Іменем України
03.03.10 Справа №13/229д/09
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Мойсеєнко Т. В. судді Мойсеєнко Т. В. , Кричмаржевський В.А. , Хуторной В.М.
при секретарі Акімовій Т.М.
за участю представників сторін
від позивача Бяскова П.Г., довіреність б/н від 25.02.2009р.;
від відповідача Лазоренко І.В., довіреність № 44 від 11.01.2010р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 13/229д/09 та апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг», м.Київ
на рішення господарського суду Запорізької області від 13.08.2009р. у справі № 13/229д/09
за позовом Закритого акціонерного товариства «Транспортно-експедиційного агентства «Сфера», м.Запоріжжя
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг», м.Київ
про зміну договору фінансового лізингу № 354 від 02.02.2007р.
та зустрічною позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг», м.Київ
до відповідача Закритого акціонерного товариства «Транспортно-експедиційного агентства «Сфера», м.Запоріжжя
про стягнення заборгованості, штрафних санкцій та пені
Рішенням господарського суду Запорізької області від 13.08.2009р. у справі № 13/229д/09 первісний позов задоволено. Змінено договір фінансового лізингу від 02.02.2007р. № 354, виключивши з нього пункт 5.8, а також останнє речення абзацу «умови оплати» планів лізингу № 354/002, 354/003, та 354 - відповідно до проекту додаткової угоди. Судові витрати покладено на відповідача за первісним позовом. Зустрічний позов задоволено частково. Стягнуто з ЗАТ «Транспортно - експедиційного агентства «Сфера» на користь ТОВ «Євро Лізинг» основний борг у розмірі 193 519,80грн., пеню у розмірі 2 828,53грн., три проценти річних у розмірі 529грн., суму інфляційних витрат в розмірі 2 128,72грн. В іншій частині вимог зустрічного позову відмовлено.
Рішення суду прийнято з посиланням на ст.652 ЦК України, Закону України «Про фінансовий лізинг» та мотивовано тим, що зміна обставин, якими сторони керувались при укладенні договору фінансового лізингу від 02.02.2007р. є суттєвою, тобто змінилися настільки, що, якби він міг це передбачити , то не уклав би договір через істотну зміну обставин. Відповідач за зустрічним позовом взяті на себе договірні зобов'язання належним чином не виконав, доказів здійснення лізингових платежів в повному обсязі суду не надав, у зв'язку з чим, суд визнав зустрічний позов частково обґрунтованим та задовольнив його, а в частині курсових збитків відмовив, оскільки договором не передбачено відшкодування таких збитків.
Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим актом ТОВ «Євро Лізинг» подано апеляційну скаргу до Запорізького апеляційного господарського суду, в якій останній просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог позивача та відмови у задоволенні зустрічних вимог відповідача та прийняти нове, яким задовольнити зустрічний позов, а в задоволенні первісного відмовити. Свої доводи заявник апеляційної скарги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції порушено територіальну підсудність ч.1 ст.17 ГПК України, принцип рівності учасників судового процесу та змагальності ст.ст.4-2, 4-3 ГПК України. Судом було безпідставно відмовлено в задоволенні клопотання про відвід судді Серкіз В.Г., чим порушено принцип об'єктивного розгляду справи п.2 ч.3 ст.129 Конституції України. На думку скаржника, судом першої інстанції при винесенні рішення порушено статтю 533 ЦК України, оскільки відповідачем цілком правомірно було визначено в договорі еквівалент гривні до іноземної валюти. Також, було порушено судом п.6 ч.1 ст.10, ч.2 ст.16 Закону України «Про фінансовий лізинг», так як суд позбавив ТОВ «Євро Лізинг» права вимагати від ЗАТ «ТЕА «Сфера» відшкодування збитків, пов'язаних з виконанням договору, а саме: збитків від зміни курсу іноземної валюти. Більш того, нарахування відповідачу пені за зустрічним позовом в сумі 4 040,75грн. є правомірним, зазначає апелянт, так як в п.16.1 договору сторони дійшли згоди щодо розміру сплати пені за кожен день прострочення Лізингову платежу, та відповідно нарахування проводилися згідно з наведеним пунктом договору. У судовому засіданні, заявник апеляційної скарги підтримав доводи апеляційної скарги.
