Справа № 141/812/15-ц
Провадження № 22-ц/801/1956/2020
Категорія: 27
Головуючий у суді 1-ї інстанції Слісарчук О. М.
Доповідач:Якименко М. М.
03 листопада 2020 рокуСправа № 141/812/15-цм. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді - доповідача: Якименко М.М.,
суддів: Ковальчука О.В., Сала Т.Б.,
розглянувши в порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Оратівського районного суду Вінницької області від 24 грудня 2015 року, ухвалене суддею Оратівського районного суду Вінницької області Слісарчуком О.М.,
У вересні 2015 року позивач ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 12.01.2011 між сторонами був укладений кредитний договір б/н шляхом підписання Анкети-заяви, згідно якої відповідач отримав кредитну картку «Універсальна картка». В подальшому 22.02.2013 відповідачем було переоформлено кредитну картку на «Універсальна Gold 55 днів», відповідно до умов якої банком позичальнику було оформлено кредит у розмірі 24400,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на сайті www.privatbank.ua, складає між ним і банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.
Відповідно до умов договору ОСОБА_1 зобов'язаний погашати заборгованість за кредитним договором, заборгованість за відсотками за використання кредитних коштів, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісію на умовах, передбачених договором, а у разі невиконання покладених на нього зобов'язань, за вимогою банку виконати їх з поверненням кредиту.
В порушення умов кредитного договору відповідач зобов'язання за вказаним договором не виконує, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка станом на 31.07.2015 становить 68360,69 гривень, з яких: 43714,29 грн. -заборгованість за кредитом; 20614,94 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 300,00 грн. - заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована складова); 3231,46 грн. - штраф (процентна складова).
Заочним рішенням Оратівського районного суду Вінницької області від 24 грудня 2015 року позов задоволено повністю.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 68360 грн. 69 коп., яка складається з наступного: 43714 грн. 29 коп. - заборгованість за кредитом; 20614 грн. 94 коп.; - заборгованість по процентам за користування кредитом; 300 грн. 00 коп.; - заборгованість за пенею та комісією; а також штрафи: 500 грн. 00 коп.; - фіксована частина, 3231 грн. 46 коп.; - процентна складова. Вирішено питання про судові витрати.
Ухвалою Оратівського районного суду Вінницької області від 20.08.2020 в задоволенні заяви відповідача про перегляд вказаного заочного рішення було відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким частково задовольнити позовні вимоги. Вказав, що суд безпідставно задовольнив позовні вимоги в повному обсязі та не врахував, що тіло кредиту банк нарахував у значно більшому розмірі, ніж підлягає до стягнення (за його розрахунком в нього борг перед банком становить 24931,24 грн.). Крім того банк незаконно нарахував заборгованість за пенею та комісією та одночасно два види штрафу.
Правом на подання відзиву на апеляційну скаргу позивач не скористався.
Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч.13 ст.7, ч.1 ст.369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали та обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд прийшов до наступного висновку.
За змістом ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким вимогам рішення суду не відповідає.
Звертаючись до суду з позовом, банк зазначив, що між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 12.01.2011 укладено кредитний договір б/н шляхом підписання Анкети-заяви, згідно якої відповідач отримав кредитну картку «Універсальна картка». В подальшому 22.02.2013 відповідачем було переоформлено кредитну картку на «Універсальна Gold 55 днів», відповідно до умов якої банком позичальнику було оформлено кредит у розмірі 24400,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
На підтвердження заявлених позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» надано копію анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку, яка підписана сторонами (а.с. 6); Витяг з Тарифів по престижним карткам Visa (а.с. 7-8); розрахунок заборгованості за кредитним договором, згідно з яким станом на 31.07.2015 становить 68360,69 гривень, з яких: 43714,29 грн. -заборгованість за кредитом; 20614,94 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 300,00 грн. - заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована складова); 3231,46 грн. - штраф (процентна складова) (а.с. 4-5) та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг (а.с. 9-32).
Між сторонами виник спір з приводу повернення грошових коштів, отриманих в кредит, та відповідальності за неналежне виконання зобов'язань позичальником.
Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд першої свій висновок мотивував тим, що позивачем доведено ті обставини, на які він посилався як на підставу своїх позовних вимог, зокрема укладення між позивачем та відповідачем договору про надання банківських послуг шляхом надання кредиту з встановленим лімітом на картковий рахунок в спосіб, визначений Умовами та Договором, а також наявності заявленого банком розміру кредитної заборгованості.
