Номер справи 766/13927/20 Головуючий в І інстанції Кузьміна О.І.
Номер провадження №22-ц/819/1592/20 Доповідач Полікарпова О.М.
29 жовтня 2020 року м. Херсон
Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючогоПолікарпової О.М.
суддівВоронцової Л.П.
Ігнатенко П.Я.
секретарСікора О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Магда Максим Анатолійович, на рішення Херсонського міського суду Херсонської області у складі судді Кузьміної О.І. від 11 вересня 2020 року у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису,
У вересні 2020 ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про видачу обмежувального припису, а саме: видати обмежувальний припис ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 на строк 6 (шість) місяців з покладенням на нього обов'язків:
-заборонити перебувати в місці проживання (перебування) з ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ;
-заборонити наближатися на відстань, ближче 100 (ста) метрів, до місця проживання (перебування) постраждалої особи;
-заборонити особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;
- заборонити вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб;
- про видачу обмежувального припису повідомити Дніпровське відділення поліції Херсонського відділу поліції ГУНП в Херсонській області для взяття ОСОБА_2 на профілактичний облік та виконавчий комітет Дніпровської районної у м. Херсоні ради.
В обґрунтування позову зазначила, що її син ОСОБА_2 з 2014 року почав активно вживати алкогольні напої та наркотичні засоби, що стало передумовою для прояву домашнього насильства щодо неї. Протягом останніх років ОСОБА_2 , будучи в стані сп'яніння, застосовує щодо неї словесні образи, погрози, приниження, залякування. Він постійно погрожує її вбити, демонструючи при цьому силу, агресію, хапаючись за небезпечні предмети. В неї є реальні підстави вважати, що таку погрозу він може реалізувати. Їй немає куди піти, тож єдине місце, де вона може від нього сховатися, це її власна кімната. При цьому вона не може вийти на кухню, в туалет чи на вулицю. І до її кімнати він неодноразово силоміць вривається, продовжуючи свої агресивні дії.
ОСОБА_2 не працює, водночас постійно потребує грошей для придбання алкоголю, тому він краде чи вимагає їх у неї. З квартири він виніс чимало цінних речей. Мав місце випадок притягнення його до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 185 КК України за крадіжку її майна. Однак це не зупинило його і він продовжує вчиняти ті самі дії.
Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 11 вересня 2020 року заяву ОСОБА_1 задоволено частково, видано обмежувальний припис відносно ОСОБА_2 , якому визначені тимчасові обмеження його прав, та покладено на нього обов'язки, а саме:
-заборонено наближатися на визначену безпечну відстань не менше 5 метрів до ОСОБА_1 , до місця її знаходження;
-заборонено особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому ОСОБА_2 , переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;
-заборонено вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_1 або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Обмежувальний припис видано строком на 6 (шість) місяців, в решті вимог відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Магда М.А., подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його необґрунтованість та неправильне встановлення обставин, які мають значення для справи, просила рішення змінити та покласти на ОСОБА_2 обов'язки заборони перебувати в місці проживання (перебування) з постраждалою особою ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 ; заборонити наближатися на відстань, ближче 100 (ста) метрів до місця проживання (перебування) постраждалої особи.
В обґрунтування апеляційної скарги вказує на те, що відмовляючи у задоволенні частини вимог, суд виходив з того, що ОСОБА_2 є співвласником квартири і це позбавить його прав на власність, проте не звернув увагу на те, що згідно ст.3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. В даному випадку мова йде не про позбавлення права власності, а лише про тимчасові обмеження. Вказує, що у своїх рішеннях ЄСПЛ неодноразово вказував, що домашнє насильство та певна бездіяльність держави відносно кривдника може свідчити про порушення ст.3 Конвенції.
Крім того вважає, що заборона перебувати у місці проживання з постраждалою особою матиме позитивний вплив і на самого кривдника.
Письмовий відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Під час судового засідання ОСОБА_1 та її представник адвокат Магда М.А. наполягали на задоволенні скарги з підстав, у ній зазначених.
ОСОБА_2 на розгляд справи до суду апеляційної інстанції не з'явився.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи частково заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що фактичне місце проживання ОСОБА_2 за однією з потерпілою адресою, та зважаючи на те, що він є співвласником вказаної квартири, тому покладення на нього заборони перебувати у вказаній квартирі порушить його права на володіння та користування житлом, яке у нього є єдиним, і такий захід не може бути визнаний пропорційним за встановлених обставин.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з таких підстав.
