Справа № 757/37640/19 Головуючий у І інстанції Писанець В.А.
Провадження №22-ц/824/12030/2020 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.
Іменем України
03 листопада 2020 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Таргоній Д.О., Голуб С.А., Ігнатченко Н.В., розглянувши в приміщенні Київського апеляційного суду в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 24 липня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення додаткових витрат на дитину,
у липні 2019 року ОСОБА_2 звернулась до суду з даним позовом, мотивуючи його тим, що вона та відповідач є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Донька проживає разом з матір'ю та знаходиться на її утриманні.
РішеннямПечерського районного суду міста Києва від 13 березня 2013 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі ј частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму, починаючи з 28 січня 2013 року та до досягнення повноліття.
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває на «Д» обліку у КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги Печерського району м. Києва» з діагнозом: десмопластична фіброма в/3 правої плечової кістки, загроза патологічного перелому.
Після перенесеного 16 травня 2018 року оперативного втручання (екскохлеацію пухлини пластиною) дитині рекомендовано домашній режим, навчання за індивідуальним планом, що потребує значних витрат.
Зазначені витрати відносяться до додаткових витрат на дитину.
Оскільки відповідач відмовляється від надання коштів, позивачка просила суду стягнути з відповідача на свою користь додаткові витрати на доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 22 130,53 грн., що становить Ѕ розміру витрат, які були понесені ОСОБА_2 на малолітню дитину.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 24 липня 2020 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 додаткові витрати на дитину у розмірі 22 130,53 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 768,40 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Зокрема, в доводах апеляційної скарги зазначено, що всупереч наведеним нормам суд першої інстанції не перевірив обґрунтованість зазначеної позивачем загальної суми додаткових витрат, не зазначив докази, якими підтверджується розмір такої суми, залишив без уваги зазначені у відзиві аргументи відповідача, не перевірив їх та не надав їм мотивованої оцінки.
Крім того, в апеляційній скарзі вказано, що витрати на лікування дитини не підтверджені належними та допустимими доказами, чеки на оплату англійської мови не є фіскальними, тому неможливо перевірити їх справжність.
Також апелянт зазначає, що відповідач є інвалідом третьої групи та отримує пенсію в розмірі 1497 грн., а позивач має достатній заробіток, що підтверджується її декларацією про майно за 2019 рік де сума заробітної плати за рік становить 239 960 грн.
23 жовтня 2020 року на адресу Київського апеляційного суду від ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому остання просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Печерського районного суду м. Києва від 24 липня 2020 року залишити без змін.
Відзив мотивований тим, що в матеріалах справи містяться докази, які підтверджують витрати позивача на дитину, пов'язані із захворюванням останньої та її особливими потребами.
Крім того, ОСОБА_2 зверталась до ОСОБА_1 з листом про відшкодування понесених нею додаткових витрат на дитину від 11 червня 2019 року, однак відповідач жодним чином не відреагував на вищезгаданий лист.
Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч.1. ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За правилами п.1 ч.4 ст.274 ЦПК України, в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя.
Згідно ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Із матеріалів справи вбачається, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Печерського районного суду міста Києва від 14 лютого 2013 року було розірвано (а.с. 8).
Від шлюбу у сторін народилась донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 7).
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 13 березня 2013 року з відповідача стягнуто аліменти на користь позивача на утримання доньки ОСОБА_6 у розмірі 1/4 частини від заробітку (доходу), але не менше, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму, починаючи з 28 січня 2013 року та до досягнення повноліття.
Дитина сторін проживає разом з матір'ю з народження і по сьогоднішній день та знаходиться на її утриманні.
Із висновку ЛКК вбачається, що дитина перебуває на «Д» обліку у КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги Печерського району м. Києва» з діагнозом десмопластична фіброма в/3 правої плечової кістки, дитині рекомендовано індивідуальна форма навчання (вдома) в загальноосвітньому навчальному закладі № 47 в 2019 - 2020 навчальному році (а.с. 12).
16 травня 2018 року дитині проведено операцію - екскохлеацію пухлини пластиною, що підтверджується довідкою Київського міського клінічного онкологічного центру (а.с. 13).
Ухвалюючи рішення про задоволення позову та стягуючи з відповідача на користь позивача додаткові витрати на дитину, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є законними, обґрунтованими і такими, що підтверджуються відповідними доказами.
Колегія суддів, не може в повній мірі погодитись із такими висновками, враховуючи таке.
Відповідно до ч.1 ст.141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Частина 2 цієї ж статті наголошує, що розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє їх від обов'язків щодо дитини.
За змістом положень ч. 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей.
Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з частиною 3 статті 181 СК України;за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Згідно із вимогами частини 1 статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Відповідно до вимог частини другої статті 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Дане положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв'язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких особливих обставини підлягають доведенню в судовому засіданні.
Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати, в якій мірі кожен із батьків зобов'язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково.
Ураховуючи наведене, суд визначає розмір додаткових витрат на дитину, зумовлених особливими обставинами, одному з батьків у твердій грошовій сумі.
Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.
Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо).
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі № 6-1489цс17, від 13 вересня 2017 року у справі № 749/106/17 (провадження № 6-1489цс17) та у постановах Верховного Суду від 17 травня 2018 року у справі № 643/11742/16-ц (провадження № 61-26879св18), 01 квітня 2019 року у справі № 233/3518/17, від 31 січня 2020 року у справі № 484/2230/17.
Згідно частин 1,2 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними (стаття 77 ЦПК), допустимими (стаття 78 ЦПК), достовірними (стаття 79 ЦПК), а у своїй сукупності - достатніми (стаття 80 ЦПК ).
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.
На підтвердження обґрунтованості своїх вимог, позивач надала суду в якості доказів копії чеків, які свідчать про придбання значної кількості ліків, медичних препаратів, оплату послуг за проведення медичного обстеження.
Однак, зазначені документи не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки не є належними доказами, що підтверджують додаткові витрати позивача, в розумінні статті 185 СК України, тобто такі, що викликані особливими обставинами. Так, в матеріалах справи відсутні призначення лікарів на придбання ліків, а також направлення на обстеження, що унеможливлює перевірити, чи придбавались зазначені позивачем ліки для доньки, чи зумовлено проведення медичних обстежень хворобою дитини
Позивачем також надано довідку № 60 від 06 червня 2016 року де рекомендоване лікування органів дихання, кардіологічне та неврологічне лікування, надано квитанцію від ФОП ОСОБА_7 про прийняття від ОСОБА_8 4886 грн. 00 коп. за тимчасове проживання та лікування ОСОБА_3 , а також квиток в один бік придбаний на ім'я доньки вартістю 291 грн.
Із наданої довідки № 60 від 06 червня 2016 року не вбачається конкретного визначеного санаторію та виду лікування, а квитанція від ФОП ОСОБА_7 та квиток в один бік придбаний на ім'я доньки не є належними доказами витрат, які можна було б віднести до додаткових в розумінні статті 185 СК України.
Неможливо перевірити справжність чеків оплати за навчання англійської мови, так як надані чеки не є фіскальними, окрім того на прибуткових касових ордерах неможливо встановити ідентифікуючі дані ФОП « ОСОБА_9 », оскільки відсутній код даної особи, печатка та інша інформація, яка дала б змогу перевірити справжність таких оплат.
Суд першої інстанції, вказаним обставинам належної оцінки не дав та дійшов помилкового висновку щодо обґрунтованості усіх заявлених позивачем вимог.
В той же час, колегія суддів вважає доведеними відповідними доказами додаткові витрати, пов'язані з оплатою лікування ОСОБА_3 у лікаря-стоматолога, а саме: наданими позивачем актами виконаних робіт разом із чеками про оплату послуг, з яких вбачається, що позивачем було сплачено 10 740 грн. за надані послуги.
Відтак, доведені відповідачем витрати підлягають стягненню з відповідача, як додаткові витрати на утримання дитини в розмірі Ѕ частини понесених витрат.
Заявлене відповідачем клопотання про застосування строків позовної давності є безпідставним та необґрунтованим, так як відвідування ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стоматолога відбувалось в період з 05 жовтня 2016 року по 03 жовтня 2018 року, а з позовом ОСОБА_2 звернулась в липні 2019 року, тобто в межах трирічного строку позовної давності відповідно до ст. 257 ЦК України.
Таким чином, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягають стягненню додаткові витрати на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 5370 грн. (10 740 грн./ 2).
Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норми матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
У відповідності до ч. 4 ст.376 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
З огляду на наведене рішення Печерського районного суду м. Києва від 24 липня 2020 року підлягає зміні в частині визначення розміру додаткових витрат на утримання дитини, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. 268, 367, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 24 липня 2020 року змінити в частині визначення розміру додаткових витрат на утримання дитини, що підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , зазначивши що до стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягають додаткові витрати на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 5370 (п'ять тисяч триста сімдесят) гривень.
В решті рішення Печерського районного суду м. Києва від 24 липня 2020 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у ч.3 ст.389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 03 листопада 2020 року.
Суддя-доповідач Д.О. Таргоній
Судді: Н.В. Ігнатченко
С.А. Голуб
Справа № 757/37640/19 Головуючий у І інстанції Писанець В.А.
Провадження №22-ц/824/12030/2020 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.
02 листопада 2020 року м.Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Таргоній Д.О.,
суддів Ігнатченко Н.В., Голуб С.А.,
вирішуючи питання про прийняття до провадження справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 24 липня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення додаткових витрат на дитину,
06 жовтня 2020 року ухвалою судді-доповідача відкрито апеляційне провадження у даній справі.
Вимоги ст. 361 ЦПК України судом виконані. Підготовчі дії по справі проведені.
Клопотання та заяви щодо розгляду справи в апеляційній інстанції від учасників справи не надходили.
23 жовтня 2020 року на адресу Київського апеляційного суду від ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу.
Справу необхідно призначити до розгляду в апеляційному суді без повідомлення учасників справи.
Керуючись ст.ст. 7, 274, 365, 366, ч.ч. 1, 2 ст. 368 ЦПК України, колегія суддів,
Закінчити проведення підготовчих дій.
Справу призначити до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи в приміщенні Київського апеляційного суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
________________ _______________ ______________