03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Єдиний унікальний номер справи № 761/30369/19
Головуючий у першій інстанції - Осаулов А.А.
Номер провадження № 22-ц/824/7787/2020
28 жовтня 2020 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді: Яворського М.А.,
суддів: Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О.,
за участю секретаря - Владімірової О.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 18 червня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Шевченківської районної державної адміністрації про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей, -
В серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, відповідно до якого просив розірвати шлюб між ним та ОСОБА_2 , а також залишити проживати разом із ним дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Свої вимоги мотивував тим, що 21 листопада 2014 року він зареєстрував шлюб із ОСОБА_2 від якого сторони мають двох дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Позивач вказував, що підставою для розірвання шлюбу між ними, окрім втрати спільних інтересів, відсутності взаєморозуміння, різних поглядів на життєві цінності, стала ще й аморальна поведінка відповідача ОСОБА_2 , яка негативно впливає на розвиток дітей.
Зазначав, що починаючи з травня 2017 року почуття подружжя між ними почали зникати, а в червні 2019 року відповідачка виїхала разом із дітьми до своїх рідних, тому спільного господарства подружжя не веде, а подальше спільне життя і збереження шлюбу неможливе.
Позивачем неодноразово подавались заяви про відвід судді Осаулова А.А. у задоволенні яких було відмовлено та 15 червня 2020 року втретє було подано заяву про відвід, оскільки позивач вважав, що його заява про відвід від 28 січня 2018 року не розглянута належним чином, а суддя Осаулов А.А. не розглядає подані позивачем заяви по суті наведених доводів та фактичних обставин відповідно до норм чинного законодавства, приймає ухвали та рішення, які суперечать нормам ЦПК України та міжнародного права, без зазначення мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін, а також всупереч до заявлених вимог по суті справи.
Позивач вказував, що рішення, які приймає суддя Осаулов А.А. при розгляді його заяв та клопотань, не знаходять пояснень і при окремому запиті на їх роз'яснення та вважає, що вказане свідчить про зневагу судді до нього.
Окрім наведеного, позивач зазначав, що наявність підстав для відводу судді чи їх відсутність не створює довіру сторони по справі до суду, а також не є гарантом справедливого та законного вирішення справи по суті спору та наголошував на сумніві в неупередженості та об'єктивності судді Осаулова А.А.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 18 червня 2020 року визнано подання ОСОБА_1 заяви від 15 червня 2020 року про відвід судді Шевченківського районного суду міста Києва Осаулова А.А. зловживанням процесуальними правами та застосовано до позивача ОСОБА_1 заходи процесуального примусу у вигляді попередження. Заяву ОСОБА_1 від 15 червня 2020 року про відвід судді Шевченківського районного суду міста Києва Осаулова А.А. від розгляду цивільної справи залишено без розгляду.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, яку мотивував тим, що висновки суду, викладені в оскаржуваній ухвалі, не відповідають обставинам справи та наведеним мотивам подання заяви про відвід судді від 15 червня 2020 року, оскільки приводом для подачі чергової заяви про відвід судді Осаулова А.А. були нові «інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості та об'єктивності'вказаногосудді.
Апелянт вважає, що були порушені правила та процедура відводу судді за його заявою від 28 січня 2020 року, яка розглянута формально, не було зупинено провадження у справі до її розгляду, та винесено ухвалу про відмову у задоволенні заяви про відвід без розгляду всіх наведених в заявіобставин та фактів.
Апелянт також вказує, що зазначенням судом про неможливість оскарження ухвали від 18 червня 2020 року було здійснено посягання на його конституційні права, й відповідно до Конституції кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 просив скасувати ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 18 червня 2020 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву про відвід судді Осаулова А.А., а справу передати до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Відзив на апеляційні скарги на адресу апеляційного суду не надходив.
При апеляційному розгляді справи ОСОБА_1 підтримав доводи вивкладені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з'явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Так, суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу про визнання подання ОСОБА_1 заяви від 15 червня 2020 року про відвід складу суду зловживанням процесуальними правами та залишаючи вказану заяву без розгляду мотивував своє рішення тим, щоОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про відвід судді Осаулова А.А. повторно, з тих же підстав, а тому, суд першої інстанції, керуючись положенням ст.39 ЦПК України залишив подану заяву без розгляду. Окрім того, судом першої інстанції також зазначено, що оскільки ОСОБА_1 вже втретє заявляє відвід судді Осаулову А.А. з аналогічних підстав при наявності вже вирішеного відводу безпосередньо перед судовим засіданням з метою перенесення розгляду справи без дотримання вимог ЦПК України, тому суд розцінює вказані дії як зловживання своїми процесуальними правами з метою затягування розгляду справи, тобто вчиняє дії, що унеможливлюють здійснення своєчасного судочинства.
