Справа 755/896/20 Головуючий у І-й інстанції - Савлук Т.В.
апеляційне провадження № 22-ц/824/12842/2020 Доповідач Заришняк Г.М.
29 жовтня 2020 рокуКиївський апеляційний суд в складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого - Заришняк Г.М.
Суддів - Мараєвої Н.Є., Рубан С.М.
при секретарі - Діденко А.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Крилової Олени Леонідівни, діючої в інтересах Акціонерного товариства «ПриватБанк», на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 16 квітня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про припинення іпотеки,-
В січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до АТ КБ «ПриватБанк» про припинення іпотеки.
В обґрунтування позову зазначав, що 30 березня 2005 року між ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк», та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №KIL0GK01460151, відповідно до умов якого останній отримав кредит в розмірі 79 330 доларів США з кінцевим строком погашення до 19.03.2025 року включно.
В рахунок забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 11 квітня 2005 року між ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк», та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, відповідно до якого останній передав в іпотеку банку нерухоме майно, а саме: чотирьохкімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
09 листопада 2016 року між Банком та відповідачем укладено додаткову угоду №1 до Кредитного договору №KIL0GK01460151, згідно якої змінено валюту кредиту за кредитним договором з долара США на гривню.
30 серпня 2018 року згідно вимог ч. 2 ст. 1050 ЦК України Банком було направлено на адресу позивача вимогу про дострокове повернення всієї заборгованості по кредиту в розмірі 518 803,06 грн, з яких: 495 367,97 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 23 128,13 грн. - заборгованість за процентами; 306,96 грн. - заборгованість з пені.
Враховуючи невиконання позивачем зазначеної вимоги, відповідач звернувся до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. із заявою про вчення виконавчого напису.
16 жовтня 2018 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І. М. вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру №41, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в рахунок погашення боргу по кредитному договору в розмірі 522 103 грн. 06 коп.
26 грудня 2018 року приватним виконавцем Корольовим М.А. відкрито виконавче провадження №57970823 з примусового виконання виконавчого напису №1655, виданого 16.10.2018 року приватним нотаріусом ДМНО Бондар І. М. про звернення стягнення на предмет іпотеки - на вказану вище квартиру.
04 грудня 2019 року ОСОБА_1 в повному обсязі погашено заборгованість по кредитному договору №KIL0GK01460151 від 30 березня 2005 року, в тому числі витрати на вчинення виконавчого напису, витрати на проведення виконавчих дій та винагороду приватного виконавця, всього в розмірі 575 382 грн. 37 коп., що підтверджується платіжним дорученням №2324849410 від 04.12.2019р. та постановою приватного виконавця про закінчення виконавчого провадження №57970823 від 06.12.2019року
Відповідач не звернувся до реєстратора із заявою про державну реєстрацію припинення іпотеки в строк, передбачений ч. 2 ст. 4 Закону України «Про іпотеку», а тому позивач звернувся до відповідача із заявою про зняття обтяження, в якій в зв'язку погашенням в повному обсязі заборгованості по кредитному договору №KIL0GK01460151 від 30.03.2005 року просив звернутися до державного реєстратора із заявою про державну реєстрацію припинення іпотеки; виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис про заборону на нерухоме майно реєстраційний номер обтяження 1866962, зареєстрований 11.04.2005 року приватним нотаріусом Бойко Л.Л. на підставі договору іпотеки, реєстраційний номер 3991 від 11.04.2005 року; виключити з Державного реєстру іпотек запис про іпотеку реєстраційний номер обтяження 3804669, зареєстрований 28.09.2006 року приватним нотаріусом Бойко Л.Л. на підставі договору іпотеки, реєстраційний № 3991 від 11.04.2005 року.
Однак листом, направленим 19.12.2019 року, Банк його повідомив про те, що у позивача на даний час існує заборгованість по кредитному договору, оскільки після направлення вимоги про дострокове погашення всієї заборгованості і до виконання виконавчого напису (погашення заборгованості в повному обсязі) АТ КБ «ПриватБанк» нараховувалися відсотки за користування кредитом.
