01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
27.04.2010 № 2/39
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Рєпіної Л.О.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -
від відповідача -
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державне підприємство "Український державний центр радіочастот"
на рішення Господарського суду м.Києва від 10.03.2010
у справі № 2/39 ( .....)
за позовом Державне підприємство "Український державний центр радіочастот"
до Корюківська центральна районна лікарня
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення 312,88 грн.
Рішенням господарського суду м. Києва від 10.03.2010 р. у справі № 2/39 відмовлено ДП „Український державний центр радіочастот” у задоволенні позову до Крюківської центральної районної лікарні про стягнення 312,88 грн.
Не погоджуючись з рішенням, позивач подав апеляційну скаргу до Київського апеляційного господарського суду, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
Представник відповідача, в судове засідання не з'явився, причина суду не відома, враховуючи наявність у матеріалах справи поштового повідомлення про отримання ухвали суду з зазначенням дати, часу, місця слухання справи, колегія суддів вважає можливим розглянути її у відсутність представника відповідача.
Розглянувши справу за правилами розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов наступного висновку.
Як встановлено матеріалами справи, 24.10.2005 та 04.04.2006 сторонами укладені договори № 152/709 та 268/709 відповідно на роботи з технічного радіоконтролю параметрів випромінювання та забезпечення електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів, за умовами якого позивач зобов'язався надавати такі послуги, а відповідач їх приймати та здійснювати оплату. Строк дії договору один рік. Крім того, на цих умовах було укладено ще договір № 268/709 від 10.01.2008р.
Відповідно до ст. ст. 525-526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання і одностороння зміна умов договору не допускаються, за винятком випадків, передбачених законом.
Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення 312,88 грн., мотивуючи тим, що умови договору в частині розміру оплати не відповідають чинному законодавству, однак суд першої інстанції позовні вимоги визнав необґрунтованими та відмовив у їх задоволенні.
Заперечуючи проти рішення, позивач наполягає на тому, що зниження у договорі ціні на 50% не відповідає вимогам закону.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.
Стаття 627 ЦК України встановлює, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб'єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначати умови такого договору. Однак під час укладання договору, визначаючи його умови, сторони повинні дотримуватись нормативно-правових актів. Свобода договору передбачає можливість укладати не лише ті договори, які передбачені нормами чинного цивільного законодавства, а й ті, які законом не передбачені, але в такому разі такий договір не повинен суперечити законодавству. Також принцип свободи договору полягає в можливості особи вільно обирати контрагента. Таким чином, суд не може примусити відповідача, у разі його незгоди, укласти договір на інших умовах.
Так, ціна договору є істотною умовою, а ст. 652 ЦК України встановлює, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Сторонами внесення змін до договору, в частині збільшення вартості послуг не ініціювалось.
Лист(а.с.31) не може розглядатися як пропозиція внесення змін до договорів, оскільки має посилання на договір № 268/709 від 04.04.2006, строком дії один рік, доказів того, що договір є подовженим не надано, навпаки колегія суддів дійшла висновку, що договір 268/709 від 04.04.06 припинив дію в зв'язку зі спливом його строку, а договір від 10.01.2008р.є новим договором. Пропозицій щодо внесення змін до інших договорів, матеріали справи не містять.
Отже, вимоги позивача є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги , а рішення господарського суду є обґрунтованим і таким, що відповідає чинному законодавству.
Керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу ДП „Український державний центр радіочастот” залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 10.03.2010 року у справі № 2/39 залишити без змін.
2. Матеріали справи повернути господарському суду Чернігівської області.
Головуючий суддя
Судді
29.04.10 (відправлено)