01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
27.04.2010 № 34/674
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сотнікова С.В.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Гудій В.В. (дов. б/н від 08.02.2010р.),
від відповідача - не з'явився,
від третьої особи-1 - Саприкін А.О. (дов. б/н від 16.11.2009р.),
від третьої особи-2 - Марченко В.М. (дов. № 100/21276 від 21.12.2009р.),
від третьої особи-3 - Лабунська Л.В. (дов. № 20/04-01 від 20.04.2010р.),
від третьої особи-4 - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкрите акціонерне товариство комерційний банк "Надра"
на рішення Господарського суду м.Києва від 22.02.2010
у справі № 34/674 ( )
за позовом Відкрите акціонерне товариство комерційний банк "Надра"
до ТОВ "Надра-Альянс"
третя особа ВАТ "Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд "Інвестиційний Капітал І"
Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку
ЗАТ "Компанія з управління активами "УкрСиб Ессет Менеджмент" в інтересах Пайового недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду закритого типу "Венчурний капітал"
ТОВ "Компанія з управління активами "Промислові інвестиції"
про визнання недійсними договору про надання банківської гарантії та публічної гарантії
Рішенням господарського суду м. Києва від 22.02.2010 р. по справі № 34/674 в позові відмовлено.
Не погоджуючись із згаданим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2010 р. скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити з підстави неправильного застосування норм матеріального права. В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник зазначив, що гарантія повинна містити назву бенефіціара, його місцезнаходження, назву та адресу банку бенефіціара, відсутність зазначених відомостей є підставою для визнання її недійсною як такої, що суперечить Положенню про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, Уніфікованим правилам Міжнародної торгівельної палати для гарантій на першу вимогу. Крім того, скаржник вважає, що спірний правочин вчинений під впливом помилки щодо його ціни, що є підставою для визнання його недійсним.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.03.2010р. прийнято до провадження апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства комерційного банку “Надра”.
Відповідно до розпорядження заступника Голови суду від 12.04.2010р. склад судової колегії було змінено, розгляд апеляційної скарги доручено здійснити колегії суддів у складі: Сотніков С.В. - головуючий, Дзюбко П.О., Мартюк А.І.
Ухвалою заступника Голови суду від 13.04.2010р. заяву представника ВАТ КБ “Надра” Трохимчука О.І. про відвід суддів Сотнікова С.В. та Дзюбка П.О. залишено без задоволення; заяву про відвід судді Пантелієнко В.О. залишено без розгляду.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.04.2010р. розгляд справи № 34/674 призначено на 20.04.2010р.
Відповідно до розпорядження заступника Голови суду від 19.04.2010р. склад судової колегії було змінено, розгляд апеляційної скарги доручено здійснити колегії суддів у складі: Сотніков С.В. - головуючий, Дзюбко П.О., Іваненко Ю.Г.
Відповідач не скористався наданим йому процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, що є підставою для її розгляду відповідно до ст. 75 ГПК України.
Від третьої особи-1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона просила залишити рішення Господарського суду міста Києва у даній справі без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
В судовому засіданні представник третьої особи-2 просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Від третьої особи-3 надійшов відзив, в якому вона просила залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу позивача - без задоволення.
Ухвалою від 20.04.2010р. розгляд справи було відкладено у зв'язку з неявкою в судове засідання представників відповідача, третьої особи-2, 4 відповідно до ст. 77 ГПК України.
Представники відповідача та третьої особи-4 в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили. Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги (повідомлення про вручення поштового відправлення), колегія вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників відповідача, третьої особи-4.
Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та третіх осіб, вважає, що скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, 30.11.2007р. Загальні збори учасників ТОВ “Надра-Альянс” прийняли рішення про закрите (приватне) розміщення облігацій Товариством з обмеженою відповідальністю “Надра-Альянс”, що оформлено протоколом № 30/11 (т. 1 а.с. 58-65).
У зазначеному Рішенні визначено перелік осіб, серед яких відповідач має намір розмістити облігації, із зазначенням відповідних відомостей про цих осіб (назва, адреса місцезнаходження, код ЄДРПОУ, реквізити свідоцтва про державну реєстрацію).
30.11.2007р. між ВАТ КБ “Надра” (Банк) та ТОВ “Надра-Альянс” (Клієнт) укладено Договір про надання банківської гарантії № 838 (далі - Договір).
Відповідно до умов Договору Банк за дорученням Клієнта на підставі Заяви про надання Гарантії № 1 від 30 листопада 2007 року (Заява) надає Публічну гарантію (Гарантія) строком дії до 30 грудня 2011 року в забезпечення виконання зобов'язань Клієнта на користь Бенефіціарів - власників відсоткових іменних облігацій серії А, емітованих ТОВ “Надра-Альянс” в бездокументарній формі існування, умови розміщення яких визначені рішенням Загальних зборів учасників ТОВ “Надра-Альянс”, що оформлене протоколом № 30/11 від 30.11.2007 (Облігації) - на суму номінальної вартості Облігацій в розмірі 300000000 грн. та відсоткового доходу по Облігаціям за період їх обігу, нарахованих відповідно до умов зареєстрованого Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР) випуску Облігацій (п 1.1).
Відповідно до ст. 560 Цивільного кодексу України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Згідно ст. 567 Цивільного кодексу України гарант має право на оплату послуг, наданих ним боржникові.
Положенням про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затверджено постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 р. № 639, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 р. за № 41/10321, визначено, що гарантія - це спосіб забезпечення виконання зобов'язань, відповідно до якого банк-гарант приймає на себе грошове зобов'язання перед бенефіціаром (оформлене в письмовій формі або у формі повідомлення) сплатити кошти за принципала в разі невиконання останнім своїх зобов'язань у повному обсязі або їх частину в разі пред'явлення бенефіціаром вимоги та дотримання всіх вимог, передбачених умовами гарантії.
Умовна гарантія - гарантія, за якою банк-гарант у разі порушення принципалом свого зобов'язання, забезпеченого гарантією, сплачує кошти бенефіціару на підставі вимоги бенефіціара та в разі виконання ним відповідних умов або подання документів, зазначених у гарантії (п. 2 Розділу І Положення).
Згідно п. 12 Розділу І Положенням про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, рішення про надання гарантії/контргарантії та умови її видачі приймається банком-гарантом/банком-контргарантом відповідно до своїх внутрішніх положень.
Банки, які беруть участь у здійсненні операцій за гарантіями, утримують комісійну винагороду та відшкодування витрат з принципала або з бенефіціара відповідно до умов гарантії та на підставі договору про надання гарантії або іншого відповідного договору, в якому передбачені умови утримання комісійної винагороди та відшкодування витрат. Комісійна винагорода від резидентів має утримуватися уповноваженими банками лише в національній валюті (п. 18 Розділу І Положення).
Відповідно до пункту 1 глави 1 Розділу ІІ Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах для отримання гарантії принципал подає до банку-гаранта заяву про надання гарантії.
Банк-гарант повинен перевірити, чи відповідає інформація, що зазначена в заяві про надання гарантії, інформації, зазначеній у договорі або іншому документі, який згідно із законодавством України має силу договору або тендерної документації (пункт 7 глави 1 Розділу ІІ).
Банк-гарант розглядає подані документи, рівень забезпечення гарантії та приймає рішення про надання гарантії або про відмову в її наданні відповідно до своїх внутрішніх банківських положень (пункту 8 глави 1 Розділу ІІ ).
Згідно п. 2.1 Договору Банк зобов'язався надати Гарантію у строк до 5 робочих днів з моменту підписання Договору, відповідно до умов заявлених в Заяві.
На виконання зазначеного вище пункту Договору на підставі Заяви про надання гарантії № 1 від 30.11.2007р. позивач надав Публічну гарантію № І/071130/GTY/838 від 30.11.2007р.
Пунктом 2.8 Договору визначено обов'язок Клієнта сплатити винагороду Банку в розмірі 200,00 грн. у строк до 20.12.2007р.
Колегія суддів, погоджуючись з висновком суду першої інстанції, вважає безпідставними доводи позивача про те, що Договір має бути визнаний недійсним на підставі ст. 229 Цивільного кодексу України, оскільки він помилився щодо ціни Договору.
Так, на думку апелянта, ціна Договору не відповідає ринковим цінам і є мізерною по відношенню до суми зобов'язань за Гарантією.
Відповідно до ст. 229 Цивільного кодексу України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
При цьому істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.
Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними, обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення.
Не є помилкою щодо якості речі неможливість її використання або виникнення труднощів у її використанні, що сталося після виконання хоча б однією зі сторін зобов'язань, які виникли з правочину, і не пов'язане з поведінкою іншої сторони правочину. Не має правового значення помилка щодо розрахунку одержання користі від вчиненого правочину.
Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.
Колегія суддів відзначає, що позивачем не надано будь-яких беззаперечних доказів на підтвердження існування помилки при укладенні спірного Договору щодо розміру винагороди за надання Гарантії.
Крім того, необхідно зазначити, що у п. 8.1 Договору сторони погодили умову, відповідно до якої сума винагороди Банку за надання Гарантії підлягає коректуванню по обопільній згоді обох сторін у випадку зміни вартості кредитних ресурсів на грошових ринках, а також при зміні дисконтної ставки Національного банку України.
Статтею 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно частин 1-3, 5, 6 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Статтею 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Колегія суддів вважає помилковими доводи апелянта щодо невідповідності спірного Договору та Гарантії вимогам цивільного законодавства, з огляду на відсутність найменування та реквізитів бенефіціара, перед яким Банк гарантує виконання відповідачем свого обов'язку.
