Україна
Харківський апеляційний господарський суд
"21" квітня 2010 р. Справа № 06-5-40/1200-61/292-09
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя , судді ,
при секретарі Цвірі Д.М.
за участю представників сторін:
позивача -не з'явився
відповідача -Шевцової Ю.В. -дов., Грабарнік К.Ю. -дов.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача за первісним (вх. № 926Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 22 лютого 2010 р. по справі № 06-5-40/1200/61/292-09
за позовом Відкритого акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Сатурн», м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоком», м. Харків
про стягнення 177 081,44 грн.
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоком», м. Харків
до Відкритого акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Сатурн», м. Київ
про визнання договору розірваним
встановила:
Позивач, ВАТ «НВП «Сатурн», у жовтні 2009 року звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою до ТОВ «Автоком»про стягнення з відповідача на свою користь заборгованості за договором оренди № 1199ОУ.07 від 01.10.2007 р. у розмірі 177081,44 грн., з яких: 151325,80 грн. - сума основного боргу; 8353,18 грн. - пені; 17402,46 грн. - інфляційні збитки. Також позивач просить покласти на відповідача судові витрати (т. 1 а.с. 3-5).
Ухвалою господарського суду м. Києва від 02.10.2009 р. справу № 06-5-40/1200 передано за підсудністю на розгляд господарського суду Харківської області (т. 1 а.с. 29) та ухвалою господарського суду Харківської області від 02.11.2009 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 17.11.2009 р. (т. 1 а.с. 1-2).
09.12.2009 р. позивач надав заяву про збільшення позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 178104,57 грн., з яких: 151325,80 грн. - сума основного боргу, 13022,97 грн. - пені, 3216,06 грн. - три відсотки річних, 10539,74 грн. - інфляційні витрати. Судові витрати позивач просить покласти на відповідача (т. 1 а.с. 74-80).
13.01.2010 р. позивачем подана заява про збільшення позовних вимог, в якій він просить суд стягнути з відповідача 367719,38 грн., з яких: 151325,80 грн. сума основного боргу, 192255,00 грн. сума збитків, 13670,84 грн. пені, 3302,46 грн.- 3% річних та 10539,74 грн. інфляційних втрат (т. 2 а.с. 7-10) та заява про відшкодування послуг адвоката в сумі 4000,00грн. (т. 2 а.с. 22).
Також, 13.01.2010 р. позивачем заявлено клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача (т. 2 а.с. 20-21).
12.01.2010 р. відповідачем, ТОВ «Автоком», подана зустрічна позовна заява ВАТ «НВП «Сатурн»про визнання договору оренди № 1199ОУ.07 від 01.10.2007 р., укладеного між сторонами розірваним з 05.05.2009 р. (т. 1 а.с. 134-136).
Рішенням господарського суду Харківської області від 22 лютого 2010 року по справі № 06-5-40/1200/61/292-09 в задоволенні клопотання відповідача за первісним позовом про відкладення розгляду справи відмовлено.
В задоволенні клопотання позивача за первісним позовом про вжиття заходів до забезпечення позову відмовлено.
Первісні позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоком»на користь Відкритого акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Сатурн»151325,80 грн. основного боргу, 192255,00 грн збитків, 13670,84 грн. пені, 3302,46 грн. 3% річних, 10539,74 грн. інфляційних, 3592, 19 грн. витрат по сплаті державного мита та 4000,00 грн. вартості послуг адвоката.
Зустрічний позов задоволено. Договір оренди № 1199ОУ.07 від 01.10.2007 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Автоком»та Відкритим акціонерним товариством «Науково-виробниче підприємство «Сатурн»визнано розірваним з 05.05.2009 р.
Відповідач за первісним позовом з даним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області по даній справі та прийняти нове рішення, яким у задоволенні вимог первісного позову відмовити повністю, а зустрічний позов задовольнити.
