Справа № 127/34751/19
Провадження №11-кп/801/1281/2020
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
29 жовтня 2020 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі:
головуючого-судді ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
за участі учасників провадження:
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 09 жовтня 2020 року у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12019020020002485 від 15.11.2019, якою відносно:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вінниці, українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- 07.04.1998 року Староміським районним судом м. Вінниці за ч.2 ст. 140 КК України (в ред. 1960 року) до 3-х років позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки;
- 03.12.1998 року Староміським районним судом м. Вінниці за ч.3 ст. 140, ст.17, ч.2 ст. 140, ст. 17, ч.3 ст. 140, ст. ст. 42, 43 КК України (в ред. 1960 року) до 5-ти років позбавлення волі з конфіскацією майна;
- 21.11.2002 року Староміським районним судом м. Вінниці за ст. ст. 297, 71 КК України до 2-х років позбавлення волі;
- 19.04.2006 року Староміським районним судом м. Вінниці за ст. 15 ч.3, ст. 185 ч.3, ст. 304, ст. 70 КК України до 5-ти років позбавлення волі;
- 26.09.2012 року Староміським районним судом м. Вінниці за ч.2 ст. 185 КК України до 4-х років позбавлення волі
- 11.08.2020 Вінницьким районним судом Вінницької області у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч.3 ст. 185 КК України до 4-х років позбавлення волі,
який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.1, 2 ст.185, ч.3 ст.15 ч.3 ст.185, ч.2 ст.309 КК України,
у клопотанні захисника ОСОБА_8 щодо зміни запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_7 із тримання під вартою на домашній арешт у нічний час доби відмовлено, продовжено строк дії застосованого запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів до 07.12.2020 включно,
Зміст судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини
У провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебуває на розгляді кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчинені злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України.
У ході судового провадження прокурор ОСОБА_6 заявила клопотання про продовження дії обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 строком на 60 днів, оскільки на думку прокурора ризики, які передбачені ст.177 КПК України, не зменшились та продовжують існувати, а саме те, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчинені тяжкого злочину, не має стійких соціальних зв'язків, а тому він може переховуватись від суду, може продовжувати вчиняти злочини, а також може перешкоджати кримінальному провадження іншим чином.
Захисник ОСОБА_8 просив суд змінити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_7 із тримання під вартою на домашній арешт у нічний час доби.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 09 жовтня 2020 року у клопотанні захисника ОСОБА_8 щодо зміни запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_7 із тримання під вартою на домашній арешт у нічний час доби - відмовлено.
Клопотання прокурора ОСОБА_6 про продовження строку дії застосованого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 - задоволено.
Продовжено ОСОБА_7 строк дії застосованого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 07.12.2020 включно.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, що її подала
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 просить ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 09 жовтня 2020 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні клопотання прокурора, обрати відносно ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту за місцем проживання.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, постановлене з порушенням вимог кримінального процесуального закону. Стороною обвинувачення не доведено вину ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення. Зазначив, що хоча ОСОБА_7 формально і обвинувачується у вчиненні замаху на злочин, який відноситься до категорії тяжких, проте, в результаті дій ОСОБА_7 не настало тяжких наслідків, потерпілій ОСОБА_9 не заподіяно ніякої матеріальної шкоди, про що вона підтвердила в судовому засіданні. Крім того, ухвалою міського суду від 13.08.2020 за клопотанням потерпілої у цій справі було скасовано арешт на речові докази та передані на зберігання потерпілій. Наявність вказаних прокурором ризиків у судовому засіданні доведена не була. Його підзахисний не має наміру переховуватися від слідства та суду, судом уже допитані потерпіла та свідки. Також судом неправильно оцінено в сукупності всі дані щодо особи підозрюваного, а саме те, що ОСОБА_7 є особою молодого віку, має постійне місце проживання в м. Вінниці, до затримання працював за цивільно-правовими угодами, проживав за зареєстрованим місцем проживання разом з братом та матір'ю, 1950 року народження, яка хворіє та потребує допомоги та піклування з боку обвинуваченого. Вказав, що суд не виконав обов'язок розгляду можливості застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів в порушення вимог ч.1 ст.183 КПК України.
Позиції учасників судового провадження
В судовому засіданні адвокат ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі та просив її задовольнити, посилаючись на викладені в ній доводи.
Обвинувачений ОСОБА_7 апеляційну скаргу свого захисника підтримав в повному обсязі і також просив її задовольнити, посилаючись на викладенні в ній доводи.
Прокурор ОСОБА_6 заперечила проти задоволення апеляційної скарги адвоката, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін, вважає її законною та обґрунтованою.
Мотиви суду
Заслухавши доповідача, прокурора, адвоката та обвинуваченого, дослідивши матеріали провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Стаття 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими підчас судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ст.29 Конституції України, кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Відповідно до вимог ст.2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не булла піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження булла застосована належна правова процедура.
За частиною першою та п.9 ч.2 ст.131 КПК України з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи забезпечення кримінального провадження, до яких, зокрема, належать запобіжні заходи.
Згідно ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань до спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, а також запобігання спробам переховування від органів слідства та суду, знищення чи спотворення речей чи документів, незаконного впливу на інших осіб, перешкоджання кримінальному провадженню, вчиненню інших правопорушень. Підставою ж застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити вищезазначені дії.
