1474,62 гривень, з яких відшкодовано 85 гривень. Крім того, на користь ОСОБА_8 27264 гривень у якості відшкодування матеріальх збитків.
На профілактичному обліку установи засуджений не перебуває, проте згідно рапорту командира роти №3 батальйону №3 УПП в м. Харків ДПІ капітана поліції ОСОБА_9 , ОСОБА_4 перебував на момент затримання в активному розшуку.
Адміністрація виправної колонії вважає, що засуджений ОСОБА_4 за час відбування покарання не довів своє виправлення, застосування до нього умовно-дострокового звільнення від відбування покарання на підставі ст. 81 КК України є передчасним.
Відповідно до положень ст. 81 КК України особу може бути умовно-достроково звільнено повністю або частково. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим: не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за корупційний нетяжкий злочин, умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисне кримінальне правопорушення і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисне кримінальне правопорушення, за яке вона засуджена до позбавлення волі.
Відповідно до ч.1 ст.50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.
Виконання призначеного покарання є доцільним тільки за тієї умови, що ним досягається поставлена в законі мета: крім кари ще і виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів. Якщо ця мета може бути досягнута ще до закінчення призначеного судом строку покарання, то в подальшому у його виконанні відпадає необхідність. З огляду на це, закон передбачає можливість застосування судом умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.
За змістом кримінального закону умовно-дострокове звільнення від відбування покарання є правом, а не обов'язком суду і можливе лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого, а умовно-достроковому звільненню підлягають лише ті засуджені, які протягом всього, а не певного періоду часу, сумлінною поведінкою і ставленням до праці довели своє виправлення. Для цього всі дані про особу беруться у сукупності, в тому числі й дані, що характеризують ступінь тяжкості вчиненого злочину і особу засудженого в цілому. При цьому вирішальним є не факт відбуття певної частини покарання, а саме виправлення засудженого.
У відповідності до положень п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про умовно дострокове звільнення від відбування покарання і заміни не відбутої частини покарання більш м'яким» № 2 від 26 квітня 2002 року, суду слід ретельно з'ясувати: ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях, а також його наміри щодо прилучення до праці. Висновок суду про виправлення засудженого повинен бути зроблений і з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, а також даних, що характеризують його особу.
Згідно до положень ст.6 КВК України, виправлення засудженого - це процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої поведінки, свідоме відновлення засудженого в соціальному статусі повноправного члена суспільства, повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя у суспільстві.
Сумлінна поведінка засудженого означає зразкове дотримання вимог режиму, правил внутрішнього розпорядку; додержанні дисципліни; виконанні вказівок і розпоряджень адміністрації пенітенціарної установи; наявності заохочень і відсутності стягнень; участі у самодіяльних організаціях засуджених; товариському ставленні до інших засуджених.
Крім того, сумлінна поведінка передбачає не тільки наявність у засудженого заохочень, застосованих у порядку, визначеному законодавством, а і те, що він подає позитивний приклад для поведінки інших засуджених.
Під сумлінним ставленням до праці слід розуміти добропорядне, відповідальне та чесне ставлення до покладених на особу трудових обов'язків; працьовитість, додержання правил трудового розпорядку, вимог трудового законодавства, правил охорони праці та техніки безпеки; бережливе використання певного обладнання, інструментів, матеріалів тощо.
При визначенні сумлінності в поведінці засудженого та його ставленні до праці мають значення не окремі вчинки, а стабільна, постійна лінія поведінки та спосіб життя засудженого за весь час відбування ним покарання.
З матеріалів особової справи засудженого вбачається, що останній протягом всього часу відбування покарання характеризується посередньо, має чотири заохочення, стягнень не має.
ОСОБА_4 неодноразово судимий за вчинення тяжких кримінальних правопорушень, тричі звільнявся умовно-достроково від подальшого відбування покарання.
Разом з тим, після звільнення з місць позбавлення волі, засуджений ОСОБА_4 належних висновків для себе не робив та знову вчинив кримінальне правопорушення, за що був засуджений до позбавлення волі.
Зазначені факти свідчать про те, що ОСОБА_4 має стійку тенденцію на систематичне вчинення злочинів, а також про неефективність застосування до нього умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.
Враховуючи характеристики засудженого, його ставлення до вчиненого кримінального правопорушення, поведінку та спосіб життя час відбуття покарання, суд приходить до висновку про відсутність даних, які б свідчили про виправлення засудженого та досягнення цілей покарання в більш короткий термін, а тому суд приходить до висновку про неможливість застосування до засудженого умовно-дострокового звільнення.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 537, 539 КПК України, ст. 81 КК України, суд -
У задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_4 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання - відмовити.
Ухвала протягом семи днів з дня її проголошення може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Харківський районний суд Харківської області, а засудженим в той же строк, з моменту вручення йому копії ухвали суду.
Суддя ОСОБА_1