01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
15.04.2010 № 6/118
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Андрієнка В.В.
суддів:
За участю представників:
від позивача: Гуцул В.О., довіреність №38/714 від 01.04.2010 року;
від відповідача: Гудзевата Н.М., довіреність №78 від 18.03.2008 року;
Кукуєту Л.І., довіреність №322 від 17.10.2008 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства по ремонту та утриманню мостів і шляхів міста Києва «Київавтошляхміст»
на рішення Господарського суду м.Києва від 12.02.2010
у справі № 6/118 ( .....)
за позовом Комунального підприємства по ремонту та утриманню мостів і шляхів міста Києва «Київавтошляхміст»
до Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Київської міської філії
про стягнення 10178676,00 грн.
КП по ремонту та утриманню мостів і шляхів міста Києва “Київавтошляхміст” звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ВАТ “Укртелеком” в особі Київської міської філії про стягнення 170000 грн.
Під час розгляду справи у місцевому господарському суді позивач подав заяву про збільшення розміру позовних вимог до 10178676 грн.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 12.02.2010 р. в позові відмовлено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, КП по ремонту та утриманню мостів і шляхів міста Києва “Київавтошляхміст” звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове про задоволення позову.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що рішення місцевого господарського суду прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Зокрема позивач посилається на те, що відповідач неправомірно використовує мости та шляхопроводи для розміщення в їх технологічних нішах та колекторах мереж телекомунікації без укладення відповідних господарських угод, внаслідок чого витрати позивача з їх утримання, який є балансоутримувача мостів та шляхопроводів, що знаходяться у комунальної власності територіальної громади міста Києва, підлягають відшкодуванню відповідачем.
Представник відповідача у судовому засіданні просив суд рішення залишити без змін з огляду на його законність та обґрунтованість.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
На підставі наказів Головного управління майном міста Києва від 25.08.2005 р. № 260 та від 07.12.2007 р. № 404 за комунальним підприємством по ремонту та утриманню мостів і шляхів міста Києва “Київавтошляхміст” були закріплені та передані на баланс 147 одиниць мостів та шляхопроводів, які знаходяться у комунальній власності територіальної громади міста Києва.
Відповідно до п. 3.2.1 статуту комунального підприємства по ремонту та утриманню мостів і шляхів міста Києва “Київавтошляхміст”, предметом його діяльності є виконання необхідного комплексу робіт з технічного нагляду, утримання та ремонту мостів, підземних пішохідних переходів, гідротехнічних та інших споруд.
Одним з користувачів мереж телекомунікації, які знаходяться у мостах міста Києва, протягом тривалого часу є відкрите акціонерне товариство “Укртелеком”в особі Київської міської філії. Дана обставина відповідачем не оспорюється.
Згідно з наданою в матеріали справи інвентаризаційною відомістю телекомунікаційних мереж, які належать відкритому акціонерному товариству “Укртелеком”в особі Київської міської філії, що проходять по мостах та шляхопроводах міста Києва, загальна кількість кабелів дорівнює 475 одиниць, а їх загальна довжина складає 119,3 км.
Договори на користування технологічними нішами та колекторами мостів та шляхопроводів міста Києва, в яких знаходяться телекомунікації (об'єкти комунікацій зв'язку) між комунальним підприємством по ремонту та утриманню мостів і шляхів міста Києва “Київавтошляхміст” і відкритим акціонерним товариством “Укртелеком” не укладались.
Апелянт відзначає, що відсутність таких договорів порушує його права, оскільки позбавляє його можливості відшкодовувати витрати на утримання у належному стані мостів та шляхопроводів для розміщення в їх технологічних нішах та колекторах мереж телекомунікації.
Позивач стверджує, що стан інженерних споруд, призначених для руху транспортних засобів і пішоходів через природні та інші перешкоди, потребує постійного та безперервного виконання робіт з охорони мостів, їх огляд та обстеження, прибирання, проведення ремонтних робіт для підтримання мостів у належному технічному стані, позивач вважає, що відповідач повинен відшкодувати вартість фактичного користування дорожніми спорудами під розміщення кабелів зв'язку та обслуговування і утримання технологічних ніш та колекторів мостів та шляхопроводів міста Києва за три останніх роки, в розмірі 10178676,00 грн..
З позовної заяви вбачається, що вимоги позивача про стягнення заборгованості ґрунтуються на главі 32 Цивільного кодексу України право користування чужим майном, яке передбачає обов'язок особи, яка ним користується вносити плату за користування майном (ст. 403 Цивільного кодексу України).