Апеляційний суд погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону ухвала суду першої інстанції відповідає з наступних підстав.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина 1 статті 4 ЦПК України).
Відповідно до положень ст.36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя.
Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Згідно із ст.39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів із дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Встановлення обставин, вказаних у пунктах 1-4 частини першої статті 36 цього Кодексу, статті 37 цього Кодексу, звільняє заявника від обов'язку надання інших доказів упередженості судді для цілей відводу.
Якщо відвід заявляється повторно з підстав, розглянутих раніше, суд, який розглядає справу, залишає таку заяву без розгляду.
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що у серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції із позовом, відповідно до якого просив розірвати шлюб, укладений між ним та ОСОБА_2 , зареєстрований 21 листопада 2014 року відділом реєстрації актів цивільного стану Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві, актовий запис №1767. Залишити проживати з ОСОБА_1 дітей народжених у шлюбі - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.1-3, т.1).
В подальшому, 30 вересня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про відвід судді Осаулова А.А., яку мотивовано тим, що у позивача є обґрунтовані сумніви щодо об'єктивного і неупередженого розгляду вказаної справи суддею.Вказано, що суддя Осаулов А.А. перешкоджає в отриманні доказів, порушує права позивачата приймає рішення упереджено, без повного та об'єктивного дослідження усіх доказів по справі. Також вказано, що судом було надано доступ до матеріалів справи в порушення норм процесуального законодавства, що не виключає можливості витоку інформації стороннім особам або представникам відповідача без надання відповідних повноважень згідно ст.62 ЦПК України (а.с.81-82, т.1).
Відповідно до ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 30 вересня 2019 року вбачається, що суд першої інстанції дійшов висновку, що підстав для задоволення відводу не вбачається. Питання про відвід передано до відділу організаційного забезпечення розгляду цивільних справ та адміністративних справ суду для визначення іншого судді в порядку проведення автоматизованого розподілу вказаної заяви в системі документообігу (а.с.85-86, т.1).
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 04 жовтня 2019 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Шевченківського районного суду міста Києва Осаулова А.А. відмовлено (а.с.88-89, т.1).
28 січня 2020 року ОСОБА_1 повторно звернувся із заявою про відвід судді Шевченківського районного суду міста Києва Осаулова А.А., яку мотивовано тим, що при вирішення питання щодо заявленого відводу було порушено норми процесуального права, оскільки не було зупинено провадження у справі. Також вказано, що зважаючи на те, що суддя Осаулов А.А. є заступником голови Шевченківського районного суду міста Києва, а враховуючи факт не зупинення провадження у справі, вказане, на думку позивача, свідчить про закладений факт адміністративного впливу на іншого суддю, який буде визначений для розгляду заяви про відвід. Вказано, що у цій же справі суддя відмовив у задоволенні заяви про забезпечення позову, яку на адресу позивача було направлено лише через 7 днів після її винесення, а попередня ухвала про розгляд заяви про відвід було виготовлено набагато пізніше. Також позивачем вказано, що 03 грудня 2019 року ним було подано заяву про відкладення розгляду справи з 04 грудня 2019 року на іншу дату у зв'язку із неможливістю бути присутнім у судовому засідання, проте суд за заявою представника відповідача ухвалив залучити до участі у розгляді справи Службу у справах дітей та сім'ї Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації в якості третьої особи. Вказано, що суддя Осаулов А.А. міг і не знати, що 12 версеня 2019 року він звернувся із заявою до поліції про порушення працівниками Службиу справах дітей та сім'ї Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації його конституційних прав.Вказані обставини, на думку представника заявника, є підставами для відводу судді від розгляду цієї справи у відповідності до вимог п.5 ч.1 ст.36 ЦПК України (а.с.174-177, т.1).
Відповідно до ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 28 січня 2020 року вбачається, що суд першої інстанції дійшов висновку, що підстав для задоволення відводу не вбачається. Питання про відвід передано до відділу організаційного забезпечення розгляду цивільних справ та адміністративних справ суду для визначення іншого судді в порядку проведення автоматизованого розподілу вказаної заяви в системі документообігу (а.с.181-182, т.1).
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 03 лютого 2020 року заяву ОСОБА_1 про відвід судді Шевченківського районного суду міста Києва Осаулова А.А. відхилено (а.с.186-187, т.1).
В подальшому, 15 червня 2020 року ОСОБА_1 втретє подав заяву про відвід суддя Шевченківського районного суду міста Києва Осаулова А.А., яку мотивовано тим, що у ОСОБА_1 є сумніви в об'єктивності та неупередженості судді Осаулова А.А., оскільки попередня заява про відвід, яку було подано 28 січня 2020 року, була розглянута формально. Окрім того, ухвала районного суду від 03 лютого 2020 року, якою відхилено заяву ОСОБА_1 про відвід, також постановлена формально, без належного дослідження обставин справи. Вказане підтверджується, на думку позивача, допущеною однаковою опискою в ухвалах від 28 січня 2020 року та 03 лютого 2020 року. Вважає, що суддя Осаулов А.А. не розглядає подані заяви позивача по суті наведених доводів та фактичних обставин справи, приймає рішення, яке свідчать про порушення норм ЦПК України. ОСОБА_1 також зазначає, що суддя Осаулов А.А. проявив упередженість та необ'єктивність при розгляді його заяви про забезпечення позову та заяви про надання роз'яснення ухвали від 05 листопада 2019 року. Враховуючи вищевикладене, просив задовольнити його заяву про відвід судді Шевченківського районного суду міста Києва Осаулова А.А. (а.с.239-242, т.1).
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 18 червня 2020 року визнано подання ОСОБА_1 заяви про відвід судді Шевченківського районного суду міста Києва Осаулова А.А. зловживанням процесуальними правами та застосовано до позивача ОСОБА_1 заходи процесуального примусу у вигляді попередження. Заяву ОСОБА_1 про відвід судді Шевченківського районного суду міста Києва Осаулова А.А. від розгляду цивільної справи залишено без розгляду (а.с.5-7, т.2).
Відповідно до положень статті 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Відповідно до ч.5 ст.39 ЦПК України якщо відвід заявляється повторно з підстав, розглянутих раніше, суд, який розглядає справу, залишає таку заяву без розгляду.
Так, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 тричі звертався до суду першої інстанції із заявами про відвід судді Шевченківського районного суду міста Києва Осаулова А.А. із одних і тих же підстав - сумніви в об'єктивності та неупередженості судді Осаулова А.А..
Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції, що вказані заяви було мотивовано тим, що ОСОБА_1 не згоден із прийнятими рішеннями щодо поданих ним заяв про відвід судді, оскільки вважає, що останні було прийнято лише при формальному дослідженні обставин справи й вказана свідчить, що відповідно до положень ст.39 ЦПК України якщо відвід заявляється повторно з підстав, розглянутих раніше, суд, який розглядає справу, залишає таку заяву без розгляду.
Щодо доводів позивача про порушення судом першої інстанції норм ЦПК України щодо не зупинення провадження по справі, то слід зазначити, що відповідно до положень ст.40 ЦПК України (в редакції, чинній на момент постановлення ухвали районного суду від 30 вересня 2019 року та від 28 січня 2020 року) якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У такому випадку вирішення питання про відвід судді здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Відповідно до п.7 ч.1 ст.252 ЦПК України (в редакції, чинній на момент постановлення ухвали районного суду від 30 вересня 2019 рокута від 28 січня 2020 року) суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках, зокрема, надходження заяви про відвід.
Таким чином, аналіз вказаних норм закону дає підстави для висновку, що зупинення провадження у справі у випадку надходження заяви про відвід можливо за заявою учасника по справі або з власної ініціативи суду, проте вказане не є обов'язком суду першої інстанції.
Статтею 251 ЦПК України визначені підстави у яких випадках суд має обов'язок зупинити провадження. Однак обставини на які посилається апелянт не віднесенні до таких підстав .
Доводи ОСОБА_1 про те, що суддя Осаулов А.А. є заступником голови Шевченківського районного суду міста Києва, а враховуючи факт не зупинення провадження у справі, вказане, на думку позивача, свідчить про закладений факт адміністративного впливу на іншого суддю, який буде визначений для розгляду заяви про відвід, апеляційний судом сприймаються критично, оскільки доказів, на підтвердження вказаних фактів, до суду надано не було.
Щодо доводів ОСОБА_1 про те, що суддя Шевченківського районного суду міста Києва Осаулов А.А. не об'єктивно та упереджено розглядає подані ним заяви про забезпечення позову, про призначення судово-психологічної експертизи, про забезпечення позову, то апеляційний суд вважає за необхідне вказати, що відповідно до положень ч.4 ст.36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, доводів, які б спростували законність та обґрунтованість висновків суду першої інстанції, апеляційна скарга ОСОБА_1 не містить.
З урахуванням викладених обставин апеляційний суд доходить висновку, що ухвала суду першої інстанції відповідає обставинам справи, постановлена з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасована з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.367, 374, 375 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 18 червня 2020 рокузалишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови викладено 28 жовтня 2020 року.
Головуючий суддя : М.А.Яворський
Судді: Т.Ц.Кашперська В.О.Фінагеєв