Згідно пункту 1 глави 2 Розділу ІІ Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, після прийняття банком-гарантом рішення про надання гарантії відповідальний працівник банку-гаранта готує проект договору про надання гарантії (з урахуванням вимог статті 6 Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг”) і відповідно до внутрішніх банківських положень банку-гаранта подає його принципалу для підписання.
Відповідно до ст. 6 Закону України Фінансові послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб'єктами підприємницької діяльності на підставі договору.
Договір, якщо інше не передбачено законом, повинен містити:
1) назву документа;
2) назву, адресу та реквізити суб'єкта підприємницької діяльності;
3) прізвище, ім'я і по батькові фізичної особи, яка отримує фінансові послуги, та її адресу;
4) найменування, місцезнаходження юридичної особи;
5) найменування фінансової операції;
6) розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків;
7) строк дії договору;
8) порядок зміни і припинення дії договору;
9) права та обов'язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору;
10) інші умови за згодою сторін;
11) підписи сторін.
Пунктом 2 глави 2 Розділу ІІ Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах встановлено, що перевіривши прийнятність для банку-гаранта умов договору про надання гарантії і правильність оформлення поданих документів, відповідальний працівник банку-гаранта складає проект гарантії та погоджує її з принципалом і передає на підпис погоджену гарантію особі, яка має право підпису таких документів у банку-гаранті.
У пункті 3 глави 2 Розділу ІІ Положення визначено, гарантія має містити, зокрема, такі реквізити: назву бенефіціара (для бенефіціара фізичної особи - прізвище, ім'я, по батькові), його місцезнаходження або місце проживання (за наявності такої інформації).
Відповідно до ст. 3 “Уніфікованих правил Міжнародної Торговельної Палати для гарантій за першою вимогою” усі вказівки по видачі гарантій і доповнень до них, а також телекси самих гарантій і доповнень повинні бути ясними, точними і виключати спірні моменти. Усі гарантії повинні містити наступні обов'язкові умови:
1) найменування принципала,
2) найменування бенефициара,
3) найменування гаранта,
4) посилання на основний контракт, у якому передбачена необхідність видачі гарантії,
5) максимальну грошову суму, що підлягає виплаті , і валюту платежу,
6) термін, на який видана гарантія, чи подія, при настанні якого припиняється гарантійне зобов'язання,
7) умови, на підставі яких здійснюється платіж,
8) положення, спрямоване на скорочення суми гарантійних виплат.
З тексту Гарантії № І/071130/GTY/838 від 30.11.2007р. вбачається, що вона містить відсилочну норму щодо назви бенефіціарів, а саме власники відсоткових іменних облігацій серії А, емітованих ТОВ “Надра-Альянс” в бездокументарній формі існування, умови розміщення яких, як і умова щодо видачі даної Гарантії, визначені рішенням Загальних зборів учасників ТОВ “Надра-Альянс”, що оформлене протоколом № 30/11 від 30.11.2007р.
Аналогічна умова міститься і у спірному Договорі, а саме у пункті 1.1.
Як було зазначено вище, у Рішенні Загальних зборів учасників ТОВ “Надра-Альянс”, що оформлене протоколом № 30/11 від 30.11.2007р., чітко визначено перелік осіб, серед яких відповідач має намір розмістити облігації, із зазначенням відповідних відомостей про цих осіб (назва, адреса місцезнаходження, код ЄДРПОУ, реквізити свідоцтва про державну реєстрацію).
Оскільки, чинним на момент укладення спірного Договору та Гарантії, законодавством не передбачено обов'язок сторін визначати бенефіціара саме у тексті договору чи у гарантії, колегія суддів вважає прийнятним та достатнім посилання на документ, який містить такий перелік осіб.
Також необхідно зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, саме зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Зміст правочину становлять права та обов'язки, про набуття, зміну або припинення яких учасники правочину домовилися. Зміст договору чи іншого правочину закріплюється у його статтях (пунктах).
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ст. 203 ЦК України визначено відповідність закону саме змісту правочину, а не його форми, отже визнавати договір про надання банківської гарантії або саму банківську гарантію недійсними, з підстави, що вони не містять певних умов чи реквізитів, зокрема, вказівки на конкретну назву бенефіціара, не можна.
Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Апелянтом не надано беззаперечних доказів на підтвердження тих доводів, на які він посилається в апеляційній скарзі та позовній заяві.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову в позові про визнання недійсним Договору про надання банківської гарантії № 838 від 30.11.2007р. та Публічної гарантії № І/071130/GTY/838 від 30.11.2007р.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2010р. у даній справі відповідає фактичним обставинам та матеріалам справи, винесено з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.
Керуючись ст.ст. 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства комерційного банку “Надра” залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2010р. у справі № 34/674 - без змін.
Матеріали справи № 34/674 повернути Господарському суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді