01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
21.04.2010 № 41/823
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коротун О.М.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -
від відповідача -
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ВАТ "Запоріжжяобленерго"
на рішення Господарського суду м.Києва від 29.01.2010
у справі № 41/823 ( .....)
за позовом ВАТ "Запоріжжяобленерго"
до Товариство з обмеженою відповідальністю "Український видавничий консорціум"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення 10000,00
Суть рішення і апеляційної скарги:
Відкрите акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» у листопаді 2009 року звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український видавничий консорціум» про стягнення 10 000,00 грн.
Позовні вимоги грунтуються на помилково перерахованих коштах на рахунок відповідача в розмірі 10 000, 00 грн. Помилка виникла в результаті того, що позивач мав намір приймати участь у програмі «Паливно-енергетичний комплекс України. Сучасність та майбутнє.», організацію якого здійснювало ТОВ «Видавництво «Престиж Медія Інформ». Оскільки, відповідач організував программу за схожою назвою «Паливно-енергетичний комплекс України», вартість за участь у якій також складала 10 000 грн., позивачем частково було сплачено рахунок відповідача.
Рішенням господарського суду міста Києва від 29.01.2010 року у справі № 41/823в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Відкрите акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суду міста Києва від 29.01.2010 року у справі № 41/823 і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції необгрунтоване, прийняте з неповним з'ясуванням обставин справи, та з порушенням норм матеріального та процесуального права. Так, твердження суду щодо правомірного отримання відповідачем коштів, оскільки між позивачем та відповідачем укладено договір у спрощеній формі є необґрунтованим. Рахунок відповідача не може вважатися ні проектом договору надання послуг, а ні пропозицією укласти договір, оскільки в ньому відсутні умови щодо предмету договору, умови, що передбачають порядок надання послуг, порядок приймання послуг, відомості щодо строків та якості наданих послуг. Таким чином, у відповідності до статті 1212 Цивільного кодексу України відповідач зобов'язаний повернути безпідставно набуті кошти позивачеві.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.03.2010 року у справі № 41/823 апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» було прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження у даній справі, розгляд справи призначено на 21.04.2010 року.
16.04.2010 року через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду представником відповідача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просив рішення господарського суду міста Києва від 29.01.2010 року у справі № 41/823 залишити без змін.
Представник позивача в судовому засіданні 21.04.2010 року підтримав апеляційну скаргу, просив рішення господарського суду міста Києва від 29.01.2010 року у справі № 41/823 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Представник відповідача в судовому засіданні 21.04.2010 року підтримав доводи викладені у відзиві на апеляційну скаргу в повному обсязі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення учасників судового процесу, Київський апеляційний господарський суд, -
Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, відповідно до виставленого відповідачем рахунку - фактури № 222 від 14.05.2009 року на суму 10 000,00 грн. за участь у програмі Паливно -енергетичний комплекс, позивач перерахував платіжним дорученням № 5432 від 15 травня 2009 року на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти в сумі 10 000,00 грн.
Як стверджує позивач, зазначений рахунок було оплачено помилково, а тому просить стягнути з відповідача сплачені кошти, як такі що перебувають у останнього без належних на те правових підстав.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконану роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.
Згідно зі статтею 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Стаття 206 Цивільного кодексу України передбачає, що усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.
Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.
Як правильно встановлено місцевим господарським судом та не заперечується сторонами, 14 травня 2009 року відповідачем за участь в програмі «Паливно-енергетичний комплекс» виставивлено позивачу для оплати рахунок-фактуру № 222 на суму 10 000,00 грн., в якому платником визначено позивача, а одержувачем коштів визначено відповідача, в графі «Підстава для оплати» - без договору.
Позивач в свою чергу, оплатив виставлений рахунок платіжним дорученням № 5432 від 15 травня 2009 року в повному обсязі, в якому в графі «Призначення платежу» було вказано - оплата за участь в програмі «Паливно-енергетичний комплекс» згідно рахунку № 222 від 14.05.2009 року.
Відповідно до частини 1 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Таким чином, з вищенаведеного вбачається, що сторони уклали в спрощеній формі правочин за умовами якого відповідач зобов'язався забезпечити участь позивача в програмі «Паливно-енергетичний комплекс» шляхом внесення інформації про Відкрите акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» до другої книги видання «Промисловість та підприємництво. Паливно-енергетичний комплекс. Архітектура і будівництво. Транспортний комплекс. Харчова та переробна промисловість. Екологія та природні багатства» серії «Золота книга України. Золотий фонд нації».
Посилання апелянта на не врахування судом першої інстанції вимог статті 208 Цивільного кодексу України, колегією суддів до уваги не приймається, оскільки недотримання сторонами вимог закону щодо письмової форми правочину тягне за собою недійсність правочину лише у випадках, встановлених законом.
Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (частина 2 статті 205 Цивільного кодексу України), а відтак посилання апелянта на недосягнення між сторонами в належній формі згоди з усіх істотних умов договору про надання послуг є безпідставним.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідачем у повному обсязі були виконані послуги, погоджені з позивачем, що підтверджується додатком 1 до справи № 41/823 на сторінках 44-45 другої книги видання «Промисловість та підприємництво. Паливно-енергетичний комплекс. Архітектура і будівництво. Транспортний комплекс. Харчова та переробна промисловість. Екологія та природні багатства» серії «Золота книга України. Золотий фонд нації».
Отже, сплачені позивачем кошти були використані відповідачем для здійснення вищевказаної роботи.
Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки з вище встановлених обставин вбачається, що сторони в повному обсязі виконали свої зобов'язання за правочином, який був укладений у спрощеній формі, і позивачем не доведені обставини справи щодо безпідставності отримання відповідачем коштів у сумі 10 000,00 грн. за надані послуги, підстави для застосування статті 1212 Цивільного кодексу України та стягнення вказаних коштів відсутні.
Крім того, твердження позивача про те, що рахунок було оплачено помилково, спростовується візами «до сплати» декількох підрозділів позивача на рахунку № 222 від 14.05.2009 року.
Також, місцевим господарським судом правильно зазначено, що між сторонами протягом попередніх років тривали договірні відносини, відповідно до яких відповідач розміщував про позивача інформацію в книзі та на офіційному інтернет -порталі.
Відповідно до статті 33,34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Враховуючи те, що наведені позивачем доводи щодо помилковості перерахування коштів на розрахунковий рахунок відповідача не доведені, інших належних доказів на підтвердження позовних вимог позивачем не було надано ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції, колегія суддів приходить до висновку, про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.
Таким чином, враховуючи викладене, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що місцевий господарський суд повно з'ясував всі обставини справи та дав їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення по справі, судовою колегією не встановлено.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 29.01.2010 року у справі № 41/823 - без змін.
Матеріали справи № 41/823 повернути господарському суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.
Головуючий суддя
Судді