25 серпня 2009 року м. Вінниця
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду
Вінницької області в складі:
головуючого Іващука В.А.,
суддів: Колоса С.С., Медяного В.М.,
при секретарі Пшеничній Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м.Вінниці від 15 травня 2009 року,
установила:
Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 15 травня 2009 року у задоволенні зазначеного позову відмовлено.
У апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким частково задовольнити його позовні вимоги, а саме в частині спростування відповідачем зазначеної у заяві негативної, недостовірної інформації та в частині відшкодування моральної шкоди в розмірі п'яти тисяч гривень.
Зазначив, що судом не було взято до уваги ті обставини та докази, які мають значення для справи, зокрема судом не дана належна та об'єктивна оцінка показанням свідків, а тому висновки суду не відповідають обставинам справи.
У доводах апеляційної скарги посилається також на невірне застосування судом норм матеріального права, зокрема посилається на неправильність
Справа №22 -1840 2009 р.
Категорія: 39
Головуючий у суді першої інстанції Сало Т.Б.
Суддя - доповідач Іващук В.А.
застосування судом положень постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27 січня 2009 року, а саме п.15 даної постанови.
Відповідачка та її представник заперечували доводи апеляційної скарги через їх безпідставність. Просили апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 10 вересня 2006 року працює в Технологічно - промисловому коледжі Вінницького державного аграрного університету (далі - ТПК ВДАУ) на посаді викладача юридичних дисциплін.
Донька відповідачки ОСОБА_2 - ОСОБА_4, згідно договору про навчання № 403 від 01 вересня 2005 року, є студенткою ТПК ВДАУ з 01 вересня 2009 року на платній основі.
12 травня 2008 року за № 292 у ТПК ВДАУ зареєстрована заява ОСОБА_2. на ім'я директора даного учбового закладу, в якій вона зазначає, про неадекватне та необ'єктивне оцінювання студентів ОСОБА_1, про звернення батьків до адміністрації коледжу з проханням прийняти міри щодо поведінки викладача ОСОБА_1 Ставила питання про контролювання роботи даного викладача, про наявність письмових заяв від імені групи з проханням замінити даного викладача. Зазначала про психологічний тиск на дочку ОСОБА_4, про упереджене ставлення до неї з боку ОСОБА_1 Вказувала на факт суїциду студента коледжу, в якого був конфлікт з ОСОБА_1 У заяві також посилалась на факт засудження ОСОБА_1, у зв'язку із чим просила директора відреагувати на цю інформацію, як керівника даного учбового закладу та прийняти міри.
Також судом першої інстанції встановлено, що відповідно до протоколу № 8 циклової комісії з юридичних дисциплін, 15 лютого 2008 року розглядалось питання по доповідній записці голови циклової комісії ОСОБА_5 про негідну та непрофесійну поведінку викладача юридичних дисциплін ОСОБА_1, яка повідомила що до неї неодноразово зверталась куратор групи 613 - Б, ОСОБА_6, відносно поведінки ОСОБА_1 із студентами. Повідомляла, що неодноразово скаржились батьки студентів кураторові групи 613-Б, розглядали це питання на батьківських зборах. Також скаржились своєму кураторові - ОСОБА_3студенти 622 групи на поведінку ОСОБА_1 Крім того, вона представила на огляд і зачитала заяви від 622 та 613 групою. ОСОБА_7- заступник директора з навчальної роботи повідомив, що ситуація склалась вкрай неприємна. Бажав вислухати думку всіх викладачів циклової комісії відносно поведінки ОСОБА_1 та довести все до відома директора коледжу.
Встановивши такі обставини суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги виходячи із наступного.
Із матеріалів справи вбачається, що позивач не навів у суді першої інстанції переконливих доводів в обґрунтування своїх позовних вимог.
Суд першої інстанції, розглянувши справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих доказів, вірно встановивши зазначені вище обставини, дійшов вірного висновку.
Ухвалюючи рішення про відмову у позові суд першої інстанції виходив із того, що є підтвердженою та доведеною частина фактів викладених в заяві ОСОБА_2 (а.с.6) на адресу директора Технологічно-промислового коледжу Вінницького державного аграрного університету, а саме факту звернення батьків групи, у якій навчається ОСОБА_4, а також факт звернення інших студентів та їх батьків до адміністрації навчального закладу з приводу методики викладання та поведінки ОСОБА_1 Виходив із доведеності факту, що ОСОБА_1 був засудженим Староміським районним судом м. Вінниці та Ленінським районним судом м. Вінниці, а також із доведеності факту перебування його під арештом.
Ухвалюючи судове рішення суд першої інстанції також виходив із того, що інша частина інформації викладеної у зазначеній вище заяві ОСОБА_2, а саме в частині неякісного викладання, необ'єктивного оцінювання позивачем студентів, а також інша інформація у заяві є оціночним судженням заявниці, а тому немає підстав для задоволення позовних вимог.
Із такими висновками суду слід погодитись, оскільки до таких висновків суд дійшов без порушень норм матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Такі доводи не є підставами для скасування судового рішення з ухваленням нового про задоволення позову в частині вимог про спростування відповідачем зазначеної у заяві негативної, недостовірної інформації та в частині відшкодування моральної шкоди.
Зокрема, колегія суддів не знайшла обгрунтованими доводи апеляційної скарги про наналежну та необ'єктивну оцінку судом показань свідків, а також про неправильність висновків суду.
Із матеріалів справи вбачається, що судом достатньо повно досліджені обставини справи, дана належна оцінка показанням свідків щодо тих обставин, які мають значення для вирішення справи, а тому суд у межах позовних вимог та на підставі наданих суду доказів ухвалив правильне та справедливе рішення.
Судом правильно застосовані норми матеріального права при вирішенні цієї справи. Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування судом норм матеріального права колегія суддів не знайшла обґрунтованими.
Інші доводи також не спростовують правильних по суті та справедливих висновків суду.
Відповідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду є правильним та справедливим, постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому скасуванню чи зміні не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 314 ч.1 п.1, 315 ЦПК України, колегія суддів,
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 15 травня 2009 року у цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та протягом двох місяців може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України.