Україна
Харківський апеляційний господарський суд
"21" квітня 2010 р. Справа № 17/40-09
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя , судді ,
при секретарі Цвірі Д.М.
за участю представників сторін:
позивача: Акімова Е.О. за довіреністю № 643-1/14 від 25.03.2010 р.,
відповідача: Пономаренко Т.М. за довіреністю б/н від 14.01.2010 р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду у м. Харкові апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант»в особі Сумської філії м. Суми (вх. № 502 С/3-9 від 23.02.2010 р.) на рішення господарського суду Сумської області від 14.01.2010 року у справі № 17/40-09
за позовом Відкритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант»в особі Сумської філії м. Суми
до Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»в особі Сумської обласної дирекції, м. Суми
про стягнення 25 918,68 грн.,
встановила:
В грудні 2009 р. Відкрите акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант»в особі Сумської філії м. Суми (далі позивач) подало до Господарського суду Сумської області позовну заяву про стягнення з Відкритого акціонерного товариства НАСК «Оранта»в особі Сумської обласної дирекції м. Суми (далі відповідач) 25 918,68 грн. суми страхового відшкодування (у порядку регресу), а також судові витрати по справі.
Рішенням господарського суду Сумської області від 14.01.2010 р. у справі № 17/40-09 (суддя Коваленко О.В.) в позові відмовлено. Рішення мотивовано тим, що позивач, всупереч вимогам законодавства, до відповідача з претензією щодо відшкодування шкоди в порядку регресу не звертався.
Позивач з зазначеним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення господарського суду Сумської області від 14.01.2010 р. у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Апелянт зазначає, що посилання суду першої інстанції при прийнятті рішення на ст.38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»від 01.07.2004 р., на його думку, є безпідставним, адже зазначена стаття регулює правовідносини страховика цивільно-правої відповідальності (відповідач) із страхувальником (Дубов'язівська селищна Рада) за певних обставин. Так, на думку позивача, правовідносини, які склалися між сторонами спору регулюються статтями 1191, 1194 ЦК України. Також в мотивувальній частині рішення судом першої інстанції безпідставно зроблено посилання на ст. 526, 530 ЦК України, як на підставу для відмови у задоволенні позову, так як дані статті входять до складу глави 48 ЦК України, яка регулює виконання зобов'язань, що випливають із правочинів, а, на думку позивача, правовідношення, які склалися між позивачем та відповідачем не існує договору, і спір є не договірним.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 24.02.2010 р. апеляційну скаргу ВАТ «НАСК «Оранта»в особі Сумської обласної дирекції, м. Суми прийнято до провадження. Розгляд скарги призначено на 24.03.2010 р., запропоновано відповідачу надати на адресу суду відзив на апеляційну скаргу з посиланням на відповідні норми чинного законодавства.
В судовому засіданні 24.03.2010 р., зважаючи на те, що для всебічного, повного та об'єктивного дослідження обставин справи необхідні додаткові обґрунтовані пояснення сторін та додаткові докази, судова колегія вважала за необхідне розгляд справи відкласти на 21.04.2010 р., запропонувавши сторонам надати до суду апеляційної інстанції документи, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідачем 19.04.2010 р. надані заперечення на апеляційну скаргу, де він просить рішення господарського суду Сумської області від 14.01.2010 р. по справі № 17/40-09 залишити без змін. Відповідач зазначає, що суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно з'ясував обставини справи та постановив обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам чинного законодавства.
Позивачем на виконання вимог ухвали від 24.03.2010 р. були надані до суду копія свідоцтва про державну реєстрацію ВАТ «УСК «Дженералі Гарант», копію ліцензії на здійснення страхування наземного транспорту (крім залізничного), копію Правил добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного), копію листа-відповіді Ват «НАСК «Оранта»від 15.07.2009 року.
Відповідачем на виконання вимог ухвали від 24.03.2010 р. надані копія полісу № ВВ/8005040, копія свідоцтва про державну реєстрацію від 28.07.2004 р., копія листа від 15.10.2009 р. № 06-10/2982, копія положення про СОД НАСК «Оранта», копія ліцензії № 377501.
Також з Конотопського міськрайонного суду Сумської області надійшла адміністративна справа № 3-1974 про притягнення до адміністративної відповідальності Бабенко В.А. за ст.124 КУпАП. Дана справа була оглянута в судовому засіданні 21.04.2010 р.
В судове засідання 21.04.2010 р. з'явилися уповноважені представники позивача та відповідача і надали пояснення у справі.
Перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та наданих сторонами в підтвердження обставин справи доказів, надану в рішенні суду їх юридичну оцінку, дослідивши матеріали справи та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, заслухавши представників позивача та відповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, судова колегія встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 26.08.2008 р. позивачем був виданий поліс №19G-0184136 добровільного страхування транспортного засобу, водія та пасажирів від нещасних випадків, цивільної відповідальності Мисік Тетяні Анатоліївні, за яким, зокрема, застраховано автомобіль Honda CR-V, д/н ВМ 4561 АК на страхову суму 179 456 грн. 00 коп.
20.07.2009 р. близько 09:30 год. на перехресті вул. Бр. Радченко та Семашко у м. Конотоп Сумської області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля УАЗ-396204 ШД, д/н ВМ 2334 АК, під керуванням водія Бабенко В'ячеслава Анатолійовича (транспортний засіб належить Дубов'язівській селищній раді) та автомобіля Honda CR-V, р/н ВМ 4561 АК під керуванням водія Мисік Вадима Івановича (власник Мисік Тетяна Анатолівна) на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, внаслідок чого автомобілі зазнали механічних пошкоджень.
Факт дорожньо-транспортної пригоди підтверджується довідкою від 24.07.2009 р. № 10210, виданою Конотопським МВ ГУ МВС України в Сумській області, копія якої міститься в матеріалах справи, а також матеріалами справи про адміністративне правопорушення № 3-1971 Конотопоського міськрайонного суду Сумської області.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до калькуляції відновлювального ремонту № 0366/3 від 30.07.2009 р. матеріальна шкода, завдана власникові застрахованого автомобіля Honda CR-V, д/н ВМ 4561 АК в результаті його пошкодження при дорожньо-транспортній пригоді склала 21 186,12 грн.
Відповідно до страхового акту від 13.08.2009 року № 86652, страхового полісу, страхове відшкодування в сумі 21 186,12 грн. було виплачено позивачем на банківський рахунок ФАБ «Експрес-Банк» м. Конотоп Мисік Т.А. згідно платіжного доручення № 3065 від 28.08.2009 р.
Крім того, після ремонту автомобіля Honda CR-V, д/н ВМ 4561 АК, на сервісній СТО та надання документів, підтверджуючих витрати на відновлення автомобіля, страхувальникові було доплачене страхове відшкодування в сумі 4732,56 грн. згідно платіжного доручення № 3177 від 28.09.2009 р.
Згідно постанови Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 11.08.2009 року, винною особою в скоєнні ДТП є Бабенко В'ячеслав Анатолійович, якого притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 340 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, на момент ДТП цивільно-правова відповідальність Дубов'язівської селищної ради як власника транспортного засобу УАЗ-396204 ШД, д/н ВМ2334АК, була застрахована відповідно до договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних засобів № ВВ/8005040 (з терміном дії з 23.09.2008 року по 22.09.2009 року), укладеного 20.07.2008 року між ВАТ НАСК «Оранта»в особі Конотопського міського відділення та Дубов'язівської селищної радою. Згідно даного договору забезпеченим транспортним засобом є автомобіль УАЗ-396204 ШД, д/н ВМ2334АК, власником якого є Дубов'язівська селищна рада.
Судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно ч.1 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди.
Згідно ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Підстави виникнення договірних зобов'язань вміщені в розділі ІІ та підрозділі 1 розділу ІІІ книги п'ятої ЦК України.
Недоговірні зобов'язання перелічені в підрозділі 2 розділу ІІІ книги п'ятої ЦК України.
Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. (Ст.1172 ЦК України).
Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (Ст.1188 ЦК України).
Як вже зазначалося, особою, винною в скоєнні ДТП визнано Бабенко В'ячеслав Анатолійович, який перебував в трудових відносинах з Дубов'язівською селищною радою, і якого притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 340 грн.
Відносини в сфері страхування врегульовано Цивільним Кодексом України (глава 67 «Страхування») та законами України, серед яких базовим є Закон України від 07.03.1996 № 85/96-ВР «Про страхування», та профільні Закони про страхування, і зокрема, Закон України від 01.07.2004 № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Відповідно до п.22.1. ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно вимог ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування»до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до висловленої Верховним Судом України правової позиції (Постанова судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 25.11.2008 р. у справі № 11/406-07 за позовом ВАТ «Страхова компанія «Країна»до АТ «Українська пожежно-страхова компанія»про стягнення 4 526,8 грн.) статтею 37.4 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника наземного транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги з відшкодування збитків.
Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, судова колегія приходить до висновку, про те, що відповідно до приписів ст.993 ЦК України, Законів України «Про страхування»та «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», особою зобов'язаною в даному випадку відшкодувати в порядку, передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»суму сплаченого позивачем страхового відшкодування, за існування відносин, пов'язаних з обов'язковим страхуванням цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів -є страхова компанія, яка застрахувала цивільно-правову відповідальність учасника ДТП (тобто відповідач), діями якого завдано матеріальну шкоду - в межах ліміту відповідальності, встановленого договором страхування.
Позивач мотивував свої вимоги тим, що відповідач порушив його право на страхове відшкодування в порядку регресу, не виплативши грошові кошти в сумі 25 918,68 грн.
Проте, в обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що позивач не звертався до нього з письмовою претензією щодо відшкодування шкоди в порядку регресу.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Частиною 2 ст.530 ЦК України передбачено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(далі - Закон) страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.
Законом передбачено, що для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику відповідну заяву. До заяви додаються довідка про дорожньо-транспортну пригоду та інші документи, які мають відношення до дорожньо-транспортної пригоди, завірені у встановленому порядку (ст.35 цього Закону).
Колегією суддів встановлено, що в матеріалах справи відсутні і сама претензія, і докази її надсилання на адресу відповідача, а поштове повідомлення, яке міститься в матеріалах справи (а.с. 3), є підтвердженням вручення відповідачу копії позовної заяви на виконання вимог ст.57 ГПК України, щодо якої, відсутні, на думку судової колегії, підстави вважати її «заявою»в розумінні ст.35 Закону.
Як стверджує відповідач в своєму відзиві про настання ДТП, що сталася 20.07.2009 року за участю автомобіля УАЗ-396204 ШД, д/н ВМ 2334 АК під керуванням Бабенко В.Л., ні страхувальник, ні водій забезпеченого транспортного засобу, ні потерпіла сторона, а ні особа яка має право на відшкодування до НАСК «Оранта»з заявою про виплату страхового відшкодування не звертались. Отже, НАСК «Оранта» не могла здійснити виплату страхового відшкодування, оскільки, взагалі не знала про настання страхового випадку.
Матеріали справи доказів такого повідомлення ВАТ НАСК «Оранта»з боку позивача - не містять.
Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що п.п.г) п.38.1.1. ч.38.1 ст.38 вказаного вище Закону передбачено, що наслідком невиконання страхувальником свого обов'язку по повідомленню страховика про настання дорожньо-транспортної пригоди є не відмова страховика у виплаті особі, до якої перейшло право вимоги страхового відшкодування, і яка самостійно подала заяву про страхове відшкодування, а наявність у страховика права подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 п.33.1 ст.33 Закону.
Наведене вище не суперечить загальним засадам цивільного судочинства: справедливості, добросовісності та розумності.
Заявляючи вимоги про стягнення суми страхового відшкодування, позивач послався, крім ст.993 ЦК України та ст.27 Закону України «Про страхування», також і на ст.1191 ЦК України, якою передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Судова зазначає, що в даному випадку має місце суброгація -один із видів уступки права, який полягає у тому, що до нового кредитора (суброганта), який реально виконав зобов'язання у вигляді сплати грошей або іншого фактичного виконання, переходять права вимагати відповідного відшкодування від особи, відповідальної за завдані збитки. Суброгація виникає виключно в силу закону. Найбільш поширеним є застосування суброгації в сфері страхування -ст.993 ЦК України. (Енциклопедія цивільного права України / Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України; відп. ред. Я.М. Шевченко. -К.: Ін Юре, 2009 -стор.812).
Згідно зі ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до вимог ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Виходячи з вищенаведених норм закону, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позовних вимог.
Заперечення, викладені в апеляційній скарзі позивача, не ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення суду по даній справі.
З підстав, зазначених вище, рішення господарського суду Сумської області від 14.01.2010 р. у справі № 17/40-09 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, п.1 ч. 1 ст. 103, ст.105 ГПК України, ст.ст.11, 979-999, 1166-1208 ЦК України, ст.ст.1, 8, 16, 17 Закону України «Про страхування», ст.ст.22, 23, 24, 25, 35 Закону України від 01.07.2004 № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», колегія суддів
постановила:
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант»в особі Сумської філії м. Суми залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Сумської області від 14.01.2010 р. у справі № 17/40-09 залишити без змін.
Головуючий суддя
Судді