м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2
Іменем України
26.04.2010 року Справа № 17/308
Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Бойченка К.І.
суддів Баннової Т.М.
Журавльової Л.І.
секретар
судового засідання: Міхальчук О.А.
за участю представників:
від позивача: -представник не прибув;
від відповідача: -представник не прибув;
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
апеляційну скаргу фізичної особи -підприємця ОСОБА_3,
с. Новоастрахань, Кремінський район Луганської області
на рішення
господарського суду Луганської області
від 25.01.10
по справі №17/308 (суддя -Фонова О.С.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
„Тридента Агро”, м. Київ
до відповідача фізичної особи -підприємця ОСОБА_3,
с. Новоастрахань, Кремінський район Луганської області
про стягнення 45291 грн. 77 коп.
У листопаді 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю „Тридента Агро”, м. Київ (далі за текстом - ТОВ „Тридента Агро”, Товариство, позивач), звернулось до господарського суду Луганської області з позовною заявою від 14.10.09 №452 з вимогами про стягнення з фізичної особи -підприємця ОСОБА_3, с. Новоастрахань, Кремінський район Луганської області (далі за текстом -приватний підприємець ОСОБА_3, відповідач), згідно визначеної ціни позову та розрахунку позовних вимог, заборгованості у сумі 21620 грн. 00 коп., курсової різниці у сумі 12672 грн. 32 коп., пені у сумі 4177 грн. 39 коп., 3% річних у сумі 678 грн. 18 коп., інфляційних нарахувань в сумі 2900 грн. 88 коп. та штрафу у сумі 3243 грн. 00 коп., з покладенням на відповідача витрат зі сплати державного мита, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та витрат на послуги адвоката.
У подальшому за остаточними позовними вимогами (заява від 25.01.10 б/н, т. 1 а.с. 85) позивач наполягає на стягненні з відповідача: боргу у сумі 21620 грн. 00 коп.; суми курсової різниці у розмірі 12672 грн. 32 коп.; пені у сумі 4177 грн. 39 коп., яка розрахована за період з 01.10.08 по 14.10.09; 3% річних у сумі 681 грн. 74 коп., з яких 3% річних у сумі 163 грн. 76 коп. розраховані з 01.10.08 по 31.12.08, а в сумі 517 грн. 98 коп. - розраховані за період з 01.01.09 по 14.10.09; інфляційних нарахувань у сумі 2466 грн. 01 коп., які розраховані позивачем за період з грудня 2008 року по вересень 2009 року; штрафу у розмірі 3243 грн. 00 коп., крім того, витрат на надання правової допомоги у сумі 2200 грн. 00 коп.
Позивач зазначає, що на підставі договору купівлі-продажу від 27.03.08 №03-21-08 за видатковою накладною №РН-ЛУ00114 від 29.05.08 він поставив відповідачу товар (насіння) на суму 25920 грн. 00 коп.
Як вказує далі позивач, в порушення умов згаданого договору відповідач розрахувався частково, а саме: сплатив 28.03.08 лише 4300 грн. 00 коп.
Рішенням господарського суду Луганської області від 25.01.10 у даній справі позов задоволений частково, а саме: з відповідача на користь позивача стягнуто борг у сумі 21620 грн. 00 коп., курсову різницю у сумі 12672 грн. 32 коп., пеню у сумі 4177 грн. 39 коп., штраф у сумі 3243 грн. 00 коп., інфляційні нарахування у сумі 2659 грн. 08 коп., 3% річних у сумі 673 грн. 04 коп., а також витрати по сплаті державного мита у сумі 450 грн. 45 коп. та на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу у сумі 234 грн. 71 коп.; в решті позовних вимог відмовлено та позивачу повернуто зайве сплачене державне мито у сумі 57 грн. 08 коп.
При цьому, суд першої інстанції в рішенні у даній справі зазначив, що остаточними вимогами позивача є стягнення з відповідача боргу у сумі 21620 грн. 00 коп., курсової різниці у сумі 12672 грн. 32 коп., пені у сумі 4177 грн. 39 коп., 3% річних у сумі 678 грн. 18 коп., інфляційних нарахувань у сумі 2900 грн. 00 коп., штрафу у сумі 3249 грн. 00 коп.
Дане рішення мотивоване ст.ст. 524, 525, 526, 533, п. 2 ст. 625, ч. 3 ст. 691 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 173, ст. 193, п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 44 , 49 Господарського процесуального кодексу України.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду Луганської області від 25.01.10 у справі №17/308, відповідач подав до Луганського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу від 11.02.10 №3, у якій просить скасувати згадане рішення в частині стягнення курсової різниці у сумі 12672 грн. 32 коп., штрафу у сумі 1621 грн. 50 коп. та пені у сумі 2088 грн. 69 коп. та прийняти нове рішення, крім того, розстрочити виконання рішення щодо стягнення заборгованості з відповідача на 10 місяців по 2866 грн. 23 коп. щомісячно.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач вказує на те, що, на його думку, оскаржуване рішення у цій справі судом першої інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, п. 2 ст. 524, п. 2 ст. 533, ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, п. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, ст. 33, п.п. 3, 6 ст. 83, п. 3 ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.98 №1998.
Позивач 05.03.10 надіслав до Луганського апеляційного господарського суду відзив від 01.03.10 №108, в якому висловив непогодження з доводами відповідача, викладеними останнім у його апеляційній скарзі, та просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Представники сторін у судове засідання, яке відбулося 26.04.10, не прибули, хоча усі сторони у даній справі були повідомлені Луганським апеляційним господарським судом про час, дату та місце цього судового засідання належним чином, про що свідчать матеріали даної справи.
Розпорядженням заступника голови першої судової палати Луганського апеляційного господарського суду від 19.02.10 відповідно до ст. 28 Закону України “Про судоустрій України” для розгляду апеляційної скарги фізичної особи -підприємця ОСОБА_3, с. Новоастрахань, Кремінський район Луганської області, від 11.02.10 №3 на рішення господарського суду Луганської області від 25.01.10 у справі №17/308 призначено судову колегію у складі: головуючий суддя -Бойченко К.І., суддя -Єжова С.С., суддя -Журавльова Л.І.
У зв'язку з відпусткою судді Єжової С.С. розпорядженням заступника голови Луганського апеляційного господарського суду від 12.04.10, відповідно до ст. 28 Закону України “Про судоустрій України”, ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, суддю Єжову С.С. виключено із складу судової колегії по розгляду апеляційної скарги у справі №17/308 та введено до складу цієї колегії суддю Баннову Т.М.
Згідно з ч. 2 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Апеляційний господарський суд не зв'язаний з доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали даної справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, оцінивши надані сторонами докази у сукупності, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів даної справи і встановлено господарським судом Луганської області, ТОВ „Тридента Агро” та приватний підприємець ОСОБА_3 27.03.08 уклали договір №03-21-08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу (далі за текстом - договір).
За умовами п. 1.2 договору цей договір визначає умови купівлі-продажу насіння (далі за текстом - товар).
Товариство за договором є продавцем, а приватний підприємець ОСОБА_3 -покупцем.
Пунктом 2.1 договору сторони встановили, що асортимент товару, його кількість, ціна визначаються у додатках та/або накладних документах відпуску товару, що є невід'ємною частиною цього договору.
Згідно з п. 5.3 договору оплата товару проводиться наступним чином:
-50% від вартості товару покупець оплачує в строк до 01.04.08 без обов'язкового виставлення рахунку -фактури;
-50% від вартості товару покупець оплачує в строк до 30.11.08 без виставлення рахунку-фактури.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України).
За змістом пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України договори та інші правочини відносяться до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
На виконання умов договору Товариство за видатковою накладною №РН-ЛУ00114 від 29.05.08 відпустило приватному підприємцю ОСОБА_3 товар на суму 25920 грн. 00 коп.
В порушення умов договору приватний підприємець ОСОБА_3 за отриманий товар розрахувався частково, а саме: 28.03.08 перерахував на користь позивача лише 4300 грн. 00 коп., про що свідчить банківська виписка позивача з особистого рахунку від 28.03.08.
Отже, борг в сумі 21620 грн. 00 коп. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, а тому, суд обґрунтовано задовольнив позовні вимоги у цій частині.
Судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції та доводами позивача стосовно необхідності задоволення позову у частині стягнення курсової різниці в сумі 12642 грн. 32 коп., з урахуванням наступного.
Відповідно до частини 1 статті 533 Цивільного кодексу України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (ч. 2 ст. 533 Цивільного кодексу України).
Згідно з Наказом Мінфіну України №193 від 10.08.2000 „Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 21 „Вплив змін валютних курсів” валютний курс - це установлений Національним банком України курс грошової одиниці України до грошової одиниці іншої країни. Курсова різниця -це різниця, яка є наслідком перерахунку однакової кількості одиниць іноземної валюти в національну валюту України при різних валютних курсах, що виникає у зв'язку із знеціненням грошових коштів.
Сторони 27.03.08 до договору склали, підписали та скріпили своїми печатками додаток №01 (далі за текстом -Додаток №01).
В примітці Додатку №01 зазначено, що в тому випадку, якщо курс долара США на день оплати вище, ніж курс долара США на день підписання договору, сторони для визначення суми, яка підлягає оплаті, використовують наступну формулу: S=(А1/А2)*В, де: S -ціна на момент проплати;
В -ціна на момент підписання;
А2 -курс (НБУ) долара США до гривні на день підписання договору;
А1 -курс (НБУ) долара США до гривні на день перерахування грошей.
Позивач звернувся з позовом до суду 12.11.09.
Курсову різницю позивач розрахував, виходячи з суми простроченої заборгованості, що заявлена до стягнення (21620 грн. 00 коп.), курсу долара США до гривні станом на день підписання договору (27.03.08 -5,05 грн.) та курсу долара США до гривні станом на 14.10.09 (8,01грн.)
Судова колегія вважає, що питання щодо сплати курсової різниці повинно вирішуватись, виходячи з фактичного перерахування відповідачем на користь позивача у майбутньому існуючої заборгованості в сумі 21620 грн. 00 коп. з урахуванням відповідного курсу долара США до гривні та тих обставин, що станом на день часткової оплати відповідачем товару (28.03.08 в сумі 4300 грн. 00 коп.) та на день укладання сторонами договору (27.03.08) курс долара США до гривні складав 5,05 грн.
За таких обставин, вимоги щодо стягнення курсової різниці в сумі 12672 грн. 32 коп. є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Заявлені до стягнення за остаточними вимогами інфляційні нарахування позивач розрахував за період з грудня 2008 року по вересень 2009 року, що за його даними склало 2466 грн. 01 коп.
З урахуванням взятого позивачем за основу періоду розрахунку, інфляційні нарахування необхідно стягнути в сумі 2421 грн. 44 коп., а в останній частині у стягненні інфляційних нарахувань в сумі 44 грн. 57 коп. слід відмовити за необґрунтованістю вимог у цій частині.
Позивач 3% річних розрахував за період з 01.10.08 по 14.10.09, вважаючи, що мала місце прострочена заборгованість у цей період в сумі 21620 грн. 00 коп., та за даними позивача їх розмір склав 681 грн. 74 коп.
Судова колегія вважає, що згідно умов п. 5.3 договору, часткової оплати відповідачем отриманого товару, а саме: 28.03.08 в сумі 4300 грн. 00 коп., вимоги щодо стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню лише в сумі 606 грн. 84 коп., оскільки у період з 01.10.08 по 30.11.08 прострочена заборгованість з боку відповідача складала 8660 грн. 00 коп., а вже з 01.12.08 по 14.10.09 її розмір склав 21620 грн. 00 коп.
Отже, в останній частині 3% річних в сумі 74 грн. 90 коп. до стягнення не підлягають за їх необґрунтованістю.
Умовами п. 8.2 договору сторони передбачили, що за прострочення виконання зобов'язання Покупець зобов'язаний сплатити на користь Продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.
Згідно з п. 8.3 договору сторони, відповідно до ст. 259 Цивільного кодексу України, домовились про те, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій збільшується до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором. Крім цього, сторони, відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань за даним договором, здійснюється без обмеження строку.
Позивач розрахував пеню за період з 01.10.08 по 14.10.09 від заборгованості в сумі 21620 грн. 00 коп., та за даними позивача, її розмір склав 4177 грн. 39 коп.
Щодо стягнення пені судова колегія звертає увагу на наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України про стягнення неустойки (штрафу, пені) позовна давність застосовується в один рік.
Частиною 1 статті 259 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Виходячи з умов п. 5.3 договору відповідач був зобов'язаний перерахувати на користь позивача до 01.04.08 кошти в сумі 12960 грн. 00 коп. та до 30.11.08 ще 12960 грн. 00 коп.
З урахуванням вищевказаної часткової оплати товару в сумі 4300 грн. 00 коп. (28.03.08), умов договору та наведених норм права, пеня підлягає стягненню за період нарахування з 01.10.08 по 01.04.09, що складає 2080 грн. 74 коп., а в останній частині -в сумі 2096 грн. 65 коп. пеня до стягнення не підлягає за безпідставністю вимог у цій частині.
Судовою колегією врахована правова позиція Вищого господарського суду України, що викладена у постанові від 19.11.08 у справі №16/24 за позовом ЗАТ ГЗФ „Краснолуцька” до ДП „Луганськвугілля” про стягнення 945129 горн. 40 коп.
За умовами п. 8.4 договору сторони встановили, що за несплату або несвоєчасну оплату товару Покупець сплачує штраф у розмірі 15% від вартості неоплаченого товару.
Заявлений до стягнення штраф у сумі 3243 грн. 00 коп. складає 15% від загальної суми простроченої заборгованості, тобто від 21620 грн. 00 коп.
Позовні вимоги щодо стягнення штрафу в сумі 3243 грн. 00 коп. обґрунтовані, а тому місцевий господарський суд на законних підставах задовольнив вимоги у цій частині.
З урахуванням викладеного, рішення господарського суду Луганської області від 25.01.10 у справі №17/308 в частині стягнення курсової різниці в сумі 12672 грн. 32 коп., пені в сумі 4177 грн. 39 коп., 3% річних в сумі 681 грн. 74 коп., інфляційних нарахувань в сумі 2466 грн. 01 коп., розподілу судових витрат та витрат з оплати послуг адвоката підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення у цій частині, а саме, про:
-стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних нарахувань у сумі 2421 грн. 44 коп., 3% річних у сумі 606 грн. 84 коп., пені у сумі 2080 грн. 74 коп., а також послуг адвоката у сумі 1455 грн. 96 коп., витрат по сплаті державного мита у сумі 299 грн. 72 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 156 грн. 17 коп.;
-відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача курсової різниці у сумі 12672 грн. 32 коп., пені у сумі 2096 грн. 65 коп., 3% річних у сумі 74 грн. 90 коп., інфляційних нарахувань у сумі 44 грн. 57 коп.;
-залишення без змін решти рішення господарського суду Луганської області від 25.01.10 у справі №17/308 в частині основного боргу у сумі 21620 грн. 00 коп., штрафу у сумі 3243 грн. 00 коп. та повернення позивачу суми зайве сплаченого державного мита у розмірі 57 грн. 08 коп.
Що стосується клопотання відповідача, заявленого у апеляційній скарзі, про розстрочення виконання рішення у даній справі щодо стягнення заборгованості на десять місяців по 2866 грн. 23 коп. щомісячно, то судова колегія відхиляє це клопотання, оскільки воно не заявлялось у суді першої інстанції та, відповідно, не було предметом розгляду у судовому засіданні господарського суду Луганської області.
Крім того, відповідач не позбавлений права у загальному порядку відповідно до вимог ст. 121 Господарського процесуального кодексу України звернутися до господарського суду із заявою про розстрочку виконання рішення у даній справі.
Оскільки позов підлягає частковому задоволенню, то судові витрати зі сплати державного мита, на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та витрати з оплати послуг адвоката покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.
За таких обставин, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України:
-за позовом:
-витрати по сплаті державного мита у розмірі 153 грн. 20 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 79 грн. 83 коп. покладаються на позивача -Товариство з обмеженою відповідальністю „Тридента Агро”, м. Київ;
-витрати по сплаті державного мита у сумі 299 грн. 72 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 156 грн. 17 коп. покладаються на відповідача -ОСОБА_3, с. Новоастрахань, Кремінський район Луганської області;
-за апеляційною скаргою:
-витрати по сплаті державного мита у розмірі 27 грн. 41 коп. покладаються на позивача -Товариство з обмеженою відповідальністю „Тридента Агро”, м. Київ;
-витрати по сплаті державного мита у розмірі 54 грн. 50 коп. покладаються на відповідача -ОСОБА_3, с. Новоастрахань, Кремінський район Луганської області.
У судовому засіданні прийнято вступну та резолютивну частини даної постанови.
Керуючись ст. ст. 43, 49, 85, 99, 101, п. 2 ст. 103, п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, -
1.Апеляційну скаргу фізичної особи -підприємця ОСОБА_3, с. Новоастрахань, Кремінський район Луганської області, від 11.02.10 №3 на рішення господарського суду Луганської області від 25.01.10 у справі №17/308 задовольнити частково.
2.Рішення господарського суду Луганської області від 25.01.10 у справі №17/308 скасувати частково.
3.Прийняти нове рішення.
4.Позов задовольнити частково.
5.Стягнути з фізичної особи -підприємця ОСОБА_3, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код №НОМЕР_1, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Тридента Агро”, вул. Ямська, буд. 28 „а”, м. Київ, 03038 (фактична адреса: проспект Академіка Глушкова, буд. 1, павільйон №60, м. Київ, 03187), ідентифікаційний код №25591321, основний борг у сумі 21620 грн. 00 коп., інфляційні нарахування у сумі 2421 грн. 44 коп., 3% річних у сумі 606 грн. 84 коп., пеню у сумі 2080 грн. 74 коп., штраф у сумі 3243 грн. 00 коп., послуги адвоката у сумі 1455 грн. 96 коп., витрати по сплаті державного мита у сумі 299 грн. 72 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 156 грн. 17 коп.
6.У частині стягнення з відповідача курсової різниці у сумі 12672 грн. 32 коп., пені у сумі 2096 грн. 65 коп., 3% річних у сумі 74 грн. 90 коп., інфляційних нарахувань у сумі 44 грн. 57 коп. у задоволенні позовних вимог відмовити.
7.В решті рішення господарського суду Луганської області від 25.01.10 у справі №17/308 залишити без змін.
8.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Тридента Агро”, вул. Ямська, буд. 28 „а”, м. Київ, 03038 (фактична адреса: проспект Академіка Глушкова, буд. 1, павільйон №60, м. Київ, 03187), ідентифікаційний код №25591321, на користь фізичної особи -підприємця ОСОБА_3, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код №НОМЕР_1, витрати по сплаті державного мита у сумі 27 грн. 41 коп. за апеляційною скаргою.
Доручити господарському суду Луганської області видати відповідні накази.
9.Повернути фізичній особі -підприємцю ОСОБА_3, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код №НОМЕР_1, з Державного бюджету України зайве сплачене державне мито у сумі 43 грн. 09 коп. за подання апеляційної скарги, перераховане за квитанцією №00668У від 11.02.10, яка знаходиться у матеріалах справи №17/308.
Підставою повернення зайве сплаченого державного мита з Державного бюджету України є дана постанова, засвідчена гербовою печаткою Луганського апеляційного господарського суду.
Відповідно ч. 3, ч. 5 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя К.І. Бойченко
Суддя Т.М. Баннова
Суддя Л.І. Журавльова