Справа № 361/5201/19 Головуючий в суді І інстанції - Телепенько А.Д.
Провадження № 33/824/254/2020 Доповідач в суді II інстанції - Рудніченко О.М.
19 жовтня 2020 року м. Київ
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Рудніченко О.М.,
секретар: Ганжа В.В.,
за участю:
захисника Морозова В.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 26 вересня 2019 року, якою:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,-
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого
ч.1 ст.130 КУпАП,-
Як встановлено судом першої інстанції, 03 липня 2019 року близько 01 год. 50 хв., ОСОБА_1 в с. Заворичі Броварського району, по вул. Суворова, керував автомобілем марки «ВАЗ 2103» д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння: різкий запах алкоголю з ротової порожнини, тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою газоаналізатора «Драгер» на місці зупинки та у медичному закладі відмовився в присутності свідків.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України, а отже в його діях вбачається склад адміністративного правопорушення передбачений ч.1 ст.130 КУпАП.
Постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 26 вересня 2019 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 10 200 (десять тисяч двісті) грн., з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 384 (триста вісімдесят чотири) грн. 20 (двадцять) коп.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 26 вересня 2019 року та ухвалити нову, якою справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП - закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що всупереч вимогам чинного законодавства розгляд справи відбувся незаконно, матеріали справи та складений протокол місять у собі численні порушення, у зв'язку з чим постанова підлягає скасуванню.
На думку апелянта, при ухваленні постанови судом першої інстанції не вірно застосовані норми процесуального та матеріального права. З інкримінованим ОСОБА_1 адміністративним правопорушенням останній не згоден, свою провину не визнав, вважає, що адміністративні матеріали, складені відносно нього не відповідають вимогам чинного законодавства, порушують право останнього на повний, об'єктивний розгляд справи.
Апелянт зазначає, що суд першої інстанції не надав ньому можливості реалізувати своє право на захист тим самим порушуючи конституційні права а саме, ст.59 Конституції України, в якій зазначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Однак, справа розглядалася без участі ОСОБА_1 та присутності інших осіб, які були присутні під час складання протоколу. Суд не надав можливості витребовувати докази, надавати докази на підтвердження невинуватості ОСОБА_1 та реалізувати інші законні права.
Також, ОСОБА_1 звертає увагу на те, що у постанові суду першої інстанції вказано, що до матеріалів справи додаються акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, що спростовує факт відмови від проходження огляду на стан сп'яніння в установленому законом порядку. Також, апелянт додатково зазначає, що він пройшов огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки, проте працівники поліції не долучили до матеріалів справи чек «Драгеру» оскільки пристрій показав допустиму норму.
Окрім того, письмові пояснення осіб не можуть братися до уваги, якщо вони не надали показання в судовому засіданні під присягою. Проте, судом було прийнято рішення лише на підставі письмових показань свідків, без їх особистої присутності в суді та підтвердження своїх слів під присягою. Суд грубо проігнорував чисельні порушення працівників поліції та ухвалив рішення, ґрунтуючись виключно на власних переконаннях.
Також, ОСОБА_1 зазначає, що матеріали адміністративного провадження та протокол про адміністративне правопорушення не містять відомостей про відсторонення особи від керування транспортним засобом, не містять відомостей про те, чи притягувалась особа до адміністративної відповідальності за аналогічні порушення, не містять направлення водія на медичний огляд, натомість містять неналежний доказ - відеозапис з нагрудної камери працівника поліції.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника ОСОБА_1 - адвоката Морозова В.Ю., який підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі та просив її задовольнити, перевіривши матеріали справи та доводи клопотання, апеляційний суд приходить до наступного.
Згідно ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до вимог ст.ст.245,280 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно до вимог ч.1 ст.268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце та час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
У відповідності до ст.ст.277-2, 278 КУпАП, повідомлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є компетенцією виключно суду, який розглядає цю справу. Єдиним та офіційним засобом виклику цієї особи до суду, відповідно до зазначених норм закону, є тільки вручення повістки не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.
Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п.43 рішення Європейського суду з прав людини ЄСПЛ у справі «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Згідно оскаржуваної постанови ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що він 03 липня 2019 року близько 01 год. 50 хв., в с. Заворичі по вул. Суворова, Броварського району, керував автомобілем марки «ВАЗ 2103» д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння: різкий запах алкоголю з ротової порожнини, тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою газоаналізатора «Драгер» на місці зупинки та у медичному закладі відмовився в присутності свідків.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив пункт 2.5. Правил дорожнього руху України.
Так, вивченням матеріалів справи про адміністративне правопорушення встановлено, що суддя, діючи у відповідності до вимог ст.245, 252, 280, 283 КУпАП, всебічно, повно та об'єктивно дослідив обставини вчиненого адміністративного правопорушення і обґрунтовано дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у порушенні п.2.5 Правил дорожнього руху України, що є складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Свій висновок про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суддя обґрунтував даними протоколу про адміністративне правопорушення, складеного уповноваженою на те посадовою особою, підписаного безпосередньо ОСОБА_1 (а.с. 3) поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с.5,6)
Суд апеляційної інстанції вважає такий висновок суду законним і обґрунтованим.
Інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» регламентований порядок проведення огляду на стан сп'яніння. Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану сп'яніння.
Відмова від такої вимоги є складом адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП, незалежно від того, чи був водій в стані сп'яніння.
Апеляційним переглядом не встановлено неправильного застосування судом норм матеріального права чи порушення вимог процесуального закону.
Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на те, що він не відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного перегляду.
Доводи ОСОБА_1 про те, що постанова суду підлягає скасуванню у зв'язку з тим, що розгляд адміністративного провадження в суді першої інстанції відбувся без його участі - є безпідставними. Так, відповідно до матеріалів провадження суд першої інстанції в передбаченому законом порядку повідомляв ОСОБА_1 про час і місце розгляду справи (а.с.17). Крім того, право на участь в суді було відновлено судом апеляційної інстанції.
Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.
З огляду на наведене, на переконання суду апеляційної інстанції, всупереч твердженням апелянта, фактичні обставини справи судом першої інстанції з'ясовані повно та об'єктивно, висновок суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, є законним і обґрунтованим.
Адміністративне стягнення, застосоване до ОСОБА_1 , відповідає положенням ст. ст. 33-36 КУпАП щодо правил накладення стягнень за адміністративні правопорушення та застосоване в межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП.
Порушень норм матеріального чи процесуального права, які були б підставою для скасування постанови суду першої інстанції, під час апеляційного перегляду справи не встановлено.
Оскільки рішення суду, яке оскаржується, є законним, обґрунтованим та вмотивованим, суд апеляційної інстанції залишає його без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 26 вересня 2019 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя О.М. Рудніченко