Номер провадження: 11-сс/813/1709/20
Номер справи місцевого суду: 523/14879/20 1-кс/523/3743/20
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
27.10.2020 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря с/з ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Суворовського районного суду м.Одеси від 05 жовтня 2020 року про застосування до ОСОБА_9 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 42020162040000060 від 17.09.2020 року за ознакамизлочину, передбаченого ч.2 ст.189 КК України, -
Зміст оскарженого судового рішення.
Ухвалою слідчого судді Суворовського районного суду м. Одеси від 05 жовтня 2020 року було задоволено клопотання слідчого СВ Хаджибеївського ВП Суворовського ВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_10 та до ОСОБА_9 , підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.189 КК України застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» строком на 60 днів, до 30 листопада 2020 року.
В якості альтернативного запобіжного заходу визначена застава - 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1 098 500 гривень та у разі внесення застави на підозрюваного покладено обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не погодившись із зазначеною ухвалою слідчого судді захисник ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу скасувати та постановити нову, якою застосувати до ОСОБА_9 запобіжний захід у виді домашнього арешту за місцем його мешкання.
Доводи апеляційної скарги обґрунтував тим, що слідчий суддя значно завищив розмір застави та не прийняв до уваги матеріальне та соціальне становище обвинуваченого.
Позиції учасників судового провадження.
Захисник ОСОБА_7 в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 та просив її задовольнити.
Прокурор ОСОБА_6 заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив апеляційний суд залишити оскаржену ухвалу слідчого судді без змін.
Мотиви апеляційного суду.
Заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали провадження за клопотанням слідчого та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до таких висновків.
Відповідно до ч.2 ст.177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Слід зазначити, що найбільш значущою гарантією прав людини, встановленою ст.29 Конституції України, є право на свободу та особисту недоторканність. Відповідно до цієї статті передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
При розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суддя-доповідач апеляційного суду вважає за необхідне застосувати Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
Відповідно до ст.5 Конвенції, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури встановленої законом: п.с) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчинені нею правопорушення, або обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Згідно з положеннями ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст.176 цього Кодексу.
Згідно із п.4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Статтею 194 КПК України передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
В рішенні «Єлоєв проти України» Європейський суд з прав людини вказує на те, що пункт 4 статті 5 забезпечує заарештованим чи затриманим особам право на перегляд матеріально-правових і процесуальних умов, які з погляду Конвенції, є суттєвими для забезпечення «законності» позбавлення свободи. Це означає, що компетентний суд має перевірити не лише дотримання процесуальних вимог національного законодавства, а й обґрунтованість підозри, яка стала підставою для затримання, а також мети, з якою застосовувалося затримання (також справа «Буткевічюс проти Литви»).
Вирішуючи питання про наявність обґрунтованої підозри поняття якої не міститься в національному законодавстві, слід виходити з його визначення наведеного в практиці Європейського суду з прав людини, який неодноразово зазначав, що наявність «обґрунтованої підозри» у вчиненні правопорушення передбачає «наявність фактів або інформації, які могли б переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла-таки вчинити злочин». Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, № 182), (Erdagoz v. Turkey (Ердагоз проти Туреччини).
Так, органом досудового розслідування ОСОБА_9 підозрюється у тому, що 16.09.2020 року о 14:00 год. ОСОБА_11 та ОСОБА_12 разом із ОСОБА_13 прибули до приміщення офісу ПП «МЕТАЛІСТ КАА», за адресою: м. Одеса, вул. Хімічна, 35, та повідомили ОСОБА_14 про необхідність повернення ОСОБА_13 боргу, при цьому погрожуючи йому та його близьким родичам фізичною розправою та пошкодженням майна.
Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, 19.09.2020р. приблизно о 16:45 год. ОСОБА_11 , ОСОБА_9 та ОСОБА_12 , діючи за попередньою змовою групою осіб, з метою доведення свого злочинного умислу до кінця, прибули до офісу ПП «МЕТАЛІСТ КАА», де стали вимагати від ОСОБА_14 віддати їм грошові кошти у сумі 25 тисяч доларів США, які він нібито винен ОСОБА_13 , при цьому продовжуючи чинити психологічний тиск на ОСОБА_14 , що виразився у погрозі фізичної розправи та пошкодженням майна останнього. ОСОБА_14 , побоюючись за своє життя та здоров'я, сприймаючи вказані погрози реально, надав згоду на вимогу ОСОБА_9 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 щодо передачі їм грошових коштів.
Далі, 02.10.2020р. приблизно о 16:50 год. ОСОБА_14 , знаходячись за адресою: м. Одеса, вул. Хімічна, 35, передав ОСОБА_11 , ОСОБА_9 та ОСОБА_12 частину грошових коштів в сумі 20 тисяч грн., після чого останні були затримані співробітниками поліції. Своїми умисними діями ОСОБА_11 , ОСОБА_9 та ОСОБА_12 заподіяли потерпілому майнову шкоду в розмірі 20 тис.грн.
Апеляційний суд погоджується з висновками слідчого судді про те, що підозра ОСОБА_9 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.189 КК України, обґрунтована долученими до клопотання слідчого доказами, зокрема:
-заявою ОСОБА_14 від 17.09.2020 року, про те, що дві особи на ім'я ОСОБА_15 і ОСОБА_16 вимагали у нього грошові кошти у розмірі 25 000 дол. США. (а.с.7);
-протоколами допиту потерпілого ОСОБА_14 від 17.09.2020 року, від 21.09.2020 року, від 23.09.2020 року;
-фототаблицями з відеофайлу від 19.09.2020 року;
-протоколом пред'явлення особи до впізнання за фотознімками від 21.09.2020 року, відповідно до якого потерпілий ОСОБА_14 впізнав під №4 особу, яка вимагала у нього грошові кошти та погрожувала фізичною розправою, та, згідно довідки доданої до протоколу, вказаною особою є ОСОБА_17 ;
-протоколом затримання ОСОБА_9 від 02.10.2020 року на місці вчинення злочину;
-іншими матеріалами провадження.
Відповідно до п. 175 рішення ЄСПЛ у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.07.2011 року, термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Апеляційний суд вважає, що на даному етапі досудового розслідування вказані докази є вагомими та достатніми для обґрунтування підозри ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого йому злочину. При цьому, відповідно до статей 89, 94 КПК України та Глави 28 КПК України питання про встановлення вини підозрюваного у вчиненні інкримінованого йому злочину, оцінка зібраних доказів на предмет їх достовірності і допустимості відноситься до компетенції суду за наслідками судового розгляду кримінального провадження по суті обвинувачення, а підстав для визнання доказів недопустимими, відповідно до ст.87 КПК України в ході апеляційного розгляду не встановлено.
Враховуючи наведене, ОСОБА_9 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч.2 ст.189 КК України, за який передбачена відповідальність у виді позбавлення волі на строк до семи років.
Таким чином, враховуючи тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_9 у разі доведеності його вини, існує ризик того, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнути кримінальної відповідальності.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Ризик того, що підозрюваний може переховуватися від суду також підтверджується і тією обставиною, що є громадянином іншої держави, у зв'язку з чим має об'єктивну можливість з метою уникнення покарання виїхати за межі України.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м.Києва від 06.04.2020 року було надано дозвіл на затримання ОСОБА_9 та приводу його у судове засідання з метою застосування відносно нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Разом з цим, апеляційний суд враховує обставини злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_9 , а саме: вимагання, тобто висунення вимоги передачі грошових коштів з погрозою насильства над потерпілим та знищенням майна останнього за попередньою змовою групою осіб.
Вищенаведене в сукупності з характером інкримінованого ОСОБА_9 злочину та тяжкістю можливого покарання, а також те, що він раніше притягувався до кримінальної відповідальності на території України, вказують на актуальність існування ризику вчинення іншого злочину та переховування підозрюваного від суду.
