Справа № 216/4848/20
провадження 1-кп/216/891/20
іменем України
27 жовтня 2020 року місто Кривий Ріг
Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні, в залі судових засідань приміщення суду в місті Кривому Розі Дніпропетровської області, кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №62020170000001260 від 19.08.2020, за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, який має професійно - технічну освіту, у зареєстрованому шлюбі не перебуває, утриманців не має, офіційно не працевлаштований, має статус ветерана війни - учасника бойових дій, раніше військовослужбовець військової служби за контрактом військової частини НОМЕР_1 , наразі призупинено військову службу, у військовому званні «молодший сержант», зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,
обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України,-
Указом Президента України «Про часткову мобілізацію» №15/2015 від 14.01.2015, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» №113-VIII від 15.01.2015, відповідно до ст. 106 ч. 1 п.п. 1, 17, 20, ст. 112 Конституції України та ст.ст. 4, 11 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» №3543-XII від 21.10.1993 оголошено проведення, зокрема, на території Херсонської області часткової мобілізації та постановлено здійснити призов військовозобов'язаних для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, інших військових формувань України в обсягах, визначених мобілізаційними планами з урахуванням резерву.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» №1932-XII від 06.12.1991 та ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» №3543-XII від 21.10.1993 особливий період - це період функціювання національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №23 від 29.01.2013, солдата ОСОБА_4 , призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 29.01.2013 № 6-к на посаду стрільця - регулювальника комендантського відділення комендантського взводу, який прибув з ІНФОРМАЦІЯ_2 та уклавшого контракт терміном на 3 (три) роки, з 29.01.2013 зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення, з 29.01.2013 приступив до виконання службових обов'язків за посадою.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №412 від 23.12.2019 молодший сержант ОСОБА_4 , вважається таким, що 23.12.2019 не прибув на службу без поважних причин до військової частини НОМЕР_1 . З 02.01.2020 зарахований у розпорядження командира військової частини. З 11.06.2020 військова служба призупинена.
Згідно ст. 24 ч. 1 п. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» №2232-XII від 25.03.1992 з 29.01.2013 ОСОБА_4 набув статусу військовослужбовця і під час проходження військової служби повинен, окрім іншого, дотримуватися вимог ст.ст. 6, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України №548-XIV від 24.03.1999, ст.ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України №551-XIV від 24.03.1999, військової присяги та умов укладеного контракту, які вимагають від нього свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, постійно бути зразком високої культури, скромності і витримки, берегти військову честь, захищати свою і поважати гідність інших людей, бути ввічливим і дотримуватись військового етикету, поводитися з гідністю і честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
У кінці грудня 2019 року ОСОБА_4 , діючи в умовах особливого періоду, з прямим умислом, з мотивів небажання виконувати обов'язки військової служби та з метою тимчасово незаконно ухилитися від неї, вирішив стати на злочинний шлях та у порушення зазначених статутних вимог не з'являтися вчасно на службу без поважних причин.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 , маючи об'єктивні можливості своєчасно прибути до військової частини НОМЕР_1 та виконувати обов'язки військової служби, у визначений час 23.12.2019 о 08 год. 00 хв. до вказаної військової частини не з'явився і командуванню про своє прибуття не доповів, хоча об'єктивно повинен був і міг це зробити, а направився до місця свого проживання: АДРЕСА_2 , де став проводити час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби та не вживаючи жодних заходів для з'явлення у військову частину, звернення до правоохоронних або інших державних органів чи органів військового управління за наявності реальної можливості для цього.
Таким чином, ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 ), перебуваючи на посаді інструктор їдальні взводу забезпечення групи матеріального забезпечення, у військовому званні «молодший сержант», діючи в умовах особливого періоду, з прямим умислом, з мотивів небажання виконувати обов'язки військової служби та з метою тимчасово незаконно ухилитися від неї, маючи об'єктивні можливості своєчасно прибути до цієї частини та виконувати обов'язки військової служби, у порушення вимог ст.ст. 6, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України №548-XIV від 24.03.1999, ст.ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України №551-XIV від 24.03.1999, військової присяги та умов укладеного контракту у визначений час 16.07.2018 о 08 год. 00 хв. до військової частини НОМЕР_1 умисно без поважних причин та без дозволу командування не з'явився і командуванню про своє прибуття не доповів, хоча об'єктивно повинен був і міг це зробити, а направився до місця свого проживання: АДРЕСА_2 , де став проводити час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби та не вживаючи жодних заходів для повернення у військову частину, звернення до правоохоронних, інших державних органів чи органів військового управління за наявності реальної можливості для цього - чим вчинив нез'явлення вчасно на службу без поважних причин, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, військовослужбовцем (крім строкової служби).
11.06.2020 наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) №74-РС молодшому сержанту ОСОБА_4 призупинено військову службу.
Таким чином, ОСОБА_4 своїми умисними діями вчинив злочин, передбачений ч. 4 ст. 407 КК України за ознаками нез'явлення вчасно на службу без поважних причин, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, військовослужбовцем (крім строкової служби).
Крім того, разом з обвинувальним актом до суду надано угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором та підозрюваним і його захисником.
У зв'язку із безсумнівною та добровільною, тобто без будь-якого впливу із чиєї б то ні било сторони, згодою сторін угоди, а також визнанням у повному обсязі обвинуваченим своєї вини в інкримінованому йому органом досудового розслідування злочину (повідомленій підозрі), погодженні з кваліфікацією вчиненого ним діяння, підтвердженням ним його фактичних обставин, усвідомленням і правильним розумінням сторонами угоди роз'яснених судом положень частини 2 статті 473 КПК України про обмеження права прокурора та обвинуваченого на оскарження вироку згідно з положеннями статей 394 та 424 цього Кодексу, а для обвинуваченого - також його відмова від здійснення прав, передбачених абзацами першим та четвертим пункту 1 частини четвертої статті 474 цього Кодексу, суд дійшов висновку про можливість затвердження такої угоди з наступних підстав.
Зокрема, згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо: 1) кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів; 2) особливо тяжких злочинів, віднесених до підслідності Національного антикорупційного бюро України за умови викриття підозрюваним чи обвинуваченим іншої особи у вчиненні злочину, віднесеного до підслідності Національного антикорупційного бюро України, якщо інформація щодо вчинення такою особою злочину буде підтверджена доказами. Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.
Визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд виходить з класифікації злочинів, особливостей та обставин його вчинення, й приходить до висновку, що обвинуваченим вчинено тяжкий злочин.
За приписами ст. 472 КПК України в угоді про визнання винуватості зазначаються її сторони, формулювання підозри чи обвинувачення та його правова кваліфікація з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, істотні для відповідного кримінального провадження обставини, беззастережне визнання підозрюваним чи обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, обов'язки підозрюваного чи обвинуваченого щодо співпраці у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншою особою (якщо відповідні домовленості мали місце), умови часткового звільнення підозрюваного, обвинуваченого від цивільної відповідальності у вигляді відшкодування державі збитків внаслідок вчинення ним кримінального правопорушення, узгоджене покарання та згода підозрюваного, обвинуваченого на його призначення або на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені статтею 473 цього Кодексу, наслідки невиконання угоди.
Перевіривши угоду на відповідність нормам кримінального процесуального та кримінального законодавства, суд дійшов висновку, що укладена між прокурором та підозрюваним угода не суперечить вимогам ст. 472 КПК України, оскільки містить всі необхідні реквізити, а її умови щодо визначення міри покарання узгоджується із принципами призначення покарань та не перевищують розміру покарання, визначеного санкцією ч. 4 ст. 407 КК України.
Зокрема, за умовами угоди обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав свою винуватість в пред'явленому обвинуваченні за ч. 4 ст. 407 КК України, а також сторони дійшли згоди щодо можливості призначення покарання обвинуваченому за ч. 4 ст. 407 КК України, у вигляді позбавлення волі строком 3 роки, а також можливості його звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.
Вирішуючи питання щодо міри покарання відносно обвинуваченого ОСОБА_4 суд вважає запропоновану угодою міру покарання такою, що відповідає вчиненому злочину та може бути застосована за істотних умов, визначених в угоді, а також відповідає вимогам Кримінального кодексу України в частині порядку призначення покарання.
На підставі викладеного, керуючись статтями 63, 65, 66, 75, 76, 407 ч. 4 Кримінального кодексу України, статтями 349, 369-376, 395, 474, 475, 532 Кримінального процесуального кодексу України,-
Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 19 серпня 2020 року між прокурором військової прокуратури Криворізького гарнізону Південного регіону України ОСОБА_6 та підозрюваним ОСОБА_4 у рамках кримінального провадження №62020170000001260 від 19.08.2020 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України.
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України, та призначити йому покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом іспитового строку, встановленого судом в 1 рік, не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки.
Згідно з ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 обчислювати з моменту ухвалення вироку.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, захиснику та прокурору.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а у разі її подання - вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок, який набрав законної сили, є обов'язковим для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, підлягає виконанню на всій території України й звертається до виконання не пізніш як через три дні з дня набрання ним законної сили або повернення матеріалів кримінального провадження до суду першої інстанції із суду апеляційної чи касаційної інстанції.
Вирок постановлено, виготовлено шляхом комп'ютерного набору та підписано суддею в нарадчій кімнаті в одному примірнику.
Суддя ОСОБА_1