Справа № 127/20335/19
Провадження № 22-ц/801/1513/2020
Категорія:
Головуючий у суді 1-ї інстанції Бойко В. М.
Доповідач:Медвецький С. К.
02 листопада 2020 рокуСправа № 127/20335/19м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Медвецького С. К. (суддя-доповідач),
суддів: Берегового О. Ю., Оніщука В. В.,
за участю секретаря судового засідання - Очеретної М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
треті особи, які не заявляють самостійних щодо предмета спору на стороні відповідачів: ОСОБА_4 , Публічне акціонерне товариство «Дельта банк»,
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 127/20335/19 за апеляційною скаргою адвоката Пономаренка Дениса Юрійовича в інтересах ОСОБА_3 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 22 червня 2020 року, ухвалене у складі судді Бойка В. М. у залі суду, повний текст судового рішення складено 24 червня 2020 року,
встановив:
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних щодо предмета спору на стороні відповідачів: ОСОБА_4 , Публічного акціонерного товариства «Дельта банк», про витребування майна з чужого незаконного володіння.
Позовні вимоги мотивовані тим, що їй спільно із ОСОБА_4 на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 , на підставі рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради від 18 травня 1993 року № 322, яке зареєстровано КП «ВООБТІ» в Реєстрі прав власності на об'єкти нерухомого майна за реєстраційним № 1562/6615.
Указує, що в провадженні Вінницького міського суду Вінницької області знаходиться цивільна справа № 127/27274/17-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом виселення. У ході розгляду цієї справи їй стало відомо, що власником її квартири є ОСОБА_2 , на підставі договору купівлі-продажу від 04 грудня 2017 року, укладеного між ПАТ «Дельта Банк» та останнім.
На її думку, вказана квартира перебуває у відповідача ОСОБА_2 в чужому незаконному володінні і підлягає витребуванню у останнього, оскільки продавати чи відчужувати дану квартиру вона не збиралась і таких намірів на майбутнє не мала. У квартирі живе досить тривалий час і по сьогоднішній день.
У пункті 1.2 указаного договору предметом купівлі-продажу є: житлова квартира АДРЕСА_2 . У договорі указано, що нерухоме майно належить продавцю на праві приватної власності на підставі заочного рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 05 серпня 2014 року. Право власності продавця на нерухоме майно зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 05 лютого 2016 року, номер запису про право власності 13206700, реєстраційний номер нерухомого майна 845956105101.
Як слідує із заочного рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 05 серпня 2014 року позов ПАТ «Дельта Банк» задоволено повністю. Вирішено в рахунок виконання основного зобов'язання в розмірі 6 679,61 дол. США, за договором про надання споживчого кредиту № 11038577000 від 14 вересня 2006 року укладеного між АКІБ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_4 і в рахунок зобов'язання щодо оплати заборгованості у розмірі 25 294,65 дол. США, за договором про надання споживчого кредиту № 11305233001 від 28 лютого 2008 року, укладеним між АКІБ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_4 в загальній сумі 31 974,26 доларів США, що згідно курсу НБУ складає 255 570,26 гривень, звернути стягнення на предмет іпотеки а саме: квартира: загальною площею: 49,4 кв. м.; житловою площею: 27,4 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , шляхом передачі іпотекодержателю вказаного предмету іпотеки у власність та визнання на нього права власності за іпотекодержателем ПАТ «Дельта банк».
Постановою апеляційного суду Вінницької області від 11 вересня 2018 року заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 05 серпня 2014 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , за участю третьої особи - Державної реєстраційної служби України про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі та набуття права власності - відмовлено.
Оскільки заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області скасовано, тобто є незаконним, тому відповідач ПАТ «Дельта Банк» не мав права відчужувати дану квартиру і вчиняти будь які дії.
Крім цього, в ході судового розгляду їй стало відомо, що 05 вересня 2019 року приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Плахотнюк О. В. було посвідчено договір купівлі-продажу вищезазначеної квартири, за яким відповідач ОСОБА_2 відчужив квартиру, що є предметом спору, ОСОБА_3 .