Позивачем надано розрахунок, відповідно до якого зазначена сума складається з розміру щомісячних витрат на обслуговування та утримання у справному технічному стані складових частин (технологічних ніш та колекторів) мостів та шляхопроводів, яка дорівнює 2,37 грн. за один погонний метр. Загальна довжина кабелів зв'язку, які знаходяться у мережі телекомунікації, що використовується відповідачем, складає 119,3 км. Таким чином, розмір щомісячних витрат позивача на обслуговування та утримання у справному технічному стані складових частин (технологічних ніш та колекторів) мостів та шляхопроводів складає 282741,00 грн. За один календарний рік розмір витрат складає 3392892,00 грн. За три календарних роки розмір витрат складає 10178676,00 грн.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Як передбачено статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
В силу статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
Відповідно до ч. 7 ст. 31 Закону України “Про телекомунікації”, порядок та умови використання діючих трубопроводів, кабельних каналів, колекторів, веж, антен та інших пристроїв особами, яким вони не належать, встановлюються договором з їх власником.
З вищенаведеної норми вбачається, що використання трубопроводів, кабельних каналів, колекторів, веж, антен та інших пристроїв здійснюється виключно на підставі договору.
Як встановлено судом, між сторонами не укладався договір користування дорожніми спорудами під розміщення кабелів зв'язку, технологічними нішами та колекторами мостів та шляхопроводів, плата за використання яких є предметом спору. З огляду на викладене, правовідносини, які виникли між сторонами, не ґрунтуються на зобов'язаннях, що виникають з договору.
Колегія суддів відзначає, що відсутність між сторонами договірних відносин виключає можливість завдання та відшкодування збитків у розумінні ст. 22 Цивільного кодексу України.
Крім того позивачем належними засобами доказування не доведено суду факту вчинення відповідачем цивільного правопорушення, яке є необхідною умовою для притягнення особи до відповідальності.
Юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення з наступними елементами: шкода, протиправна поведінка, причинний зв'язок між шкодою і протиправною поведінкою, вина.
Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Так, у вказаній статті зазначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
При цьому відповідно до ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:
- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;
- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;
- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Право на відшкодування завданих збитків виникає при наявності складу цивільного правопорушення, а саме: порушення цивільного права чи інтересу, протиправної поведінки (дії чи бездіяльності особи), завдання збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та заподіяними збитками, вини особи, яка заподіяла збитки.
Вказані обставини підлягають доведенню позивачем належними та допустимими у справі доказами. Натомість, позивачем не надано доказів та відповідних обґрунтувань вчинення відповідачем цивільного правопорушення, не доведено наявність протиправної поведінки відповідача та причинного зв'язку між протиправною поведінкою та заподіяними збитками, вини відповідача у заподіянні збитків.
Суд не вбачає у правовідносинах сторін зобов'язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави. Правовідносини щодо набуття, збереження майна без достатньої правової підстави регламентуються главою 83 Цивільного Кодексу України.
Зокрема, у відповідності до ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно, зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте згодом відпала.
Як вбачається з матеріалів справи, вищенаведені обставини у даному випадку -відсутні, а тому до правовідносин сторін не підлягають застосуванню норми глави 83 Цивільного кодексу України.
Крім того позивачем не надано суду документального підтвердження понесення витрат на утримання та обслуговування мостів та шляхопроводів у розмірі 10178676,00 грн.
Посилання позивача на статті 401-404 Цивільного кодексу України як правову підставу виникнення у відповідача зобов'язань з оплати є безпідставним та не ґрунтується на фактичних обставинах справи.
У відповідності до ст. 402 Цивільного кодексу України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.
Тобто, право користування чужим майном (сервітут) повинно бути оформлено документально у спосіб, передбачений вищевказаними нормами законодавства.
Однак, позивачем не надано жодних доказів оформлення сторонами права користування чужим майном (сервітуту) та існування між сторонами правовідносин, що випливають з сервітуту.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог КП по ремонту та утриманню мостів і шляхів міста Києва “Київавтошляхміст” про стягнення з ВАТ “Укртелеком” в особі Київської міської філії 10178676 грн.
З урахуванням викладеного, судова колегія вважає, що рішення Господарського суду м. Києва від 12.02.2010 р. у справі № 6/118 прийнято з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, які мають значення для вирішення даного спору.
У зв'язку з цим підстав для скасування або зміни рішення Господарського суду м. Києва від 12.02.2010 р. у справі № 6/118 Київський апеляційний господарський суд не вбачає, а отже апеляційна скарга Комунального підприємства по ремонту та утриманню мостів і шляхів міста Києва «Київавтошляхміст» підлягає залишенню без задоволення.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
Рішення Господарського суду м. Києва від 12.02.2010 р. у справі № 6/118 залишити без змін, а апеляційну скаргу Комунального підприємства по ремонту та утриманню мостів і шляхів міста Києва «Київавтошляхміст» - без задоволення.
Головуючий суддя
Судді
28.04.10 (відправлено)