справа № 357/4598/20
провадження № 22-ц/824/13038/2020
03 листопада 2020 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:
судді - доповідача Кирилюк Г. М.
суддів: Рейнарт І. М., Семенюк Т.А.,
розглянув у порядку письмового провадження справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою представника Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» - Крилової Олени Леонідівни на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07 липня 2020 року у складі судді Орєхова О. І.,
встановив:
15.05.2020 Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» ( далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 17.01.2019 станом на 16.04.2020 в розмірі 13 025, 10 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 звернулась до позивача з заявою №б/н від 17.01.2019 з метою отримання банківських послуг.
При підписанні анкети-заяви відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», які викладені на банківському сайті www. privatbank.uа, складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.
Дія договору підтверджується фактом користування відповідачем картковим рахунком та використання кредитних коштів, що повністю узгоджується з ч. 2 ст. 642 ЦК України.
АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором, та в межах встановленого кредитного ліміту.
Згідно з п. 2.1.1.12.7.1.1 договору, в разі непогашення клієнтом боргових зобов'язань за кредитом до 25 числа місяця, що слідує за місяцем, в якому булі здійснені трати, за користування кредитом клієнт сплачує банку проценти в розмірі, зазначеному в Тарифах, що діють на дату нарахування та викладені на банківському сайті www. privatbank.uа, з розрахунку 365/366 календарних днів на рік, що підтверджується в п. 2.2.12.6 договору.
Відповідно до п. 2.1.1.7.5 договору, при порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф згідно Тарифів в розмірі 500 грн +5% від суми позову.
У зв'язку з порушенням зобов'язань за кредитним договором, з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості, ОСОБА_1 станом на 16.04.2020 має заборгованість 13 025,10 грн, з яких: 8 286,30 грн - заборгованість за тілом кредиту, 2 518,50 грн - заборгованість за простроченими відсотками; а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн (фіксована частина), 596,43 грн (процентна складова).
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07 липня 2020 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 17.01.2019 в сумі 8 286,30 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат. В решті позовних вимог відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі представник АТ КБ «ПриватБанк» - Крилова О. Л. просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови, ухваливши в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, в іншій частині рішення залишити без змін. Судові витрати покласти на відповідача.
Свої доводи мотивує тим, що відповідачем було підписано довідку про умови кредитування (паспорт споживчого кредиту), в якій остання особистим підписом підтвердила ознайомлення з основними умовами кредитування з використанням кредитної картки, в тому числі процентною ставкою в межах та поза межами пільгового періоду, розмір штрафу за прострочення більш ніж на 30 днів за обов'язковими платежами за карткою; процентною ставкою, яка застосовується при невиконання зобов'язання щодо повернення кредиту та інші.
Так, відповідно до паспорту споживчого кредиту сторони погодили процентну ставку у межах пільгового періоду - 0,01% річних; процентну ставку за межами пільгового періоду - 43,2% річних (3.6% - на місяць), процентну ставку, яка застосовується при невиконанні зобов'язання щодо повернення кредиту - 86,4%. Крім того, сторони погодили розмір щомісячних платежів у розмірі 5% від заборгованості на кінець попереднього місяця, але не менше 100 грн; строк внесення щомісячних платежів до 25 числа місяця поточного місяця, розмір штрафу. Заборгованість за процентами за весь період нараховувалася саме за визначеними паспортом споживчого кредиту ставками.
Позивачем до позову надано витяг з протоколу №50 засідання Правління від 11.12.2018 , блок 16, яким затверджені та внесені зміни та доповнення до Умов та Правил надання банківських послуг, а також витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, затверджений вищезазначеним протоколом. Тобто суду надано не будь-яку, а конкретну редакцію Умов та Правил надання банківських послуг, до якої приєдналася відповідач при укладенні договору. З огляду на вказану обставину, суд першої інстанції застосував висновки постанови Великої Палати Верховного Суду України від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17-ц, які не підлягали застосуванню.
Правом надання відзиву на апеляційну скаргу відповідач не скористалась.
Відповідно до положень частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині не відповідає.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_1 звернулась до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку б/н від 17.01.2019, якою підтвердила свою згоду на те, що підписанням цієї заяви вона відповідно до ст. 634 ЦК України у повному обсязі приєднується до Умов та правил надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк», які розміщено на офіційному сайті в мережі інтернет за адресою privatbank. ua, та які разом із пам'яткою клієнта і тарифами становлять договір банківського обслуговування, примірник якого вона отримала шляхом самостійного роздрукування.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилався на те, що він виконав свої зобов'язання за договором, надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитним коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.
На підтвердження вказаної обставини позивач надав довідку про видані кредитні картки терміном дії до 10/22 та 03/23 відповідно (а.с.14), виписку по рахунку станом на 21.04.2020 (а.с.12 -13), розрахунок заборгованості (а.с.10-11), довідку про зміну умов кредитування (а.с.15), паспорт споживчого кредиту (а.с.17-18), витяг за Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» (а.с. 19), витяг з протоколу № 50 засідання Правління від 11.12.2018 , блок 16, яким затверджені та внесені зміни та доповнення до Умов та Правил надання банківських послуг, а також витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, затверджений вищезазначеним протоколом (а.с.20- 63).
Судом встановлено, що відповідач свої зобов'язання здійснювати погашення кредиту та процентів внесенням коштів на кредитний рахунок не виконала, внаслідок чого станом на 16.04.2020 виникла заборгованість в сумі 13 025,10 грн, з яких: 8 286,30 грн - заборгованість за тілом кредиту, 2 518,50 грн - заборгованість за простроченими відсотками; а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн (фіксована частина), 596,43 грн (процентна складова).
Відповідно до заяви ОСОБА_1 від 07.07.2020, позовні вимоги вона визнає частково, в частині заборгованості за тілом кредиту в сумі 8 286,30 грн. В іншій частині позовних вимог просила відмовити без зазначення підстав для такої відмови (а.с.88).
Рішення суду в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту сторони не оскаржують, а тому у вказаній частині воно не є предметом апеляційного розгляду.
Відмовляючи у задоволенні позову в частині задоволення позову про стягнення процентів та штрафів, суд першої інстанції виходив із того, що в підписаній позичальником Анкеті-заяві від 17.01.2019 відсутні умови договору про встановлення розміру процентної ставки та встановлення відповідальності у вигляді неустойки. Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку не містять підпису відповідача, а тому їх можна розцінювати як частину кредитного договору.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду з огляду на таке.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами у самому договорі).
Висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову з підстав недоведеності є помилковим, оскільки відповідач, підписуючи 17.01.2019 анкету-заяву, також підписала Паспорт споживчого кредиту, тобто відповідач погодилася у письмовому вигляді з умовами кредитування. Укладення між сторонами договору шляхом підписання відповідачем анкети-заяви, відповідає вимогам статей 633, 634 ЦК України щодо порядку укладення договору приєднання.
Визначений позивачем розмір заборгованості за процентами за користування кредитом у сумі 2 518,50 грн відповідає умовам кредитування, обумовленим сторонами у письмовому вигляді, а саме процентна ставка у межах пільгового періоду - 0,01% річних, за межами пільгового періоду - 3,6 % на місяць, процентна ставка при невиконанні зобов'язання щодо повернення кредиту - 86,4 % річних для картки «Універсальна» .
З наданого суду розрахунку вбачається, що заборгованість по процентам розрахована виходячи з передбаченого договором розміру.
Таким чином, вимоги про стягнення заборгованості за процентами є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.
Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Як вбачається з Паспорту споживчого кредиту, підписаного відповідачем, остання погодилась , що штраф за прострочення більш ніж на 30 днів за обов'язковими платежами за картою становить 500 грн + 5% від суми заборгованості за кредитним лімітом, з урахуванням нарахованих і прострочених процентів і комісій.
З огляду на вказану обставину, наявні правові підстави для задоволення позову в частині стягнення штрафів в сумі 500 грн (фіксована частина), 596,43 грн (процентна складова).
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Судом першої інстанції допущено неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, а тому вказане судове рішення в оскаржуваній частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь банку нарахованих процентів в сумі 2518, 50 грн та штрафів за прострочення виконання зобов'язання у розмірі 500 грн (фіксована частина) 596,43 грн (процентна складова).
Згідно із ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1 ст. 141 ЦПК України).
З огляду на задоволення позовних вимог в повному обсязі, з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» підлягають стягненню 2 102 грн у рахунок компенсації судових витрат за сплату судового збору за подання позовної заяви, 3 153 - за подання апеляційної скарги, всього на загальну суму 5 255 грн.
Сплата банком судового збору в указаних розмірах підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями.
Керуючись ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України суд
Постановив:
Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» - Крилової Олени Леонідівни задовольнити.
Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07 липня 2020 року в частині відмови в задоволенні позову скасувати.
Ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість по процентам за користування кредитом в сумі 2 518, 50 грн, штраф за прострочення виконання зобов'язання - 500 грн (фіксована частина) та 596,43 грн (процентна складова).
Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07 липня 2020 року в частині розподілу судових витрат змінити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судові витрати по сплаті судового збору в сумі 5 255 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідач: Г. М. Кирилюк
Судді: І. М. Рейнарт
Т. А. Семенюк