29 жовтня 2020 року колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
суддів ОСОБА_1 ,
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
потерпілої ОСОБА_6 ,
обвинуваченої ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_8 на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 11.08.2020, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку м.Архангельськ РФ, громадянку України, зареєстровану за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючу за адресою: АДРЕСА_2 ,
визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України і призначено покарання у виді 8 років позбавлення волі,
Вказаним вироком ОСОБА_7 визнано винною у тому, що 09.09.2019р. близько 10.00 год. до місця її проживання, за адресою: АДРЕСА_2 , прийшов її знайомий ОСОБА_9 . Разом вони спілкувались між собою. Під час розмови у ОСОБА_7 виник словесний конфлікт з ОСОБА_9 , у зв'язку з чим ОСОБА_7 , будучи обуреною висловами ОСОБА_9 , вирішила позбавити життя останнього. Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій і бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, пішла до приміщення кухонної кімнати вказаної квартири, де з поверхні стола взяла до своєї правої руки кухонний ніж та, утримуючи його, повернулась впритул до ОСОБА_9 і почала ним наносити удари в область грудей та шиї потерпілого, від яких у останнього почалась кровотеча, в результаті чого заподіяла ОСОБА_9 проникаюче колото-різане поранення грудей - колото-різану рану на лівій бічній поверхні шиї в нижній третині та проникаюче колото-різане поранення грудей - колото-різану рану на передній поверхні грудей зліва в верхній третині. Відразу після цього, ОСОБА_7 виштовхнула ОСОБА_9 із зазначеними пораненнями до загального коридору свого під'їзду, де останній помер, а сама з метою уникнення відповідальності, зачинилась у власній квартирі, де в подальшому її було затримано працівниками поліції.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 просить вирок суду змінити, перекваліфікувавши дії обвинуваченої на ч. 2 ст. 121 КК України та призначити їй покарання в межах санкції даної статті.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги, захисник посилається на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Зазначає, що суд не надав належної оцінки обставинам злочину, ініціатором конфлікту був потерпілий, тілесні ушкодження якому були спричинені кухонним ножем, який обвинувачена заздалегідь не готувала, а скористалась ним спонтанно, що вказує на відсутність у неї умислу на позбавлення потерпілого життя. Показання обвинуваченої про нанесення ОСОБА_9 ударів навмання узгоджуються з висновком судово-медичної експертизи. Після спричинення ОСОБА_9 тілесних ушкоджень він сам вийшов з квартири, після чого ОСОБА_7 ударів йому вже не завдавала, що виключає наявність у ОСОБА_7 умислу на позбавлення життя ОСОБА_9 .
Заслухавши доповідь судді, доводи учасників апеляційного розгляду, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово обвинуваченої, вивчивши матеріали справи, обговоривши і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до таких висновків.
Розглядаючи кримінальне провадження відносно ОСОБА_7 , суд першої інстанції, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації сторонами прав та свобод у наданні доказів, їх дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом, в межах пред'явленого обвинувачення безпосередньо дослідив надані докази та перевірив обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_9 ґрунтуються на досліджених в ході судового розгляду доказах - показаннях обвинуваченої ОСОБА_7 , показаннях потерпілої ОСОБА_6 , протоколах огляду місця події від 09.09.2019, протоколі обшуку від 09.09.2019, протоколі проведення слідчого експерименту від 09.09.2019, висновку судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_9 , висновках судово-цитологічних експертиз крові ОСОБА_9 та крові, виявленої на ножі та парі капців, вилучених під час обшуку за місцем проживання обвинуваченої, висновку судово-психіатричної експертизи ОСОБА_7 .
Наведені докази у своїй сукупності є взаємопов'язаними, узгоджуються між собою, відповідають вимогам належності та допустимості, не містять розбіжностей або суперечностей, які б могли вплинути на правильність висновку суду щодо винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочину.
При цьому суд першої інстанції дав оцінку всім доказам у справі та зазначив, чому взяв до уваги одні докази і відкинув інші.
З огляду на використане обвинуваченою знаряддя вчинення злочину, його колюче-ріжучі властивості, механізм його застосування, локалізацію тілесних ушкоджень, силу ударів та глибину занурення клинка ножа в тіло потерпілого, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про необґрунтованість показань ОСОБА_7 в тій частині, що вона не мала наміру на вчинення умисного вбивства ОСОБА_9 .
Завдаючи ОСОБА_9 в життєво важливу частину тіла два сильних удари ножем, кожен з яких мав проникаючий характер та перебував у причинно-наслідковому зв'язку із настанням смерті, обвинувачена в повній мірі усвідомлювала суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачала можливість настання наслідків у вигляді смерті потерпілого, передбачала та свідомо допускала їх настання.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції, оцінивши докази у їх сукупності, правильно встановив фактичні обставини кримінального правопорушення, обґрунтовано дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_7 у висунутому їй обвинуваченні та правильно кваліфікував її дії за ч.1 ст.115 КК України як вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
Отже доводи апеляційної скарги захисника не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду.
Твердження обвинуваченої про те, що вона нанесла удар ножем потерпілому в межах самозахисту не підтверджуються наявними у справі доказами, адже з показань самої обвинуваченої вбачається, що під час сварки ОСОБА_9 не застосовував до неї насильство, яке б становило небезпеку для її життя чи здоров'я, жодних тілесних ушкоджень їй спричинено не було.
Твердження обвинуваченої про нанесення ОСОБА_9 ножових поранень у стані афекту, який виник внаслідок застосування до неї фізичного насильства, спростовуються висновком судово-психіатричної експертизи № 633 від 14.11.2019, відповідно до якого у досліджуваний період ОСОБА_7 перебувала у стані певного емоційного збудження, який виник на фоні алкогольного сп'яніння у звичній для неї конфліктній ситуації та не досягав афективної глибини.
Колегія суддів не вбачає підстав для пом'якшення обвинуваченій покарання з виходом за межі апеляційних вимог на підставі положень ч.2 ст.404 КПК України, оскільки при винесенні вироку судом першої інстанції дотримано вимог ст.ст. 50, 65 КК України, та призначено покарання, яке відповідає особі обвинуваченої та ступеню тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення, є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої та запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень, як обвинуваченою, так і іншими особами.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що вирок суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, підстави для скасування або зміни відсутні.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 залишити без задоволення, а вирок Святошинського районного суду м. Києва від 11.08.2020щодо ОСОБА_7 без змін.
Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженою - в той самий строк з дня вручення їй копії судового рішення.
_________________ _________________ _________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3