Колегія суддів частково погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Положеннями ч.ч.1, 2 статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
За змістом статті 634 цього Кодексу Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку ПАТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив стягнути заборгованість за тілом кредиту, відсотками, пенею, комісією та штрафи.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
На підтвердження своїх вимог банком надано анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, розрахунок заборгованості, Умови та правила надання банківських послуг.
З анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 12.01.2011, слідує, що в ній зазначено особисту інформацію відповідача, а саме: прізвище, ім'я, по батькові, серію та номер паспорта, дату народження, ідентифікаційний код, адресу проживання, адресу реєстрації, номери засобів зв'язку та зазначено, що ОСОБА_1 має бажання оформити платіжну картку кредитку «Універсальна».
Проте, у анкеті-заяві відсутня інформація щодо дії та строку кредитної картки, не встановлено вказаний кредитний ліміт, також не зазначена процентна ставка.
Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема прострочену заборгованість за тілом кредиту, а також пеню, комісію і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 12.01.2011, посилався на Витяг з Тарифів по престижним карткам Visa та на Умови та Правила надання банківських послуг.
Апеляційний суд звертає увагу, що у разі, якщо Умови та Правила надання банком кредиту, не містять підпису позичальника та при цьому банк не надає судам належних доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів відповідач, підписуючи заяву позичальника, а також те, що Умови та Правила містили ту чи іншу спірну умову, у момент підписання заяви позичальника, або в подальшому не змінювались, то такі Умови та Правила надання банком кредиту не можуть вважатися складовою частиною кредитного договору банку з цим позичальником.
Анкета-заява не містить відомостей про те, що відповідач не лише ознайомився зі змістом Умов та правил надання банківських послуг ПАТ КБ «ПриватБанк», а й отримав ці Умови та правила, з якими він погодився. За відсутності у сторони цих стандартних умов та правил банку, які є невід'ємною частиною договору, оскільки містять його істотні умови, які в анкеті-заяві не викладені, сторона не має можливості свідомо здійснити своє волевиявлення при укладенні договору та дотримуватися його умов, тобто визначити свою поведінку за цими правилами, що є необхідною умовою для вільного волевиявлення особи при укладенні правочину, передбаченого частиною третьою статті 203 ЦК України.
Крім того, в Анкеті-заяві про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПриватБанк» відсутні умови договору про зміну розміру процентів.
Тобто, при розгляді справ з аналогічними фактичними обставинами банки, на підтвердження тих чи інших умов кредитування, повинні надавати судам підписані позичальником Умови та Правила надання банком кредиту або докази, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів відповідач, підписуючи заяву позичальника, наприклад, підписану заяву позичальника, яка містить посилання на конкретну редакцію таких Умов, відповідно, із наданням суду цієї редакції Умов або докази на підтвердження того, яка саме редакція Умов була чинною на дату підписання заяви позичальником, тощо.
Надані Умови та Правила надання банком кредиту, без підтвердження того, що саме ці Умови розумів відповідач, підписуючи заяву позичальника, не повинні оцінюватися судами, як належний доказ у справах з аналогічними фактичними обставинами.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.
За таких обставин, без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у Анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із ОСОБА_1 кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Такі висновки, відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17.
Обґрунтовуючи позовну заяву позивач посилався на те, що 12.01.2011 між сторонами укладено кредитний договір, а після чого відповідач 22.02.2013 переоформив кредитну картку на «Універсальна Gold 55 днів», відповідно до умов якої ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 24400,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Проте, подані банком до суду першої інстанції докази на підтвердження позовних вимог є суперечливими, оскільки Анкета-заява, на яку позивач посилається, як на підставу відкриття карткового рахунку та отримання відповідачем кредиту, за своїм змістом цієї обставини не підтверджує, а поданий позивачем розрахунок заборгованості також не можна взяти до уваги, оскільки він є лише обґрунтуванням позовних вимог щодо розміру заборгованості, який повинен бути доведений первинними документами, що підтверджують підстави виникнення таких грошових зобов'язань.
Суд на вказані норми права та зібрані у справі докази увагу не звернув та дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для стягнення на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості по відсотках, пені, комісії та штрафів.
Тому доводи апеляційної скарги в цій частині заслуговують на увагу.
