Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/11077/2020
03 листопада 2020 року місто Київ
справа № 752/19504/19
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.
суддів: Ратнікової В.М., Левенця Б.Б.
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу відповідача Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЮНІВЕС» на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 21 квітня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Мазур Ю.Ю., у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «TDV», Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЮНІВЕС», третя особа: ОСОБА_2 про стягнення суми страхового відшкодування, -
У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив стягнути:
з «ТОВ «TVD» на свою користь вартість відновлювального ремонту у розмірі 63921,49 грн.;
з ПрАТ «СК «ЮНІВЕС» на свою користь суму страхового відшкодування в розмірі 26022,41 грн.
В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що 10 квітня 2019 року близько 16.00 години у місті Києві по вул. Харківське шосе, 13 сталась дорожньо-транспортна пригода, а сааме - зіткнення транспортних засобів за участі водія ОСОБА_2 , який керуючи автомобілем марки «ГАЗ А21R33», державний номерний знак НОМЕР_1 , не дотримався безпечної швидкості та дистанції, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем марки «Jaguar X-Type», державний номерний знак НОМЕР_2 , який належить позивачу.
Винуватцем дорожньо-транспортної пригоди є ОСОБА_2 , який керував транспортним засобом «ГАЗ А21R33», державний номерний знак НОМЕР_1 .
Позивач вказував, що 22 травня 2019 року було проведено виплату страхового відшкодування у розмірі 23000 грн.
Однак позивач вважає, що сплачена сума страхового відшкодування є неповним відшкодуванням завданої шкоди, а також є неузгодженим розміром відшкодування в розумінні вимог ст.36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Зазначав, що з метою досудового врегулювання спору звернувся з письмовою претензією щодо відшкодування шкоди до власника транспортного засобу - автомобіля марки «ГАЗ А21R33», державний номерний знак НОМЕР_1 , проте як зазначено у листі, лізингодавець не є володільцем транспортного засобу на момент дорожньо-транспортної пригоди у розумінні закону, а відповідно до укладеного договору фінансового лізингу відповідальність за користування транспортним засобом та пов'язані з цим ризики несе безпосередньо відповідач ТОВ «TVD».
Враховуючи те, що ПрАТ «СК «ЮНІВЕС» не виконали належним чином свій обов'язок щодо відшкодування шкоди, так як не узгоджували розмір суми відшкодування, позивач просив стягнути з ПрАТ «СК «ЮНІВЕС» відшкодування в розмірі 26022,41 грн.
Крім цього, зважаючи на вартість відновлювального ремонту, позивач просив стягнути з відповідача ТОВ «TVD» різницю вартості між сумою страхового відшкодування та відновлювального ремонту в розмірі 63921,49 грн.
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 21 квітня 2020 рокупозов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ПрАТ «СК «ЮНІВЕС» на користь ОСОБА_1 суму невідшкодованої частини страхового відшкодування в розмірі 26022,41 грн. та судові витрати пропорційно розміру задоволених вимог у розмірі 251,52 грн.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції в частині задоволених вимог, відповідач ПрАТ «СК «ЮНІВЕС» подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, просив рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 21 квітня 2020 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог до ПрАТ «СК «ЮНІВЕС».
В обґрунтування вимог посилався на те, що ПрАТ «СК «ЮНІВЕС» визнало вимоги позивача частково, оскільки ПрАТ «СК «ЮНІВЕС» здійснило виплату страхового відшкодування у розмірі, визначеному звітом №26/19 від 14 травня 2019 року з урахуванням франшизи, передбаченої полісом АМ/6892125.
Вказував на те, що різниця між розміром страхового відшкодування, сплаченим відповідачем та розміром матеріального збитку, який просить стягнути позивач, обумовлена необґрунтованою заміною деталей та необґрунтованим збільшенням вартості робіт, запасних частин та матеріалів на розмір податку на додану вартість.
Зазначав, що оскаржуване судове рішення містить посилання на порушення відповідачем ПрАТ «СК «ЮНІВЕС» п.22.1 ст.22 та п.36.1 ст.36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», однак, судом не надано обґрунтування в чому саме полягало таке порушення.
Стверджував, що судове рішення також не містить зазначення причин неврахування заперечень та доказів, наданих ПрАТ «СК «ЮНІВЕС», а також правової позиції Верховного Cуду.
Відзивів на апеляційну скаргу відповідача ПрАТ «СК «ЮНІВЕС»від інших учасників справи до суду апеляційної інстанції не надійшло.
У порядку ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Тому розгляд справи здійснюється без виклику сторін в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оскільки рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 21 квітня 2020 року оскаржується в частині задоволених вимог щодо відповідача ПрАТ «СК «ЮНІВЕС», а тому в іншій частині рішення суду першої інстанції апеляційному перегляду не підлягає.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 та стягуючи з ПрАТ «СК «ЮНІВЕС» страхове відшкодування у розмірі 26022,41 грн, суд першої інстанції виходив з того, що страховик, в порушення вимог п.22.1 ст.22 та п.36.1 ст.36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», не здійснив виплату страхового відшкодування у розмірі та в порядку, визначеному законом.
Колегія суддів не погоджується з даним висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 10 квітня 2019 року близько 16 год. 00 хв. сталась дорожньо-транспортна пригода у м. Києві по вул. Харківське шосе, 13, за участі забезпеченого транспортного засобу - автомобіля марки «ГАЗ А21R33», державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та транспортним засобом - автомобілем марки «Jaguar X-Type», державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням іншої особи.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 виданого 02 березня 2019 року ОСОБА_1 є власником транспортного засобу - автомобіля марки «Jaguar X-Type», державний номерний знак НОМЕР_2 .
Транспортний засіб - автомобіль марки «ГАЗ А21R33», державний номерний знак НОМЕР_1 перебуває у фінансовому лізингу ТОВ «TVD» № 181119-1ФЛ_Ю-А від 19 листопада 2018 року, укладеного з ТОВ «ВіЕйБі Лізинг». Транспортний засіб переданий товариству 22 листопада 2018 року згідно з актом приймання-передачі до договору. Таким чином транспортний засіб - автомобіль марки «ГАЗ А21R33», державний номерний знак НОМЕР_1 перебуває у господарському володінні ТОВ «TVD».
Постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 07 травня 2019 року ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП.
Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
На дату настання дорожньо-транспортної пригоди транспортний засіб - автомобіль марки «ГАЗ А21R33», державний номерний знак НОМЕР_1 , мав діючий договір (поліс) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності АМ/6892125, серії АМN№6892125, укладений у ПрАТ «СК «ЮНІВЕС».
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ч.ч.1, 2, 4 ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про страхування», договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Статтею 979 ЦК України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Нормами статті 8 Закону України «Про страхування» визначено, що страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.988 ЦК України, страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
Згідно з ч.1 ст.990 ЦК України, страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регламентується спеціальним законом - Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Згідно з ст.3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних-транспортних засобів» передбачено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та (або) майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Нормою ст.6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Відповідно до п.9.1. ст.9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.
Страхові виплати згідно п.9.4. цієї статті за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування.
Пунктом 12.1 ст.12 вказаного Закону передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.
Відповідно до ч.22.1 ст.22 вищевказаного Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Положеннями статті 29 Закону визначено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Визначення розміру матеріального збитку, завданого власнику пошкодженого транспортного засобу, здійснюється згідно з Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24 листопада 2003 року.
Відповідно до пунктів 1.6, 8.1 та 8.3 Методики відновлювальний ремонт (або ремонт) - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісного транспортного засобу чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин. Для визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, застосовуються витратний підхід і метод калькуляції вартості відновлювального ремонту. Вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників колісного транспортного засобу та величини втрати товарної вартості. Тому вартість відновлювального ремонту пошкодженого у ДТП транспортного засобу більша за вартість матеріального збитку, а вартість матеріального збитку це та сума, яку за Законом має сплатити страховик як страхове відшкодування.
Згідно з п.36.1 ст.36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик, керуючись нормами цього Закону приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Відповідно до п.36.2 ст.36 вищевказаного Закону страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у ст. 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюються безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому, доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.
Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач 11 квітня 2019 року звернувся до відповідача ПрАТ «СК «ЮНІВЕС» з заявою про страхове відшкодування, в якій зазначив, що орієнтовний розмір завданої шкоди складає 25000 грн.
Обґрунтовуючи вимоги своєї позовної заяви, ОСОБА_1 вказував, що ПрАТ «СК «ЮНІВЕС» визнав вимоги позивача частково та 22 травня 2019 року виплатив страхове відшкодування у розмірі 23000 грн., що підтверджується випискою з особового банківського рахунку.
Разом з цим, як видно із матеріалів справи, 18 квітня 2019 року було складено протокол огляду транспортного засобу (дефектну відомість) із зазначенням пошкоджень, що зазнав автомобіль та із відміткою про пошкодження, не пов'язані з ДТП. Огляд транспортного засобу було здійснено за участі позивача ОСОБА_1 , що підтверджується його підписом на протоколі огляду.
Звітом №26/19 від 14 травня 2019 року про оцінку вартості матеріального збитку колісного транспортного засобу визначено, що загальна вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Jaguar X-Type, державний номерний знак НОМЕР_2 , складає 26012,64 грн.
Відповідно до умов страхового полісу №АМ6892125, розмір франшизи становить 2000 грн.
На підставі страхового акту №ГО-13637/УРР від 15 травня 2019 року по договору страхування №АМ6892125 від 22 листопада 2018 року ОСОБА_1 22 травня 2019 року було виплачено страхове відшкодування у розмірі 23000 грн.
На підставі викладеного колегія суддів вважає, що ПрАТ «СК «ЮНІВЕС», здійснивши виплату страхового відшкодування відповідно до звіту про оцінку вартості матеріального збитку колісного транспортного засобу у встановлений законом строк, виконало свої обов'язки за страховим договором у повному обсязі, тому підстави для стягнення із ПрАТ «СК «ЮНІВЕС» невідшкодованої частини страхового відшкодування відсутні.
Погоджуючись із доводами позивача, суд першої інстанції вказаних обставин не врахував, тому дійшов помилкового висновку про порушення ПрАТ «СК «ЮНІВЕС» п.22.1 ст.22 та п.36.1 ст.36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Колегія суддів звертає увагу, що у звіті про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу №726-ф/19 від 10 квітня 2019 року, складеного ФОП ОСОБА_3 на замовлення позивача вказана дата оцінки «10 квітня 2019 року», в той час як акт огляду технічного стану КТЗ складено 18 квітня 2019 року. У цей же день, 18 квітня 2019 року, ОСОБА_1 підписав протокол огляду транспортного засобу (дефектну відомість), надану суду страховиком ПрАТ «СК «ЮНІВЕС», в якому містяться відомості щодо пошкоджень автомобіля, відмінні від вказаних у наданому позивачем акті огляду. Підписуючи протокол огляду транспортного засобу (дефектну відомість) ПрАТ «СК «ЮНІВЕС» від 18 квітня 2019 року, позивач не висловив жодних заперечень щодо викладеної в ньому інформації, а відтак, узгодив зі страховиком стан автомобіля та характер ушкоджень, яким була надана експертна оцінка.
Крім цього, колегія суддів також звертає увагу, що у звіті про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу №726-ф/19 від 10 квітня 2019 року, складеного ФОП ОСОБА_3 , вартість відновлювального ремонту транспортного засобу визначено у урахуванням податку на додану вартість.
Відповідно до п.36.2 ст.36 Закону, якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюються безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість.
У матеріалах справи відсутні докази, які свідчать про проведення ремонту транспортного засобу та сплату позивачем вказаного податку.
Натомість, при розрахунку завданого збитку ФОП ОСОБА_3 збільшив вартість робіт, запасних частин та матеріалів на розмір податку на додану вартість, а саме - 18554,82 грн., про що зазначено у ремонтній калькуляції, доданої до звіту.
Разом з цим, всі операції з надання послуг із страхування, в тому числі пов'язані компенсацією страховиком збитків, понесених потерпілим при настанні страхового випадку, не є об'єктом оподаткування ПДВ. В зв'язку з чим, за загальним правилом, як при визначенні розміру страхових платежів, так і при визначенні розміру матеріального збитку чи страхової виплати, підлягаючої до відшкодування страхувальнику чи безпосередньо потерпілій особі (пункт 36.4 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»), податок на додану вартість не нараховується, окремим рядком не виділяється та страховики не є платниками ПДВ по таких операціях.
У разі, якщо страхові суми спрямовуються безпосередньо на придбання у платника податку на додану вартість послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню застрахованого об'єкта чи товарно-матеріальних цінностей, які мають бути використані в процесі його ремонту (запчастини та інші витратні матеріали тощо), то розрахунок суми виплат на таке придбання здійснюється з урахуванням сум податку на додану вартість, які включаються до вартості й виділяються окремим рядком у розрахункових документах. Зазначені зобов'язання виникають лише внаслідок фактичного надання послуги з проведення такого ремонту за умови, що виконавець цієї послуги є платником ПДВ.
У випадку не проведення фактичного ремонту транспортного засобу, податкові зобов'язання не виникають.
Така позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі №523/5890/15-ц.
За таких обставин наданий позивачем звіт №726-ф/19 від 10 квітня 2019 року, складеного ФОП ОСОБА_3 колегія суддів відхиляє.
Інших доказів на підтвердження розміру спричинених збитків зазначених ОСОБА_1 в позовній заяві, стороною позивача надано не було.
Отже, ПрАТ «СК «ЮНІВЕС» виконало в повному обсязі зобов'язання щодо здійснення страхового відшкодування в порядку та на умовах регламентованих Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів», авідтак, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача ПрАТ «СК «ЮНІВЕС» на користь позивача невідшкодованої частини страхового відшкодування в розмірі 26022,41 грн.
З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 21 квітня 2020 року в частині стягнення з ПрАТ «СК «ЮНІВЕС» невідшкодованої частини страхового відшкодування та понесених судових витрат підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового про відмову у задоволенні вказаних вимог.
Згідно з ч.ч.1, 13 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Виходячи з положень ст.141 ЦПК України колегія суддів вважає необхідним скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнутих судових витрат та стягнути з позивача на користь відповідача ПрАТ «СК «ЮНІВЕС» витрати, понесені ним за подання апеляційної скарги у розмірі 390,21 грн.
Керуючись ст.ст.268, 367, 368, 374, 376, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЮНІВЕС» задовольнити.
Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 21 квітня 2020 рокув частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЮНІВЕС» на користь ОСОБА_1 невідшкодованої частини страхового відшкодування у розмірі 26022 грн. 41 коп. та понесених судових витрат у розмірі 251 грн. 52 коп. скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЮНІВЕС» про стягнення невідшкодованої частини страхового відшкодування та понесених судових витрат - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЮНІВЕС», місцезнаходження: місто Київ, вул. Велика Васильківська, 72, код ЄДРПОУ 32638319 судові витрати у розмірі 390 (триста дев'яносто) грн. 21 коп.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків зазначених в пункті 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий:
Судді: