Справа № 2а-2563/10
Іменем України
02 квітня 2010 року суддя Ленінського районного суду м. Луганська Таранова О.П.., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська; 3-тя особа Головне Управління Державного Казначейства України в Луганській області про визнання бездіяльності неправомірною, зобов'язання здійснити нарахування суми щомісячної державної соціальної допомоги, -
17 лютого 2010 року позивач звернулася до суду з адміністративним позовом до відповідача, в якому зазначила, що має правовий статус „дитина війни”, відповідачем їй не в повному обсязі виплачувалося підвищення до пенсії, передбачене ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, просить суд відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за період з 01.01.2007 р. по 31.12.2009 року, визнати неправомірною бездіяльність відповідача та зобов'язати Управління Пенсійного фонду в Ленінському районі м. Луганська нарахувати недоплачену як щомісячну державну соціальну допомогу за 2007-2009 роки.
Позивач до початку судового засідання надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності.
Представник відповідача Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська до початку судового засідання надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, в своїх запереченнях посилався на наступне. ЗУ „Про внесення змін до Закону України „Про державний бюджет України на 2006 рік” були внесені зміни до Закону України „Про державний бюджет України на 2006 рік” , відповідно до яких пункт 17 статті 77 було виключено, статтю 110 викладено в такій редакції :”Установити, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим ст.5 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни” запроваджується з 01.01.2006 року, а ст. 6 - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному КМУ за погодженням з Комітетом ВРУ з питань бюджету”. У 2006 році урядом не впроваджувався порядок надання пільг, передбачений ст.6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни”. ЗУ „Про державний бюджет України на 2007 рік” припинено дію ст. 6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни”. Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 №6-рп/2007 були визнані такими, що не відповідають Конституції положення пункту 12 ст.71 ЗУ „Про державний бюджет України на 2007 рік”, яким було припинено на 2007 рік дію ст.6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни” з урахуванням ст.111 ЗУ „Про державний бюджет України на 2007 рік”. Таким чином, норми ст.6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни” є діючими з 09.07.2007 року. Крім того, ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що мінімальний розмір пенсій за віком, встановлений абзацом 1 ч. 1 цієї статті застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. ЗУ „Про державний бюджет України на 2008 рік” внесені зміни до ст.6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни”. А саме встановлено, що дітям війни до пенсії виплачується підвищення у розмірі надбавки. Встановленої для учасників війни. Разом з тим, рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 року прийнято рішення про визнання неконституційними положень ЗУ „Про державний бюджет України на 2008 рік”. Постановою КМУ від 28.05.2008 року № 530 „Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян” призначення надбавки до пенсії дітям війни врегульовано, що дітям війни до пенсії виплачується підвищення у таких розмірах з 22 травня - 48 грн. 10 коп., з 1 липня - 48 грн. 20 коп. та з 1 жовтня - 49 грн. 80 коп. Згідно ст.54 Закону України "Про державний бюджет України на 2009 рік", у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, встановлено у розмірах, що діяли у грудні 2008 року, розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюється відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України. Тобто у 2009 році надбавка особам, що мають статус «дитина війни» встановлена на підставі Постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008р. у розмірах, діючих у грудні 2008 року, а саме - 49 грн. 80 коп., що відповідає ч.2 ст.54 Закону України "Про державний бюджет України на 2009 рік". Просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
02.04.2010 року була винесена ухвала про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач має правовий статус дитини війни, що підтверджується копією пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 від 02.04.2002 року (а.с. 7).
Позивач звертався до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська з заявою про виплату їй підвищення до пенсії як дитині війни, але листом № 1021/Ш-15 від 09.02.2010 року йому було відмовлено в перерахунку (а.с. 8).
Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195-IV, що набрав чинності 1 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Що стосується вимоги позивача про зобов'язання провести підвищення пенсії з 01.01.2007 року по 09.07.2007 року з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року та то вона є необґрунтованою з наступних підстав.
Відповідно до ст. 152 ч. 2 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Стосовно вимоги позивача про виплату йому суми підвищення до пенсії як дитині війна за період з 09.07.2007 року до 31.12.2007 року, суд приходить до наступного.
Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена.
Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 окремі закони визнані такими, що не відповідають Конституції України, серед них положення статті 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», якими була зупинена дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Згідно статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. За кожний повний рік страхового стажу понад 25 років чоловікам і 20 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більше ніж на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, зазначеного в абзаці першому цієї частини.
Статтею 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року, що набрав чинності з 1 січня 2007 року (із змінами від 15 березня 2007 року), був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність: з 01 січня - 380 грн., з 01 квітня - 406 грн. з 01 липня 2007 року - 410,06 грн., з 01 жовтня 2007 року - 415,11 грн.
Таким чином, за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року позивач мав право на отримання підвищення до пенсії на підставі ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 710,91 грн. (з 09.07.2007 року по 31.07.2007 року - ((410,06 грн. х 30%) / 31 день) х 23 дні = 91,27 грн., за серпень - вересень 2007 року - (410,06 грн.х30%) х 2 місяці = 246,04 грн., за жовтень - грудень 2007 року - (415,11 грн. х 30%) х 3 місяці = 373,60 грн.).
Згідно ч.2 ст.99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлено річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч1 ст.100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Частиною 2 ст.100 КАС України передбачено, що. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленим КАС України.
Законом України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 року внесено зміни до Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, зокрема, ст. 6 вказаного Закону після внесення змін передбачалося, що дітям війни до пенсії або щомісячного грошового утримання та державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Однак, Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу 11 „Внесення змін до деяких законодавчих актів України”, закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 року щодо внесення змін до Закону України „Про соціальний захист дітей війни” визнані такими, що не відповідають Конституції України.
Позивач разом із заявленим клопотанням про поновлення строку звернення до суду не навів поважних причин його пропуску, зазначивши лише, що причиною пропущення вказаного строку є необізнаність у правових питаннях, а про порушення своїх прав дізналася лише після висвітлення зазначених подій у засобах масової інформації та з відповіді начальника управління пенсійного фонду України в ленінському районі м. Луганськa. Суд вважає, що такі причини не є поважними, оскільки, відповідно до ст. 57 Конституції України, всі законодавчі акти, які стосуються прав та обов'язків громадян, обов'язково підлягають оприлюдненню.
У зв'язку з тим, що позивачем пропущено строк звернення до суду з вимогами про виплату підвищення до пенсії як дитині війни за 2007-2008 роки, суд вважає за необхідне відмовити позивачці у задоволенні вимоги щодо виплати підвищення до пенсії за період з 09.07.2007 року до 31.12.2007 року та 01.01.2008 року по 22.05.2008 року.
Відмовляючи в задоволенні позову з підстав пропуску річного строку звернення до суду, суд зауважує, що в даному випадку не підлягають застосуванню вимоги ст. 46 ЗУ „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, відповідно до яких суми пенсії, не отримані своєчасно з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження.
Законом України „Про соціальний захист дітей війни” визначено основи соціального захисту дітей війни та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.
Статтею 6 цього Закону передбачено виплату державної соціальної підтримки дітей війни, яка додатково виплачується до пенсії. Вказана соціальна підтримка не може розцінюватись як пенсія або її складова частина. Тобто, йдеться про різні види правовідносин в системі соціального забезпечення та державної соціальної підтримки.
Що стосується вимоги позивача про виплату підвищення до пенсії за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року, суд вважає її обґрунтованою з наступних підстав.
Відповідно до ст. 71 Закону України «Про Державний Бюджет України на 2009 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку якиих є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із законом України «Про соціальний захист дітей» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ст.28 ч.1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Законом України «Про Державний Бюджет України на 2009 рік» установлено у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року.
Суд вважає, що позивачем строк для звернення до суду за захистом порушеного права не пропущено.
Судом встановлено, що протягом 2009 року відповідач нараховував та сплачував позивачу надбавку до пенсії як особі, що має статус «дитина війни» у розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
З огляду на загальні засади пріоритету законів над підзаконними нормативними актами суд вважає, що відповідач протягом 2009 року повинен був нараховувати та провадити виплату щомісячної соціальної допомоги згідно Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, а не постанови КМУ № від 28.05.2008 року № 530, які істотно звужують обсяг установлених законом прав позивача. У частині 2 статті 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 7 Закону України Про соціальний захист дітей війни” фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок державного бюджету. З огляду на положення статей 21, 105, 162 КАС адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішенням, дією або бездіяльністю.
Судом встановлено, що відповідач порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини. На підставі вищевикладеного, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з зобов'язанням відповідача провести перерахунок та виплату щомісячної соціальної державної допомоги до пенсії у розмірі передбаченому ст.6 Закону України „Про соцільний захист дітей війни”.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 11, 17, 18, 87, 94, 99, 100, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», ЗУ “Про Державний бюджет України на 2006 рік», ЗУ «Про Державний бюджет України на 2007 рік», ЗУ «Про Державний бюджет України на 2008 рік», Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007, Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року, -
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати незаконною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська щодо невиплати підвищення до пенсії ОСОБА_1 як особі, яка має статус „дитина війни” з 01.01.2009 року по 31.12.2009 рік.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 щомісячної соціальної державної допомоги до пенсії у розмірі передбаченому ст.6 Закону України „Про соцільний захист дітей війни” за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 рік.
У задоволенні решти вимог ОСОБА_1 відмовити за необґрунтованістю.
Постанова суду може бути оскаржена до Апеляційного суду Луганської області через Ленінський районний суд м. Луганська. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
Головуючий: