Справа №367/8375/19 Головуючий у І інстанції Оладько С.І.
Провадження №22-ц/824/9571/2020 Головуючий у 2 інстанції Голуб С.А.
02 листопада 2020року колегія суддів судової палати у цивільних справах Київського апеляційного суду у складі:
судді-доповідача Голуб С.А.,
суддів: Ігнатченко Н.В., Таргоній Д.О.,
за участі секретаря судового засідання Сакалоша Б.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду в м. Києві апеляційну скаргу Органу опіки та піклування виконавчого комітету Ірпінської міської ради на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 10 червня 2020 року про відмову в забезпеченні позову Органу опіки та піклування виконавчого комітету Ірпінської міської ради, в інтересах ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,
У жовтні 2019 року Орган опіки та піклування виконавчого комітету пінської міської ради Київської області звернувся до суду першої інстанції з вказаним позовом, посилаючись на те, що відповідач не виконує належним чином свої батьківські обов'язки та просив суд першої інстанції позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягнути з ОСОБА_2 аліменти в розмірі ј частини з усіх видів заробітку, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку на користь установи чи особи, під опікою якої буде перебувати дитина з дня подання позовної заяви і до досягнення нею повноліття на утримання сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , передати органу опіки та піклування виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 для влаштування його подальшої долі.
Одночасно зі зверненням до суду з позовом, Орган опіки та піклування виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області подав заяву про забезпечення позову, посилаючись на те, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майна, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, ОСОБА_2 , яка є матір'ю малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має у власності квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
Малолітній ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 постійно проживав за місцем реєстрації матері, але за розпорядженням виконуючого обов'язки міського голови - секретаря ради Ірпінської міської ради від 15 жовтня 2019 року №209 був відібраний Службою у справах дітей та сім'ї.
Відповідно до листа Ворзельської селищної ради від 03 червня 2020 року №02-15/704 стало відомо, що у 2019 році до виконавчого комітету Ворзельської селищної ради надійшло звернення ОСОБА_4 за дорученням ОСОБА_2. щодо надання інформації про зареєстрованих осіб в житловому будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 із зазначенням малолітніх та неповнолітніх дітей, якщо такі є.
У 2020 році до виконавчого комітету Ворзельської селищної ради надійшов лист від приватного нотаріуса Бондарчук А.О. щодо надання інформації про зареєстрованих осіб у квартирі АДРЕСА_3 для вчинення нотаріальних дій та реєстрації права власності.
Відповідно ч. 2 ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства», діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.
Згідно з ч. 4 ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства», суд в разі позбавлення батьківських прав або відібрання дитини без позбавлення батьківських прав одночасно накладає заборону на відчуження майна та житла дітей.
Враховуючи наведені обставини у позивача є об'єктивні підстави вважати, що відповідач може розпорядитися належними їй на праві власності квартирами, в тому числі відчужити їх на користь інших осіб, з метою ухилення від виконання можливого рішення суду.
На підставі викладеного в заяві про забезпечення позову, Орган опіки та піклування виконавчого комітету пінської міської ради Київської області просив суд першої інстанції забезпечити позов шляхом накладення арешту на квартири за адресами: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 .
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 10 червня 2020 року було відмовлено в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, Орган опіки та піклування виконавчого комітету пінської міської ради Київської області подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.
В доводах апеляційної скарги зазначає, що відмовляючи в задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову, суд першої інстанції не надав належної правової оцінки наявним в матеріалах справи доказам, що призвело до передчасних та неправомірних висновків суду про необґрунтованість заяви про забезпечення позову.
На підставі викладеного в апеляційній скарзі, Орган опіки та піклування виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви про забезпечення позову та накладення арешту на квартири, які належать на праві власності відповідачу у справі.
В порядку визначеному ст. 360 ЦПК України на адресу Київського апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу не надходив. Відсутність відзиву не перешкоджає перегляду рішення суду.
Представник Органу опіки та піклування виконавчого комітету пінської міської ради Київської області в судове засідання не з'явився, надіслав заяву про розгляд справи без його участі та просив розглянути апеляційну скаргу відповідно до вимог чинного законодавства.
ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце судового розгляду повідомлялася належним чином. Про причини неявки суд апеляційної інстанції не повідомляла.
Відповідно до ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги доходить висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково враховуючи таке.
Відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що заявник не надав доказів тих обставин,що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Суд апеляційної інстанції не може повною мірою погодитися з такими висновками суду першої інстанції враховуючи таке.
Згідно із ч.ч. 1, 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Види забезпечення позову визначені положеннями статті 150 ЦПК України та до них належать: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.
При цьому, відповідно до вимог ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Вирішуючи питання про забезпечення позову та приймаючи за ним рішення, суд зобов'язаний враховувати обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та зазначені ним докази, що підтверджують кожну обставину.
Відповідно до п.п. 4, 5, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Відповідно ч. 2 ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства», діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.
Згідно з ч. 4 ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства», суд в разі позбавлення батьківських прав або відібрання дитини без позбавлення батьківських прав одночасно накладає заборону на відчуження майна та житла дітей.
Як вбачається з матеріалів справи, не можливо достовірно встановити де саме проживала малолітня дитина, оскільки виїзд представників Органу опіки і піклування відбувався як за місцем реєстрації дитини ( АДРЕСА_2 , так і за місцем фактичного проживання матері малолітнього ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 .
Разом з тим, відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна вбачається, що у власності ОСОБА_2 перебуває квартира загальною площею 45,7 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 886324732109.
Таким чином, малолітній ОСОБА_1 , мати якого є власником нерухомого майна, має право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником такого нерухомого майна.
З урахуванням викладеного та з метою збереження за малолітнім ОСОБА_1 права користування нерухомим майном та житлових прав, а також з урахуванням тієї обставини, що не вжиття заходів забезпечення позову може призвести до того, що матір'ю ОСОБА_1 - ОСОБА_2 може бути відчужене належне їй на праві власності нерухоме майно чим буде порушені житлові права малолітнього, колегія суддів доходить висновку про наявність достатніх правових підстав для накладення арешту на квартиру, яка належить на праві власності ОСОБА_2 .
Так як в матеріалах справи відсутні відомості про власника квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 та де зареєстрований малолітній, то у суду відсутні підстави накладати арешт на таке нерухоме майно, що призведе до невиправданого порушення права власності іншої особи, яка не бере участі у розгляді даної справи.
Тимчасове обмеження ОСОБА_2 у розпорядженні її власністю в даному випадку є виправданим втручанням у право власності. При цьому відповідач не обмежена у праві володіння та користування належним їй майном.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявним в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Враховуючи викладені норми права та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що ухвала суду першої інстанції про відмову в забезпеченні позову була постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана ухвала суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення заяви про забезпечення позову та накладення арешту на нерухоме майно відповідача.
Керуючись ст.ст. 149, 150, 157, 367, 374, 376, 382, 383, 384 України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Органу опіки та піклування виконавчого комітету Ірпінської міської ради задовольнити частково.
Ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 10 червня 2020 року про відмову в забезпеченні позову Органу опіки та піклування виконавчого комітету Ірпінської міської ради, в інтересах ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Заяву Органу опіки та піклування виконавчого комітету Ірпінської міської ради про забезпечення позову Органу опіки та піклування виконавчого комітету Ірпінської міської ради, в інтересах ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів задовольнити частково.
Накласти арешт на нерухоме майно, а саме на квартиру загальною площею 45,7 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та належить на праві власності ОСОБА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 886324732109.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення, окрім випадків встановлених ст. 389 ЦПК України.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 02 листопада 2020 року.
Реквізити сторін:
Позивач:Орган опіки та піклування виконавчого комітету Ірпінської міської ради, зареєстроване місце знаходження: вул. Шевченка, 2 А, м. Ірпінь, Київська обл., 08200.
Відповідач:ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Суддя-доповідач
Судді: