Справа 712/10792/20
Провадження № 1-кс/712/5397/20
03 листопада 2020 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:
слідчого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
за участю прокурора ОСОБА_3
слідчого ОСОБА_4
адвоката ОСОБА_5
підозрюваного ОСОБА_6
перекладача ОСОБА_7
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України,-
Слідчий слідчого відділу Черкаського відділу поліції ГУ НП в Черкаській області лейтенант поліції ОСОБА_4 звернувся із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України.
Клопотання мотивується тим, що слідчим відділом Черкаського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020251010003728 від 01.11.2020 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 01.11.2020 року, приблизно о 03 годині 30 хвилин, перебуваючи за адресою: м. Черкаси, вул. Хрещатик, 225, біля розважального закладу «111 Club», ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в ході раптово виниклого конфлікту з ОСОБА_8 , діючи з умисно, протиправно та передбачаючи суспільно небезпечні наслідки наніс потерпілому ОСОБА_8 , чотири удари правою рукою в якій перебував предмет з колюче ріжучими властивостями, внаслідок яких потерпілому ОСОБА_8 заподіяв тілесні ушкодження у вигляді проникаючого поранення грудної клітки праворуч, відкритого пневматорексу, проникаюче ножове поранення черевної порожнини, поранення тонкої кишки, після чого виконавши всі дії, які вважав за необхідно з місця вчинення кримінального правопорушення зник, про те з причин, що не залежали від його волі свій злочинний умисел до кінця не довів, так як потерпілому була надана кваліфікована медична допомога.
У вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення обґрунтовано підозрюється: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець міста Тріполі, Лівія, громадянин Лівії, з середньою освітою, не одружений, не маючий на утриманні малолітніх дітей, студент 3 курсу ЧНУ ім. Б. Хмельницького, не працюючий, зареєстрований та проживаючий: АДРЕСА_1 , раніше не судимий.
01.11.2020 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 затримано в порядку ст. 208 КПК України.
01.11.2020 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомлено про те, що він підозрюється у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України - закінчений замах на вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
Причетність ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.
Таким чином, органом досудового розслідування зібрано достатньо доказів, які дають підстави для обґрунтованої підозри ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України - закінчений замах на вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового слідства було встановлено наявність ризиків, передбачених у ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: 1) можливе переховування від органів досудового розслідування та/або суду; 2) можливий незаконний вплив на свідків, потерпілого у цьому ж кримінальному провадженні; 3) можливе перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; 4) можливе вчинення іншого кримінального правопорушення.
Беручи до уваги, що ОСОБА_6 з місця події втік та згодом працівниками поліції був затриманий в порядку ст. 208 КПК України, приховав знаряддя вчинення злочину, у сукупності з суворістю покарання, яке загрожує йому за вчинення особливо тяжкого злочину, дає підстави дійти висновку про наявність ризику ухиляння від органів досудовою розслідування, прокуратури чи суду, знаходячись на волі може незаконно впливати на свідків, шляхом умовлянь, погроз, підкупу чи іншим чином, перебуваючи на волі може скоїти нові умисні злочини, а також враховуючи відсутність нерухомого майна у підозрюваного, окрім того, особа немає стійких соціальних зв'язків та являється громадянином іншої держави, а саме Лівії, тож враховуючи суспільно небезпечний характер діянь, поведінку особи після вчинення кримінальних правопорушень, спроби переховуватись, з метою припинення злочинної діяльності та забезпечення належної поведінки виникла необхідність у застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, тому що застосування більш м'якого запобіжного заходу, непов'язаного з ізоляцією особи від суспільства є неспіврозмірною з характером вчинення даною особою кримінального правопорушення.
Разом з цим, просить врахувати, що вказаний злочини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 вчинив із застосуванням насильства, що спричинило тяжкі наслідки для потерпілого, тому враховуючи ч. 4 ст. 183 КПК з урахуванням обставин кримінального провадження, є необхідність не визначати розмір застави підозрюваному.
В судовому засіданні прокурор та слідчий клопотання підтримали та просили його задоволити.
Підозрюваний та його захисник заперечували проти задоволення клопотання, просили обрати більш м'який запобіжний захід, а саме вечірній домашній арешт, оскільки у нього є постійне місце проживання, підозрюваний вину свою визнає частково, а саме в нанесенні тілесних ушкодження, які були замозахистом.
Дослідивши матеріали кримінального провадження, заслухавши думку учасників процесу, слідчий суддя вважає, що клопотання є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
У відповідності до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Ураховуючи обґрунтовану підозру у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, продовжувати злочинну діяльність, незаконно впливати на свідків, експерта у цьому кримінальному провадженні або перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, слідчий суддя приходить до висновку про застосування запобіжного заходу.
