1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого суддіОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві 28 жовтня 2020 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 09 вересня 2020 року, відносно
ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в Республіці Дагестан, громадянин Російської Федерації, з вищою освітою, одружений, не працює, має на утриманні малолітніх дітей, проживав за адресою: АДРЕСА_1 ,
розшукується компетентними органами Російської Федерації, для притягнення до кримінальної відповідальності,
за участю: прокурора захисника особи, щодо якої здійснюється екстрадиційна перевірка перекладача ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 ,
Вказаною ухвалою визнано наявність підстав для продовження ОСОБА_6 екстрадиційного арешту до вирішення Офісом Генерального прокурора питання про його видачу та здійснення фактичної передачі компетентним органам Російської Федерації, строком до 07 листопада 2020 року.
В обґрунтування прийнятого рішення, слідчий суддя зазначив про існування достатніх підстав для продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , оскільки саме такий вид запобіжного заходу є достатнім для запобігання можливим спробам особи переховуватися, з метою уникнення передачі його компетентним органам Російської Федерації.
Не погоджуючись з таким рішенням, захисник ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_6 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 09 вересня 2020 року та постановити нову, якою застосувати відносно ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, із застосуванням електронного засобу контролю.
Автор апеляційної скарги вважає оскаржувану ухвалу необґрунтованою у зв'язку з невідповідністю висновків суду, викладених в судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та вимогам кримінального процесуального Кодексу України.
Зокрема, захисник зазначає, що 11 лютого 2020 року ОСОБА_6 звернувся до ЦМУ ДМС у місті Києві та Київській області із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, в якій вказав, що зазнає переслідувань у Російській Федерації, у тому числі шляхом безпідставного порушення кримінального провадження. На сьогодні ОСОБА_6 є шукачем притулку в розумінні Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» та Конвенції про статус біженців від 28 липня 1951 року.
06 липня 2020 року Окружним адміністративним судом міста Києва відкрито провадження у справі про скасування рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби в місті Києві та Київській області № 108 від 02 березня 2020 року про відмову ОСОБА_6 в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
За таких обставин, на переконання сторони захисту, застосування екстрадиційного арешту є недоцільним та порушує право ОСОБА_6 на свободу та особисту недоторканість.
Крім цього, до клопотання не долучено постанову про порушення кримінальної справи, а постанова про притягнення як обвинуваченого винесена після прийняття рішення про застосування запобіжного заходу.
Вказує, захисник, і на те, що слідчим суддею не проаналізовано можливості застосування відносно ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу, зокрема, домашнього арешту, та не враховано наявність у останнього міцних соціальних зв'язків, житла для проживання, необхідності утримання малолітніх дітей.
Заслухавши доповідь судді, пояснення особи, щодо якої здійснюється екстрадиційна перевірка та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, виступ прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити ухвалу слідчого судді без змін, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
03 березня 2020 року ОСОБА_6 затриманий співробітниками Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України.
05 березня 2020 року ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва відносно ОСОБА_6 застосовано тимчасовий арешт, строком до 01 квітня 2020 року до надходження запиту про видачу. Разом з тим, протягом строку дії тимчасового арешту запит про видачу з Російської Федерації не надійшов, у зв'язку з чим, останнього звільнено з-під варти.
13 квітня 2020 року з Офісу Генерального прокурора до прокуратури міста Києва надійшов запит Російської Федерації про видачу ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та надано доручення на проведення екстрадиційної перевірки.
Установлено, що відповідно до інформації Державної міграційної служби України від 07 травня 2020 року № 8.7-3331/2-20 на даний час на розгляді ДМС перебуває скарга ОСОБА_6 на рішення ЦМУ ДМС у місті Києві та Київській області від 02 березня 2020 року про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. За результатами розгляду 25 травня 2020 року прийнято рішення про відхилення скарги останнього. Вказане рішення стороною захисту оскаржено до Окружного адміністративного суду міста Києва, судовий розгляд триває.
Як убачається з матеріалів провадження, 18 червня 2020 року на території Шевченківського району міста Києва затримано громадянина Російської Федерації ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 19 червня 2020 року застосовано відносно ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою (екстрадиційний арешт), який був продовжений ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 14 липня 2020 року строком до 12 вересня 2020 року.