В апеляційній скарзі відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Так, як стверджує відповідач, судом не надано належної оцінки тим обставинам, що умовами спірного договору передбачено оплату після отримання рахунків, а факт направлення (чи вручення) відповідачу рахунків позивачем за первісним позовом не доведений. Також, відповідач вважає, що судом першої інстанції без належних доказів з нього було стягнуто 192255,00 грн. збитків, які, на думку відповідача, позивачем не були понесені. Окрім того, на думку відповідача, судом першої інстанції при вирішенні зустрічного позову невірно застосована ст. 651 ЦК України.
Позивач за первісним позовом надіслав заяву про розгляд справи за відсутності свого представника.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача, заслухавши у судовому засіданні пояснення його уповноважених представників, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як свідчать матеріали справи та не заперечується сторонами, 01.10.2007 року між ВАТ «НВП «Сатурн»(позивач за первісним позовом) та ТОВ «Автоком»(відповідач за первісним позовом), було укладено договір оренди нежитлових приміщень та майна № 11990У.07, відповідно до умов якого позивач за первісним позовом передав, а відповідач за первісним позовом прийняв у тимчасове платне користування нежитлові приміщення, які знаходяться на території підприємства орендодавця, за адресою: м. Київ, пр. 50-річчя Жовтня, 2-Б, загальною площею 40,9 кв. м. у головному корпусі на першому поверсі, що підтверджується підписаним сторонами актом приймання-передачі приміщень та майна від 01.10.2007 року, та підписаною сторонами схемою наданих в оренду приміщень.
Пунктом 2.1. Договору за право користування орендованими площами та/або обладнанням орендар (відповідач за первісним позовом) щомісяця перераховує на рахунок орендодавця (позивача за первісним позовом) орендні платежі шляхом та в терміни, передбачені цим договором.
Відповідно до п. 2.3. договору визначено, що орендна плата за передані на використання площі та/або майно нараховуються з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі, та перераховуються незалежно від фактичного використання та результатів фінансово-господарської діяльності відповідача до 15 числа місяця, що слідує за поточним, згідно встановленого рахунку та акту виконаних робіт.
Відповідно до п.3.3. додаткової угоди від 01.07.2008 р. до договору плата за утримання та обслуговування орендованих площ провадиться щомісячно одночасно з внесенням орендної плати в терміни, що встановлені договором оренди згідно встановленого рахунку та розрахунку розміру орендних платежів.
Таким чином, колегією суддів встановлено, що сторони дійшли згоди здійснювати оплату орендних платежів на підставі виставленого рахунку.
Звертаючись до суду з позовом про стягнення з відповідача 151325,80 грн. основного боргу, 13670,84 грн. пені, 3302,46 грн. 3% річних, 10539,74 грн. інфляційних, позивач за первісним позовом зазначав, що він виконав свої обов'язки у повному обсязі, надавши відповідачу за первісним позовом в тимчасове платне користування орендовані приміщення та обладнання, та інші обов'язки, передбачені розділом 3 спірного договору, проте відповідач в порушення норм чинного цивільного та господарського законодавства України та умов спірного договору, з вересня 2008 року по квітень 2009 року включно порушив зобов'язання щодо сплати орендної плати.
Задовольняючи позовні вимоги в цій частині, суд першої інстанції посилався на положення ст.ст. 11, 16, 509, 525, 546, 548,549, 598, 599, 610-612, 629, 762 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 179, 193, 232, 283, 284, 285, 286 ГК України та фактичні обставини справи, на підставі яких зробив висновки, що станом на момент розгляду справи, відповідач 151325,80 грн. заборгованості не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу, а тому відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати орендної плати за договором оренди нежитлових приміщень та майна №11990У.07, який був укладений між сторонами по справі 01.10.2007 р.
Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо необхідності застосування до спірних правовідносин положень вищенаведених статей ЦК України та ГК України.
Разом з тим, на думку колегії суддів, судом першої інстанції при задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 151325,80 грн. основного боргу, 13670,84 грн. пені, 3302,46 грн. 3% річних, 10539,74 грн. інфляційних не враховані положення умов спірного договору (п. 2.3) та положення додаткової угоди до нього (п. 3.3), згідно з якими сторони дійшли згоди здійснювати оплату орендних платежів на підставі виставленого рахунку, а також фактичних обставин справи, з яких вбачається, що позивачем за первісним позовом не доведено факту виставлення відповідачу за первісним позовом рахунку (наявні у матеріалах справи копії рахунків не містять доказів належного направлення чи вручення рахунків відповідачеві).
