Номер провадження: 11-кп/813/2122/20
Номер справи місцевого суду: 498/793/19
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
28.10.2020 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 15.09.2020 року про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, у кримінальному провадженні №12019160280000092 від 04.05.2019 року, -
встановив:
оскарженою ухвалою районного суду задоволено клопотання прокурора та продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, строком до 13.11.2020 року, щодо:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Гіржове Великомихайлівського району Одеської області, громадянина України, не працюючого, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,-
обвинуваченого у кримінальному провадженні №12019160280000092 від 04.05.2019 року, у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст.348 КК України.
З представлених апеляційному суду матеріалів убачається, що в Біляївському районному суді Одеської області перебуває на розгляді кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 , у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст.348 КК України.
Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 15.09.2020 року задоволено клопотання прокурора та продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_8 , строком до 13.11.2020 року.
Мотивуючи прийняте рішення про продовження строку тримання під вартою, районний суд послався на дані про особу обвинуваченого ОСОБА_8 , який обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину та ризики, передбачені ст.177 КПК, які були враховані при обранні запобіжного заходу. Зокрема, суд послався на те, що ризики, які були враховані при обранні запобіжного заходу, не перестали існувати, оскільки обвинувачений може вжити спроб переховуватися від суду та впливати на свідків, які на даний час не допитані, а томужоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе забезпечити належної поведінки обвинуваченого.
Не погоджуючись з рішенням суду захисник ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу районного суду та постановити нову, якою застосувати до обвинуваченого запобіжний захід не пов'язаний із триманням під вартою. Захисник посилається на відсутність ризиків, які обумовлюють необхідність продовження застосування найсуворішого запобіжного заходу.
Заслухавши суддю-доповідача; обвинуваченого та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити; прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги; вивчивши матеріали справи; обговоривши доводи апеляційної скарги; провівши судові дебати; апеляційний суд приходить до висновку про таке.
Частина перша ст. 404 КПК України (далі - КПК) передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Стаття 370 КПК передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Враховуючи Рішення Конституційного суду України від 13 червня 2019 року, яким визнано неконституційним закріплене статтею 392 КПК обмеження права учасників кримінального провадження окремого апеляційного оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, ухвали, які постановлені судом першої інстанції на стадії судового розгляду, до ухвалення судового рішення по суті, підлягають перегляду в апеляційному порядку.
На даний час нормативне регулювання положень кримінального процесуального закону ще не здійснено і порядку розгляду таких скарг не передбачено, але при вирішенні питання щодо строків та порядку розгляду цих справ, суд керується загальними засадами кримінального провадження.
Для забезпечення перевірки законності та обґрунтованості тримання обвинуваченого під вартою, суд вважає за необхідне провести апеляційний розгляд даного провадження у порядку, передбаченому для оскарження ухвали районного суду про продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою під час досудового розслідування.
За змістом ст. 331 КПК до спливу двомісячного строку з дня застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовую, змінює запобіжний захід у виді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Апеляційний суд вважає, що розглядаючи питання доцільності продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 , районний суд виконав вимоги ст.ст. 199, 331 КПК, та прийняв обґрунтоване рішення про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого.
З наданих апеляційному суду матеріалів убачається, що на стадії розгляду судом питання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_8 , останній обвинувачується в скоєні кримінального правопорушення передбаченого ст.348 України, який у відповідності до положень ст.12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів.
Апеляційний суд погоджується з висновком районного суду, що тяжкість пред'явленого обвинувачення ОСОБА_8 , а також існування ризику того, що обвинувачений, перебуваючи на волі, усвідомлюючи тяжкість передбаченого законом покарання у разі визнання його винним за вчинення замаху на вбивство працівника правоохоронного органу під час виконання службових обов'язків працівниками правоохоронних органів, може вдатися спроб переховуватися від суду, що підтверджується фактом переховування останнього після вчинення злочину від правоохоронних органів, виправдовуютьпродовження строку дії найсуворішого запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_8 , та дають апеляційному суду можливість прийти до висновку про наявність по справі реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, навіть з урахуванням презумпції невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи обвинуваченого.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що застосування інших, більш м'яких альтернативних запобіжних заходів не зможе забезпечити виконання обвинуваченим його процесуальних обов'язків, що безпосередньо може вплинути на дотримання розумних строків судового розгляду.
Обставин, передбачених ч.2 ст.183 КПК, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, як районним судом, так і колегією суддів апеляційного суду, встановлено не було.
Доводи сторони захисту про те, що обвинувачений ОСОБА_8 не переховувався від органів досудового розслідування та суду, апеляційний суд також визнає непереконливими, оскільки ця обставина спростовується тим, що обвинувачений зник з місця вчинення злочину, а достовірність показів обвинуваченого щодо залишення місця вчинення злочину було обумовлено побоюваннями останнього за своє життя, потребує перевірки під час судового розгляду справи в сукупності з іншими доказами.
З урахуванням вищенаведеного, апеляційний суд погоджується з висновком районного суду про необхідність продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 виходячи з положень ст.ст. 177, 178, 183, 199 КПК, та існування реальної потреби завершити судовий розгляд кримінального провадження.
Апеляційним судом не встановлено істотних порушень положень КПК, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при розгляді судом першої інстанції питання щодо продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, які б були безумовною підставою для скасування оскаржуваної ухвали.
За таких обставин апеляційний суд не знаходить підстав для скасування оскаржуваної ухвали.
Разом з цим, враховуючи те, що обвинувачений досить тривалий час перебуває під вартою, а судовий розгляд кримінального провадження ще не завершений, апеляційний суд вважає за необхідне звернути особливу увагу районного суду на положення ст.8 Конституції України та ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Аналіз практики Європейського суду щодо тлумачення положення «розумний строк» свідчить: в рішенні у справі «Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства» Суд роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б не природно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
У розумінні Європейського суду для визначення того, чи була тривалість певного строку розумною, передусім встановлюється початок цього строку та його закінчення. Строк, який слід брати до уваги у зазначеному відношенні, охоплює собою все провадження.
Аналіз наданих апеляційному суду копій матеріалів кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 , пояснень захисника та прокурора, свідчить про те, що кримінальне провадження перебуває на розгляді суду першої інстанції більше року. Протягом цього часу обвинувачений тримається під вартою, але судовий розгляд ще не звершений.
Апеляційний суд вважає таку тривалість розгляду даного кримінального провадження неприпустимою, що з огляду на положення ч.4 ст.28, ч.1 ст.318 КПК, може потягти за собою порушення принципу розумності строку розгляду справи.
Керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 183, 199, 376, 404, 405, 407, 419, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд, -
постановив:
Апеляційні скарги захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 - залишити без задоволення, а ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 15.09.2020 року, якою обвинуваченому ОСОБА_8 , продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою,- залишити без змін.
Звернути увагу районного суду на необхідність дотримання вимог ст.28, ч.1 ст.318 КПК України, щодо розумності строку розгляду кримінального провадження.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4