01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
13.04.2010 № 8/438
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сотнікова С.В.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Короткевич Ю.М. (дов. № 01-19/15 від 01.03.2010р.),
Антімонов О.І (дов. № 01-19/102 від 09.10.2009р.),
від відповідача - Бойко Г.В. (дов. № 01/372 від 14.12.2009р. від 11.01.2010р.),
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ВАТ "Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій"
на рішення Господарського суду м.Києва від 17.12.2009
у справі № 8/438 ( )
за позовом Державне підприємство водних шляхів "Укрводшлях"
до ВАТ "Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій"
про стягнення 1220593,17 грн.
Рішенням господарського суду м. Києва від 17.12.2009 р. по справі № 8/438 позов задоволено частково. Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства “Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій” на користь Державного підприємства водних шляхів “Укрводшлях” 944599,80 грн. основного боргу, 163415,77 грн. збитків від інфляції, 28337,99 три відсотки річних, 11363,54 грн. витрат по сплаті державного мита та 219,71 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись із згаданим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення господарського суду м. Києва від 17.12.2009 р. скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.02.2010р. прийнято до розгляду апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій”.
Ухвалою заступника Голови суду від 02.03.2010р. заяву представника Відкритого акціонерного товариства “Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій” Бойко Г.В. про відвід судді Дзюбка П.О. залишено без задоволення.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2010р. розгляд справи призначено на 23.03.2010р.
Відповідно до розпорядження заступника Голови суду від 22.03.2010р. склад судової колегії було змінено, доручено здійснення апеляційного провадження у справі № 8/438 колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сотніков С.В., судді: Дзюбко П.О., Пантелієнко В.О.
Ухвалою заступника Голови суду від 23.03.2010р. заяву представника Відкритого акціонерного товариства “Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій” Бойко Г.В. про відвід судді Сотнікова С.В. залишено без задоволення.
Ухвалою заступника Голови суду від 23.03.2010р. заяву представника Відкритого акціонерного товариства “Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій” Бойко Г.В. про відвід судді Пантелієнко В.О. залишено без задоволення.
Ухвалою від 23.03.2010р. розгляд справи було відкладено у зв'язку з необхідністю витребування у сторін додаткових пояснень.
Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, скаргу - без задоволення.
Відповідачем надано пояснення, в яких він зазначив про відсутність заборгованості підприємства перед позивачем, що на думку заявника апеляційної скарги є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та відмови у позові.
Ухвалою від 30.03.2010р. строк розгляду справи № 8/438 було продовжено.
30.03.2010р. в судовому засіданні оголошено перерву до 13.04.2010р. відповідно до ст. 77 ГПК України.
Відповідно до розпорядження заступника Голови суду від 12.04.2010р. склад судової колегії було змінено, доручено здійснення апеляційного провадження у справі № 8/438 колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сотніков С.В., судді: Дзюбко П.О., Зубець Л.П.
Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, вважає, що скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 30.08.2006р. між Державним підприємством водних шляхів “Укрводшлях” (виконавець) та ВАТ “Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій” (замовник) був укладений договір № 130п (далі - договір № 130п від 30.08.2006р.).
Відповідно до п. 1.1 Договору № 130п від 30.08.2006р. замовник доручив, а виконавець зобов'язався надавати послуги земснарядом “Б.Кістанов” щодо поліпшення пропускної здатності русла річки Дніпро нижче м. Києва в районі урочища “Гатне” біля с. Вишеньки шляхом розчистки та днопоглиблення мілководної частини канівського водосховища з подальшим складуванням ґрунту, із розчистки русла, на землі, що відведені у власність ВАТ “Дарницький КБМіК” відповідно до проекту, в об'ємі 2600000 мі з використанням паливно-мастильних матеріалів (дизельне паливо, моторна олива) замовника (надалі - послуги), а замовник зобов'язався прийняти та оплатити ці послуги за ціною та в терміни на умовах цього договору.