На підставі викладеного, позивачка з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просила суд витребувати з чужого незаконного володіння у ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 і ОСОБА_4 квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 та визнати (поновити) за ОСОБА_1 і ОСОБА_4 право власності на цю квартиру.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 22 червня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Витребувано з чужого незаконного володіння у ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 і ОСОБА_4 квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 .
Визнано (поновлено) за ОСОБА_1 і ОСОБА_4 право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 .
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що спірна квартира вибула з володіння позивачів не з їхньої волі, а саме на підставі рішення суду, яке у подальшому було скасовано, а тому вимоги позивачки гуртуються на вимогах закону, доведені належними та допустимими доказами. Позов про витребування майна в останнього набувача майна є обґрунтованим та доведеним.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
У серпні 2020 року ОСОБА_3 , не погодившись з рішенням суду, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати й ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 повністю.
Рух справи в суді апеляційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддям Вінницького апеляційного суду від 10 серпня 2020 року справу передано для розгляду колегії суддів: головуючий суддя - Медвецький С. К., судді: Береговий О. Ю., Оніщук В. В.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 19 серпня 2020 року апеляційну скаргу адвоката Пономаренка Дениса Юрійовича в інтересах ОСОБА_3 залишено без руху.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 15 вересня 2020 року відкрито апеляційне провадження у справі та надано іншим учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 01 жовтня 2020 року справу призначено до розгляду на 22 жовтня 2020 року о 08:30 год. у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Розгляд справи, призначений на 22 жовтня 2020 року о 08:30 год, відкладено на 02 листопада 2020 року о 08:30 год., у зв'язку із проходженням головуючим суддею Медвецьким С. К. підготовки у Національній школі суддів України.
Аргументи учасників справи
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції всупереч вимогам статті 388 ЦК України не встановив чи вибуло спірне майно з володіння власника в силу обставин, передбачених частиною першою статті 388 ЦК, зокрема - чи з волі власника вибуло це майно з його володіння, оскільки саме наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.
Позивачем не надано до суду належних і достатніх доказів для встановлення факту вибуття квартири з її володіння не з її волі, тому витребувати квартиру на підставі пункту 3 частини першої статті 388 ЦК України неможливо.
Відзив на апеляційну скаргу впродовж встановленого апеляційним судом строку не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло, виданого виконкомом Вінницької міської ради, 18 травня 1993 року на підставі рішення виконкому Вінницької міської ради від 18 травня 1993 року № 322, яке зареєстровано КП «ВООБТІ» в Реєстрі прав власності на об'єкти нерухомого майна за реєстраційним №1562/6615, квартира за адресою: АДРЕСА_3 належала на праві власності ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .
Заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 05 серпня 2014 року по цивільній справі № 127/30623/13-ц позов ПАТ «Дельта Банк» задоволено. Вирішено в рахунок виконання основного зобов'язання в розмірі 6 679,61 дол. США, що згідно курсу НБУ складає 53 390,12 грн за договором про надання споживчого кредиту № 11038577000 від 14 вересня 2006 року укладеного між АКІБ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_4 і в рахунок зобов'язання щодо оплати заборгованості у розмірі 25 294,65 дол. США, що згідно курсу НБУ складає - 202 180,14 грн, та за договором про надання споживчого кредиту № 11305233001 від 28 лютого 2008 року, укладеним між АКІБ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_4 в загальній сумі 31 974,26 доларів США, що згідно курсу НБУ складає 255 570,26 грн звернуто стягнення на предмет іпотеки а саме: квартиру загальною площею: 49,4 кв. м.; житловою площею: 27,4 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , шляхом передачі іпотекодержателю вказаного предмету іпотеки у власність та визнано на нього права власності за іпотекодержателем ПАТ «Дельта банк» на підставі договору іпотеки № б/н від 28 лютого 2008 року, укладеного між АКІБ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та визнано за Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» право власності на предмет іпотеки, а саме: на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 ; загальна площа: 49,4 кв. м.; житлова площа: 27,4 кв. м. (а.с.7-13).