Протидія насильству у сім'ї є одним із важливих напрямів суспільного розвитку. Вона розглядається не лише як соціальна проблема, а, насамперед, як проблема захисту прав людини і, перш за все, прав жінок. При здійсненні насильства у сім'ї відбувається порушення прав і свобод конкретної людини, що вимагає втручання з боку держави і суспільства.
Невжиття своєчасних обмежувальних заходів щодо кривдника може призвести в подальшому до завдання шкоди здоров'ю потерпілої від насильства у сім'ї.
Основним нормативно-правовим актом, який регулює спірні правовідносини у вказаній сфері, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (далі Закон). Цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.
Частиною першо1 статті 1 Закону передбачено, що домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Відповідно до частини першої статті 24 Закону до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належать: 1) терміновий заборонний припис стосовно кривдника; 2) обмежувальний припис стосовно кривдника; 3) взяття на профілактичний облік кривдника та проведення з ним профілактичної роботи; 4) направлення кривдника на проходження програми для кривдників.
Пунктом 7 частини першої статті 1 Закону передбачено, що обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
Згідно з частиною третьою статті 26 Закону рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
Оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи (п.9. ч.1 ст.1 Закону).
Крім того, Законом визначено, що видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків.
Суди під час вирішення такої заяви мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів дітей і батьків.
Статтею 350-6 ЦПК України передбачено, що, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або відмову в її задоволенні. У разі задоволення заяви суд видає обмежувальний припис у вигляді одного чи декількох заходів тимчасового обмеження прав особи, яка вчинила домашнє насильство, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» на строк від одного до шести місяців.
У той же час згідно із частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З матеріалів справи вбачається і це встановлено судом, що відповідно до свідоцтва від 19 грудня 2013 року, посвідченого Управлінням комунальної власності Херсонської міської ради, житлове приміщення АДРЕСА_2 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 та членам її сім'ї ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 (а.с.17).
Згідно відповіді ГУНП в Херсонській області від 23 вересня 2020 року № 20-аз/20/23/01-2020 ОСОБА_1 у період з 17.05.2018 р. по 19.08.2020 р., тобто на протязі 2 років, п'ять разів зверталася до органів Національної поліції України з приводу психологічного насилля щодо неї з боку її сина. За цими зверненнями складений один протокол за ч.1 ст.173-2 КУпАП. Доказів про наслідки його розгляду заявник суду не надала /а. с. 15/.
Вироком Херсонського міського суду Херсонської області від 06.06.2018 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнано винуватим у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України та призначено йому покарання у вигляді громадянських робіт на строк 120 годин, позов потерпілої ОСОБА_1 задоволено повністю, стягнуто з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування завданої майнової шкоди 8333,33 гривень.
Встановивши, що ОСОБА_5 є співвласником квартири, у якій проживає як він, так і ОСОБА_1 , а також те, що вказана квартира є єдиним житлом для ОСОБА_5 , колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що покладення на ОСОБА_5 заборони перебувати в квартирі порушує його права на користування житлом, яке у нього є єдиним, і такий захід не може бути визнаний пропорційним за встановлених обставин, а заборона ОСОБА_2 наближатися до ОСОБА_1 на відстань ближче 100 метрів фактично унеможливлює користування ОСОБА_2 житлом, що фактично позбавляє його конституційного права на житло і проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Доводи апеляційної скарги про те, що суд неповно з'ясував фактичні обставини справи не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються матеріалами справи і зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції.
Твердження апелянта про те, що у заяві про видачу обмежувального припису йдеться про тимчасове позбавлення кривдника права на користування житлом жодним чином не спростовують висновок суду про те, що такий захід у даному випадку не є пропорційним.
Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на законі, не містять нові факти чи засоби доказування, висновки суду не спростовують та підлягають відхиленню.
В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, тому судом апеляційної інстанції не переглядається.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 11 вересня 2020 року ухвалене судом з додержанням норм матеріального та процесуального права, є законним та обґрунтованим, а тому відсутні підстави для його скасування.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Магда Максим Анатолійович, залишити без задоволення.
Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 11 вересня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ О.М. Полікарпова
Судді: _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ Л.П. Воронцова
_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ П.Я. Ігнатенко
Повний текст постанови складений 03 листопада 2020 року.
Суддя О.М. Полікарпова