02 листопада 2020 року м. Київ
Справа №756/11523/18
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Стрижеуса А.М.,
суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І.
секретаря: Довгополої А.В.
учасники справи: позивач ОСОБА_1
відповідач ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Оболонського районного суду м. Києва, ухваленого у складі судді Андрейчук Т.В. 17 червня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Оболонська районна в м. Києві державна адміністрація, про визначення місця проживання дітей з матір'ю, -
Справа №756/11523/18
№ апеляційного провадження:22-ц/824/11457/2020
Головуючий у суді першої інстанції:Андрейчук Т.В.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Стрижеус А.М.
У вересні 2018 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про визначення місця проживання дітей з матір'ю.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що вона перебувала у шлюбі з відповідачем. У подружжя народились четверо синів: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Позивач зазначила, що на сьогодні шлюб між сторонами розірвано.
ОСОБА_1 вказувала, що молодші діти мешкають з нею за адресою: АДРЕСА_1 , а ОСОБА_3 - з батьком.
ОСОБА_1 стверджувала, що відповідач чинив їй перешкоди у спілкуванні з дітьми, а тепер намагається силою забрати дітей у неї. Також позивач у позовній заяві зазначила, що ОСОБА_2 у присутності дітей застосовував до неї фізичне насильство, що вкрай негативно позначилось на психологічному стані ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Крім цього, ОСОБА_1 стверджувала, що відповідач застосовував фізичну силу і до її батьків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
Позивач вказала, що має постійне місце проживання, у якому створені всі умови для проживання, виховання та утримання дітей, вона працевлаштована, має стабільний дохід.
З цих підстав ОСОБА_1 просила суд визначити місце проживання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з нею за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 17 червня 2020 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Оболонська районна в м. Києві державна адміністрація, про визначення місця проживання дітей з матір'ю - задоволено частково.
Визначено місце проживання малолітніх ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з їхньою матір'ю ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) за адресою: АДРЕСА_3 .
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 704 (сімсот чотири) гривні 80 (вісімдесят) копійок.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідачем ОСОБА_6 подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення Оболонського районного суду м. Києва від 17 червня 2020 року частково та постановити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визначення місця проживання дітей ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_3 . При цьому посилається на те, що рішення є незаконним, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи.
В судове засідання учасники справи не з'явилися.
Позивач ОСОБА_1 про день та час розгляду справи повідомлена належним чином (а.с.53,56).
Відповідач ОСОБА_6 та його представник адвокат Романюк М.В. в судове засідання не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлялася належним чином. Судові повістки, які надсилалися ОСОБА_6 та Романюк М.В. повернулася до апеляційного суду з відміткою "адресат відсутній", а відповідно до п.3 ч.8 ст.128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Третьою особою - Органом опіки та піклування Оболонської районної в місті Києві Державної адміністрації в особі Служби у справах дітей до суду надано заяву про розгляд справи за відсутності їх представника.
За змістом ст.14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права особа сама визначає обсяг своїх прав і обов'язків у цивільному процесі. Тому особа, визначивши свої права, реалізує їх на свій розсуд. Розпорядження своїми правами на розсуд особи є одним з основоположних принципів судочинства.
Враховуючи завдання судочинства, принцип правової визначеності, поширення загального правила, закріпленого в ч.1 ст.372 ЦПК України, відкладення судового розгляду у випадку неявки в судове засідання будь-кого з осіб, що беруть участь у справі, за відсутності відомостей про причини неявки в судове засідання не відповідало б конституційним цілям цивільного судочинства, що, у свою чергу, не дозволить розглядати судову процедуру в якості ефективного засобу правового захисту в тому сенсі, який закладений в ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ст.ст. 7, 8 і 10 Загальної декларації прав людини і ст.14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права.
За таких обставин, апеляційний суд в складі колегії суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи.
Оскільки розгляд справи відбувається за відсутності учасників справи, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч.5 ст.268 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційних скарг, перевіривши обґрунтованість та законність оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційних скарг, апеляційний суд в складі колегії суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, 04 грудня 1999 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 укладено шлюб, зареєстрований у Пролетарському відділі реєстрації актів громадянського стану м. Донецька, актовий запис №523.
У подружжя народились четверо синів: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (т.1 а. с. 63-66).
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 28 липня 2017 року у справі №756/2139/17 шлюб між сторонами справи було розірвано (т.1 а. с. 62).
На сьогодні ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , мешкають з матір'ю ОСОБА_1 у квартирі АДРЕСА_4 , що підтверджується довідками про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб (т.1 а. с. 157-159), актом обстеження житлово-побутових умов від 18 січня 2019 року, складеним працівниками Служби у справах дітей Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації (т.1 а. с. 208) та показаннями свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_4 .
Батько дітей проживає за адресою: АДРЕСА_5 , де зареєстроване його місце проживання, цю ж адресу вказував ОСОБА_6 у відзиві на позовну заяву.
Допитана судом першої інстанції в якості свідка, ОСОБА_8 повідомила, що відповідач ОСОБА_6 мешкає разом з нею та з трьома їх спільними малолітніми дітьми за адресою: АДРЕСА_6 .