Відповідно до протоколу електронних торгів № UA-EA-2017-11-08-000191-a від 17 листопада 2017 року, через електронний майданчик Товарна біржа «Біржа Онлайн» власник майна ПАТ «Дельта Банк», вистав лот: квартиру за адресою: АДРЕСА_3 ; загальна площа: 49,4 кв. м.; житлова площа: 27,4 кв. м, початкова ціна реалізації 234 012,24 грн. За результатами електронних торгів, переможцем торгів став ОСОБА_2 , з пропозицією у розмірі 237 000 грн.
Відповідно до договору купівлі-продажу від 04 грудня 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І. Л., ПАТ «Дельта Банк» продало, а ОСОБА_2 придбав квартиру за 237 000,00 грн, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ; загальна площа: 49,4 кв. м; житлова площа: 27,4 кв. м.
Постановою апеляційного суду Вінницької області від 11 вересня 2018 року заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 05 серпня 2014 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , за участю третьої особи - Державної реєстраційної служби України про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі та набуття права власності - відмовлено.
Відповідно до договору купівлі-продажу від 05 вересня 2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Плахотнюк О. В., ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_3 придбала квартиру за адресою: АДРЕСА_3 ; загальна площа: 49,4 кв. м.; житлова площа: 27,4 кв. м. У пункті 8 договору зазначено про відсутність обтяжень та відсутність податкової застави, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 09 вересня 2019 року.
Позиція суду апеляційної інстанції
Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
За змістом частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.
Звертаючись до суду ОСОБА_1 посилалась на те, що належна їй квартира за адресою: АДРЕСА_3 , була відчужена на підставі заочного рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 05 серпня 2014 року, яким в рахунок виконання основного зобов'язання звернуто стягнення на предмет іпотеки - указану квартиру, шляхом передачі іпотекодержателю вказаного предмету іпотеки у власність та визнано права власності за іпотекодержателем ПАТ «Дельта банк». Однак постановою апеляційного суду Вінницької області від 11 вересня 2018 року заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 05 серпня 2014 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , за участю третьої особи - Державної реєстраційної служби України про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі та набуття права власності - відмовлено.
Статтями 328, 329 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно зі статтею 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статі 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване в нього.
У частинах першій, третій статті 388 ЦК України передбачено, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.
Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.
Положення статті 388 ЦК України застосовується як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.
Однією з обов'язкових умов для задоволення віндикаційного позову є встановлення під час розгляду спорів про витребування майна, зокрема й тієї обставини, чи перебувало спірне майно у володінні позивача, який указує на порушення своїх прав як власника, на підставах, визначених законодавством, та який на момент подання позову не є власником цього майна, однак вважає себе таким.
Разом з тим частина друга статті 388 ЦК України містить заборону витребування майна у добросовісного набувача, якщо це майно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень, тобто з дотриманням вимог закону при виконанні судових рішень.
Судом встановлено, що на підставі заочного рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 05 серпня 2014 року в рахунок виконання основного зобов'язання укладеного між АКІБ «Укрсиббанк» та ОСОБА_4 звернуто стягнення на предмет іпотеки квартиру, шляхом передачі іпотекодержателю вказаного предмету іпотеки у власність та визнано права власності за іпотекодержателем ПАТ «Дельта банк».
Відповідно до протоколу електронних торгів № UA-EA-2017-11-08-000191-a від 17 листопада 2017 року, ОСОБА_2 за результатами електронних торгів став переможцем лоту: квартири за адресою: АДРЕСА_3 ; загальна площа: 49,4 кв. м; житлова площа: 27,4 кв. м, з пропозицією у розмірі 237 000,00 грн.
