Справа №755/15490/19
Апеляційне провадження №22-ц/824/7883/2020
21жовтня 2020 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах - головуючого Сержанюка А.С., суддів: Гуля В.В.,
Суханової Є.М., розглянувши цивільну справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у місті Києві за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 24 лютого 2020 року у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
26 вересня 2019 року Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» звернулось до суду із вказаним позовом, в якому просило стягнути із ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитом, яка станом на 26 серпня 2019 року складає 112 368,76 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 44 559,32 грн, заборгованість за простроченим тілом кредиту - 27 373,62 грн, нарахована пеня за прострочене зобов'язання - 33 920,40 грн, пеня за несвоєчасну сплату боргу на суму від 100 грн - 688,34 грн, штраф ( фіксована складова ) - 500 грн, штраф ( процентна складова ) - 5 327,08 грн.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 18 жовтня 2011 року між сторонами у справі було укладено кредитний договір №б/н, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 50 000 грн у виді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Окрім цього, вказує, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що анкета-заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua, що складає між ним та банком кредитний договір, який підтверджується підписом у заяві.
Однак, відповідач не виконує належним чином умов укладеного правочину, що спричинило виникнення зазначеної заборгованості.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 24 лютого 2020 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 18 жовтня 2011 року у загальному розмірі 77 760,02 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
На обґрунтування ухваленого судового рішення місцевий суд зазначив, що розрахунком заборгованості та випискою по картковому рахунку відповідача підтверджено, що кредитною картою відповідач користувався, при цьому здійснював платежі в рахунок погашення заборгованості.
З наданого банком розрахунку заборгованості та виписці по картковому рахунку вбачається, що у відповідача наявна заборгованість по тілу кредиту в сумі 44 559,32 грн та заборгованість по простроченому тілу кредиту в сумі 27 373,62 грн, а всього 71 932,94 грн.
Ураховуючи наведену позицію Великої Палати Верховного Суду, не підписання позичальником Умов та Правил надання банківських послуг не впливає на право банку вимагати стягнення з боржника фактично отриманих ним сум кредитних коштів, тому вимоги позивача стосовно стягнення тіла кредиту та простроченого тіла кредиту у загальній сумі 71 932,94 грн підлягають до задоволення.
Зважаючи на те, що позивачем заявлено вимоги про стягнення заборгованості за пенею та штраф, суд вважає, що стягненню підлягає лише штраф у його фіксованій частині та процентній складовій у розмірі
5 827,08 грн, який є меншим за розмір заборгованості по пені у загальній сумі 34 608,74 грн, що з одного боку забезпечить отримання справедливого балансу інтересів сторін, а з іншого дозволить реалізувати забезпечувальну функцію неустойки.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позов АТ КБ «Приватбанк» підлягає до часткового задоволення в частині стягнення заборгованості по тілу кредиту, простроченому тілу кредиту та штрафів.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, а також неправильне застосування норм матеріального права при його ухваленні.
Просить рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 24 лютого 2020 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Суд, закінчивши з'ясування обставин справи і перевірку їх доказами, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі, у межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, керуючись наступним.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Як встановлено судом, що підтверджується і матеріалами справи,
18 жовтня 2011 року між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», укладено кредитний договір №б/н з ОСОБА_1 , згідно з умовами якого останній отримав кредит у розмірі 2 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку
В тексті заяви зазначено його персональні дані, такі як ПІБ, дата народження, ІПН, дані паспорта, адреса проживання та реєстрації, номер мобільного телефону, соціальний статус та розмір місячної зарплати після сплати податків та інших вирахувань.
Анкета-заява, окрім цього, містить застереження про згоду Клієнта з тим, що ця анкета-заява разом із пам'яткою клієнта та Тарифами складають договір про надання банківських послуг.
Клієнт ознайомився з договором про надання банківських послуг до його укладення і згоден з його умовами.
Примірник договору про надання банківських послуг згоден отримати шляхом самостійної роздруківки із сайта https://privatbank.ua і зобов'язується виконувати вимоги Умов та правила надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті ПриватБанку www.privatbank.ua.
До анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг банк додав витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» та витяг з умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку.
Відповідач взяті на себе зобов'язання по виплаті кредитних коштів у строки визначені кредитним договором не виконує.
Як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитом, що доданий до позовної заяви, заборгованість за кредитним договором б/н від 18 жовтня 2011 року станом на26 серпня 2019 року складає 112 368,76 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 44 559,32 грн, заборгованість за простроченим тілом кредиту - 27 373,62 грн, нарахована пеня за прострочене зобов'язання - 33 920,40 грн, пеня за несвоєчасну сплату боргу на суму від 100 грн - 688,34 грн, штраф ( фіксована складова ) - 500 грн, штраф ( процентна складова ) - 5 327,08 грн.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 24 лютого 2020 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 18 жовтня 2011 року у загальному розмірі 77 760,02 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
На переконання апеляційного суду, укладений між сторонами кредитний договір є правомірним відповідно до положень ст. 204 ЦК України, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом і він не визнаний судом недійсним.
А тому, за положеннями правочину відповідач має нести цивільно-правову відповідальність у відповідності до норм ст.ст. 525, 526, 610, 629, 1048, 1050, 1054 ЦК України за невиконання умов правочину щодо тіла кредиту та простроченого тіла кредиту, як правильно встановив місцевий суд.
При цьому, апелянт не надав, ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції, належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів відповідно до положень ст.ст. 77-81 ЦПК України на спростування названої позивачем заборгованості за правочином у розмірі 77 760,02 грн. та користування кредитними коштами протягом тривалого часу, зокрема, з 18.10.2011 по 18.04.2019.
Проте, щодо задоволених позовних вимог з приводу стягнення штрафів, то апеляційний суд вважає ці вимоги необґрунтованими, враховуючи наступне.
Витяг тарифів обслуговування кредитних карт і витяг з умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку ресурс: Архів умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи, не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину зазначеного кредитного договору, що укладений між сторонами шляхом підписання заяви-анкети.
Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді розмір штрафів за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Зазначений висновок повністю узгоджується з викладеними висновками в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року по справі №342/180/17-ц.
Відтак, місцевий суд дійшов необґрунтованого висновку щодо стягнення з відповідача штрафу.
Таким чином, на переконання апеляційного суду, враховуючи викладене, позовні вимоги обґрунтовані лише в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту та заборгованості за простроченим тілом кредиту в сумі 71 932,94 ( 44 559,32 + 27 373,62 ) грн.
За таких обставин, суд першої інстанції, без додержання зазначених норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 1048, 1050, 1054 ЦК України ст.ст. 5, 10-13, 76-81, 263 ЦПК України, ухвалив помилкове рішення щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення штрафів.
Таким чином, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , на переконання апеляційного суду, знайшли своє часткове підтвердження, унаслідок чого рішення місцевого суду в частині задоволення позовних вимог про стягнення штрафів підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову у цій частині у відповідності до ст. 376 ЦПК України та названих положень матеріального і процесуального права за їх обґрунтованістю та доведеністю у зазначеній апеляційним судом частині.
З точки зору апеляційного суду, місцевим судом правильно встановлено ту обставину, що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку позивачу не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України, що узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17, провадження №14-131цс19.
У зв'язку із зазначеним, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне викласти резолютивну частину рішення у новій редакції.
Апеляційний суд також вважає за необхідне відмітити, що Європейський суд з прав людини наголошує, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ( рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року ).
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 5, 10-13, 76-81, 263, 367, 368, 374, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 24 лютого 2020 року у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в частині стягнення штрафів, скасувати та ухвалити за цими вимогами нове судове рішення про залишення без задоволення цих позовних вимог.
Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за тілом кредиту кредиту 44 559,32 грн та заборгованість за простроченим тілом кредиту - 27 373,62 грн.
В решті рішення залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення, за виключенням випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий А.С. Сержанюк
Судді: В.В. Гуль
Є.М. Суханова