У відзиві на апеляційну скаргу ЗАТ «ТЕА «Сфера» зазначає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а доводи заявника апеляційної скарги є необґрунтованими та безпідставними з огляду на таке. Первісний позов не містить вимоги про зобов'язання ТОВ «Євро Лізинг» вчиняти певні дії і укладати зміни до договору, більш того, за спірним договором позивач знаходиться у м.Запоріжжя та є стороною, зобов'язаною сплатити гроші ТОВ «Євро Лізинг», тому твердження заявника апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції ч.1 ст.17 ГПК України є безпідставним. Предметом розгляду в даній справі взагалі не було питання про додержання відповідачем статті 533ЦК України при укладанні договору. Суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні зустрічного позову в частині курсових збитків, адже згідно ч.2 ст.623 ЦК України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. ТОВ «Євро Лізинг» не надано суду навіть обґрунтованого розрахунку заявленої в позові суми збитків. ЗАТ «ТЕА «Сфера» просить суд апеляційну скаргу ТОВ «Євро Лізинг» залишити без задоволення, а оскаржуване рішення господарського суду Запорізької області без змін.
Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 20 листопада 2009р. у справі № 13/229д/09 апеляційна скарга ТОВ «Євро Лізинг» прийнята та призначена до розгляду на 15.01.2010р.
У судовому засіданні, яке відбулося 15.01.2010р. колегією суддів було оголошено перерву на 03 березня 2010р.
Розпорядженням виконуючого обов'язки голови Запорізького апеляційного господарського суду № 538 від 03.03.2010р. справу призначено до розгляду у складі колегії суддів головуючого судді Мойсеєнко Т.В. (доповідач) суддів Кричмаржевський В.А., Хуторной В.М., даною колегією прийнято постанову.
За клопотанням представників сторін судовий процес вівся без застосування засобів технічного забезпечення та за їх згодою у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Відповідно до статті 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при прийняті оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що між ЗАТ “ТЕА “СФЕРА” та ТОВ “Євро Лізинг” був укладений договір фінансового лізингу від 02.07.2007р. (далі за текстом “Договір”), за розділом 2 якого Лізингодавець (ТОВ “Євро Лізинг”) передає Лізингоодержувачу (ЗАТ “ТЕА “СФЕРА”), а Лізингоодержувач отримує від Лізингодавця в платне користування на умовах фінансового лізингу ТЗ (Транспортні засоби) у відповідності з Замовленням на ТЗ. Додатками до Договору є плани лізингу, в яких вказано найменування транспортного засобу -предмету лізингу, тривалість лізингу, розмір та складові частини лізингових платежів, періодичність сплати лізингових платежів, річний пробіг, дата надання, дата повернення, місце передачі, початкова вартість (без ПДВ 20 %), залишкова вартість (без ПДВ 20 %), умови оплати.
Додатком № 3 до Договору є три чинні Плани лізингу: № 354/002 в редакції змін від 23.08.2007р. щодо транспортного засобу Huindai 210, наданого в лізинг 23.08.07; № 354/003 в редакції змін від 24.03.2008р. щодо транспортного засобу MAN TGA 33/350, наданого в лізинг 22.05.08 та № 354/004. в редакції змін від 24.03.2008р. щодо транспортного засобу MAN TGA 33/350, наданого в лізинг 22.05.08. Додатками № 1 та № 2 до Договору відповідно є “Замовлення на ТЗ” та “Акт приймання-передачі ТЗ”.
Згідно пункту 5.1 Договору, за переданий у лізинг ТЗ в період з Дати надання до завершення строку лізингу сплачуються лізингові платежі. Розмір та строки сплати Лізингоодержувачем лізингових платежів Лізингодавцю встановлюється в Плані лізингу (Додаток 3 до Договору) та інших додатках.
Відповідно пункту 5.2 Договору лізингові платежів включають:
- суму, яка відшкодовує при кожному платежі частину вартості ТЗ;
- комісію Лізингодавця за наданий у лізинг ТЗ;
- інші витрати Лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням цього Договору.
Пунктом 5.8 Договору сторони встановили, що оплата вартості послуг Лізингодавця здійснюється в українських гривнях. Кожний наступний лізинговий платіж здійснюється у наступному порядку:
- сума, яка відшкодовує при кожному платежі частину вартості ТЗ сплачується у сумі, зазначеній у Плані лізингу;
- комісія Лізингодавця за наданий у лізинг ТЗ кожен місяць розраховується за наступною формулою:
КЛПМ = КЛПЛ + (ЛППЛ*КоефКВ -ЛППЛ)
Де:
КЛПМ -комісія Лізингодавця за поточний місяць;
КЛПЛ -комісія Лізингодавця за відповідний місяць згідно Плану лізингу;
ЛППЛ -лізинговий платіж за відповідний місяць згідно Плану лізингу;
КоефКВ -коефіцієнт зміни курсу валюти, який розраховується наступним чином: офіційний курс валюти, зазначеної у Плані лізингу, за даними НБУ на момент виставлення рахунку Лізингодавцем / курс валюти, зазначений у Плані лізингу”.
В змінах до Плану Лізингу до Договору останнє речення абзацу “умови оплати” встановлює: “Кожний наступний Лізинговий платіж та інші платежі за цим Договором обчислюються відповідно до змін обмінного курсу НБУ української гривні до валюти, зазначеної в Плані лізингу, на момент виставлення рахунку Лізингодавцем”.
В змінах до Плану Лізингу № 354/002 зазначається, що “розмір платежів укладено за курсом 1 Євро = 6,81397грн.; розмір першої лізингової плати укладено за курсом 1 Євро = 6,78619 грн.”.
В змінах до Плану Лізингу № 354/003 та № 354/004 зазначається, що “розмір та періодичність платежів укладено за курсом/the exchange rate is 1 Долар США/USD = 5,05 грн/UAH; розмір першої лізингової плати укладено за курсом 1 Долар США = 5,05 грн”.
Починаючи з жовтня-листопада 2009р. настала суттєва зміна обставин, якими сторони керувались при укладенні Договору, а саме: відбувся різкий стрибок курсу Євро - в період з листопада по грудень майже на 50 %, що підвищило комісію лізингодавця більш ніж в два рази, та стрибок курсу долара США за той же період більше ніж на 50 %, що спричинило підвищення комісії більш ніж у 2,5 рази.
Сторони на момент укладення Договору, спираючись в тому числі на об'єктивні економічні показники за минулі періоди, виходили з того, що така зміна обставин не настане.
Виконання Договору на існуючих умовах порушує співвідношення майнових інтересів сторін. Так, при зміні курсу валюти на 40-53% (порівняно з курсом на день укладення Договору) розмір комісії відповідача за первісним позовом при перерахунку за п.5.8 Договору зріс на 120 -133%. При цьому наповнюваність послуг відповідача за Договором не змінилася. В той же час фінансове навантаження на позивача необґрунтовано та значно збільшилось. Тобто такий стан позбавляє позивача того, на що він розраховував при укладенні Договору.
У зв'язку з чим, позивач звернувся листами 12.01.09 № кф-1 та 05.02.09 № кф-21 до відповідача за первісним позовом із пропозицією про перехід на платежі без прив'язки до курсу іноземних валют.
24.03.09р. позивач за первісним позовом надіслав відповідачу пропозицію внести зміни до Договору, виключивши з нього пункт 5.8, а також останнє речення абзацу “умови оплати” планів лізингу № 354/002, 354/003 та 354/004 - відповідно до надісланого проекту додаткової угоди. Проте відповіді на пропозицію не отримав.
Відповідно до ч.1 ст.652 зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Саме така характеристика обставин, що змінилися, доведена в позовній заяві.
Відповідно до ч.2 ст.652 ЦК України якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:
1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Зміст суттєвої зміни обставин, якими сторони керувались при укладенні Договору: відбувся різкий стрибок курсу Євро в період з листопада по грудень майже на 50 %, що підвищило комісію лізингодавця більш ніж в два рази, та стрибок курсу долара США за той же період більше ніж на 50 %, що спричинило підвищення розміру комісії лізингодавця більш ніж у 2,5 рази. Після цього відбувалось його постійне та стрімке підвищення.
Зміна обставин зумовлена причинами, які знаходяться поза контролем позивача і які він не міг усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від нього вимагалися. Із суті Договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин в даному випадку несе позивач.
Внаслідок суттєвої зміни обставин, які існували при укладенні Договору, відбулося порушення співвідношення майнових інтересів сторін.
Як вбачається з планів лізингу до Договору, при набутті транспортних засобів в користування на умовах Договору позивач за первісним позовом 31.03.08 сплатив “перші лізингові платежі”в розмірі 206398,45 грн. за планом лізингу № 354/003 та 206398,45 грн. -за планом № 354/04, що склало 19,6 % від зазначеної в планах лізингу початкової вартості транспортних засобів з ПДВ. А також 09.07.07 сплатив перший лізинговий платіж в сумі 116040,02 грн. -за планом № 354/002, що склало 14,9 % від зазначеної в планах лізингу початкової вартості транспортних засобів з ПДВ. Після цього, згідно з планами лізингу, позивач сплачував щомісячні лізингові платежі за Договором.
При укладенні Договору за планом лізингу № 354/002 розмір комісії в складі лізингового платежу за користування предметом лізингу в період з 01.07.09 по 21.07.09 зазначений у розмірі 7384,02 грн. А згідно з рахунком № С-00028578 від 01.06.09, виставленим відповідачем на оплату комісії за період з 01.07.09 по 31.07.09 (та доданим до зустрічного позову у справі), її розмір з урахуванням перерахунку за п.5.8 Договору становить 20399,95 грн., тобто в 2,76 рази (тобто на 176 %) більше, ніж це передбачалося при укладенні Договору. При тому, що на 01.06.09 (день виставлення рахунку) офіційний курс Євро становив 10,7405 грн. (тобто лише на 57,6 % більше за курс на дату передання транспортного засобу у лізинг, коли він становив 6,8139 грн. за 1 Євро).
При цьому комісія є винагородою лізингодавця за переданий у лізинг транспортний засіб.
Пунктом 5.8. Договору визначено, що за Договором здійснюється “оплата вартості послуг лізингодавця”. Основні обов'язки лізингодавця (відповідача) обумовлені у розділі 9 Договору. З їх змісту не слідує, що за час дії Договору зростає фактична наповнюваність змісту послуг лізингодавця або відбувається зростання його витрат, які він несе для безпосереднього виконання своїх обов'язків за Договором. Протилежне не доведено і відповідачем. За таких умов зростання розміру винагороди відповідача за змінених обставин в два-три рази (тобто суттєвим чином) порівняно з сумою, встановленою при укладенні Договору, не вбачається економічно обґрунтованим та вказує порушення балансу інтересів сторін. В той час як позивач (лізингоотримувач), використовуючи предмети лізингу в господарській діяльності, несе фактичні витрати по їх технічному обслуговуванню (як слідує з розділу 10 Договору), а також витрати по відшкодуванню вартості предмета лізингу і сплаті комісії лізингодавця, розмір якої суттєво збільшився порівняно з розміром, встановленим на час укладення Договору. Відповідним чином зросло фактичне фінансове навантаження на позивача, який зобов'язаний сплачувати за послуги лізингодавця. Ці обставини свідчать про те, що при виконанні Договору на існуючих умовах в даний час суттєво порушене співвідношення майнових інтересів сторін на користь однієї зі сторін.
З Планів лізингу до Договору вбачається, що при прийнятті позивачем предметів лізингу у користування ним сплачено єдиноразові початкові лізингові платежі у розмірі 14,9 % (згідно зі змінами до плану лізингу № 354/002) та 19,6 % (згідно зі змінами до плану № 354/003 та № 354/004) від початкової вартості предметів лізингу. Згідно з довідкою, наданою позивачем, станом на 30.06.2009 за Договором ним сплачено 58,11 % від загальної початкової вартості трьох предметів лізингу, вказаною у Планах лізингу до Договору.
Пунктом 6.6. Договору передбачається право лізингоотримувача на викуп предметів лізингу до закінчення встановленого строку користування ними. При цьому сплачені на виконання договору лізингові платежі, згідно з наведеною в п.6.6 формулою, зменшують ціну викупу предмету лізингу. Оскільки розірвання Договору позбавило б позивача права на набуття предметів лізингу в майбутньому у власність з урахуванням сплачених платежів, цей аргумент повинен бути прийнятий на користь обґрунтованості його прохання про внесення змін до Договору.
В Договорі не встановлений еквівалент кожного платежу в іноземній валюті в розумінні ст.524 ЦК України. Еквівалентом є визначена кількість одиниць іноземної валюти, що дорівнює встановленому розміру платежу в гривні.
При цьому відповідно до п.5.1 Договору “За переданий у лізинг ТЗ в період з дати надання до завершення строку лізингу сплачуються лізингові платежі. Розмір та строки сплати Лізингоодержувачем лізингових платежів Лізингодавцю встановлюється в Плані лізингу (Додаток 3 до Договору) та інших додатках”.
Отже матеріали справи свідчать про те, що зміна обставин, якими сторони керувались при укладенні договору фінансового лізингу від 02.02.07 є суттєвими, тобто змінилися настільки, що, якби позивач за первісним позовом міг це передбачити, то не уклав би договір або уклав би його на інших умовах.
Зі змісту норми ст.652 ЦК України вбачається, що вона спрямована на захист інтересів сторін договору у разі істотної зміни обставин. Тому суд першої інстанції обгрунтовано дійшов висновку про те, що зміст прав і обов'язків, які виникли у сторін на підставі договору доцільно змінити з метою збереження того балансу інтересів, який сторонами було досягнуто при укладенні договору і який виявився порушеним через істотну зміну обставин.
Враховуючи приписи ст.652 ЦК України і те, що зміни обставин, на які посилається позивач за первісним позовом, не могли бути спрогнозовані ним при укладенні договору (зокрема, різке падіння курсу національної валюти України по відношенню до долару США та Євро), зумовлені причинами, які сторони не могли усунути після їх виникнення, а подальше виконання кредитного договору порушує співвідношення майнових інтересів його сторін, колегія суддів погоджується з висновком суду попередньої інстанції по первісному позову, про наявність підстав для внесення змін до договору фінансового лізингу від 02.07.2007р. на підставі ч.2 ст.652 ЦК України відповідно до ч.4 ст.188 ГК України.
Відносно зустрічних позовних вимог колегія зазначає наступне.
Як встановлено, між позивачем та відповідачем за зустрічним позовом виникли відносини на підставі договору фінансового лізингу № 354 від 02.07.2007р. (далі - Договір). Згідно з Договором ТОВ “Євро Лізинг” передав позивачеві за первісним позовом наступні транспортні засоби:
- Huindai 210, шасі № 60716524, реєстраційний № 12152 КС за актом приймання-передачі № 354/002 від 23 серпня 2007 р.;
- MAN TGA 33.350, шасі №WMAHW2ZZ58M505814, реєстраційний №АА7467НС -за актом приймання-передачі №354/003 від 22 травня 2008 р.;
- MAN TGA 33.350, шасі №WMAHW2ZZ48M505786, реєстраційний №АА7466НС -за актом приймання-передачі №354/004 від 22 травня 2008 р..
Згідно з умовами Договору та на підставі п.3 ч.2 ст.11 Закону України “Про фінансовий лізинг” лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі та згідно ч.1 ст.16 Закону оплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.
Згідно з п.5.1 та планами лізингу до Договору визначено строк сплати лізингових платежів авансом - до 20 числа місяця, що передує місяцю користування предметом лізингу.
У зв'язку з несплатою відповідачем за зустрічним позовом лізингових платежів станом на 21.07.09 утворилась заборгованість перед позивачем на загальну суму 193 519,80грн. за період з 01.06.09 по 21.07.09.
На підставі п.7.16 Договору лізингоодержувач зобов'язаний вчасно та у повному обсязі сплачувати лізингодавцю всі необхідні лізингові платежі, а також платежі за послуги, надані лізингодавцем, штрафні санкції відповідно до положень Договору.
Згідно зі ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічну норму містить ст.526 ЦК України.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до п.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідач за зустрічним позовом взяті на себе договірні зобов'язання належним чином не виконав. Доказів здійснення лізингових платежів в повному обсязі відповідач суду не надав.
Крім цього, позивач за зустрічним позовом заявляє штрафні санкції:
- пеня -на підставі п.16.1 Договору за порушення відповідачем за зустрічним позовом зобов'язань по сплаті лізингових платежів, передбачених Планом лізингу та/або інших платежів, передбачених Договором, в розмірі 0,1 % від простроченої суми за кожен день прострочення, що становить 4040,75 грн.;
- індекс інфляції на суму боргу в розмірі 2128,72 грн. - відповідно до ст.625 ЦК України;
- 3 % річних від простроченої суми в розмірі 529,00 грн. - відповідно до ст.625 ЦК України, також курсових збитків в сумі 7728,06 грн.
Частина 2 ст.343 ГК України встановлює особливості сплати пені за прострочення грошових зобов'язань. Згідно з цим положенням статті “платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня”. При цьому, це законодавче положення не встановлює розміру пені для суб'єктів господарювання, а лише обмежує максимальний розмір пені, встановленої договором.
Таким чином, розмір пені, встановленої Договором, обмежується 24 % річних від простроченої суми (оскільки облікова ставка НБУ з 30.04.2008 по 14.06.09 становила 12% (Постанова НБУ № 107 від 21.04.2008), тому для розрахунку пені за один день прострочення слід застосовувати 0,07 % від простроченої суми. З 15.06.09 обмежується 22 % річних (оскільки з 15.06.09 облікова ставка НБУ становить 11% (Постанова НБУ N 343 від 12.06.2009), тому для розрахунку пені за один день прострочення слід застосовувати 0,06 % від простроченої суми.
Сума пені при такому перерахунку складає - 2828,53 грн. замість заявлених 4040,75 грн.
Також, позивачем за зустрічним позовом заявлено вимогу про відшкодування курсових збитків - суми збитків в результаті зміни обмінного курсу. В обґрунтування заявленої вимоги позивач за зустрічним позовом посилається на зроблені ним повідомлення про наявність “курсових збитків”, надіслані відповідачеві листами від 11.02.09 № 5124, від 10.04.09 № 6692/8.
У формулі визначення розміру комісії лізингодавця, наведеній у п.5.8 Договору, задіяний коефіцієнт зміну курсу валюти, який визначається на момент виставлення рахунку Лізингодавцем. Строк сплати визначений в Планах лізингу до Договору.
Сторони у справі є резидентами України, тому “Іноземна складова” у відносинах сторін відсутня. Доказів, які б підтверджували наявність такої складової, позивачем за зустрічним позовом не надано.
Відтак, оплата за договором, згідно чинного законодавства повинна проводитися в національній валюті.
Згідно з ч.2 ст.623 ЦК України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Позивачем за зустрічним позовом не надано ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції доказів на користь заподіяння йому курсових збитків внаслідок невиконання позивачем свого зобов'язання. Також, не зазначено, яким чином зміни курсу валют завдають йому збитків, враховуючи, що він є резидентом України. Не наведено розрахунку заявленої в позові суми збитків.
Договором не передбачено відшкодування таких збитків, як курсові збитки.
З цих підстав, висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення вимоги за зустрічним позовом про стягнення з відповідача курсових збитків в сумі 7728,06 грн. є обґрунтованим та законним.
Вимоги зустрічного позову про стягнення 3 % річних та інфляційних донарахувань на прострочені суми, застосування яких є відповідальністю за порушення грошового зобов'язання згідно зі ст.625 ЦК України, підлягають задоволенню в заявлених розмірах.
Доводи апелянта не спростовують висновків суду першої інстанції.
Посилання заявника апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення вимог ст.ст.4-2, 4-3 ГПК України свого підтвердження не знайшли.
Помилковими є доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції порушено правила територіальної підсудності, оскільки відповідно до ч.1 ст.15 ГПК України справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів, справи у спорах про визнання договорів недійсними розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо. За договором, який є предметом спору у даній справі, зобов'язаною стороною є позивач, який взяв зобов'язання за договором лізингу сплатити відповідачу грошові кошти у вигляді лізингових платежів. Тому розгляд справи місцевим господарським судом відповідає правилам територіальної підсудності. Крім того, відповідачем у даній справі було заявлено зустрічний позов для спільного розгляду з первісним, що також спростовує доводи відповідача щодо порушення судом ст.15, ч.1 ст.17 ГПК України.
Стосовно доводів апелянта, що п.5.8 договору відповідає чинному законодавству щодо визначення ціни у грошовому еквіваленті гривні до іноземної валюти і у суду не було підстав вносити зміни до договору в цій частині, то колегія суддів зазначає, що предметом розгляду у даній справі є внесення змін до договору лізингу у зв'язку з істотною зміною обставин. Позивач не оспорює дійсність п.5.8 договору та відповідність його вимогам ст.533 ЦК України. Крім того, у договорі розмір комісійної винагороди лізингодавця визначений не у еквіваленті до курсу іноземної валюти, а розраховується за формулою з урахуванням коефіцієнтів зміни курсу іноземної валюти. При цьому, при рості курсу іноземної валюти порівняно з курсом валюти на дату укладання спірного договору на 40%, розмір комісії розрахований за формулою вказаною у п. 5.8 збільшувався на 120% і відповідно при рості курсу валюти на 53 % розмір комісії збільшувався на 133%.
Не можуть бути прийняті докази надані заявником до апеляційної скарги у підтвердження понесення збитків від зміни курсу іноземної валюти, оскільки ці докази не надавались суду першої інстанції і не досліджувались ним. ТОВ «Євро Лізинг» не обґрунтував та не надав належних доказів у підтвердження неможливості надання вказаних доказів під час розгляду справи судом першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Тому відповідно до приписів ст. 101 ГПК України додані до апеляційної скарги докази не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції. Крім того, договір лізингу, на підставі якого ТОВ «Євро Лізинг» заявлені вимоги про стягнення збитків від зміни курсу іноземної валюти, укладений сторонами 02.07.2004р., тобто раніше тих кредитних договорів, які додані до апеляційної скарги, та укладені 14.09.2007р, 03.10.2007р., 15.08.2008р., 15.08.2008р. (а.с.62-112,т.2). Між укладанням перелічених кредитних договорів та невиконанням договору лізингу від 02.07.04р. відсутній причинно-наслідковий зв'язок. Нічим не підтвердженими є також твердження скаржника про те, що відповідачу за зустрічним позовом передані у лізинг транспортні засоби, які придбавались за іноземну валюту.
Таким чином, заявник апеляційної скарги не довів відповідно до вимог ст.ст.33,34 ГПК України наявність обставин, які зазначив у апеляційній скарзі.
Натомість фактичні обставини досліджені судом першої інстанції на підставі наданих в судове засідання сторонами доказів. Порушення або неправильного застосування норм матеріального і процесуального права не вбачається, підстав для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду відсутні.
Судові витрати за розгляд справи у суді апеляційної інстанції, відповідно до статті 49 ГПК України, слід віднести на заявника апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 49, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг», м.Київ
залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 13.08.2009р. у справі № 13/229д/09 залишити без змін.
Головуючий суддя Мойсеєнко Т. В.
судді Мойсеєнко Т. В.
Кричмаржевський В.А. Хуторной В.М.