Справа № 344/12383/19
Провадження № 2/344/835/20
29 жовтня 2020 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області
в складі: головуючого-судді Антоняка Т.М.,
секретаря Максимів Н.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Івано-Франківськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , що діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Галицька» про відшкодування шкоди,-
ОСОБА_1 звернулася до суду в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Галицька» про відшкодування шкоди. Зокрема, вимогами позову просить стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Галицька" на користь ОСОБА_1 , яка є законним представником і діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 та неповнолітнього ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 : страхове відшкодування, пов'язане з втратою годувальника в розмірі 52 200,00 грн., страхове відшкодування, пов'язане з заподіяною моральною шкодою в розмірі 11 600,00 грн., понесені витрати на правничу допомогу.
Свої позовні вимоги позивачка обґрунтувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_4, близько 18 год. 40 хв. на автодорозі, що веде до с. Бузьке, Вознесенського району, Миколаївської області (в 1500 м від автодороги "Ульянівка-Миколаїв"), трапилась дорожньо-транспортна пригода, під час якої автомобіль марки "Chevrolet Aveo", реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_4 , скоїв наїзд на велосипедиста ОСОБА_5 , який керував велосипедом "Україна". Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди велосипедист ОСОБА_5 від отриманих тілесних ушкоджень загинув на місці пригоди. Постановою старшого слідчого СУ ГУ НП в Миколаївській області від 10.01.2018 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016150000000245 від 12.10.2016 року закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України. У зв'язку із тим, що цивільно-правова відповідальність водія автомобіля "Chevrolet Aveo", реєстраційний номер НОМЕР_1 , була застрахована в Приватному акціонерному товаристві "Страхова компанія "Галицька", згідно полісу АЕ/9140390, ОСОБА_1 - мати та законний представник дітей загиблого ОСОБА_5 , у відповідності до Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", звернулась до відповідача з заявами про виплату страхового відшкодування, пов'язаного з моральною шкодою та втратою годувальника, що належить сину загиблою - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 та доньці загиблого - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Заяви про виплату страхового відшкодування були отримані Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Галицька" 20.02.2019 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. На момент дорожньо-транспортної пригоди (страхового випадку), а саме ІНФОРМАЦІЯ_4, розмір мінімальної заробітної плати становив 1 450,00 грн. Таким чином, неповнолітні діти загиблого: син ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 та донька ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 мають право на отримання відшкодування втрати годувальника у розмірі не меншому ніж 36 мінімальних заробітних плат, що становить 52 200,00 грн. (1450,00 х 36 = 52 200,00 грн.). Крім неповнолітніх дітей, право на відшкодування моральної шкоди має ще й батько загиблого - ОСОБА_6 (мати загиблого - ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 ). Таким чином, неповнолітні діти загиблого мають право на отримання відшкодування моральної шкоди в розмірі 2/3 від загального розміру відшкодування, який становить 17 400,00 грн. (1450.00 х 12 = 17 400,00), тобто 11 600,00 гри (17 400 : 3 х 2 = 11 600).
Позивач в судове засідання не з'явилася, її представник - адвокат Стефківський В.І. подав суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив справу розглядати за відсутності позивача.
Представник відповідача не прибув у судове засідання, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Від відповідача не надходив відзив на позов.
З урахуванням положень ст. 280 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.
Відповідно до частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.
Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею ч.1 ст.5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом.
Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Виходячи з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Матеріалами справи встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4, близько 18 год. 40 хв. на автодорозі, що веде до с. Бузьке, Вознесенського району, Миколаївської області (в 1500 м від автодороги "Ульянівка-Миколаїв"), трапилась дорожньо-транспортна пригода, під час якої автомобіль марки "Chevrolet Aveo SF08Y", реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_4 , скоїв наїзд на велосипедиста ОСОБА_5 , який керував велосипедом "Україна". Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди велосипедист ОСОБА_5 від отриманих тілесних ушкоджень загинув на місці пригоди. 12.10.2016 року СУ ГУ НП в Миколаївській області вказаний факт дорожньо-транспортної пригоди внесений до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016150000000245. Зазначені обставини викладені у постанові старшого слідчого СУ ГУ НП в Миколаївській області Шмарко А.О. від 10.01.2018 року (а.с. 12-14).
Цією ж постановою кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016150000000245 від 12.10.2016 року закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.
З копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 17.10.2016 року виконкомом Бузької сільської ради Вознесенського району Миколаївської області вбачається, що ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 15).
Згідно довідки Вознесенського міжрайонного відділення Миколаївського обласного управління охорони здоров'я від 12.10.2016 року, причина смерті ОСОБА_5 , 1976 року народження - забій серця, легень. Велосипедист травмований при зіткненні легковим автомобілем (а.с. 16).
З долучених копій свідоцтв про народження ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 вбачається, що у відомостях про батьків батьками дітей вказані - ОСОБА_5 - батько та ОСОБА_1 - мати (а.с. 17, 18).
Як слідує з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність водія автомобіля "Chevrolet Aveo", реєстраційний номер НОМЕР_1 , була застрахована в Приватному акціонерному товаристві "Страхова компанія "Галицька", згідно полісу АЕ/9140390 (а.с. 24).
11.02.2019 року ОСОБА_1 звернулася до відповідача з заявами про виплату страхового відшкодування, пов'язаного з моральною шкодою та втратою годувальника, що належить сину загиблою - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 та доньці загиблого - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 7, 8, 9).
Заяви про виплату страхового відшкодування були отримані Приватним акціонерним ювариством "Страхова компанія "Галицька" 20.02.2019 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 11).
Відповідно до ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно ч.ч.2, 5 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Відповідно до п.2 ст. 8 Закону України "Про страхування", страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Статтею 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю га (або) майну потерпілих унаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.
Як передбачено статтею 6 цього Закону, страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Відповідно до ч. 1 ст. 990 ЦК України, страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).
Відповідно до ч. 1 ст. 1200 ЦК України, у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні, або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті.
У пунктах 1, 2 4 статті зазначено, що шкода відшкодовується дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту до закінчення навчання, але не більше як до досягнення ним двадцяти трьох років), чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно, одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя шкода відшкодовується незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за дітьми померлого, до досягнення ними чотирнадцяти років.
У відповідності до ч. 2 ст. 1200 ЦК України особам, визначеним у пунктах 1-5 частини першої цієї статті, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував.
Положеннями п. 27.2 ст. 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди. Страховик здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.
На момент дорожньо-транспортної пригоди (страхового випадку), а саме ІНФОРМАЦІЯ_4, розмір мінімальної заробітної плати становив 1 450,00 грн.
Таким чином, неповнолітні діти загиблого: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та донька, ОСОБА_2 року народження мають право на отримання відшкодування втрати годувальника у розмірі не меншому ніж 36 мінімальних заробітних плат, що становить 52 200,00 грн. (1450,00 х 36 = 52 200,00 грн.).
Щодо вимоги позову про відшкодування моральної шкоди, то суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 27.1 та п.27.3 ст. 27 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди. Страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.
Враховуючи, що вищевказана дорожньо-транспортна пригода сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, тому в силу ст. 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", дана подія є страховим випадком. А оскільки, цивільно-правова відповідальність автомобіля "Chevrolet Aveo", реєстраційний номер НОМЕР_1 , була застрахована у ПрАТ «СК «Галицька», тому саме страховик має відшкодувати шкоду, спричинену позивачам.
Суд вважає встановленим той факт, що позивачам у зв'язку із смертю ОСОБА_5 заподіяна моральна шкода, яка полягає у передчасній втраті близького родича, члена сім'ї. Передчасна втрата близької людини внаслідок дорожньо-транспортної пригоди однозначно спричиняє для позивачів душевні страждання, непоправну втрату життєвих зв'язків із близькою людиною.
Відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
Згідно ч.2 ст.1168 ЦК України, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.
Як слідує з матеріалів справи, крім неповнолітніх дітей, право на відшкодування моральної шкоди має ще батько загиблого - ОСОБА_6 (а.с. 19). Мати загиблого - ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 20).
Таким чином, неповнолітні діти загиблого мають право на отримання відшкодування моральної шкоди в розмірі 2/3 від загального розміру відшкодування, який становить 11 600 грн. (1450,00 х 12 = 17 400,00), (17 400,00: 3 х 2 = 11 600).
Також, позивачка просить стягнути з відповідача витрати на оплату правничої допомоги.
У відповідності до п.1, 2 ч.2 ст. 137 ЦПК України передбачається, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 3,4,5 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інші проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Верховний Суд у постанові від 17.10.2018 року по справі №301/1894/17 зазначив, що витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документально підтверджених витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимоги про відшкодування таких витрат.
Як слідує з матеріалів справи, на підтвердження викладеної у позовній заяві вимоги про стягнення витрат на послуги адвоката, позивачем надано Договір про надання правової допомоги укладеного між позивачкою та Адвокатським об'єднанням "Гранд Груп Партнерс» 04.06.2019 року (а.с. 26) та детальний розрахунок робіт (наданих послуг) виконання для надання правничої (правової) допомоги на загальну суму 8100 грн. (а.с. 30).
Разом із тим, позивачем не представлено суду документів, що свідчать про оплату витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлених у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки тощо).
Таким чином, суду не надано доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат на професійну правничу допомогу у цій справі.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне у задоволенні вимоги позову про стягнення на користь позивачки з відповідача витрат на професійну правничу допомогу відмовити у повному обсязі.
Згідно із ч. 6 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. .
А тому з відповідача слід стягнути в дохід держави 840,80 гривень судового збору.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 5, 13, 76-81, 133, 141, 259, 265, 268, 354 ЦПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Галицька» (код ЄДРПОУ 22186790) ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 ), яка є законним представником та діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 :
страхове відшкодування, пов'язане з втратою годувальника в розмірі 52 200,00 грн. (п'ятдесят дві тисячі двісті гривень 00 копійок);
страхове відшкодування, пов'язане з заподіяною моральною шкодою в розмірі 11 600,00 грн.(одинадцять тисяч шістсот гривень 00 копійок).
В решті вимог позову - відмовити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Галицька» (код ЄДРПОУ 22186790) на користь держави (з зарахуванням на рахунок: UA 908999980313111256000026001, отримувач коштів ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір в розмірі 840 гривень 80 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Антоняк Т.М.
Повний текст рішення складено та підписано 03.11.2020 року.