27 жовтня 2020 року м. Київ
Унікальний номер справи № 2-5292/11
Апеляційне провадження 22-ц/824/11985/2020
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді - доповідача Махлай Л.Д.,
суддів Кравець В.А, Мазурик О.Ф.
при секретарі Гойденко Д.В.
учасники справи
божник ОСОБА_2
суб'єкти
оскарження Подільський районний відділ державної виконавчої служби у
м. Києві Центрального міжрегіонального управління
Міністерства юстиції (м. Київ)
стягувач Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк»
Товариство з обмеженою відповідальністю
«ОТП Факторинг Україна»
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державного виконавця Подільського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Скрипки Юлії Олександрівни на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 20 травня 2020 року, постановлену під головуванням судді Бусик О.Л., у справі за скаргою ОСОБА_2 на бездіяльність державного виконавця Подільського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Скрипки Юлії Олександрівни, заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк», Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг України» про скасування постанови,
у квітні 2020 року ОСОБА_2 звернулася до суду зі скаргою в якій просила визнати незаконною бездіяльність державного виконавця Подільського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві ЦМУМЮ (м. Київ) та зобов'язати останнього винести постанови про закінчення виконавчого провадження та зняття арешту з майна.
В обґрунтування скарги зазначає, що рішенням Печерського районного суду м. Києва від 22.12.2011 стягнуто солідарно з ОСОБА_2 на користь ПАТ «ОТП Банк» 139 204,04 доларів США, що станом на 12.11.2010 становить 1 102 593,43 грн, 280 196,11 грн штрафних санкцій за неналежне виконання кредитного договору, судовий збір в сумі 850,00 грн та витрати на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 60 грн.
24.09.2012 державним виконавцем ВДВС Подільського РУЮ у м. Києві Слободчиком Д. Г. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
02.10.2013 ОСОБА_3 видано довідку про те, що він повністю погасив заборгованість за кредитним договором.
04.10.2013 ОСОБА_2 видано довідку про те, що заборгованість за кредитним договором повністю погашена та у зв'язку з цим порука згідно договору поруки вважається припиненою.
25.09.2014 державним виконавцем ВДВС Подільського РУЮ у м. Києві Ясінською К.М., винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.
18.12.2019 згідно наданої державним виконавцем квитанції і розрахунку виконавчого збору та витрат виконавчого провадження заявниця сплатила 138 739,00 грн з яких: 138 369,95 грн - виконавчий збір (10 % згідно ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження») та витрати виконавчого провадження - 369,00 грн.
19.12.2019 ОСОБА_2 звернулася до Подільського РВ ДВС у м. Києві ЦМУМЮ (м. Київ) із заявою про закінчення виконавчого провадження та зняття арешту, надавши документи, які підтверджують фактичне виконання рішення суду, оригінал квитанції про сплату виконавчого збору та витрат виконавчого провадження.
09.03.2020 Подільський РВ ДВС у м. Києві ЦМУМЮ (м. Київ) повідомило про відсутність підстав для зняття арешту, оскільки на депозитний рахунок відділу від боржника ОСОБА_2 надійшли кошти у розмірі 138 739,00 грн з яких: витрати виконавчого провадження 369,00 грн та 138 369,95 грн, що згідно курсу НБУ станом на день сплати 18.12.2019 становить 5 895,80 доларів США. Залишок виконавчого збору, що підлягає сплаті за виконавчим провадженням становить 8 024,60 доларів США.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 20.05.2020 скаргу задоволено. Визнано неправомірною бездіяльність державного виконавця Подільського РВ ДВС у м. Києві ЦМУМЮ (м. Київ) при проведенні виконавчих дій з виконавчого провадження №34368719 з примусового виконання виконавчого листа № 2-5292/11 про стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ПАТ «ОТП Банк» боргу в сумі 139 204,04 доларів США. Зобов'язано державного виконавця Подільського РВ ДВС у м. Києві ЦМУМЮ (м. Київ) закінчити виконавче провадження № 34368719 та скасувати арешти, накладені у даному виконавчому провадженні.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, державний виконавець Подільського РВ ДВС у м. Києві ЦМУМЮ (м. Київ) подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду та постановити нову про відмову в задоволенні скарги. Посилається на неправильне застосування норм процесуального права. А саме, суд не звернув уваги на положення ч. 3 ст. 46 Закону України «Про виконавче провадження» якою передбачено, що у разі обчислення суми боргу в іноземній валюті виконавець у разі виявлення у боржника коштів у відповідній валюті стягує такі кошти на валютний рахунок органу державної виконавчої служби. У разі ухвалення судом рішення про стягнення заборгованості в іноземній валюті під час примусового виконання підлягає саме іноземна валюта, визначена рішенням. Вказана позиція також викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі 761/12665/14-ц. У разі стягнення згідно виконавчого документа заборгованості в іноземній валюті, виконавчий збір стягується відповідно у розмірі від суми стягнення в еквіваленті на день сплати. Крім того, вони не були повідомлені про день та час розгляду справи, та були позбавлені можливості надати відзив на скаргу, оскільки судову повістку та копію скарги отримали вже після ухвалення судового рішення.
У відзиві на апеляційну скаргу представник скаржника адвокат Шилков В.О. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення - без змін посилаючись на його законність та обґрунтованість. Зазначає, що вимоги державного виконавця про сплату судового збору в доларах США не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України. ОСОБА_2 сплатила виконавчий збір в сумі, що відповідає сумі, зазначеній в постанові про відкриття виконавчого провадження. Крім того, у даному виконавчому провадженні не виносилось жодної постанови про стягнення з боржника виконавчого збору та витрат на виконавче провадження у іншому розмірі. Посилання державного виконавця про правомірність вимог щодо стягнення виконавчого збору в доларах США, посилаючись на правові позиції викладені в постановах Верховного Суду не можна визнати обґрунтованими, оскільки в даних правових позиціях та роз'ясненнях висловлено про можливість та порядок стягнення боргу в іноземній валюті, а не виконавчого збору та витрат виконавчого провадження.
У судовому засіданні представник ОСОБА_2 - ОСОБА_5 просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін посилаючись на її законність та обґрунтованість.
Причини неявки державного виконавця визнані неповажними, оскільки до клопотання про відкладення розгляду справи будь - яких доказів на підтвердження неможливості явки до суду не додано.
Інші учасники справи у судове засідання не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлялися у встановленому законом порядку, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розгляд справи у їх відсутності, за правилами ч. 2 ст. 372 ЦПК України.
Вислухавши доповідь судді, пояснення представника ОСОБА_2 , дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 24.09.2012 головним державним виконавцем державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві Слободчик Д.Г. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 34368719 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «ОТП Банк» боргу в сумі 1 383 699,54 грн.
24.09.2012 головним державним виконавцем державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві Слободчик Д.Г. винесено постанову в рамках виконавчого провадження № 34368719 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_2
25.09.2014 постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві Ясинської К.М. виконавчий документ повернуто стягувачу з підстави відсутності у боржника майна на яке може бути звернуто стягнення боргу.
02.10.2013 згідно з довідкою, виданою ТОВ «ОТП Факторинг Україна» ОСОБА_3 погасив заборгованість за кредитним договором та договором овердрафту, укладеним між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_3 виконання зобов'язань за яким було гарантоване порукою ОСОБА_2 згідно договору поруки, а тому останній вважається припиненим.
04.10.2013 листом компанія ТОВ «ОТП Факторинг Україна» підтвердила факт повного погашення заборгованості за кредитним договором від 16.04.2008.
18.12.2019 на депозитний рахунок відділу від платника ОСОБА_2 надійшли кошти у розмірі 138 739,00 грн із призначенням платежу: виконавчий збір 138 369,95 грн, витрати виконавчого провадження 369 грн.
19.12.2019 на адресу Подільського відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві надійшла заява ОСОБА_2 про закінчення виконавчого провадження № 34368719 та зняття арешту з майна.
09.03.2020 Подільським РВ ДВС у м. Києві ЦМУМЮ (м. Київ) від 09.03.2020 надано відповідь, у якій зазначено, що відсутні підстави для зняття арешту з майна, оскільки на депозитний рахунок відділу від боржника ОСОБА_2 надійшли кошти у розмірі 138 739,00 грн з яких: витрати виконавчого провадження 369,00 грн та 138 369,95 грн, що згідно курсу НБУ станом на день сплати 18.12.2019 становить 5 895,80 доларів США. Залишок виконавчого збору, що підлягає сплаті за виконавчим провадженням становить 8 024,60 доларів США.
Задовольняючи скаргу суд першої інстанції виходив з того, що державним виконавцем не дотримано вимог Закону України «Про виконавче провадження» щодо зняття арешту з майна, який був накладений у рамках виконавчого провадження під час винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу та повного фактичного виконання рішення суду.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
За наданими матеріалами встановлено, що постановою від 24.09.2012 головного державного виконавця ВДВС Подільського районного управління юстиції у м. Києві Слободчик Д.Г. відкрито виконавчого провадження № 34368719 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «ОТП Банк» боргу в сумі 1 383 699,54 грн. У цій постанові запропоновано боржнику виконати рішення добровільно до 30.09.2012 та вказано, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору 138 369,95 грн та витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій 98,11 грн.
Будь - яких інших постанов, у яких було б визначено інший розмір виконавчого збору чи витрат виконавчого провадження державним виконавцем не приймалося.
25.09.2014 постановою державного виконавця ВДВС Подільського районного управління юстиції у м. Києві Ясинської К.М. виконавчий документ повернуто стягувачу з підстав відсутності у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення боргу.
Будь - яких доказів про те, що після повернення виконавчого листа стягувачу державним виконавцем виносилися інші постанови про повторне відкриття виконавчого провадження чи вчинення інших виконавчих дій не надано та на такі обставини апелянт не посилається.
Апелянтом також не спростовуються ті обставини, що рішення суду виконане боржником ОСОБА_3 02.10.2013 шляхом сплати боргу безпосередньо стягувачу ТОВ «ОТП Факторинг Україна» у повному обсязі та 04.10.2013 листом компанія ТОВ «ОТП Факторинг Україна» підтвердила факт повного погашення заборгованості за кредитним договором від 16.04.2008, у зв'язку з чим порука згідно договору поруки, який укладено з ОСОБА_2 припинена.
Державний виконавець надав ОСОБА_2 квитанцію на сплату виконавчого збору у сумі 138 369,95 грн (саме така сума була вказана у постанові про відкриття виконавчого провадження) та витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій у сумі 369 грн та зазначені суми було сплачено 19.12.2019.
Посилаючись на те, що рішення суду виконане у повному обсязі та сплачено витрати виконавчого провадження боржник звернулася до державного виконавця із заявою про закінчення виконавчого провадження та зняття арешту, накладеного на її майно.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», у редакції чинній на час повернення виконавчого листа стягувачу, у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. Постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю. При наступних пред'явленнях до виконання виконавчого документа державному виконавцеві виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута при попередньому виконанні.
Відповідно до п. 8 ч. 1, ч. 2, 3 ст. 49 цього ж Закону виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. У такому випадку виконавчий документ надсилається до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав. Про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
У разі закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника (ч.1, 2 Закону України «Про виконавче провадження», у редакції чинній на час повернення виконавчого листа стягувачу).
На час розгляду даної скарги питання закінчення виконавчого провадження та зняття арешту з майна боржника врегульовано ст. 39, 40 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016.
Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції чинній на час вирішення даної справи, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 27 цього Закону виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Відповідно до ч. 4 ст. 42 цього ж Закону на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.
Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Згідно із ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
05.10.2016 набрав чинності Закон України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» та зміни до ЦПК України, внесені відповідно до цього Закону.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 74 цього Закону рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Оскільки за положеннями ч. 2 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції чинній на час розгляду скарги, питання, які стосуються стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження розглядаються у порядку адміністративного судочинства, доводи апелянта про те, що суд мав врахувати, що виконавчий збір мав бути сплачений згідно курсу НБУ на день платежу, а тому боржник недоплатила 8 024,60 грн виконавчого збору і тому відсутні підстави для скасування арешту з майна не можна визнати обґрунтованими.
