"22" квітня 2010 р.Справа № 7/225/09
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Мишкіної М.А.
суддів Сидоренко М.В.
Таценко Н.Б.
при секретарі судового засідання Скуділо О.В.
за участю представників сторін:
від позивача (Відкритого акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” в особі Миколаївської обласної дирекції) - Репченко Д.В. - по довіреності;
від відповідача (Фізичної особи -підприємця ОСОБА_4) -ОСОБА_5 - по довіреності.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи -підприємця ОСОБА_4
на рішення господарського суду Миколаївської області від 01 грудня 2009 року
у справі № 7/225/09
за позовом Відкритого акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” в особі Миколаївської обласної дирекції
до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_4
про стягнення заборгованості в сумі 1 123 466, 17 грн.
Сторони належним чином повідомлені про час та місце судового засідання.
У судовому засіданні 22.04.2010р. згідно ст.85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Згідно ст.77 ГПК України по справі оголошувались перерви до 15.04.2010р. та до 22.04.2010р.
Встановив:
У березні 2009 р. Відкрите акціонерне товариство “Райффайзен Банк Аваль” в особі Миколаївської обласної дирекції (надалі -позивач, Банк) звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_4 (надалі - відповідач, позичальник) про стягнення заборгованості за кредитним договором №010/08-11/06-419 від 19.09.2006р. в сумі 1 029 383, 77 грн. (основний борг - 1020706,00грн., пеня за прострочення повернення коштів згідно графіку погашення -8677,77грн.), посилаючись на право кредитодавця вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась непогашеною, на підставі ч.2ст.1050 ЦК України, оскільки станом на 24.02.2009р. відповідач має прострочену заборгованість за кредитом у сумі 165522грн.
16.09.2009р. позивач змінив підставу позову та суму позовних вимог, посилаючись на те, що згідно рішення господарського суду Миколаївської області від 23.06.2009р. по справі №5/102/09, залишеного без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 20.08.2009р., днем погашення кредиту є 19.09.2011р.; відповідач порушує умови договору в частині своєчасної сплати відсотків за користування кредитом та станом на 26.08.2009р. має прострочену з 03.03.2009р. заборгованість по відсоткам у сумі 97 637,09грн., на яку згідно п.10.2. кредитного договору нарахована пеня 5123,08грн.; на підставі п.7.4. кредитного договору у зв'язку з невиконанням позичальником п.6.1. договору позивач набув права вимагати дострокового погашення заборгованості за кредитом, включаючи нараховані відсотки за користування кредитом та штрафні санкції.
На підставі викладеного позивач вимагає стягнення 1020706,00грн. боргу за кредитом; 97637,09грн. процентів за користування кредитними коштами; 5123,08грн. - пені по відсоткам, посилаючись також на залишення без задоволення відповідних претензій на адресу позичальника.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 01 грудня 2009 року (суддя Моргуленко Т.Є.) позовні вимоги задоволено повністю; присуджено до стягнення з ФОП ОСОБА_4 на користь Банка -1 123 466,17грн., з яких борг за кредитом -1 020 706,00грн., відсотки за користування кредитними коштами -97 637,09грн., пеня за порушення умов договору -5 123,08грн.; 11 234,66грн. -державного мита, 118,00грн. - ІТЗ судового процесу.
Рішення суду вмотивоване тим, що невиконанням умов кредитного договору № 010/08-11/06-419 від 19.09.2006р. (п.п.6.1, 6.3., 6.6., 6.8., 6.9.) відповідач порушує вимоги ст.ст. 526, 1048, 1049 ЦК України; відповідно до вищезазначених норм законодавства та п.п. 7.4, 10.2 договору загальна заборгованість відповідача становить 1 123 466, 17 грн.; вимоги позивача підтверджені матеріалами справи, грунтуються на договорі і законі, відповідачем не заперечені і не спростовані.