При вирішенні питання про відмову у задоволенні клопотання захисника щодо зміни обвинуваченому запобіжного заходу на домашній арешт у нічний час доби та продовження ОСОБА_10 строку дії застосованого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 07.12.2020 включно, суд першої інстанції встановив та виходив з того, що ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 15.11.2019 відносно обвинуваченого ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. В подальшому ухвалами Вінницького міського суду Вінницької області від 10.01.2020, від 04.03.2020, від 28.04.2020, від 24.06.2020 та від 13.08.2020 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 продовжувався строком на 60 днів. Обвинувачений ОСОБА_7 відповідно до обвинувального акту обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, раніше притягувався до кримінальної відповідальності, до затримання не навчався та не працював, не має постійного джерела доходу та не має стійких соціальних зв'язків.
Крім того, обвинувачений ОСОБА_7 вчинив інкримінований йому злочин під час того, як був оголошений у розшук ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області, на розгляді якого перебував обвинувальний акт відносно ОСОБА_7 . А тому суд першої інстанції вважав, що прокурором доведені ризики передбачені ч.1 ст.177 КПК України, оскільки обвинуваченому відомо, де проживають потерпіла та свідки і він може чинити на них тиск, може продовжувати вчинювати нові злочини та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які існували на момент застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідно до ухвали суду не перестали існувати та не зменшились, підстав для застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, у судовому засіданні встановлено не було.
Так, вирішуючи питання щодо продовження строків тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст.178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність продовження застосованого виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15, ч.3 ст.185 КК України, яке відповідно до ст.12 КК України віднесене до тяжкого злочину.
Це узгоджується також із з нормою п.5 ч.2 ст.183 КПК України, за змістом якої запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Наряду з вказаним, у п.42 рішення Європейського Суду з прав людини від 13.01.2011 р. у справі «Михалкова та інші проти України» зазначено, що розслідування має бути ретельним, безстороннім і сумлінним. Розслідування повинне забезпечити встановлення винних осіб та їх покарання. Органи державної влади повинні вжити всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, показань очевидців, доказів експертиз. Будь-які недоліки у розслідуванні, які підривають його здатність встановити відповідальну особу, створюють ризик недодержання такого стандарту.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, проте, при вирішенні питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 строку тримання під вартою, суд першої інстанції правильно виходив не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст.177 КПК України.
Ні в суді першої інстанції, ні під час апеляційного розгляду не здобуто відомостей, на які посилається захисник у своїй апеляційній скарзі та які б безумовно свідчили про неможливість тримання ОСОБА_7 під вартою, або ж про інші обставини які б переважили встановлені ризики.
Продовження щодо ОСОБА_7 вказаного запобіжного заходу відповідає вимогам ст.ст.177, 178, 183 КПК України.
Також доводи в апеляційній скарзі захисника про те, що суд не обґрунтував свої висновки щодо незастосування відносно його підзахисного запобіжного заходу у вигляді нічного домашнього арешту не ґрунтуються на матеріалах провадження та змісту ухвали суду. Судом наведені достатні мотиви для відмови у обранні останньому домашнього арешту у певний період доби. Зокрема, це тяжкість обвинувачення, відсутність істотних змін ризиків, обставин провадження та даних про особу обвинуваченого.
Зі змісту ухвали суду слідує, що по суті всі підстави, на які посилається апелянт для зміни запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_7 , вже неодноразово були предметом перевірки апеляційним судом. Також згода сторони захисту на залишення обвинуваченому певної форми арешту, все ж таки підтверджує існування процесуальних ризиків у вказаному провадженні.
В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови»).
Таким чином, колегія суддів вважає, що встановлені судом обставини у контексті конкретних фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення з урахуванням характеру протиправних дій, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_7 , а також даними про особу обвинуваченого, який є раніше неодноразово судимою особою за вчинення аналогічних злочинів, за які відбував реальну міру покарання, востаннє засуджений 11.08.2020 вироком Вінницького районного суду Вінницької області, наявність постійного місця проживання, матері пенсійного віку, яка має ряд захворювань не призвело до позитивних змін в його особистості і не створило у нього готовності до самокерованої правослухняної поведінки у суспільстві, вказують на обґрунтованість продовження застосованого до ОСОБА_7 саме виняткового запобіжного заходу у виді тримання під вартою. А також дають підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України та забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.
Також порушень правових позицій Європейського суду з прав людини чи істотних процесуальних порушень у цьому провадженні апеляційним судом не виявлено.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції відповідно до вимог ст.370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а доводи апеляційної скарги викладені в ній висновків суду не спростовують.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для її скасування, судом апеляційної інстанції не встановлено.
Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 418, 419 КПК України, суд, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 09 жовтня 2020 року у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12019020020002485 від 15.11.2019, якою у клопотанні захисника ОСОБА_8 щодо зміни запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_7 із тримання під вартою на домашній арешт у нічний час доби відмовлено, продовжено обвинуваченому ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15, ч.3 ст.185 КК України строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - залишити без змін.
Відповідно до ч.4 ст.532 КПК України ухвала набирає чинності з моменту її проголошення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4