Колегія суддів вважає, що Витяг з Тарифів по престижним карткам Visa, Умови та правила надання банківських послуг, Тарифи, які містяться в матеріалах даної справи, не визнаються відповідачем, не містять його підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 12.01.2011 шляхом підписання Анкети-заяви. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що укладений між сторонами договір не містить і строку повернення кредиту (користування ним).
Відсутність належних та допустимих доказів по суті заявлених позовних вимог унеможливлює встановити чи взагалі здійснювалось кредитування відповідача та на яких умовах, отже відсутні й підстави для застосування правових наслідків порушення зобов'язання.
Згідно статті 12,81 ЦПК України, кожна сторону довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до вимог ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості по відсотках, пені, комісії та штрафів не підлягають задоволенню внаслідок недоведеності, тому рішення в цій частині підлягає скасуванню.
Разом з тим, в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 43714,29 грн. рішення суду підлягає залишенню без змін, оскільки відповідач не спростував належними та допустимими доказами тієї обставини, що він взагалі не звертався до позивача з метою оформлення кредитного фінансування. А навпаки ОСОБА_1 визнав та не заперечував, що за його заявою було відкрито картковий рахунок та зазначив, що ним було знято кошти (в тому числі придбано товару) на загальну суму 83 701,19 грн, а сплачено банку 58769,95 грн., тому згоден сплатити суму в розмірі 24 931,24 гривень.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач надав власноруч складений ним розрахунок суми заборгованості.
Вінницький апеляційний суд, керуючись ст. 76 ЦПК України, не бере даний розрахунок до уваги, як доказ, оскільки він є неналежним доказом і не спростовує надані банком фінансові документи та відповідні виписки щодо розміру заборгованості за тілом кредиту, якими позивач обґрунтовував позовні вимоги.
Колегія суддів вважає доведеними позовні вимоги банку про стягнення з відповідача заборгованості по тілу кредиту в сумі 43714,29 грн.
Тому доводи в цій частині не беруться до уваги.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд ухвалою від 20.08.2020 неправомірно стягнув з відповідача судовий збір в сумі 352,40 грн за подання заяви про перегляд заочного рішення, не заслуговують на увагу, оскільки апеляційний суд в силу повноважень визначених ст.367 ЦПК України розглядає справу в межах заявлених вимог в суді першої інстанції.
Вказана ухвала не є предметом судового спору та не є підставою для скасування рішення суду.
Відтак доводи апеляційної скарги в цій частині є також безпідставними, а тому до уваги колегією суддів не приймаються.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на викладене, апеляційна скарга відповідача підлягає до часткового задоволення, а рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача 20614,94 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 300,00 грн. заборгованості за пенею та комісією, 500 грн. штрафу (фіксована частина) та 3231,46 грн. штрафу (процента складова), підлягає до скасування із ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно з частиною 1 цієї статті судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» підлягають задоволенню частково, а саме: на 63,95 % (розрахунок 43714,29 грн. (задоволена частинна вимог): 68360,69 грн. (ціна позову)) х 100 = 63,95%.
Тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судові витрати, а саме судовий збір за подачу позовної заяви у суд першої інстанції в розмірі 437,16 грн. (63,95% від 683,61 грн), виходячи з принципу пропорційності до задоволених позовних вимог.
В свою чергу, підлягають стягненню з позивача на користь відповідача судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 656,13 грн. (63,95% від 1026,00 грн), виходячи з принципу пропорційності до задоволених позовних вимог.
Окрім того, колегія суддів зазначає , що дана справа згідно п. 2 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною, оскільки ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб на момент подачі позову до суду. Критерій віднесення справи до малозначної (п.2 ч. 6 ст. 19 ЦПК України) є автоматичною підставою віднесення справи до такої категорії.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків встановлених цією ж нормою.
На підставі викладеного, керуючись ст.367, ч.1 ст. 369, 374, 375, 381-384, п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Заочне рішення Оратівського районного суду Вінницької області від 24 грудня 2015 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» заборгованості по процентам за користування кредитом, заборгованості за пенею та комісією і штрафів та судових витрат скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.
В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення 20614,94 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 300,00 грн. заборгованості за пенею та комісією, 500 грн. штрафу (фіксована частина) та 3231,46 грн. штрафу (процента складова) - відмовити.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» судовий збір за подачу позовної заяви в розмірі 437,16 гривень
Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 656,13 гривень.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 03 листопада 2020 року.
Головуючий М.М. Якименко
Судді: О.В. Ковальчук
Т.Б. Сало