01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
20.04.2010 № 48/42
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ропій Л.М.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Доротюк Т.О.- пред. за дов. № б/н від 15.08.2009 року; Кирик В.К.- пред. за дов. № б/н від 10.03.2009 року;
від відповідача - не з'явились.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Анна-Д"
на рішення Господарського суду м.Києва від 17.09.2009
у справі № 48/42 ( .....)
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Анна-Д"
до Спеціалізоване державне підприємство "Укрспецюст"
Відділ Державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м.Києві
СПД - фізична особа ОСОБА_3
про визнання недійсними реєстраційних документів та витребування майна з чужого незаконного володіння
Товариство з обмеженою відповідальністю "Анна -Д" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсними: акту державного виконавця від 16.01.2006р. про проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна позивача, виданого відповідачем 2 відповідачу 3; протоколу № 5280192-1 проведення аукціону від 19.12.2005р. з продажу нерухомого майна позивача; свідоцтва про право на придбання арештованого нерухомого майна позивача з прилюдних торгів 19.12.05р., виданого на ім'я відповідача 3; договору купівлі-продажу нерухомого майна позивача, укладеного між відповідачем 2 та відповідачем 3, а також зобов'язання відповідача 3 та відповідача 2 повернути по акту позивачу споруди двох металевих складів загальною площею 77,7 кв.м, розташованих за адресою: м. Київ, вул. Сормівська, 15.
12.03.2009 позивачем подано до Господарського суду міста Києва заяву про уточнення позовних вимог, в якій позивач просив місцевий господарський суд :
1. Визнати недійсними:
- акт державного виконавця від 16.01.2006р. про проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна позивача, виданий відповідачем 2 відповідачу 3;
- протокол № 5280192-1 проведення аукціону від 19.12.2005р. з продажу нерухомого майна позивача;
- свідоцтво про право на придбання арештованого нерухомого майна позивача з прилюдних торгів 19.12.2005р., видане на ім'я ОСОБА_3;
- договір купівлі-продажу нерухомого майна позивача, укладений між відповідачем 2 та відповідачем 3;
2. Визнати право власності ТОВ "Анна-Д" на споруди двох металевих складів загальною площею 77, 7 кв.м, розташованих за адресою : м. Київ, вул. Сормівська, 15.
3. Зобов'язати ОСОБА_3 та Відділ державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції м. Києва виконати обов'язок в натурі: повернути по акту ТОВ "Анна Д" споруди двох металевих складів загальною площею 77,7 кв. м., розташованих за адресою: м. Київ, вул. Сормівська, 15.
Дана заява була прийнята місцевим господарським судом до розгляду.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.09.2009 року у справі № 48/42 припинено провадження в частині вимог щодо визнання недійсними акту державного виконавця від 16.01.2006р. про проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна позивача, виданого відповідачем 2 відповідачу 3; протоколу № 5280192-1 проведення аукціону від 19.12.2005р. з продажу нерухомого майна позивача; свідоцтва про право на придбання арештованого нерухомого майна позивача з прилюдних торгів 19.12.2005р., виданого на ім'я відповідача, договору, укладеного між відповідачами. В задоволенні вимог щодо визнання права власності та виконання обов'язку в натурі шляхом повернення по акту споруди двох металевих складів відмовлено повністю. Оскаржуване рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що заявлені позивачем позовні вимоги: про визнання недійсними акту державного виконавця від 16.01.2006р. про проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна позивача, виданого відповідачем 2 відповідачу 3; протоколу № 5280192-1 проведення аукціону від 19.12.2005р. з продажу нерухомого майна позивача; свідоцтва про право на придбання арештованого нерухомого майна позивача з прилюдних торгів 19.12.2005р., виданого на ім'я відповідача 3 не підвідомчі господарським судам України, відповідно до ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вони не є актами в розумінні статті 12 цього Кодексу, а тому питання про їх недійсність не може бути предметом розгляду у господарських судах. Судом першої інстанції було встановлено, що договір купівлі-продажу нерухомого майна, щодо визнання недійсним якого заявлені позовні вимоги, між Відділом державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції м. Києва та ОСОБА_3 не укладався, а тому провадження у справі в цій частині припинено на підставі п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України. Щодо вимоги про визнання права власності ТОВ "Анна-Д" на споруди двох металевих складів загальною площею 77, 7 кв.м, розташованих за адресою : м. Київ, вул. Сормівська, 15, суд першої інстанції відзначив, що господарським судом розглядався спір (cправа № 40/183) щодо визнання недійсними торгів, за результатами якого прилюдні торги, на яких було відчужене належне позивачу майно визнані недійсними, а отже позивач вправі ставити питання в суді про повернення належного йому майна, а не визнання за ним права власності на це майно. Заявлені позивачем вимоги про виконання обов'язку в натурі: повернути по акту позивачу будівлю магазину не є належним способом судового захисту порушеного права, а тому суд дійшов висновку щодо відмови в позові в цій частині.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що висновки суду першої інстанції ґрунтуються на недоведених обставинах, що мали значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими і не відповідають в повній мірі обставинам справи, а також були зроблені з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття неправильного рішення. Зокрема, апелянт відзначає, що судом першої інстанції безпідставно в порушення приписів ст. 38 Господарського процесуального кодексу України не було витребувано свідоцтво про право власності на будівлю двох складських приміщень, не правильно застосовано норми ст.ст. 12, 80 Господарського процесуального кодексу України. Позивач вважає, що суд першої інстанції безпідставно та необґрунтовано відмовив у визнанні права власності на споруди двох металевих складів загальною площею 77, 7 кв.м, розташованих за адресою : м. Київ, вул. Сормівська, 15.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2010 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Анна -Д" було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 09.03.2010 р.
У відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи неодноразово відкладався, в зв'язку з нез'явленням в судове засідання представників відповідача та неподанням Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на нерухоме майно витребуваних судом доказів.
Представники позивача в судовому засіданні 20.04.2010 р. апеляційну скаргу підтримали в повному обсязі, а також підтримали раніше подане клопотання про забезпечення позову та залучення до участі у справі, в якості відповідача ОСОБА_4.
Колегією суддів розглянуто подані клопотання та відхилено. Зокрема, клопотання про залучення до участі у справі, в якості відповідача ОСОБА_4 колегією суддів відхиляється, оскільки в розумінні статті 24 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача, в свою чергу суд апеляційної інстанції має право за своєю ініціативою залучити до участі у справі іншого відповідача, якщо суд першої інстанції прийняв рішення, що стосується його прав і обов'язків (пункт 8 роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 28.03.2002 р. № 04-5/366 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України"), в даному випадку суд першої інстанції прийняв рішення, що не стосується прав і обов'язків ОСОБА_4. Крім того, колегією суддів враховано, що згідно з частиною 1 статті 21 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу, в свою чергу ОСОБА_4 як фізична особа не може бути відповідачем при вирішенні господарського спору по даній справі.
Клопотання про забезпечення позову шляхом заборони відповідачам та іншим особам вчиняти будь-які дії, спрямовані на подальше відчуження будівель складських споруд, що знаходяться у Дарницькому районі за адресою : м. Київ, вул. Сормівська, 15, колегією суддів відхилено, оскільки матеріали справи не містять даних, на підставі яких можна зробити висновки, що невжиття заходів по забезпеченню позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду і позивачем таких доказів не надано.
Представники відповідачів в судове засідання апеляційної інстанції 20.04.2010р. не з'явилися, своїм процесуальним правом, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористалися, ніяких клопотань з цього приводу судовій колегії не надали. Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а також приймаючи до уваги те, що ухвалою про призначення справи до розгляду учасників судового процесу було попереджено, що неявка представників сторін без поважних причин у судове засідання не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників відповідачів.
Відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги господарського судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України, а також правильно витлумачив ці норми.
Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції відповідає вищезазначеним вимогам, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2008 р. у справі № 40/183 за результатами перегляду в апеляційному порядку рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2008 р. по справі № 40/183, розглянутої між тими ж самими сторонами, визнано недійсними прилюдні торги, проведені 19.12.2005 р., по реалізації майна, яке належить ТОВ "Анна-Д", а саме: лот №1 -будівлі магазину (павільйон №1) загальною площею 156,4 кв.м, розташованою за адресою: м. Київ, вул.Сормівська, 15, зі стартовою ціною 173 726,00 грн. та лот № 2 - споруди складу металевого (павільйон №7) загальною площею 77,7 кв.м, розташованої за адресою: м. Київ, вул.Сормівська, 15, зі стартовою ціною 22 485,40 грн. Підставою для визнання торгів недійсними стало порушення державною виконавчою службою вимог п. 3.11 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27.10.1999 р. № 68/5, щодо повідомлення боржника про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, а також вимог п. 5.12.8 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 р. № 74/5.
У відповідності до статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановленні рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
З огляду на зазначені обставини, факти, які встановлені постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2008 р. у справі № 40/183 мають преюдиціальне значення при вирішенні спору по даній справі.
Порядок реалізації арештованого нерухомого майна врегульовано Законом України "Про виконавче провадження" та Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 27.10.1999 р. № 68/5 (далі - Тимчасове положення).
Відповідно до пункту 2.2 Тимчасового положення прилюдні торги - продаж майна, за яким його власником стає покупець, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну. Тобто, відчуження майна з публічних торгів є способом, визначеним законом, примусу власника продати майно з метою оплати боргу, присудженого до стягнення.
Згідно положень розділу 6 Тимчасового положення, результати торгів оформлюються актом державного виконавця після повного розрахунку покупця за придбане майно на підставі протоколу про проведення прилюдних торгів, який є підставою для видачі покупцеві свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів.
Колегією суддів встановлено, що результати торгів реалізації майна - споруди складу металевого (павільйон № 7) загальною площею 77,7 кв.м, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Сормівська, 15, зі стартовою ціною 22 485,40 грн. оформлено протоколом № 5280192-2 від 19.12.2005 р., затвердженого директором Київської міської філії СДП "Укрспец"юст" (а.с. 103, т.2), актом державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві про продаж майна на прилюдних торгах, затвердженого 16.01.2006 р. начальником відділу Державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві Мацюк О.В.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що протокол проведення прилюдних торгів та акт про продаж майна на прилюдних торгах не є актами у розумінні статті 12 Господарського процесуального кодексу, а тому питання про їх недійсність не може бути предметом розгляду у господарських судах.
За таких обставин, колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі пункту 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України (зазначена правова позиція підтверджується постановою Верховного Суду України від 17 березня 2009 року у справі № 11/95н. та постановою Верховного Суду України від 20 листопада 2007 року). При цьому, судом апеляційної інстанції враховано, що визнання недійсними прилюдних торгів охоплює в собі недійсність протоколу та акту, а тому твердження позивача про необхідність визнання зазначених документів недійсними за окремим предметом позову, є хибним (зазначена правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 29.05.2008 р. № 5/158).
Колегія суддів погоджується також з висновком суду першої інстанції щодо припинення провадження у справі на підставі пункту 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України в частині заявлених вимог щодо визнання недійсним свідоцтва про право на придбання арештованого нерухомого майна позивача з прилюдних торгів 19.12.2005р., виданого та посвідченого 26.01.2006 року за реєстраційним № 189 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою С.М. на ім'я ОСОБА_3. При цьому суд апеляційної інстанції вважає за доцільне зазначити, що відповідачем у спорах про визнання недійсними, нечинними, зупинення дії, скасування будь-яких актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, повинен залучатися орган, на який покладено повноваження щодо видачі відповідного акту. В даному випадку на підставі п. 6.4 Тимчасового положення, свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів видане приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою С.М., який в розумінні статей 1, 21 Господарського процесуального кодексу України не може бути відповідачем у спорах, що розглядаються господарськими судами.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, договір купівлі-продажу нерухомого майна, щодо визнання недійсним якого заявлені позовні вимоги, між Відділом державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції м. Києва та ОСОБА_3 не укладався, а тому провадження у справі належить припинити на підставі пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки визнати недійсним можливо лише укладений договір, з чим і погоджується колегія суддів.
Вимоги щодо зобов'язання ОСОБА_3 та Відділ державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції м. Києва виконати обов'язок в натурі: повернути по акту ТОВ "Анна-Д" споруди двох металевих складів загальною площею 77,7 кв. м., розташованих за адресою: м. Київ, вул. Сормівська, 15, правомірно визнані судом першої інстанції такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно частини 2 статті 14 Цивільного кодексу України особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Заявлені ним вимоги про виконання обов'язку в натурі: повернути по акту позивачу будівлю магазину не є належним способом судового захисту порушеного права.
У матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_3 та Відділ державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції м. Києва мають перед позивачем обов'язок в натурі повернути по акту ТОВ "Анна-Д" будівлю магазину загальною площею 77,77 кв. м., розташованої за адресою: м. Київ, вул. Сормівська, 15.
Більш того, колегія суддів відзначає, що в порушення норм статей 32,33 Господарського процесуального кодексу України позивачем не надано жодних доказів, що у володінні, користуванні, розпорядженні, власності тощо ОСОБА_3 та Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції м. Києва знаходиться спірне приміщення.
У відповідності до норм чинного законодавства суд не може зобов'язати особу вчинити дії щодо передачі майна, яке відсутнє у неї у володінні.
Умовою задоволення позову про визнання права власності на майно є подання позивачем доказів, що підтверджують його право власності на майно, а також докази, що підтверджують невизнання відповідачами права власності, або втрати позивачем документа, який засвідчує його право власності.
Такими доказами відповідно до норм процесуального законодавства України, зокрема статті 32 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд у визначеному законом порядку встановлює наявність обставин, на яких ґрунтуються вимоги позивача.
Відповідно до частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Підтверджувати наявність права власності в судовому процесі можуть, насамперед, правовстановлювальні документи, а також будь-які інші докази, що підтверджують право позивача на спірне майно. Відповідно до частини 1 статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Відповідно до пункту 2.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 року з наступними змінами та доповненнями, для реєстрації виникнення, існування, припинення прав власності на нерухоме майно та оформлення прав власності на нерухоме майно до БТІ разом із заявою про реєстрацію прав власності подаються правовстановлювальні документи.
Згідно відповіді Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на нерухоме майно № 13764 (И-2010) від 20.04.2010 р. на судовий запит № 02-11/543 від 13.04.2010 р. колегією суддів встановлено, що спірне майно - споруда металевого складу (павільйон № 2) заг. пл. 77,7 кв.м, що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Сормівська,15 в БТІ не зареєстровано.
В свою чергу, колегією суддів встановлено, що позивачем подано до суду договір купівлі-продажу майна від 01.02.1996 р., перелік нерухомого майна, яке приватизоване у складі цілісного майнового комплексу № 30-08/6412 від 13.10.2003 р. та реєстраційне посвідчення № 2096 п. від 23.10.2003 р., які є право встановлювальними документами. Прилюдні торги, на яких було реалізоване спірне майно, визнані недійсними, а відповідно позивач не втратив право власності на спірне майно.
Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Захист відносин власності в Україні здійснюється на підставі загальних засад, визначених Конституцією України, Цивільним кодексом України.
Як зазначено в частині 1 статті 386 Цивільного кодексу України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. За статтею 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
В зв'язку з тим, що відповідачі на спірне майно не претендують, право позивача на це майно не оспорюють та не заперечують, судова колегія вважає, що позовні вимоги до відповідачів заявлені позивачем безпідставно.
Між тим, відповідно до статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
В разі, якщо спірне вибуло з володіння позивач, останній має право витребувати своє майно від особи, яка без відповідної підстави заволоділа ним, а не виконання обов'язку в натурі чи визнання права власності на спірне майно, зазначаючи відповідачами осіб, які не оспорюють це право. При цьому, судом апеляційної інстанції враховано, що позивачем в розумінні статті 32, 33 Господарського процесуального кодексу України не надано жодних доказів, які б підтверджували володіння об'єктом іншою особою.
З огляду на зазначені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про визнання права власності та виконати обов'язок в натурі - повернути по акту споруди двох металевих складів загальною площею 77,7 кв. м., розташованих за адресою: м. Київ, вул. Сормівська, 15, є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах, й ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.
На підставі викладеного, ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ч. 2 ст. 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Анна -Д" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2009 року у справі № 48/42 - без змін.
Матеріали справи № 48/42 повернути Господарському суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.
Головуючий суддя
Судді
28.04.10 (відправлено)