Не погодившись з рішенням суду, Фізична особа -підприємець ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Миколаївської області від 01 грудня 2009 року по справі № № 7/225/09 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Скаржник зазначає наступне: подавши заяву від 16.09.2009р., Банк в порушення вимог ст.22 ГПК України одночасно змінив підставу та предмет позову; суд неправомірно застосував ч.2ст.1050 ЦК України, оскільки у відповідача відсутній обов'язок повертати позику частинами і датою повернення кредиту є 19.09.2011р., а проценти не є частиною позики, а є платою за кредит; з врахуванням рішення по справі №5/102/09, яким припинені правовідношення сторін згідно графіку погашення кредиту, ч.2 ст.1050 ЦК України не застосовується, а вимоги Банка є безпідставними.
Скаржник також посилається на порушення судом норм процесуального права у зв'язку з неповідомленням ФОП ОСОБА_4 про час і місце розгляду справи в суді, оскільки усі судові документи направлені не за адресою відповідача (АДРЕСА_1) та не були отримані нею, підписи на повідомленнях про вручення поштових відправлень вчинені не ОСОБА_4
В засіданні апеляційного суду представник скаржника підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги; представник ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” в особі Миколаївської обласної дирекції проти задоволення апеляційної скарги заперечував з підстав законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вбачає підстави для часткового задоволення вимог скаржника з огляду наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, місцем проживання ФОП ОСОБА_4, вказаним в усіх укладених з Банком угодах (кредитному договорі з додатковими угодами, договорі іпотеки) є м. Вознесенськ Миколаївської області, вул. Леніна, буд. №115, проте позивач при поданні позовної заяви зазначив адресу відповідача АДРЕСА_2. На цю невідповідність адреси відповідача наявним у справі доказам не звернув уваги суд першої інстанції, здійснивши усі судові повідомлення про судові засідання в господарському суді Миколаївської області на адресу, вказану у позовній заяві, що не є місцем проживання відповідача.
Відповідно до наявного у справі поштового повідомлення №10626475/а.с.72) ухвалу суду від 03.11.2009р. про відкладення розгляду справи на 01.12.2009р. одержана за адресою АДРЕСА_2 особою, яка вчинила від імені ОСОБА_4 підпис на поштовому повідомленні. В судове засідання 01.12.2009р., коли було прийняте оскаржуване рішення, відповідач та її представник не з'явились, проте суд першої інстанції розглянув справу за відсутності відповідача, дійшовши висновку про належне повідомлення ФОП ОСОБА_4 про час і місце розгляду справи.
Проте такий висновок не знаходить підтвердження в матеріалах справи, тому суд першої інстанції припустився порушення процесуальних норм (ст.ст. 4-3, 22, 43 ГПК України) і невідповідності висновку про належне повідомлення відповідача про розгляд справи в суді фактичним обставинам справи, не оцінивши наявні в справі докази місця проживання ФОП ОСОБА_4 у їх сукупності.
При цьому судова колегія не вважає за необхідне вдаватись до дослідження обставин отримання поштових повідомлень та вчинення на них підписів від імені ОСОБА_4, а також робити висновки стосовно достовірності тверджень скаржника про їх вчинення невстановленою особою, і визнає достатнім аргументом на користь прийняття до уваги відповідних доводів ФОП ОСОБА_4 встановлений факт направлення судом першої інстанції судових повідомлень за неналежною адресою.
Відповідно до п.2ч.3 ст.104 ГПК України якщо справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої про час і місце засідання суду, це є підставою для скасування рішення суду першої інстанції у будь-якому випадку. За таких обставин, суд апеляційної інстанції скасовує оскаржене судове рішення від 01.12.2009р. як постановлене з порушенням норм процесуального права.
Відповідно до ч.2 ст.103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги (подання) має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що 19.09.2006р. між Відкритим акціонерним товариством “Райффайзен Банк Аваль” в особі Миколаївської обласної дирекції та Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_4 був укладений кредитний договір №010/08-14/06-419 відповідно до умов якого Банк відкрив Позичальнику невідновлювальну кредитну лінію на придбання нерухомості та здійснення будівництва житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 у сумі 1 580 950,00грн. строком до 19.09.2011р. із сплатою 16% річних, а Позичальник зобов'язався на умовах в розмірі та в строки, встановлені в договорі, повернути Банку кредит, сплатити відсотки за користування кредитними коштами, комісії, пені, штрафи та інші платежі, передбачені його умовами.
Згідно п.1.1. кредитного договору повернення кредиту повинно здійснюватись позичальником у відповідності до графіку погашення наведеного в додатку №1. Додатковими договорами про внесення змін до кредитного договору сторони, зокрема змінювали п.6.1. кредитного договору, та 21.12.2006р. погодили наступний графік повернення кредиту (додатковий договір про внесення змін №3): не пізніше 21 числа кожного місяця, починаючи з січня 2007р. по серпень 2011 року позичальник зобов'язався погашати кредит щомісячно по 27 587,00грн., до 19 вересня 2011 року -27 574,00грн.
Пунктом 3.2. кредитного договору встановлений порядок нарахування та сплати відсотків, які нараховуються за фактичне число календарних днів користування кредитом . При цьому, відсотки за користування кредитом нараховуються на залишок заборгованості за кредитом починаючи з дня надання кредиту (часткового надання кредиту) до дня повного погашення заборгованості за кредитом включно. Згідно п.3.3. договору встановлено наступний порядок погашення заборгованості: в першу чергу погашається заборгованість за нарахованими відсотками за користування кредитом; в другу чергу погашається сума основної заборгованості за кредитом (позичкова заборгованість); в третю чергу погашається заборгованість за неустойкою, у випадку її нарахування Кредитором.
Додатковим договором про внесення змін №010/08-11/06-419/6 від 04.07.2008р. до кредитного договору сторони змінили процентну ставку за користування кредитом на 18% річних, а в подальшому, договором про внесення змін №010/08-11/06-419/7 від 01.12.2008р. збільшили процентну ставку до 23% річних.
Банк за заявами ФОП ОСОБА_4 видав кредитні кошти у загальній сумі 1580950,00грн, що підтверджується залученими судом апеляційної інстанції до матеріалів справи доказами (платіжні доручення від 21.12.2006р., 25.10.2006р., 14.12.2006р., 24.11.2006р. з заявами відповідача; виписка з рахунку ФОП ОСОБА_4 за період з 19.09.2006р. по 20.04.2010р.). Як вбачається з виписок по рахунку позичальника, станом на 26.02.2009р. непогашена сума кредиту складала 1020706,00грн.; за період з 03.03.2009р. по 26.08.2009р. прострочена заборгованість відповідача з погашення відсотків за користування кредитними коштами складала 97637,09грн., на яку згідно з п.10.2. договору нарахована пеня у сумі 5123,08грн. Обґрунтованість розрахунків Банка відповідачем не спростована, доказів, що спростовують підставність даних по заборгованості за кредитним договором суду не надано.
На підставі рішення господарського суду Миколаївської області по справі №5/102/09 від 23.06.2009р., яке набрало законної сили 20.08.2009р., Банк припинив нарахування простроченої заборгованості по тілу кредиту, оскільки з 04.07.2008р. згідно рішення суду по справі №5/102/09 припинили дію правовідносини сторін, що випливають з додатку №1 -графіку погашення заборгованості до кредитного договору від 19.09.2006р., і єдиною датою повернення кредиту наразі є 19.09.2011р., а обов'язок позичальника повертати позику частинами припинив існування.
Керуючись цим, скаржник стверджує, що Банк не вправі вимагати дострокового повернення усієї частини позики, що залишилась непогашеною, на підставі ч.2ст.1050 ЦК України, позаяк ця норма закону стосується виключно випадків коли має місце прострочення повернення чергової частини позики. При цьому в апеляційній скарзі не наводиться заперечень стосовно обставини прострочення сплати процентів за користування кредитом та суми нарахованих процентів, на чому наголошував позивач, змінюючи предмет позову та збільшуючи розмір позовних вимог.
Дійсно, відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.