ОСОБА_6 розшукується компетентними органами Російської Федерації для притягнення до кримінальної відповідальності, за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 208 КК Російської Федерації, який є екстрадиційним, оскільки відповідає кримінальному правопорушенню, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України, що в порівнянні з ч. 1 ст. 258-3 КК України (створення терористичної групи чи терористичної організації), за який передбачено покарання на строк понад одного року позбавлення волі.
Строк давності притягнення громадянина Російської Федерації до відповідальності за вчинення ним злочинних діянь, відповідно до ст. 49 КК України не закінчився.
08 вересня 2020 року заступник прокурора міста Києва ОСОБА_9 звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва з клопотанням про перевірку наявності підстав для подальшого утримання під вартою ОСОБА_6 .
Ухвалою слідчого судді згаданого районного суду від 09 вересня 2020 року, клопотання прокурора задоволено.
З таким рішення слідчого судді колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.ч. 4, 6 ст. 584 КПК України, при вирішенні питання про застосування екстрадиційного арешту слідчий суддя керується положеннями КПК України та міжнародного договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Строки тримання особи під вартою та порядок їх продовження визначаються цим Кодексом.
При постановленні ухвали слідчим суддею дотримані вимоги КПК України, Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах та Європейської конвенції про видачу правопорушників.
Так, із ухвали слідчого судді та журналу судового засідання вбачається, що при розгляді клопотання слідчим суддею досліджені матеріали клопотання та додані до нього матеріали, вислухана думка прокурора, захисника та особи, щодо якої вирішується питання щодо продовження застосування екстрадиційного арешту, а також враховані інші підстави, які мають значення для вирішення питання про наявність підстав для подальшого тримання особи під вартою та продовження екстрадиційного арешту.
Постановляючи ухвалу, слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність підстав для подальшого тримання під вартою ОСОБА_6 та продовження щодо нього екстрадиційного арешту, зважаючи на те, що ОСОБА_6 не є громадянином України, інкриміноване йому кримінальне правопорушення є екстрадиційним, оскільки передбачає покарання на строк більше одного року позбавлення волі та неможливість забезпечення виконання обов'язків при застосуванні іншого більш м'якого запобіжного заходу.
Крім того, слідчим суддею обґрунтовано прийнято до уваги те, що ОСОБА_6 вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 жовтня 2019 року засуджений за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 186 КК України до 5 років позбавлення волі. Цим же вироком звільнений з-під варти по відбуттю строку покарання.
Всупереч доводам апеляційної скарги, слідчим суддею в достатній мірі досліджено питання неможливості застосування відносно ОСОБА_6 більш м'яких запобіжних заходів.
Що стосується посилань захисника на наявність у ОСОБА_6 міцних соціальних зв'язків, житла для проживання та необхідності утримання малолітніх дітей, то дані обставини не можуть бути самостійною підставою для застосування відносно останнього запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою та не спростовують ризиків ухилення ОСОБА_6 , з метою уникнення передачі його компетентним органам Російської Федерації.
Твердження захисника щодо недоцільності застосування екстрадиційного арешту ОСОБА_6 , так як останній звернувся до компетентних органів із заявою про визнання біженцем або особою яка потребує додаткового захисту не є перешкодою для прийняття слідчим суддею рішення за клопотанням прокурора.
Інші доводи на які посилався захисник в апеляційній скарзі, також не є підставою для скасування ухвали слідчого судді, зважаючи на те, що клопотання прокурора відповідає вимогам ст. 575 КПК України та до нього долучено усі необхідні документи, визначені в частині 2 цієї статті.
За таких обставин, зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких захисник просить скасувати ухвалу слідчого судді, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення та спростовуються вищевикладеним.
Істотних порушень норм КПК України при розгляді клопотання, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді з матеріалів провадження не вбачається.
Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, у відповідності до вимог КПК України та Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах та Європейської конвенції про видачу правопорушників, а тому апеляційна скарга захисника, навіть з урахуванням усіх викладених в ній доводів, задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 176 - 178, 181, 194, 196, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 09 вересня 2020 року, якою задоволено клопотання заступника прокурора міста Києва ОСОБА_9 та продовжено громадянину Російської Федерації ОСОБА_6 строк екстрадиційного арешту до 07 листопада 2020 року, залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_6 , - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Унікальний номер справи 761/28011/20 Справа №11-сс/824/5079/2020 Категорія: ст. 183 КПК УкраїниГоловуючий у першій інстанції - ОСОБА_10 Доповідач: ОСОБА_1