При цьому обставини передбачені ч.2 ст.183 КПК України, що виключають можливість застосування до підозрюваного ОСОБА_9 запобіжного заходу у виді тримання під вартою апеляційним судом не встановлені.
Апеляційний суд погоджується з висновком слідчого судді про наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, що підтверджується характеристикою особи підозрюваного ОСОБА_9 , який, знаходячись в працездатному віці, офіційно не працевлаштований, не має джерел доходу, а тому обґрунтовано доведено наявність ризику вчинення в майбутньому ОСОБА_9 іншого корисливого злочину.
Апеляційний суд бере до уваги обставини, що відповідно до положень ст.178 КПК України слід враховувати при обранні запобіжного заходу, а саме те, що ОСОБА_9 має постійне місце проживання, є інвалідом другої групи, позитивно характеризується за місцем проживання, одружений, має малолітню дитину, однак вважає, що вказані обставини, не спростовують викладені в ухвалі висновки слідчого судді та не дають достатніх підстав вважати, що зазначені соціальні фактори можуть мати стримуючу дію та сприятимуть зменшенню існуючих ризиків.
Враховуючи наведені обставини, апеляційний суд вважає, що слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про те, що на теперішній час існують ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, та на підставі повного та всебічного дослідження всіх обставин провадження дійшов обґрунтованого висновку про неможливість застосування до ОСОБА_9 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
Разом з тим, відповідно до ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно з ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Апеляційний суд вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги сторони захисту про те, що слідчий суддя в якості альтернативного запобіжного заходу визначив розмір застави для підозрюваного ОСОБА_9 , який не відповідає критеріям необхідності та пропорційності.
В порушення вимог п.2 ч.5 ст.182 КПК України слідчий суддя не врахував, що максимальний розмір застави для особи, що підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч.2 ст.189 КК України, в силу вимог ст.12 КК України, може бути визначений в сумі від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Положення ч.5 ст.182 КПК України чітко регламентують те, що у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Апеляційний суд вважає, що при постановленні оскаржуваної ухвали слідчим суддею не були належним чином виконанні вимоги ч.5 ст.182 КПК України, оскільки в ухвалі відсутнє обґрунтування виключності випадку, який виправдовує застосування до підозрюваного ОСОБА_9 застави в розмірі 1 098 500 гривень.
Крім того, слідчий у своєму клопотанні про застосування до ОСОБА_9 запобіжного заходу у виді тримання під вартою зазначив про можливість застосування до підозрюваного застави у розмірі вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч.4 ст.176 КПК України запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.
Пунктом 18) ст.3 КПК України встановлено, що слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Положеннями ч.3 ст.176 КПК України встановлено, що слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.
Системний аналіз зазначених норм права дає підстави дійти висновку про те, що до повноважень слідчого судді, в тому числі, відноситься здійснення контролю щодо обґрунтованості застосування запобіжного заходу до підозрюваного, який запропонований слідчим чи прокурором у відповідному клопотанні. При цьому, діючим кримінальним процесуальним законом не передбачена можливість слідчого судді за власної ініціативи застосувати до підозрюваного більш суворий запобіжний захід, ніж запропонований у клопотанні слідчого, прокурора.
За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку про те, що слідчий суддя вийшов за межі вимог клопотання слідчого та за власної ініціативи збільшив розмір застави, чим погіршив становище підозрюваного, не вмотивувавши своє рішення в цій частині, в порушення вимог ч.4 ст.182 КПК України визначив підозрюваному ОСОБА_9 завідомо непомірний розмір застави, що призвело до істотного порушення вимог кримінального процесуального закону.
Відповідно до п.4 ч.2 ст.409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Викладені обставини є підставою для скасування ухвали слідчого судді.
Згідно до п.2 ч.3 ст.407 КПК України, апеляційний суд, скасувавши ухвалу слідчого судді, постановляє нову ухвалу.
При розгляді питання щодо визначення розміру застави у вказаному кримінальному провадженні у відповідності до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» апеляційний суд застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
Позиція Європейського суду стосовно питання обрання національними судами запобіжного заходу у вигляді застави та призначення її розміру, цілковито прослідковується в рішенні Суду у справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain) від 28 вересня 2010 року. У цій справі, Суд, посилаючись на пункт 3 статті 5 Конвенції, підтвердив, що внесення застави може вимагатися лише за наявності законних підстав для затримання особи, а також те, що уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність подальшого тримання обвинуваченого під вартою. Більше того, якщо навіть сума застави визначається виходячи із характеристики особи обвинуваченого та його матеріального становища, за певних обставин є обґрунтованим врахування також і суми збитків, у заподіянні яких ця особа обвинувачується.
Згідно абзацу 4 пункту 16 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» № 511-550/0/4-13 від 04.04.2013 року, слід не допускати встановлення такого розміру застави, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави
Таким чином, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув'язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.
Приймаючи рішення про визначення розміру застави, в якості альтернативного запобіжного заходу, апеляційний суд враховує особу ОСОБА_9 , який має постійне місце проживання, є інвалідом другої групи, одружений, має малолітню дитину, що свідчить про наявність у нього міцних соціальних зв'язків, його майновий стан, обставини злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_9 .
Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку про те, що застава в межах, передбачених п.2 ч.5 ст.182 КПК України здатна забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а тому апеляційний суд вважає за необхідне визначити йому заставу в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 168 160 гривень (2102 грн. * 80).
На переконання апеляційного суду саме такий розмір застави у сукупності з покладенням на ОСОБА_9 обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України буде достатнім для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, дозволить контролювати його місце перебування під час досудового розслідування, а також зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, на які посилається слідчий у клопотанні про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_8 , підлягає частковому задоволенню, а ухвала слідчого судді - скасуванню з постановленням нової ухвали.
Керуючись статтями 177, 178, 182, 183, 194, 309, 376, 404, 405, 407, 409, 419, 532 КПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 - частково задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Суворовського районного суду м.Одеси від 05 жовтня 2020 року, якою до ОСОБА_9 , підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.189 КК України застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» строком на 60 днів, до 30 листопада 2020 року із визначенням застави 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1 098 500 грн - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого СВ Хаджибеївського ВП Суворовського ВП в м.Одесі ГУНП в Одеській області ОСОБА_10 .
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою до 30 листопада 2020 року з утриманням в ДУ «Одеський слідчий ізолятор.
Визначити в якості альтернативного запобіжного заходу ОСОБА_9 заставу - 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 168 160 гривень.
Підозрюваний, або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу на рахунок: Банківські реквізити; Депозитний рахунок для зарахування заставних сум
Отримувач: Одеський апеляційний суд, код ЄДРПОУ 42268321
Рахунок отримувача UA308201720355299001001086720; Банк отримувача: ДКСУ м. Київ, код банку 820172. Призначення платежу: згідно ухвали суду від 27.10.2020 р., заставна сума за ОСОБА_9 , судді: ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 .
У разі внесення застави на відповідний рахунок Одеського апеляційного суду ОСОБА_9 підлягає негайному звільненню з під варти, з покладанням обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, а саме:
1)прибувати до слідчого у даному кримінальному провадженні з періодичністю 1 раз на тиждень;
2)не відлучатися з м.Одеси буз дозволу слідчого;
3)повідомляти слідчого про зміну місця проживання;
4)утримуватися від спілкування з іншими підозрюваними у даному кримінальному провадженні;
5)здати на зберігання слідчому свій паспорт для виїзду за кордон;
6)носити електронний засіб контролю.
Роз'яснити підозрюваному, що відповідно до ч.ч.8,10,11 ст.182 КПК України, у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України. Застава внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
Строк дії ухвали до 30 листопада 2020 року.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4