Боржник сплатила той виконавчий збір, який зазначено у постанові про відкриття виконавчого провадження від 24.09.2012. Будь - яких інших постанов про виконавчий збір чи витрати виконавчого провадження державним виконавцем не приймалося. Більше того, відсутні будь - які докази про те, що після повернення виконавчого листа стягувачу виконавче провадження щодо виконання судового рішення було відкрито повторно.
За наявності ж іншої постанови про стягнення виконавчого збору чи витрат виконавчого провадження боржник мала б право на оскарження такої постанови у порядку адміністративного судочинства.
Фактично виконавчого провадження щодо виконання рішення суду не існує, оскільки після повернення виконавчого листа стягувачу повторно виконавче провадження не відкривалося.
Натомість існує виконавче провадження про стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, розмір яких визначено у постанові про відкриття виконавчого провадження від 24.09.2012.
Боржник погодилася з даною постановою та сплатила ту суму виконавчого збору, яка зазначена у постанові та витрати виконавчого провадження, розмір яких, визначено державним виконавцем.
Зміна розміру виконавчого збору листом, який надісланий боржнику, без винесення державним виконавцем відповідної постанови суперечить вимогам Закону України «Про виконавче провадження» та порушує право боржника на оскарження розміру виконавчого збору, оскільки за правилами ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» до адміністративного суду можуть бути оскаржені постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, а не будь - які листи чи інші дії державного виконавця.
За вказаних обставин суд першої інстанції дійшов правильних висновків про те, що бездіяльність державного виконавця щодо не вирішення питання про закінчення виконавчого провадження та скасування арешту з майна боржника є неправомірною.
Відповідно до ч. 2 ст. 451 ЦПК України уразі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Дана норма вказує на те, що суд при задоволенні скарги має зазначити які порушення допущені державним виконавцем та зобов'язує останнього усунути такі порушення. Спосіб же усунення цих порушень визначає сам виконавець.
Відтак, на думку колегії суддів, суд мав зобов'язати державного виконавця вирішити питання про закінчення виконавчого провадження та зняття арешту з майна боржника відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», а не зобов'язувати державного виконавця закінчити виконавче провадження та скасувати арешти, накладені у виконавчому провадженні.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Одним із доводів апеляційної скарги є те, що справу розглянуто у відсутність державного виконавця, який не був повідомлений про день та час судового розгляду.
Дані доводи підтверджуються матеріалами справи, з яких вбачається, що судова повістка отримана державним виконавцем уже після судового розгляду. Доказів про те, що державний виконавець про день та час розгляду справи був повідомлений до судового засідання у будь - який інший спосіб, крім судової повістки, матеріалами справи не містять.
Відтак суд розглянув справу не маючи даних про те, що суб'єкт оскарження повідомлений про день та час судового розгляду, що є безумовною підставою для скасування судового рішення.
За таких обставин колегія суддів прийшла до висновку, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню із постановленням нового судового рішення.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-383 ЦПК України, суд
апеляційну скаргу державного виконавця Подільського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Скрипки Юлії Олександрівни задовольнити частково.
Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 20 травня 2020 року скасувати.
Скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Подільського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Скрипки Юлії Олександрівни при проведенні виконавчих дій у виконавчому провадженні № 34368719 з примусового виконання виконавчого листа № 2-5292/11 про стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ПАТ «ОТП Банк» боргу у сумі 139 204,04 доларів США.
Зобов'язати державного виконавця Подільського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Скрипку Юлію Олександрівну вирішити питання про закінчення виконавчого провадження № 34368719 та зняття арешту відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження».
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня проголошення до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду з підстав, визначених у ст. 389 ЦПК України.
Головуючий Л. Д. Махлай
Судді В. А. Кравець
О. Ф. Мазурик