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Отже, за відсутності доказів настання події (виставлення рахунків), на думку колегії суддів, позовні вимоги позивача за первісним позовом в частині стягнення з відповідача 151325,80 грн. основного боргу, 13670,84 грн. пені, 3302,46 грн. 3% річних, 10539,74 грн. інфляційних є передчасними, оскільки станом на дату подання позову у нього не було порушеного права, а тому у задоволенні вимог у цій частині слід відмовити.
Разом з тим, відповідне не позбавляє позивача можливості в подальшому виставити відповідачу рахунки на оплату згідно з умовами спірного договору, та в подальшому, у разі невиконання відповідачем своїх обов'язків, подати позовну заяву до суду.
Щодо зустрічних позовних вимог ТОВ «Автоком»до ВАТ «Науково-виробниче підприємство «Сатурн», колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно встановлено, що 05.05.2009 р. ТОВ «Автоком»звернувся до ВАТ НВП «Сатурн»з пропозицією про розірвання договору оренди, а 26.05.2009 р. ВАТ НВП «Сатурн»у відповідь на пропозицію ТОВ «Автоком», щодо розірвання договору оренди №11990У.07 від 01.10.2007 р., направив на адресу ТОВ «Автоком»лист, в якому зазначив про наявну заборгованість ТОВ «Автоком»перед ВАТ НВП «Сатурн»у розмірі 151325,80грн., яку просив терміново погасити, заперечень щодо розірвання договору оренди №11990У.07 від 01.10.2007 р. не висловив.
Таким чином, суд першої інстанції зважаючи на те, що відповідач за зустрічним позовом не надав письмових заперечень щодо розірвання договору з 05.05.2009 р., дійшов висновку, що сторони дійшли згоди про розірвання договору оренди №1199ОУ.07 з 05.05.2009 р.
Погоджуючись із висновками суду першої інстанції стосовно того, що сторони дійсно дійшли згоди про розірвання договору з 05.05.2009 р., колегія суддів, в той же час вважає, що місцевим господарським судом безпідставно зустрічний позов розглянутий по суті позовних вимог, оскільки ТОВ «Автоком»у поданій зустрічній позовній заяві ставляться вимоги про визнання договору оренди № 1199ОУ.07 від 01.10.2007 р., укладеного між сторонами розірваним з 05.05.2009 р.
Колегія суддів зазначає, що відповідні вимоги не узгоджуються з приписами ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України, якими визначені способи захисту цивільних прав та інтересів, відповідна вимога не є предметом окремого розгляду, а є лише однією із підстав доказування при поданні позову про захист своїх порушених чи оскаржуваних прав.
За таких обставин, у задоволенні зустрічного позову слід відмовити.
Що ж стосується первісних позовних вимог про стягнення з відповідача за первісним позовом збитків у розмірі 192255,00 грн., колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що задовольняючи позовні вимоги у цій частині суд першої інстанції посилався на те, що сторони погодили дострокове розірвання договору оренди з 05.05.2009 р., а відтак, відповідно до ст.ст. 785, 795 ЦК України відповідач за первісним позовом повинен був негайно повернути позивачеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі, що оформлюється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.
Проте, відповідач за первісним позовом (ТОВ «Автоком») доказів на підтвердження виконання свого обов'язку щодо повернення орендованого майна після розірвання договору (05.05.2009р.) суду не надав; доказів які б свідчили про направлення ТОВ «Автоком»акту повернення майна, для підписання позивачу (ВАТ «НВП «Сатурн») відповідно до п.7.2 договору оренди №1199ОУ.07 в матеріалах справи не міститься, а тому суд визнав ТОВ «Автоком»винним в невиконанні свого обов'язку щодо своєчасного повернення орендованого майна.
