Справа № 144/1026/19
Провадження № 22-ц/801/1692/2020
Категорія: 70
Головуючий у суді 1-ї інстанції Герман О. С.
Доповідач:Міхасішин І. В.
03 листопада 2020 рокуСправа № 144/1026/19м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:
головуючого: Міхасішина І.В.,
суддів: Ковальчука О.В., Стадника І.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи в м. Вінниця цивільну справу №144/1026/19 за позовом за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років
за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 14 липня 2020 року, ухвалене у складі судді Германа О.С.,
встановив:
У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років.
Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що 25 жовтня 2017 року вона уклала шлюб з відповідачем. Від шлюбу у них народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає з позивачкою та перебуває на її утриманні та вихованні. Домовленесті між сторонами про участь відповідача в утриманні дитини не досягнуто. Добровільно відповідач допомогу на утримання дитини не надає. Позивач не працює так як перебуває у відпустці по догляду за дитиною, відповідач проживає окремо від сім'ї та працює неофіційно у приватних підприємців, тому просить стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання сина у розмірі 1/4 частки від заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно і до його повноліття та стягнути з відповідача аліменти на її утримання в розмірі 1000 гривень, щомісячно і до досягнення сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьох років
Рішенням Теплицького районного суду Вінницької області від 14 липня 2020 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючого по АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на утримання сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки від заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно і до його повноліття.
Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючого по АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на її утримання в сумі 900 гривень щомісячно, починаючи з 16 вересня 2019 року і до досягнення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьохрічного віку.
Стягнуто з ОСОБА_2 судові витрати, які складаються з судового збору на користь держави в сумі 768 грн. 40 коп.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилаючись на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині стягнення з нього на користь позивачки аліментів на її утримання до досягнення дитиною трьох річного віку, та в цій частині відмовити у задоволенні позову.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовував тим, що суд першої інстанції не врахував його матеріального становища, оскільки на даний час він не працює, та не має заощаджень. Приймаючи рішення суд не врахував, що він не має ніяких доходів , майна та не має можливості сплачувати аліменти та безпідставно задовольнив позов в частині стягнення аліментів на утримання позивачки до досягнення дитиною трьох річного віку.
У строк, визначений судом від ОСОБА_1 відзив на апеляційну скаргу не надійшов.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Колегія суддів, переглянувши справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
По справі встановлено, та не заперечується сторонами, що сторони по справі є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_2 (а.с. 8).
ОСОБА_4 проживає з позивачем, що підтверджується довідкою виконкому Теплицької селищної ради № 749 від 29.08.2019 (а.с. 9), і знаходиться на її утриманні, відповідач матеріальної допомоги на утримання дитини не надає. Позивач не працює, так як перебуває у відпустці по догляду за дитиною.
Відповідач, інформації щодо поганого стану здоров'я чи щодо утримання інших дітей або непрацездатних батьків не надавав.
Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття.
На час розгляду справи домовленості між батьками з приводу участі відповідача в утриманні дитини не досягнуто, а отже аліменти підлягають стягненню в судовому порядку.
Дані правовідносини регулюються ст. 180 СК України, яка передбачає, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, ст. 182 ч. 2 СК України, яка визначає мінімальний розмір аліментів на одну дитину, та ст. 184 СК України, яка передбачає визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі.
Згідно статті 84 СК України право дружини на утримання під час вагітності та у разі проживання з нею дитини, ч.1 - дружина має право на утримання від чоловіка під час вагітності; ч.2 - дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років; ч.3 - якщо дитина має вади фізичного або психічного розвитку, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка до досягнення дитиною шести років; ч.4 - право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу; ч.5 - аліменти, присуджені дружині під час вагітності, сплачуються після народження дитини без додаткового рішення суду; ч.6 - право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу.
Враховуючи викладене, при визначенні розміру аліментів на утримання дружини, суд першої інстанції правильно врахував, що основні витрати на утримання сина на даний час несе позивач. Приймаючи до уваги, що дитина має нормальний стан здоров'я, позивач перебуває у відпустці по догляду за дитиною до трьох років.
Суд першої інстанції повно та всебічно дослідивши обставини справи, надавши належну оцінку наявним у справі доказам, з урахуванням обставин, визначених статті 84 СК України, а саме право дружини-матері на утримання чоловіком-батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що враховуючи відсутність доходів у ОСОБА_1 за винятком отриманих аліментів, а також те, що ОСОБА_2 офіційно не працює, на даний час отримує мінливий, нерегулярний дохід, займається пошуком нового місця роботи, яке б відповідало його фаху і кваліфікації, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність достатніх та обґрунтованих підстав для стягнення з останнього на користь позивачки аліментів на її утримання у розмірі 900 гривень, починаючи від дня подання позовної заяви до суду та до досягнення дитиною ОСОБА_4 трирічного віку.
З цих підстав не приймаються до уваги доводи відповідача про те, що йому з травня 2020 року припинено виплату допомоги по безробіттю.
Натомість з матеріалів справи видно, що відповідач є особою молодого віку, працездатним, був офіційно працевлаштованим.
Надані ОСОБА_2 докази не спростовують висновків суду першої інстанції про можливість останнього сплачувати аліменти на утримання ОСОБА_1 до досягнення дитиною трьох річного віку, у визначеному судом розмірі.
Не приймаються до уваги доводи відповідача про те, що висновки суду першої інстанції щодо встановлених обставин матеріального становища та стану здоров'я платника аліментів не відповідають обставинам справи, та ґрунтуються на припущеннях.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Доводи апеляційної скарги не дають підстав дійти висновку про порушення судом норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення суду, висновків суду першої інстанції не спростовують та зводяться до переоцінки доказів у справі.
З цих підстав, апеляційна скарга не підлягає до задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 374, 375, 381,382, 384, 389 ЦПК України, суд
постановив :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 14 липня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий: І.В. Міхасішин
Судді: О.В. Ковальчук
І.М. Стадник