За приписами ч. 1, ч. 2 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Згідно з ч. 3 ст. 160 СК України, якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Зважаючи на те, що на час пред'явлення ОСОБА_1 позову до суду син сторін у справі ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 досяг чотирнадцяти років, він управі самостійно обирати своє місце проживання, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визначення місця проживання з нею сина ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Нормами ч. ч. 3, 4 ст. 29 ЦК України передбачено, що місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.
Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 161 цього Кодексу якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
На час звернення ОСОБА_1 до суду з позовом малолітні ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , не досягли десяти років, їх батьки мешкають окремо, вони не дійшли згоди щодо того, з ким із них будуть проживати малолітні сини.
Статтею 51 Конституції України кожному з подружжя гарантовані рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Нормами ч. 1, ч. 2 ст. 161 цього Кодексу передбачено, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї разом з батьком або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкування з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (ст. ст. 11, 15 Закону України «Про охорону дитинства»).
Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 171 СК України передбачено, що дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками спору щодо її місця проживання.
В інформаційних довідках про роботу психолога з дітьми від 24 січня 2019 року №25-10-31, від 16 березня 2020 року №25-10-119, від 16 червня 2020 року №25-10-175 зазначено, що участь малолітніх ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розгляді справи про визначення їх місця проживання може негативно позначитись на їх психоемоційному стані, а тому, виходячи з інтересів дітей, суд не викликав їх для участі у судовому засіданні. Відтак, суд вирішує спір між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 про визначення місця проживання їхніх синів ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , виключно на підставі доказів, наданих сторонами, та показань свідків.
Згідно зі ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 01 липня 2017 року у справі «М.С. проти України» наголосив, що основне значення при визначенні місця проживання дитини має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.
У рішенні від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» ЄСПЛ зазначив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.
Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах.
В інформаційній довідці про роботу психолога з дітьми від 24 січня 2019 року № НОМЕР_2 вказано, що авторитетною та значущою фігурою в житті малолітніх ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є їхня матір ОСОБА_1 , в її присутності дітям затишно та комфортно (т.1а. с. 182-184). Сини мешкають з матір'ю в квартирі АДРЕСА_4 . Дітям у цьому житлі створені усі умови, що необхідні для проживання та повноцінного розвитку (т.1 а. с. 208). ОСОБА_1 замається підприємницькою діяльністю, матеріально забезпечує синів.
Батько ОСОБА_6 теж створив для дітей належні умови для проживання, навчання та розвитку, що засвідчується актом обстеження житлово-побутових умов квартири від 03 квітня 2018 року (т.1 а. с. 148).
Проте, ураховуючи сталі соціальні зв'язки, які склались у малолітніх ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за місцем їх проживання за адресою: АДРЕСА_3 , їх психологічний стан, недоцільність порушення стабільності повсякденного життя дітей, до чого неминуче призведе їх переїзд у випадку визначення місця проживання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з батьком, суд дійшов вірного висновку, що визначення місця проживання синів з матір'ю ОСОБА_1 на сьогодні максимально відповідатиме найкращим інтересам дітей.
За приписами ч. 4, ч. 5 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо місця проживання дитини обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Відповідно до Порядку провадження органами опіки і піклування діяльності, пов'язаної з захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року №866 (далі - Порядок), органами опіки та піклування є районні, районні у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад, у тому числі об'єднаних територіальних громад. Безпосереднє ведення справ та координація діяльності стосовно захисту прав дітей, зокрема дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, покладаються на служби у справах дітей районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад, сільських, селищних рад об'єднаних територіальних громад.
П. 72 Порядку вказано, що під час розв'язання спорів між батьками щодо визначення місця проживання дитини служба у справах дітей має захищати інтереси дитини з урахуванням рівних прав та обов'язків матері та батька щодо дитини. При вирішенні питання щодо визначення місця проживання дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, стан здоров'я дитини та інші обставини, що мають істотне значення.
Оболонська районна в м. Києві державна адміністрація у висновку від 29 січня 2019 року за №104-886 урахувала обставини, передбачені Порядком, та вважає за доцільне визначити місце проживання малолітніх ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , разом з матір'ю ОСОБА_1 (т.1 а. с. 180-181).
Суд першої інстанції надав належну оцінку висновку органу опіки та піклування та вірно визначив місце проживання малолітніх ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , разом з матір'ю ОСОБА_1 . При цьому суд визначив місце проживання дітей за конкретною адресою: АДРЕСА_3 , що унеможливить маніпуляції з боку того з батьків, з ким будуть проживати ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зокрема проживати де завгодно, унаслідок чого батько дітей не буде мати змоги брати участь у їх вихованні (такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду України, сформульованій у постанові від 12 квітня 2017 року у справі №6-15цс17, та правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 03 травня 2018 року у справі №607/1091/16-ц).
Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими при вирішенні справи, доведені.
Висновки суду щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача, відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону, оскільки визначення місця проживання неповнолітніх дітей разом з матір'ю, враховує інтереси дітей з дотриманням розумного балансу участі обох батьків у їх вихованні
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність, а тому не можуть бути прийняті до уваги.
Порушень норм матеріального та процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст.268, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 17 червня 2020 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів до Верховного Суду з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя-доповідач: А.М. Стрижеус
Судді: Л.Д. Поливач
О.І. Шкоріна