03.11.20
33/812/333/20
Справа № 473/2251/20
Провадження № 33/812/333/20
Іменем України
3 листопада 2020 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі головуючого - судді Данилової О.О.,
розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - адвоката Лукіянчина Ігоря Петровича на постанову судді Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 1 жовтня 2020 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, номер РНОКПП не відомий, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, з застосуванням адміністративного стягнення - 10200 грн. штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік,
Постановою судді Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 1 жовтня 2020 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 130 КУпАП (відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння) з накладенням штрафу у розмірі 10 200 грн. та позбавленням права керувати транспортними засобами строком на один рік.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_1 просить постанову скасувати, провадження у справі закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення. Апелянт посилався на те, що суд першої інстанції незаконно розглянув справу у його відсутності та відсутності ОСОБА_1 , що суперечить положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція); не допитав свідків, за участю яких складався протокол про адміністративне правопорушення, що позбавляє доказової сили і складеного протоколу; не дав оцінку відомостям, зазначеним у протоколі, які не відповідають конкретним обставинам справи (часу скоєння правопорушення). Докази, на які послався суд у своєму рішення, в тому числі факт керування транспортними засобами у стані алкогольного сп'яніння, апелянт вважає неналежними та недостатніми для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
В судове засідання апеляційного суду ОСОБА_1 та його захисник не з'явились. До суду надійшла заява захисника Лукіянчина О.В. про розгляд справи у його відсутність та відсутність ОСОБА_1 .
Переглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги з дотриманням вимог частини 7 статті 294 КУпАП, апеляційний суд виходить з наступного.
За змістом статті 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності.
Згідно положень статті 245 КУпАП завданнями провадження у справі про адміністративне правопорушення є повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинене правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі статтею 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (частини 1, 2 статті 251 КУпАП).
Окремим видом адміністративних правопорушень (проступків) є правопорушення на транспорті, в тому числі порушення, вчиненні під час дорожнього руху.
Пунктом 2.9.а Правил дорожнього руху (далі - Правила) водієві забороняється керувати транспортним засобом, зокрема, у стані алкогольного сп'яніння.
Відповідно до вимог 2.5. Правил водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Невиконання вказаних правил утворюють склад адміністративного правопорушення.
Так, відповідно до диспозиції частини 1 статті 130 КУпАП, одним із складів правопорушень, пов'язаних з керуванням транспортними засобами особами, у тому числі, у стані алкогольного сп'яніння, є відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Підстави та порядок виявлення у водіїв транспортних засобів алкогольного сп'яніння передбачені статтею 266 КУпАП та Інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою наказом МВС України, МОЗ України від 9 листопада 2015 року № 1452/735 (далі - Інструкція №1452).
Огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого сп'яніння (частина 1 статті 266 КУпАП, пункт 2 Інструкції №1452). Ознаками алкогольного сп'яніння є, поряд з іншим, запах алкоголю з порожнини роту, порушення координації руху та мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкіряного покрову обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці (пункт 3 Інструкції №1452).
Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводиться: 1) поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом;2) лікарем закладу охорони здоров'я, в тому числі, в разі відмови водія від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським (частина 2,3 статті 266 КУпАП, пункти 6,7 Інструкції №1452).
Пункт 6 розділу ІХ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 7 листопада 2015 року №1395 (далі - Інструкція №1395) передбачає, що у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Отже, за змістом частини 1 статті 130 КУпАП склад адміністративного порушення, в тому числі, складає сукупність фактів: керування транспортними засобами з ознаками алкогольного сп'яніння та відмова від проходження відповідно до встановленого порядку огляду або на місці зупинки, або у відповідному медичному закладі.
Керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі (рішення ВС/КАС від 20 лютого 2019 року справі № 404/4467/16а).
Вимоги до протоколів про адміністративне правопорушення передбачені статтею 256 КУпАП та Інструкцією з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженою МВД України 6 листопада 2015 року №1376 (далі - Інструкція №1376).
Відповідно до статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.
У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.
Апеляційним судом окремо досліджувалось питання щодо застосування з 1 липня 2020 року положень статті 130 КУпАП внаслідок прийняття:
- 22 листопада 2018 року Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень" № 2617-VIII (далі - Закон №2617), який набув законної сили з 1 липня 2020 року; та
- 17 червня 2020 року Закону "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень" № 720-IX (далі - Закон №720). Який набув чинності з 3 липня 2020 року.
Відповідно до пункту 4 пункту 1 розділу 1 Закону №2617 статтю 130 КУпАП викладено у редакції, яка не передбачала відповідальності водіїв транспортних засобів. Правопорушення цієї категорії водіїв віднесено до кримінальних злочинів за новою нормою Кримінального кодексу України - статтею 2861 (пункт 171) .
Відповідно до підпунктів 1) та 2) пункту 117 Закону № 720 пункти 1 та 171 із Закону №2617 виключені.
Отже, виходячи з того, що Законом №720 скасовані зміни, в тому числі, до статті 130 КУпАП, і цей закон на час розгляду справи є чинним, апеляційний суд виходить з того, що діючою є та редакція статті 130 КУпАП, яка була чинною до 1 липня 2020 року.
Такого висновку апеляційний суд дійшов також виходячи з загальної мети та змісту нововведень - посилити відповідальність водії за перебування у стані алкогольного сп'яніння. А оскільки такі новації було скасовано, то ці дії водіїв, враховуючи їх суспільну небезпеку, не можуть залишитись поза межами будь-якої відповідальності та бути неосудними.
З матеріалів цієї справи та справи про адміністративне правопорушення №473/2239/20 вбачається, що 9 липня 2020 року о 14 год. у смт. Олександрівка Вознесенського району Миколаївської області по вул. Першотравневій сталась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів: автомобіля марки TOYOTA Hiace, д.н.з НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля марки OPEL ASTRA, д.р.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 .
При оформленні матеріалів дорожньо-транспортної пригоди працівниками патрульної служби поліції у водія ОСОБА_1 виявили ознаки алкогольного сп'яніння: нестійка хода, запах із порожнини рота.
Від запропонованого поліцейськими проходження огляду на стан сп'яніння як на місці зупинки (за допомогою спеціального технічного засобу -алкотестеру «Драгер»), так і у відповідному медичному закладі ОСОБА_1 відмовився в присутності двох свідків.
Працівниками патрульної служби о 16 год. 40 хв. 9 липня 2020 року складено протокол ОБ №117683 (далі - Протокол) , в якому зазначено факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння та факт відмови водія від проходження огляду на цей стан, що кваліфіковано як порушення вимог пункту 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідність за частиною 1 статті 130 КУпАП (а.с.1).
В Протоколі зазначено, що від ознайомлення з протоколом та його підпису ОСОБА_1 відмовився.
Протокол підписаний особою, яка його складала - поліцейським СРПП Вознесенського ВП капралом поліції Мірошник І.М. та свідками.
Свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 письмово підтвердили, що 9 липня 2020 року ОСОБА_1 в їх присутності відмовився від огляду на стан сп'яніння за допомогою алкотестеру «Драгер», а також від медичного огляду в медичному закладі, хоча при цьому знаходився в стані алкогольного сп'яніння (нестійка хода, почервоніння обличчя та різкий запах алкоголю з ротової порожнини). ОСОБА_1 також відмовився від підпису в Протоколі (а.с.4,5).
До Протоколу як доказ долучено відео-зйомку подій 9 липня 2020 року (конверт а.с.3), з якої вбачається, що на місці зупинки транспортного засобу (місце дорожньо-транспортної пригоди) водієві працівники поліції пропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння на місці за допомогою спеціального технічного засобу - алкотестеру «Драгер», який було приведено в робочий стан, а також пройти медичний огляд у відповідному медичному закладі.
ОСОБА_1 мав ознаки алкогольного сп'яніння - нечітка мова, порушення координації рухів. При цьому зауваження працівників поліції він ігнорував, поводився зухвало та агресивно. На пропозицію пройти медичний огляд вимагав довести йому, що саме він керував транспортним засобом.
Доведеним є і факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом станом на 14 год. 9 липня 2020 року.
Ці обставини встановлені судовим рішенням - постановою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 24 липня 2020 року про притягнення до адміністративної відповідальності водія ОСОБА_2 (справа№473/2239/20), а також не оспорювались спочатку самим ОСОБА_1 на місці пригоди (а.с.3, 20-а секунда відео-запису).
Отже, оцінюючи поведінку ОСОБА_1 , зафіксовану відеозаписом, в сукупності з іншими доказами (даними Протоколу та письмовими поясненнями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ), апеляційний суд вважає доведеним як факт керування транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння, так і факт відмови ОСОБА_1 від проходження відповідно до встановленого порядку огляду (як на місці зупинки, так і у відповідному медичному закладі) на стан алкогольного сп'яніння, що є порушенням вимог пункту 2.5 Правил дорожнього руху та підставою відповідальності за частиною 1 статті 130 КУпАП.
Апеляційний суд не може погодитись з твердженнями апелянта про відсутність достатніх та достовірних доказів вчинення адміністративного правопорушення.
Свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 особисто підписали Протокол та дали письмові пояснення за фактом відмови ОСОБА_1 від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Їх показання не містять суперечностей та узгоджуються з іншими доказами, зокрема, відеозаписом подій того дня.
Посилання апелянта на те, що свідків не було під час складання Протоколу, не є переконливими та будь-якими доказами не підтверджено.
До того ж, сам апелянт посилається на те, що один зі свідків був пасажиром автомобіля ОСОБА_2 , що підтверджує його перебування та місці події та, на переконання суду, не перешкоджає засвідчити факт відмови ОСОБА_1 від проходження медичного огляду.
Сам по собі факт відмови від проходження медичного огляду апелянт не спростовує.
Не можуть бути підставою звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності і відомості щодо часу скоєння правопорушення, які зазначені у Протоколі.
Оскільки Протокол складався за наслідком вчинення такого правопорушення, як відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, то в ньому зазначено час скоєння саме цього правопорушення (16-38 год.), який у будь-якому разі не може співпадати з часом керування транспортним засобом на момент дорожньо-транспортної пригоди (14 год.). При цьому правила статті 256 КУпАП передбачають зазначення часу вчинення адміністративного правопорушення, суть якого полягає у відмові від проходження медичного огляду.
Не можна погодитись і з твердженням апелянта про незаконність вимог поліцейських пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння після спиву двох годин з часу дорожньо-транспортної пригоди.
За змістом пункту 9 Інструкції №1452 такий термін пов'язаний з моментом виявлення підстав для його проведення, а не часом вчиненням правопорушення. До того ж, закінчення двогодинного строку може вплинути на достовірність обстеження. Але у будь-якому випадку не може бути достатньою підставою для відмови правопорушника пройти огляд.
Не вбачає апеляційний суд і грубих порушень прав ОСОБА_1 при розгляді його справи судом першої інстанції.
Так, судовий розгляд адміністративної справи призначався судом тричі. Розгляд справи в судовому засіданні 28 липня 2020 року було відкладено на 29 липня 2020 року у зв'язку з клопотанням ОСОБА_1 про надання йому додаткового часу для звернення за правничою допомогою.
Розгляд справи в судовому засіданні 29 липня 2020 року було повторно відкладено на 1 жовтня 2020 року за клопотанням захисника ОСОБА_1 про виклик свідків (а.с.15-16).
В судове засідання 1 жовтня 2020 року надійшло клопотання захисника ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи втретє через зайнятість в іншій справі, а від самого ОСОБА_1 - через перебуванні на самоізоляції (а.с.25-27).
Такі дії ОСОБА_1 та його захисника суд першої інстанції розцінив як штучне затягування розгляду справи, спрямоване на сплив строку притягнення до адміністративної відповідальності з метою уникнення покарання.
Статтею 6 Конвенції передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Таке право кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).
Водночас, захисник та особисто ОСОБА_1 не надали суду доказів того, що ними вжито всіх можливих заходів своєчасного розгляду справи про адміністративне правопорушення, а неможливість явки в судове засідання 1 жовтня 2020 року викликана об'єктивними причинами, які не залежать від їх волі.
При цьому ОСОБА_1 та його захисник не скористались правом на письмове викладення своєї правової позиції щодо притягнення до адміністративної відповідальності.
Тому розгляд місцевим судом справи в судовому засіданні 1 жовтня 2020 року після неодноразового відкладення розгляду за клопотанням ОСОБА_1 та його захисника, не може вважатись порушенням прав, передбачених статтею 6 Конвенції.
Оскільки апеляційна скарга не містить доводів, які би спростовували висновки суду першої інстанції та доводили би порушення норм законодавства про адміністративні правопорушення, апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення скарги захисника ОСОБА_1, скасування постанови суду та закриття провадження у справі.
Керуючись статями 247, 294 ЦПК, апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Лукіянчина І.П. залишити без задоволення.
Постанову судді Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 1 жовтня 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 130 КУпАП залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Миколаївського
апеляційного суду О.О. Данилова