Статтею 178 КПК України визначено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього кодексу, слідчий суддя, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосування запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчинення іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Згідно ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжний заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Вирішуючи клопотання слідчого, суд враховує вимоги ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно із якими обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. Згідно рішення ЄСПЛ «Клоот проти Бельгії» ризик вчинення нових правопорушень має місце, коли попередня поведінка дає підстави для очікувань, що він не має наміру зупинятись у своїх злочинних діях; коли небезпека має бути явною, а запобіжний захід необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи. Рішенням ЄСПЛ «Сельчук проти Туреччини» визначено, що попередня судимість може бути підставою ризику вчинення нових правопорушень.
Враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі провадження не в праві вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точку зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо нею обмежувального заходу, то з огляду на наведені дані у клопотанні та в матеріалах долучених до нього є всі підстави вважати про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованого ОСОБА_6 кримінальному правопорушенні.
Відповідно до частини 1 ст. 197 КПК України строк дії ухвали суду про тримання під вартою не повинен перевищувати шістдесяти днів.
Вирішуючи клопотання слідчого, суд враховує вимоги ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно із якими обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , суд виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
З клопотання вбачається, що із наданих слідчому судді матеріалів кримінального провадження, наведені у ньому ризики, як мета обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного є такими, що виправдовують його застосування, зокрема слідчий вказує, що ОСОБА_6 з місця події втік та згодом працівниками поліції був затриманий в порядку ст. 208 КПК України, приховав знаряддя вчинення злочину, у сукупності з суворістю покарання, яке загрожує йому за вчинення особливо тяжкого злочину, дає підстави дійти висновку про наявність ризику ухиляння від органів досудовою розслідування, прокуратури чи суду, знаходячись на волі може незаконно впливати на свідків, шляхом умовлянь, погроз, підкупу чи іншим чином, перебуваючи на волі може скоїти нові умисні злочини, а також враховуючи відсутність нерухомого майна у підозрюваного, окрім того, особа немає стійких соціальних зв'язків та являється громадянином іншої держави, а саме Лівії, тож враховуючи суспільно небезпечний характер діянь, поведінку особи після вчинення кримінальних правопорушень, спроби переховуватись, з метою припинення злочинної діяльності та забезпечення належної поведінки виникла необхідність у застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, тому що застосування більш м'якого запобіжного заходу, непов'язаного з ізоляцією особи від суспільства є неспіврозмірною з характером вчинення даною особою кримінального правопорушення..
Європейський суд з прав людини, зокрема у викладених рішеннях по справах «Калашников проти Росії», «Томазі проти Франції» та інших, роз'яснив, що сама по собі тяжкість злочину згідно повідомлення особі про підозру, не може бути підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
За роз'ясненнями п.п. 3, 13 постанови Пленуму Верховного Суду № 4 від 25 квітня 2003 року «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства» (зі змінами і доповненнями, внесеними постановами Пленуму Верховного Суду України від 11 червня 2004 року №10 та від 24 жовтня 2008 року №15), взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом, у зв'язку з чим він обирається лише за наявності підстав вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, можуть не забезпечити виконання підозрюваним, обвинувачуваним процесуальних обов'язків, і його належної поведінки; обов'язковою умовою взяття під варту (виходячи з його правової природи) має бути обґрунтована впевненість в тому, що більш м'які запобіжні заходи можуть не забезпечити належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого.
Підозрюваний постійного законного джерела доходів не має, втік з місця події,що має ознаки ухилення від кримінальної відповідальності, будь-яких сталих соціальних зв'язків не має, тому з метою забезпечення належної поведінки підозрюваного ОСОБА_6 , запобіганню вчинення нових кримінальних правопорушень, можливості незаконно впливати на потерпілого, свідків, знищенню речових доказів, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, суд вважає за необхідне застосувати щодо останнього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти вищезазначеним ризикам, передбачених КПК України.
ОСОБА_6 вчинено злочин із застосуванням насильства, а саме нанесення потерпілому ноживих поранень близько п'яти разів, що спричинило тяжкі наслідки для потерпілого, тому враховуючи ч. 4 ст. 183 КПК та з урахуванням обставин кримінального провадження, в даному випадку не визначається розмір застави.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 176-178, 183-184, 186, 193-194, 196, 197 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого слідчого відділу Черкаського відділу поліції ГУ НП в Черкаській області лейтенанта поліції ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України - задовольнити.
Застосувати стосовно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) діб, тобто до 30 грудня 2020 року, включно.
Строк тримання під вартою обчислювати з 01.11.2020 року.
Для утримання підозрюваний ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підлягає направленню до слідчого ізолятора м. Черкаси.
Виконання ухвали покласти на Черкаський відділ поліції ГУНП в Черкаській області.
Копія ухвали про застосування запобіжного заходу вручається підозрюваному після її оголошення, слідчому для виконання та прокурору для відома.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'яти днів з моменту її оголошення, а підозрюваному, який перебуває під вартою, в той же строк, з моменту вручення копії ухвали.
Слідчий суддя ОСОБА_1