Також, судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначено, що ВАТ «НВП «Сатурн», обґрунтовуючи свої позовні вимоги про стягнення збитків посилається на те, що починаючи з червня 2009р. між ним та ПП «Квантум -1»велись переговори щодо передачі в оренду спірних приміщень площею 40,9 кв. м., за адресою: м. Київ, пр. 50-річчя Жовтня, 2-Б. В підтвердження чого позивачем за первісним позовом було надано суду переписку з ПП «Квантум-1», однак, у зв'язку з неповерненням ТОВ «Автоком»орендованих приміщень, позивач був позбавлений можливості укладання договору оренди з новим орендарем, у зв'язку з чим позивач за первісним позовом поніс збитки на суму 192255,00 грн. , які, з урахуванням приписів ст. ст. 174, 193 ГК України, ст.ст. 11, 16, 22, 1166, 1192 ЦК України суд першої інстанції визнав правомірними та такими, що підлягають задоволенню. Судом першої інстанції також встановлено, що розмір спричинених позивачу збитків за 5 місяців 2009 р. (травень, червень, липень, серпень, вересень) складає 192255,00 грн., розраховуючи суму завданих збитків, позивач за первісним позовом виходив з розміру орендної плати , зазначеної в листі №01-2/2824 від 11.06.2009 р. з якою погодився новий потенціальний орендар.
Колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції, вважає їх безпідставними та такими, що не підтверджені належними доказами, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Таким чином, виходячи з приписів названої статті, за своєю правовою природою заявлені до стягнення суми збитків є упущеною вигодою (доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене). При цьому, факт завдання збитків позивач пов'язує з порушенням відповідачем своїх договірних зобов'язань.
Відповідно до ч. 2 ст. 623 ЦК України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором (у даному разі -позивачем за первісним позовом). Ч. 4 названої статті передбачено, що при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Як вбачається із матеріалів справи, фактично єдиною обставиною для стягнення з відповідача 192255,00 грн. збитків позивач та суд першої інстанції вказали відсутність зворотного акту приймання-передачі майна з оренди, що позбавило позивача можливості укласти договір на це приміщення з іншою особою, з якою було досягнуто певних домовленостей.
Колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони зроблені без врахування дійсних обставин справи та положень ч. 4 ст. 623 ЦК України.
Так, судом першої інстанції взагалі не було з'ясовано, чи вживалися позивачем за первісним позовом будь-які заходи щодо одержання заявлених до стягнення сум збитків (чи пропонувалося інше, аналогічне приміщення, чи мали позивач та ПП «Квантум -1»дійсні наміри на укладання договору оренди саме цього приміщення, ін.).
Оскільки відповідних доказів позивачем не надано ані суду першої, ані суду апеляційної інстанції, колегія суддів вважає вимоги позивача за первісним позовом в цій частині такими, що не підлягають задоволенню.
Оскільки позовні вимоги позивача за первісним позовом повністю задоволенню не підлягають, судові витрати, понесені ним під час розгляду справи, згідно зі ст. 49 ГПК України слід віднести на позивача за первісним позовом.
Окремо колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що до стягнення позивачем за первісним позовом заявлено витрати на оплату послуг адвоката, тоді як матеріалами справи підтверджується факт укладання договору про надання юридичних послуг з ТОВ «Правовий центр «Альфа-Омега»(а не з адвокатом) та грошові кошти за надання послуг здійснені саме відповідному товариству, а не адвокату.
На підставі вищевикладеного колегія суддів вважає, що твердження відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі, частково ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, доведені належними доказами, тоді як господарським судом першої інстанції не в повній мірі з'ясовані та правильно оцінені обставини у справі, а тому ухвалене ним рішення підлягає скасуванню.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 99,101,102, п. 2 ст. 103, п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
постановила:
Апеляційну скаргу ТОВ «Автоком»задовольнити частково.
Рішення господарського суду Харківської області від 22 лютого 2010 р. у справі № 06-5-40/1200/61/292-09 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні вимог первісного позову відмовити повністю, у задоволенні вимог зустрічного позову відмовити повністю.
Головуючий суддя
Суддя
Суддя