У пункті 3.1 Договору № 130п від 30.08.2006р. сторони погодили, що загальна ціна послуг по договору визначається вартістю послуг з/с “Б.Кістанов” по днопоглибленню мілководної частини русла річки Дніпро з подальшим складуванням ґрунту, із розчистки русла, на землі, відведеній ВАТ “Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій” та вартості буксировки земснаряду “Б.Кістанов” теплоходом “Л.Голіков” до місця надання послуг та в зворотному напрямку в РБТФ м. Києва і становить 7545827,20 грн. (у т.ч. ПДВ).
Пунктом 3.6 Договору № 130п від 30.08.2006р. передбачено, що розмір плати за надання послуг може бути переглянутий в разі зміни ціноутворюючих факторів з обов'язковим укладанням додаткової угоди.
Згідно зазначеної умови сторонами було укладено додаткові угоди до Договору № 130п від 30.08.2006р.: № 2 від 09.07.2007р. (від 28.06.2007р.), № 3 від 31.10.2007р., № 4 від 15.02.2008р., № 5 від 31.07.2008р., відповідно до яких було збільшено вартість надання послуг.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають на підставах, встановлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема договорів та інших правочинів (ч. 2 ст. 509 ЦК України).
Статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно ч. 2 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 905 Цивільного кодексу України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.
На виконання умов Договору № 130п від 30.08.2006р. позивачем були надані відповідачу послуги шляхом розчистки та днопоглиблення мілководної частини канівського водосховища з подальшим складуванням ґрунту на території останнього на загальну суму 6700216,65 грн., що підтверджується актами приймання-передачі послуг (т. 1 а.с. 35-60):
№ 433 від 20.09.206р. на суму 177 821,30 грн.;
№ 490 від 30.10.2006р. на суму 217 500,00 грн.;
№ 629 від 30.11.2006р. на суму 406 000,00 грн.;
№ 715 від 31.12.2006р. на суму 203 000,00 грн.;
№ 15 від 23.01.2007р. на суму 45 714,70 грн.;
№ 160 від 30.04.2007р. на суму 240 001,10 грн.;
№ 231 від 31.05.2007р. на суму 232 000,00 грн.;
№ 257 від 27.06.2007р. на суму 8 784,00 грн.;
№ 311 від 30.06.2007р. на суму 58 000,00 грн.;
№ 310 від 30.06.2007р. на суму 232 000,00 грн.;
№ 414 від 31.07.2007р. на суму 655 200,00 грн.;
№ 499 від 07.08.2007р. на суму 7909,85 грн.;
№ 497 від 31.08.2007р. на суму 453 862,50 грн.;
№ 556 від 30.09.2007р. на суму 560 000,00 грн.;
№ 633 від 31.10.2007р. на суму 420 000,00 грн.;
№ 693 від 30.11.2007р. на суму 776 000,0 грн.;
№ 730 від 02.12.2007р. на суму 7 022,20 грн.;
№ 756 від 28.12.2007р. на суму 13 579,20 грн.;
№ 755 від 31.12.2007р. на суму 450 200,00 грн.;
№ 77 від 07.03.2008р. на суму 8097,60 грн.;
№ 74 від 27.03.208р. на суму 472 752,00 грн.;
№ 73 від 27.03.2008р. на суму 11 672,40 грн.;
№ 293 від 27.06.2008р. на суму 7 150,80 грн.;
№ 295 від 30.06.2008р. на суму 209 664,00 грн.;
№ 387 від 31.07.2008р. на суму 400 176,00 грн.;
№ 464 від 18.08.2008р. на суму 426 109,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Згідно ст. 1 зазначеного Закону первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
При цьому ч. 2 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до п. 3.3 Договору № 130п від 30.08.2006р. щомісячно, не пізніше 31-го числа поточного місяця, надані послуги підтверджуються відповідним актом приймання-передачі наданих послуг, що оформлюються належним чином та підписуються уповноваженими на те особами сторін станом на останній день звітного місяця. Підписи сторін в актах розшифровуються та скріплюються печатками.
Зазначені вище акти приймання-передачі наданих послуг складені належним чином відповідно до вимог Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” та п. 3.3 Договору № 130п від 30.08.2006р., а отже достовірно підтверджують надання послуг позивачем та прийняття їх відповідачем.
Щодо доводів відповідача про підписання актів не уповноваженою особою, колегія суддів вважає їх необґрунтованими та безпідставними та зазначає наступне.
Як вірно зазначено судом першої інстанції, згідно п. 3.4.1 Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органом виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів та затвердження умов і правил провадження діяльності з відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток, і штампів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 1999 року № 17, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28 квітня 1999 р. за № 264/3557, відповідальність та контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користуванням ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, які у разі потреби можуть своїм наказом покласти відповідальність за зберігання і користування печатками і штампами на одного із безпосередньо підлеглих їм працівників.
Проте, відповідачем не надано доказів на підтвердження покладення відповідальності за зберігання та користування печатками на одного з безпосередньо підлеглих керівнику підприємства працівників, що дає підстави стверджувати про те, що печаткою користувався керівник, тобто уповноважена особа Відкритого акціонерного товариства “Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій”.
Відповідно до п. 3.2 Договору № 130п від 30.08.2006р. в кінці кожного місяця замовник сплачує виконавцю за фактично надані послуги, згідно затвердженого акту виконаних робіт з урахуванням проведеної передоплати.
Згідно з частинами 2, 3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.
Частиною 7 зазначеної статті Господарського кодексу України встановлено, що не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідачем оплачено прийняті послуги частково в розмірі 5755616,85 грн., що підтверджується довідками про надходження коштів від ВАТ “ДКБМК” № 20-3-21/1742 від 13.11.2009р., що видана обслуговуючим банком Державного підприємства водних шляхів “Укрводшлях” (т. 1 а.с. 62-65) та не заперечується відповідачем.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заборгованість відповідача за надані послуги згідно Договору № 130п від 30.08.2006р. становить 944599,80 грн. (6700216,65 грн. - 5755616,85 грн.) та підлягає стягненню на користь позивача. Доказів сплати заборгованості відповідачем ані суду першої, ані суду апеляційної інстанції не надано.
Згідно ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Колегія суддів відзначає, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Таким чином, апеляційна колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення 3% річних в сумі 28337,99 грн. та 163415,77 грн. інфляційних збитків за період вересень 2008 року - жовтень 2009 року.
Статтею 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно п. 5.1 Договору № 130п від 30.08.2006р. за прострочення платежів замовник сплачує виконавцю пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в цей період, за кожний день прострочення платежу. При цьому у п. 5.2 погоджено, що за порушення зобов'язань, визначених цим договором, сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України.
Позивачем заявлено до стягнення пеню в сумі 84134,08 грн. за період з 13.06.2009р. по 13.11.2009р.
Частиною 2 статті 9 Цивільного кодексу України передбачено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ст. 175 Господарського кодексу України).
Нормами Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232).
З матеріалів справи вбачається, що обов'язок відповідача оплатити отримані послуги згідно п. 3.2 Договору № 130п від 30.08.2006р. виник після підписання акта приймання-передачі наданих послуг від 18.08.2008р. та прострочення щодо оплати наступило 01.09.2008р., отже саме з цієї дати почався строк нарахування пені передбаченої умовами п. 5.1 Договору.
Таким чином, нарахування пені за невиконання умов Договору № 130п від 30.08.2006р. в частині оплати наданих послуг припиняється 01.02.2009р.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що позивачем безпідставно всупереч норм чинного законодавства заявлено до стягнення пеню в сумі 84134,08 грн. за період з 13.06.2009р. по 13.11.2009р., тобто за період коли нарахування пені припинилось в силу вимог ст. 232 Господарського кодексу України.
З урахуванням наведеного вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 84134,08 грн. за період з 13.06.2009р. по 13.11.2009р. належить відмовити.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Апелянтом не надано беззаперечних доказів на підтвердження тих доводів, на які він посилається в апеляційній скарзі.
Згідно ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2009р. у даній справі відповідає фактичним обставинам та матеріалам справи, прийнято з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій” залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2009р. у справі № 8/438 - без змін.
Матеріали справи № 8/438 повернути Господарському суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді