№ справи: 758/14621/19
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/11327/2020
Головуючий у суді першої інстанції: Захарчук С.С.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В.
03 листопада 2020 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Немировської О.В.
суддів - Ящук Т.І., Чобіток А.О.
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві про встановлення факту, що має юридичне значення,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 04 червня 2020 року,
встановив:
у листопаді 2019 року заявник звернулась до суду із заявою, у якій просила встановити факт її перебування у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 з 30 жовтня 1982 року.
Ухвалою Подільського районного суду м.Києва від 04 травня 2020 року заяву було залишено без руху у зв'язку з невідповідністю її форми та змісту положенням ст. 318 ЦПК України.
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 04 червня 2020 року заяву було повернуто заявнику.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою, заявник подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм процесуального права.
Частиною 2 ст. 367 ЦПК України визначено, що апеляційна скарга на ухвалу суду про повернення заяви позивачеві (заявникові) розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Вирішуючи питання про повернення заяви, суд першої інстанції виходив з того, що заявник не усунула недоліки, встановлені ухвалою суду, зокрема не вказала з якою метою їй необхідно встановити факт перебування у шлюбі з ОСОБА_3 . Однак, з таким висновком суду колегія суддів погодитись не може з таких підстав.
Частиною 1 ст. 315 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.
Згідно з ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
Положеннями ст. 318 ЦПК України визначено, що у заяві про встановлення факту повинно бути зазначено який факт заявник просить встановити та з якою метою, причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.
В даному випадку зі змісту поданої заяви вбачається, що заявник перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 з 30 жовтня 1982 року. Заявник вказувала, що встановлення вказаного факту необхідно їй для отримання пенсії у зв'язку з втратою годувальника, однак у зв'язку з розбіжністю в написанні прізвищ вона не може підтвердити родинні відносини з померлим. Також заявником були надані докази на підтвердження викладених нею обставин, якими обґрунтовувались вимоги заяви.
На виконання вимог ухвали суду першої інстанції заявник подала заяву, у якій повторно вказувала про те, що вона не може підтвердити факт перебування у зареєстрованому шлюбі у зв'язку з розбіжністю в написанні прізвищ, а також вказувала, що встановлення вказаного факту необхідне їй для призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника.
Частинами 1, 3 статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
За таких обставин заявником на власний розсуд було вказано який факт вона просить встановити та з якою метою, зазначено про причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт із посиланням на докази, що підтверджують викладене.
Неналежне або неповне, на переконання суду, викладення вимог заявником у поданій заяві не може бути підставою для залишення такої заяви без руху та її повернення. Повертаючи заяву, суд першої інстанції позбавив заявника процесуального права на розгляд заяви та не врахував, що питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, суд вирішує під час ухвалення судового рішення.
Статтею 379 ЦПК України визначено, що підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Враховуючи викладене, судом першої інстанції було зроблено помилковий висновок про наявність підстав для повернення заяви, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід задовольнити, а ухвалу суду скасувати з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 379, 382 ЦПК України, суд
постановив:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 04 червня 2020 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в касаційному порядку протягом тридцяти днів.
Головуючий
Судді