Посилаючись на те, що відповідач не мав права нараховувати відсотки за користування кредитом після направлення вимоги про дострокове погашення всієї заборгованості відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, а також на те, що через існування заборони на відчуження нерухомого майна - квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а також наявності запису про іпотеку в Реєстрі іпотек позивач позбавлений права вільно розпоряджатися своєю власністю, позивач просив задовольнити позов та припинити іпотеку, зареєстровану 28 вересня 2006 року в Державному реєстрі іпотек за № 3804669 приватним нотаріусом Бойко Л.Л. на підставі договору іпотеки реєстраційний № 3991 від 11 квітня 2005 року на чотирьохкімнатну квартиру № 41 загальною площею 119,9 кв.м., житловою площею 81 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 на праві власності, зняти заборону на відчуження нерухомого майна, зареєстровану в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 11.04.2005 року за № 1866962 приватним нотаріусом Бойко Л.Л. на підставі договору іпотеки, реєстраційний номер 3991 від 11.04.2005 року, а саме на вказану квартиру, належну позивачу на праві власності, а також стягнути з відповідача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1681,60 грн..
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 16 квітня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Припинено іпотеку, зареєстровану 28 вересня 2006 року в Державному реєстрі іпотек за № 3804669 приватним нотаріусом Бойко Л.Л. на підставі Договору іпотеки, реєстраційний № 3991 від 11 квітня 2005 року, на чотирьохкімнатну квартиру № 41, загальною площею 119,9 кв.м., житловою площею 81 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 на праві власності.
Скасовано заборону на відчуження нерухомого майна, зареєстровану в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 11.04.2005 року за № 1866962 приватним нотаріусом Бойко Л.Л. на підставі договору іпотеки реєстраційний номер 3991 від 11.04.2005 року, а саме: на чотирьохкімнатну квартиру № 41 загальною площею 119,9 кв.м., житловою площею 81 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 на праві власності.
Стягнуто з АТ КБ ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1681 грн. 60 коп.
В апеляційній скарзі Крилова О.Л., діюча в інтересах АТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та постановити нове, яким повністю відмовити у задоволені позовних вимог.
У поданому відзиві позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на його законність та обгрунтованість.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник відповідача підтримав апеляційну скаргу з підстав та доводів, викладених в ній.
Позивач та його представник проти апеляційної скарги заперечили, вважаючи рішення суду законним.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність й обґрунтованість постановленого рішення суду в цій частині, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Істотними умовами договору відповідно до ч. 1 статті 638 ЦК України є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).
Відповідно до частин 1 та 2 статті 207 ЦК України правочин вважається вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
За змістом ч.ч. 1 та 2 ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Як вбачається з матеріалів справи і це було встановлено судом, що 30 березня 2005 року між ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №KIL0GK01460151, відповідно до умов якого останній отримав кредит в розмірі 79 330 доларів США на строк до 19.03.2025 року включно, з цільовим призначенням для придбання чотирьохкімнатної квартири загальною площею 119 кв.м, житловою площею 81 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 у сумі 67 500 доларів США і на оплату страхових платежів у сумі 11830 доларів США, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом і щомісячної комісії за рахунково-касове обслуговування в розмірі 0,22% від суми виданого кредиту, комісії за дострокове погашення кредиту відповідно до п. 1.5 Кредитного договору. Періодом сплати за цим договором вважається період з «14» по «20» число кожного місяця. Позивач зобов'язався прийняти, належним чином використовувати і повернути відповідачу кредит у повному обсязі, а також сплатити проценти за використання кредиту та інші платежі відповідно до умов даного договору.
09 листопада 2016 року між ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду №1 до кредитного договору №KIL0GK01460151 від 30 травня 2005 року, відповідно до якого з метою створення сприятливих умов для виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором №KIL0GK01460151 від 30 травня 2005 року, керуючись Постановою НБУ №461 від 06.08.2009 р., сторони узгодили, що заборгованість за договором на дату укладання даної додаткової угоди становить 26 341,89 доларів США, яка складається з поточної заборгованості за кредитом у розмірі 26 086,50 доларів США, поточної заборгованості за відсотками - 255,39 доларів США (п. 1.1 Додаткової угоди). Даним договором було також замінено валюту кредиту за кредитним договором з доларів США на гривню. Заміна валюти кредиту здійснювалась за курсом НБУ гривні до долара США, який на дату укладання цієї додаткової угоди складав 25,563263 грн. за 1,00 долар США, у зв'язку з чим, заборгованість позичальника, зазначена в п. 1.1 цієї додаткової угоди на дату складання цієї угоди становила 673 384,66 грн., а саме: поточна заборгованість за кредитом у розмірі 666 856,06 грн., поточна заборгованість за відсотками у розмірі 6 528,60 грн.
В рахунок забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 11 квітня 2005 року між ПАТ КБ «Приват Банк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Бойко Л.Л. за реєстровим №3991, відповідно до якого позивач передав в іпотеку банку нерухоме майно, а саме: чотирьохкімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
За умовами договору іпотеки, звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється у випадках, передбачених п.п. 15.7.1, 15.7.2, 15.9 цього договору, згідно до розділу V Закону України «Про іпотеку» на підставі рішення суду, або на підставі виконавчого напису нотаріуса або відповідно із застереженням про задоволення вимог Іпотекодержателя, що містяться у цьому договорі. В разі продажу предмету іпотеки на публічних торгах Іпотекодержатель відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» здійснює реалізацію предмета іпотеки у порядку, передбаченому Постановою Кабінетів Міністра № 1448 від 22.12.1997 року, якщо інше не передбачене законодавством на день реалізації предмету іпотеки. У разі звернення на предмет іпотеки в позасудовому порядку сторони погодились, що початкова ціна предмету іпотеки встановлюється в розмірі 50% від його вартості згідно п. 10 цього договору.
Згідно п. 10 Договору іпотеки, сторони визначили, що вартість предмету іпотеки складає 397 500 грн.
Судом встановлено, що 17 листопада 2016 року між АТ КБ «Приват Банк» та ОСОБА_1 було укладено Договір про внесення змін до іпотечного договору, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Бойко Л.Л. за реєстровим №3991, відповідно до якого в зв'язку з проведенням банком реструктуризації кредиту, сторони дійшли згоди про внесення змін в Договір іпотеки квартири, посвідчений Бойко Л.Л. 11.04.2005 року за реєстровим № 3991:
«1.п.2 договору викладений у наступній редакції: «за цим договором іпотекою забезпечується виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором №KIL0GK01460151 від 30 березня 2005 р., укладеним між позичальником та Іпотекодержателем по: - поверненню кредиту, наданого у вигляді непоновлюваної лінії у розмірі 577 675,13 грн. на наступні цілі: у розмірі 55 317,69 грн. на споживчі цілі, а також у розмірі 24495,44 грн. на сплату страхових платежів на строк по 20.03.2025 р. включно; - сплаті відсотків за користування кредитом у розмірі 18,00% за рік у період сплати з 14 по 20 число кожного місяця; - щомісячно надання грошових коштів (щомісячний платіж) у період сплати сумою не менше 10800,31 грн., згідно Графіку погашення кредиту (додаток до кредитного договору) для погашення заборгованості за кредитним договором, яка включає заборгованість по кредиту, відсотка, винагороди, комісії; - сплаті винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,00% від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати; - сплати відсотків за користування кредитом при порушенні боржником зобов'язань по погашенню кредиту у розмірі 0,00% річних від суми залишку непогашеної заборгованості за кредитом; - сплаті пені у випадку несвоєчасного погашення заборгованості по кредиту у розмірі 0,15% від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожен день прострочки, але не менше 1 грн. При цьому відсотки за користування кредитом на суму простроченої заборгованості додатково до вищезгаданої пені Банком не нараховуються. Сплата пені здійснюється у гривні. У випадках, якщо кредит видається у іноземній валюті, пеня сплачується у гривневому еквіваленті по курсу НБУ на дату сплати. Виконання зобов'язань із сплати відсотків, винагороди за надання фінансового інструменту а також сплати інших винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодувати збитки, витрати у відповідності порядку та строки, зазначені у кредитному договорі».
Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України).
Відповідно до положень ст.598 ЦК України зобов'язання припиняються частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Положеннями ст.599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
З матеріалів справи слідує, що 16 жовтня 2018 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в рахунок погашення боргу по кредитному договору №KIL0GK01460151 від 30 березня 2005 р в розмірі 518 603,06 грн., з яких заборгованість за кредитом - 495 367,97 грн., заборгованість за відсотками - 23 128,13 грн., пеня - 106,96 грн. та витрати, пов'язані із вчиненням виконавчого напису - 3 500 грн., а всього на загальну суму у розмірі 522 103,06 грн.
16 грудня 2018 року приватним виконавцем Корольовим М.А. на підставі вказаного виконавчого напису було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП№ 57970823.
Судом також встановлено, що на підставі платіжного доручення № 2324849410 від 04 року 2019 року ОСОБА_1 сплатив: заборгованість за кредитним договором у розмірі 518 603,06 грн., витрати пов'язані з вчиненням виконавчого напису у розмірі 3500 грн., основну винагороду приватного виконавця у розмірі 52 210,31 грн. а всього: на загальну суму 575 382,37 грн.
06 грудня 2019 року приватним виконавцем Корольовим М.А. в межах процедури виконавчого провадження ВП № 57970823 щодо примусового виконання виконавчого виконавчого напису про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТКБ «Приват Банк» заборгованості в сумі 518 603,06 грн. за кредитним договором №KIL0GK01460151 від 30 березня 2005 р. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, в зв'язку зі сплатою в повному обсязі заборгованості, виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій (а.с.30-31).
Відповідно до ст. 509, ст. 526 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із ч. 1 та ч. 2 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Правила припинення зобов'язання сформульовані в главі 50 «Припинення зобов'язання» розділу І книги п'ятої ЦК України. Норми даної глави передбачають, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, за згодою сторін внаслідок передання боржником кредиторові відступного (грошей, іншого майна тощо), зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора, поєднанням боржника і кредитора в одній особі, неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає, смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою, смертю кредитора, якщо воно є нерозривно пов'язаним з особою кредитора, ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.
Виконання зобов'язання може забезпечуватися заставою (ч. 1 ст. 546 ЦК України).
Відповідно до ст. 575 ЦК України, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
За правилом ст. 1. Закону України «Про іпотеку», іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом (ст. 3 Закону України «Про іпотеку»).
Згідно з ч. 5 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про іпотеку», іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом. Наступні іпотеки припиняються внаслідок звернення стягнення за попередньою іпотекою. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.
Взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону (ст.3 Закону України «Про іпотеку).
Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.
Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
З матеріалів справи слідує, що відповідач скористався своїм правом та направив позивачу 30 серпня 2018 року письмову вимогу про дострокове повернення всієї заборгованості за кредитом, встановивши строк виконання вимоги в 30 днів з моменту направлення вимоги.
Судом встановлено, що позивач вимогу у встановлений строк вказану вимогу не виконав, в наслідок чого Банк почав процедуру стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий напис нотаріуса є виконавчим документом, що підлягає примусовому виконанню в порядку, передбаченому цим Законом.
Статтею 41 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах, у тому числі у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.
При цьому, ст. 42 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що боржник вправі до дня продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах виконати вимогу за основним зобов'язанням чи ту її частину, виконання якої прострочено, разом з відшкодуванням будь-яких витрат та збитків, завданих іпотекодержателю, включаючи судові витрати, витрати на оплату винагороди залученим експертам (оцінювачам, юристам), витрати на підготовку до проведення прилюдних торгів тощо. Таке виконання є підставою для припинення реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах. Умови договорів, що обмежують це право боржника, є недійсними.
Якщо інше не встановлено іпотечним договором, у разі коли основне зобов'язання підлягає виконанню частинами, боржник може скористатися правом, встановленим частиною першою цієї статті, один раз на рік або двічі протягом строку дії основного зобов'язання. В разі перевищення цих показників боржник має право припинити реалізацію предмета іпотеки лише шляхом повної сплати решти суми за основним зобов'язанням.
Як вже було встановлено судом, що позивач скористався своїм правом та до дня продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах виконав вимогу шляхом сплати заборгованості за основним зобов'язанням разом з відшкодуванням витрат, включаючи судові витрати, витрати на підготовку до проведення прилюдних торгів тощо. Таке виконання є підставою для припинення реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах.
Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку (ст.17 Закону України «Про іпотеку»).
З матеріалів справи також слідує, що ОСОБА_1 звернувся до відповідача з вимогою припинення обтяження майна, згідно Закону. Однак, в порушення вищевказаних вимог чинного законодавства, АТ КБ «Приват Банк» не вчинив дій щодо припинення обтяження рухомого майна, переданого в іпотеку, що є неправомірним і порушує право позивача, оскільки зобов'язання по договору іпотеки на нерухоме майно припинено, у зв'язку з повним виканням договірних зобов'язань, тому позивач правомірно вимагає зняти з даного нерухомого майна обтяження, внесене в Єдиний реєстр заборони відчуження об'єктів нерухомого майна.
У відповідності до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Положеннями ст.ст.319, 321 та 391 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд; право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійснені; власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійснені ним права користування та розпорядження своїм майном.
З припиненням іпотеки фактично припиняється обтяження нерухомого майна іпотекою, адже всі правові підстави для його утримання під обтяженням відсутні.
Суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував дійсні обставини справи, наданим по справі доказам надав належну правову оцінку, та й прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Рішення суду відповідає вимогам норм матеріального та процесуального права й не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Доводи апеляційної скарги про те, що оскільки позивачем в добровільному порядку не було виконано вимогу про сплату заборгованості, а така вимога була виконана позивачем поза межами встановленого строку, банк має повне право на нарахування відсотків у відповідності зі ст. 625 ЦК України, а тому зобов'язання за кредитним договором на даний час не є припиненими, не можуть бути підставою для скасування законного та обґрунтованого рішення суду.
З матеріалів справи слідує, що 30 серпня 208 року згідно зі ч.2 ст. 1050 ЦК України Банк направив на адресу позивача вимогу про дострокове повернення всієї заборгованості по кредиту в сумі 518 803,06 грн.
Вказана сума заборгованості була погашена 04 грудня 2019 року. Дана обставина Банком не заперечується.
Таким чином, зобов'язання по кредитному договору є припиненими, в зв'язку з чим іпотека є припиненою.
Аналогічної позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду, яка викладена в постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12. При цьому Велика Палата Верховного Суду вважає, що право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування або у разі пред'явлення до позичальника вимог, відповідно до ч.2 ст. 1050 ЦК України.
Щодо посилання представника апелянта на застосування ст. 625 ЦК України колегія суддів зазначає наступне.
За змістом.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).
З моменту пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст. 1052 ЦК України, припиняються правовідносини сторін, які ґрунтуються на кредитному договору, і що в такому разі нарахування процентів за користування кредитом не передбачено. (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12).
При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначає, що в охоронюваних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч.2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання саме грошового зобов'язання.
Банк, вважаючи своє право порушеним щодо несплати позивачем відсотків за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитним договором у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, відповідних зустрічних вимог до ОСОБА_1 не пред'являв.
Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Крилової Олени Леонідівни, діючої в інтересах Акціонерного товариства «ПриватБанк», залишити без задоволення.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 16 квітня 2020 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів.
Повний текст постанови виготовлений 02 листопада 2020 року.
Головуючий
Судді: