Справа № 2а-5080/2009
27.01.2010 року суддя Ленінського районного суду м. Луганська Таранова О.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення у Ленінському районі м. Луганська про визнання незаконними дій, зобов'язання здійснити перерахунок компенсації , -
В листопаді 2009 року позивач звернувся до суду із даним позовом до Управління праці та соціального захисту населення у Ленінському районі м. Луганська про визнання незаконними дій, зобов'язання здійснити перерахунок компенсації в обґрунтування якого вказав наступне.
Позивач перебуває на обліку в УПСЗН в Ленінському районі м. Луганська з 2008 року як інвалід II групи внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується довідкою обласного МСЕК 1 від 27.10.2008 року, отримує пенсію, призначену згідно з законом України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Постанови Кабінету Міністрів України від 30 травня 1997 року «Про затвердження нового Порядку обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи», з наступними змінами та доповненнями.
Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», компенсація за шкоду, заподіяну здоров*ю, передбачену особам, які стали інвалідами в наслідок Чорнобильської катастрофи, повинна сплачуватись інвалідам 1-ї групи -60 мінімальних заробітних плат, 2-ї групи - 45 мінімальних заробітних плат, 3-ї групи - 30 мінімальних заробітних плат.
Позивач вважає що йому як інваліду 2-ї групи пов'язаної з наслідками чорнобильської катастрофи, йому повинна сплачуватись 45 мінімальних заробітних плат.
Позивач вважає, що відповідач залишив без задоволення його вимогу щодо перерахунку пенсії та порушив його право на пенсійне забезпечення у встановленому законом розмірі, що передбачене ст. 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та є складовою конституційного права на соціальний захист, що передбачене ст. 46 Конституції України.
Позивач в судовому засіданні в доповнення до позову пояснив, що він вважає неможливим застосування до правовідносин, що розглядаються положень Постанови КМУ «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» № 1 від 03.01.2002р., тому як вказаний підзаконний нормативно-правовий акт звужує зміст та обсяг його прав. Зазначає, що згідно Рішення Конституційного Суду України по справі № 1-21/2005 від 11.10.2005р. № 8-рп/2005. є неприпустимим обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень. У вказаному рішенні сформульована правова позиція, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. Пільги, компенсації, гарантії є видом - соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін дії чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.
Посилаючись на вище вказане, позивач просив суд визнати зазначені дії посадових осіб УПСЗН в Ленінському районі м. Луганська протиправними та зобов'язати відповідача здійснити нарахування компенсації.
Представник відповідача у судове засідання не явилась до початку слухання по справі надала заперечення та заперечувала проти позову, просила в задоволенні позову відмовити за не обґрунтованістю у повному обсязі, та розглянути справу без її участі, посилаючись на наступне.
Приведений позивачем розрахунок пенсії не відповідає вимогам діючого законодавства, тому що згідно ст. 54 ч.5 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Представник відповідача вважає, що застосування розміру прожиткового мінімуму для розрахунку розміру мінімальної пенсії за віком не припустимо, оскільки таку вимогу встановлює ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Правовідносини, що розглядаються врегульовані іншим спеціальним законом, а саме Законом України «Про статус та соціальний захист громадян , що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», який не передбачає вимогу застосовувати при визначенні розміру мінімальної пенсії за віком розміру прожиткового мінімуму.
Згідно Постанови КМУ № 1 від 03.01.2002р. розрахунок пенсій, передбачених ч.4 ст.54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» і додаткових пенсій, передбачених ст..50 вказаного Закону, провадиться виходячи з розміру 19.91 грн.
Відповідно до ст.. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-1У (в редакції Закону України від 25.03.2005 року №2505 - ІV) мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених з цим Законом.
Посилаючись на вказане, представник відповідача вказує на безпідставність заявленого позову та невірність наведених позивачем розрахунків. Просила суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Представник відповідача просив прийняти до уваги, що грошові кошти управління є цільним та використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями в межах затвердженого на рік кошторису. Це порушить ч1 ст. 24 Конституції України, якою передбачено, що громадян мають рівні прова і свободи та є рівними перед законом.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
Вказані правовідносини врегульовані положеннями Конституції України, Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Закону Украйні «Про прожитковий мінімум», а також іншими нормативно-правовими актами чинного законодавства України.
Судом встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС І категорії, інвалідом ІІ групи захворювання, яке пов'язане з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Розмір мінімальної пенсії за віком встановлюється згідно положень Закону України «Про прожитковий мінімум» та Законом України «Про державний бюджет України» на відповідний рік.
Відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Згідно Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» та деяких інших нормативних актів України» мінімальний розмір пенсії за віком встановлено в сумі 498,00 гривен.
У відповідності до п. 4 Порядку нарахування пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою КМУ № 523 від 30.05.1997р.. в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів ІІ групи інвалідності, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими 8 мінімальних пенсій за віком.
Приведений позивачем розрахунок пенсії не відповідає вимогам діючого законодавства, тому що згідно ст. 54 ч.5 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи встановлюється Кабінетом Міністрів України.
застосування розміру прожиткового мінімуму для розрахунку розміру мінімальної пенсії за віком не припустимо, оскільки таку вимогу встановлює ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Правовідносини, що розглядаються врегульовані іншим спеціальним законом, а саме Законом України «Про статус та соціальний захист громадян , що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», який не передбачає вимогу застосовувати при визначенні розміру мінімальної пенсії за віком розміру прожиткового мінімуму.
Згідно Постанови КМУ № 1 від 03.01.2002р. розрахунок пенсій, передбачених ч.4 ст.54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» і додаткових пенсій, передбачених ст..50 вказаного Закону, провадиться виходячи з розміру 19.91 грн.
Відповідно до ст.. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-1У (в редакції Закону України від 25.03.2005 року №2505 - ІV) мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених з цим Законом.
Враховуючи те, що застосування відповідачем положень Постанови КМУ «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» № 1 від 03.01.2002р. звужує обсяг прав відповідача, суд визнає протиправним залишення відповідачем без задоволення звернення позивача від 05 вересня 2006 року щодо перерахунку розміру його пенсії.
Розглядаючи позовні вимоги в цій частині, суд також керується висновками рішень Конституційного Суду України по справі № 1-21/2005 від 11.10.2005р. № 8-рп/2005, № 8-рп/99 від 06.07.99р., № 5-рп/2002 від 20.03.2002р., № 7-рп/2004 від 17.03.2004р., № 20-рп/2004р. від 01.12.2004р.. в яких Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.
Виходячи з вказаного, суд приймає до уваги доводи представника відповідача та визнає позовні вимоги ОСОБА_1 не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.94 КАС України судовий збір у справі слід віднести за рахунок держави.
Па підставі викладеного та керуючись ст.ст. 22. 46 Конституції України, положеннями Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Закону України «Про прожитковий мінімум», ст.ст. 2, 4-11, 17,69, 86, 94, 104-106, Кодексу адміністративного судочинства України, суд. -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управляння праці та соціального захисту населення у Ленінському районі м. Луганська про визнання незаконними дій, зобов'язання здійснити перерахунок компенсації - відмовити за необґрунтованістю.
Постанова суду може бути оскаржена до апеляційного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя О.П. Таранова
Справа № 2-а-5080/10
27.01.2010 року
Суддя Ленінського районного суду м. Луганська Таранова О.П., здійснюючи підготовче провадження адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Управляння праці та соціального захисту населення у Ленінському районі м. Луганська про визнання незаконними дій, зобов'язання здійснити перерахунок компенсації,-
До Ленінського районного м. Луганська надійшов вищезазначений позов, який прийнятий до провадження.
До початку попереднього судового розгляду від сторін надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутністю.
Відповідно до ч.3 ст.122 КАС України у разі надходження від усіх осіб, що беруть участь у справі, клопотань про розгляд справи за їх відсутності, справа може бути розглянута у порядку письмового провадження.
Враховуючи наведене, суд вважає за можливе розглядати справу у порядку письмового провадження.
Керуючись ч.3 ст.122 КАС України, суд, -
Розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Управляння праці та соціального захисту населення у Ленінському районі м. Луганська про визнання незаконними дій, зобов'язання здійснити перерахунок компенсації провести в порядку письмового провадження.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя
08.04.2010р.
2а-5080\09
ОСОБА_1
АДРЕСА_1
УПСЗН в Ленінському р-ні м. Луганська
вул. Котельникова 17
ГУДКУ у Луганській області
Вул. Луначарського 93
Ленінський районний суд м. Луганська надсилає на Вашу адресу копію постанови для відома.
Додаток : копія постанови на 2 аркушах.
Суддя Ленінського районного суду
м.Луганська Таранова О.П
08.04.2010р.
2а-5080\09
ОСОБА_1
АДРЕСА_1
УПСЗН в Ленінському р-ні м. Луганська
вул. Котельникова 17
ГУДКУ у Луганській області
Вул. Луначарського 93
Ленінський районний суд м. Луганська надсилає на Вашу адресу копію постанови для відома.
Додаток : копія постанови на 2 аркушах.
Суддя Ленінського районного суду
м.Луганська Таранова О.П