Проте згідно ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Положення ч.1 ст.628 ЦК України регламентують зміст договору: зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
В даному випадку сторони при укладенні кредитного договору 19.09.2006р. погодили, зокрема, такі умови: у випадку невиконання позичальником п.6.1. договору кредитор має право достроково вимагати погашення заборгованості за кредитом, включаючи нараховані відсотки за користування кредитом і штрафні санкції. Водночас, під невиконанням п.6.1. кредитного договору згідно із змістом цього пункту сторони, зокрема, домовились розуміти несплату позичальником відсотків за кредит щомісячно на рахунок доходів кредитора не пізніше 26 числа кожного місяця.
Вказане зобов'язання позичальником не виконувалось у відповідності з п.6.1. договору, докази зворотнього суду не надані, відтак Банк на законних підставах (виходячи з положень ст.ст. 526, 1054 ЦК України) вимагає дострокового повернення кредиту у зв'язку з порушенням зобов'язання зі сплати відсотків за користування ним, стягнення заборгованості по процентам та нарахованої на неї пені у розмірах, підтверджених відповідними банківськими виписками та розрахунками позивача.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що звільнення ФОП ОСОБА_4 від обов'язку повертати кредитні кошти частинами згідно графіку за рішенням господарського суду по справі №5/102/09 не позбавляє позивача, як кредитора, права вжити заходів з дострокового погашення кредиту у випадку неотримання у встановлені договором строки та розмірах плати за користування кредитними коштами (процентів), у тому числі в судовому порядку, чим позивач і скористався в процесі розгляду справи в суді першої інстанції, змінивши предмет позову та збільшивши розмір позовних вимог на суму нарахованих та прострочених оплатою процентів.
Колегія суддів відхиляє доводи скаржника стосовно неправомірності одночасної зміни підстави та предмету позову при поданні Банком заяви від 16.09.2009р. всупереч приписам ст.22 ГПК України, позаяк таке порушення позивачем не було допущено. Адже підставою позову при поданні позовної заяви і доповненні вимог був і залишився кредитний договір від 19.09.2006р., на умовах якого ґрунтуються усі вимоги ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” в особі Миколаївської обласної дирекції. Доповнення предмету позову вимогою стягнення процентів не суперечить положенням процесуального законодавства і не є перешкодою для прийняття судового рішення і вирішення спору по суті в повному обсязі заявлених вимог.
Таким чином, колегія суддів не сприймає відповідні доводи апеляційної скарги як підставу для відмови у задоволенні позовних вимог у будь-якій частині, та приймає за наслідками скасування оскаржуваного судового акту господарського суду першої інстанції нове рішення про задоволення позовних вимог ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” в особі Миколаївської обласної дирекції у повному обсязі, стягнення з ФОП ОСОБА_4 на користь позивача 1 123 466,17грн., у тому числі: 1 020 706,00грн. -борг за кредитом, 97637,09грн. -відсотки за користування кредитними коштами, 5123,08грн. -пеня по відсоткам, 11234,66грн. державного мита, 118грн. витрат на ІТЗ судового процесу.
Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи в суді першої інстанції, покладаються на відповідача.
У зв'язку з частковим задоволенням вимог апеляційної скарги витрати ФОП ОСОБА_4 по сплаті держмита при поданні апеляційної скарги покладаються на позивача пропорційно задоволеній частині вимог скаржника, а саме, у сумі 102,00грн.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів
Постановила:
1. Апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_4 задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Миколаївської області від 01.12.2009р. по справі №7/225/09 скасувати.
3. Позовні вимоги ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” в особі Миколаївської обласної дирекції задовольнити повністю.
4. Стягнути з ФОП ОСОБА_4 на користь ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” в особі Миколаївської обласної дирекції 1 123 466,17грн., у тому числі: 1 020 706,00грн. -борг за кредитом, 97637,09грн. -відсотки за користування кредитними коштами, 5123,08грн. -пеня по відсоткам, 11234,66грн. державного мита, 118грн. витрат на ІТЗ судового процесу.
5. Стягнути з ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” в особі Миколаївської обласної дирекції на користь ФОП ОСОБА_4 102,00грн. витрат по держмиту за подання апеляційної скарги.
Доручити господарському суду Миколаївської області видати відповідні накази з зазначенням необхідних реквізитів.
Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя: М.А. Мишкіна
Суддя М.В. Сидоренко
Суддя Н.Б. Таценко