Відповідно до договору купівлі-продажу від 04 грудня 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І. Л., ПАТ «Дельта Банк» продало, а ОСОБА_2 придбав квартиру за 237 000,00 грн, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ; загальна площа: 49,4 кв. м.; житлова площа: 27,4 кв. м.
Відповідно до договору купівлі-продажу від 05 вересня 2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Плахотнюк О. В., ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_3 придбала квартиру за адресою: АДРЕСА_3 ; загальна площа: 49,4 кв. м; житлова площа: 27,4 кв. м.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (провадження № 14-376цс18) дійшла висновку про те, що частина друга статті 388 ЦК України захищає права добросовісного набувача, який придбав майно, примусово реалізоване у порядку, встановленому для примусового виконання судових рішень. Тобто, на підставі частини другої статті 388 ЦК України майно не можна витребувати від добросовісного набувача тоді, коли воно було примусово реалізоване у порядку, встановленому для примусового виконання судових рішень.
Положення статті 388 ЦК України застосовується як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.
Наведене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 21 грудня 2016 року по справі № 1522/25684/12 та постанові Верховного Суду від 15 травня 2019 року по справі № 285/3414/17.
Застосовуючи положення частини другої статті 388 ЦК України про те, що майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень, суд повинен мати на увазі, що позов власника про витребування майна в особи, яка придбала його в результаті публічних торгів, проведених у порядку, встановленому для виконання судових рішень, підлягає задоволенню лише в тому разі, якщо торги були визнані недійсними, оскільки відповідно до частини першої статті 388 ЦК України, власник має право витребувати майно, яке вибуло з володіння поза його волею, і в добросовісного набувача.
Вказана права позиція викладене у постановах Верховного Суду від 27 червня 2018 року по справі №201/15400/16-ц, від 26 вересня 2019 року по справі №742/3490/16-ц.
За змістом статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною.
Ураховуючи, що електронні прилюдні торги, за результатами яких власником спірної квартир став ОСОБА_2 , не визнані недійсними, правові підстави для задоволення позовних вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння відсутні, оскільки позивачем обрано неефективний та передчасний спосіб захисту про витребування майна з незаконного володіння.
Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину. Зокрема, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто є правочином.
Наведене узгоджується з нормами частини четвертої статті 656 ЦК України, за якою до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.
Таким чином, правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі норм цивільного законодавства (статей 203, 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо процедури, порядку проведення торгів тощо.
На момент укладання договору купівлі-продажу від 04 грудня 2017 року між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_2 спірної квартири було чинне заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 05 серпня 2014 року, на виконання якого було проведено прилюдні торги, які не визнано недійсними.
Отже, спірна квартира була придбана ОСОБА_2 як переможцем за результатами проведення публічних торгів, які не визнані недійсними у встановленому порядку, перебувала у його володінні на відповідній правовій підставі та була в подальшому відчужена на підставі договору - купівлі продажу, який також не визнано недійсним у судовому порядку.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем обрано неефективний та передчасний спосіб захисту про витребування майна з незаконного володіння.
Зазначене вище свідчить про неповне встановлення судом першої інстанції фактичних обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, що в свою чергу призвело до неправильного вирішення цього спору.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо, зокрема, справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Оскільки при вирішенні справи суд допустився порушень норм матеріального та процесуального права, тому рішення суду підлягає скасуванню.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з підстав, встановлених статтею 376 ЦПК України, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Щодо судових витрат
Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, стягненню з позивача на користь ОСОБА_3 підлягає сума судового збору в розмірі 3 555,00 грн за подання апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 382, 384, 389 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів,
постановив:
Апеляційну скаргу адвоката Пономаренка Дениса Юрійовича в інтересах ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 22 червня 2020 року скасувати й ухвалити нове судове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних щодо предмета спору на стороні відповідачів: ОСОБА_4 , Публічного акціонерного товариства «Дельта банк», про витребування майна з чужого незаконного володіння відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 3 555,00 грн судового збору.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий С. К. Медвецький
судді: О. Ю. Береговий
В. В. Оніщук