Справа № 216/1050/20
Провадження № 2/216/2419/20
іменем України
10 вересня 2020 року місто Кривий Ріг
Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого - судді Кузнецова Р.О.,
за участю секретаря судового засідання Кузь А.Ю.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань №4 приміщення суду у м. Кривому Розі, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - органу опіки та піклування виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради про позбавлення батьківських прав, -
встановив:
Позивач звернулась до суду з вищезазначеним позовом, який обґрунтовувала тим, що ъъ донька ОСОБА_3 перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 з 2003 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 в них народилася донька ОСОБА_5 . З 2006 року відповідач залишив сім'ю та став проживати окремо. 04.12.2012 шлюб доньки з відповідачем було розірвано. Після розірвання шлюбу донька з онукою проживали разом з нею за адресою: АДРЕСА_1 . 13.09.2013 донька зареєструвала шлюб з ОСОБА_6 та змінила прізвище на ОСОБА_7 . ІНФОРМАЦІЯ_2 її донька померла. Після її смерті онука залишилася мешкати з позивачем. Батько онуки ніколи не цікавився життям своєї доньки. За рішенням суду з відповідача було стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_5 в розмірі 1/4 частини його доходу. Проте ОСОБА_2 аліменти не сплачує, у зв'язку з чим виникла заборгованість в сумі 39350,75 грн. Враховуючи, що відповідач свідомо ухиляється від спілкування з дитиною, позивач просить позбавити його батьківських прав щодо неповнолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою суду від 18 березня 2020 року було відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено її до розгляду у підготовчому судовому засіданні.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Позивач у підготовче судове засідання не з'явилась, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала у повному обсязі.
Відповідач у підготовче судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового розгляду був повідомлений належним чином, надав суду заяву згідно з якою просив розглядати справу за його відсутності, позов визнав у повному обсязі.
Згідно з положенням ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову, суд за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову.
Представник третьої особи органу опіки та піклування виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті Кривому Розі ради Рассомаха С.А. в підготовче судове засідання не з'явилась, надала до суду заяву, в якій просила розглянути справу за її відсутності. Разом з цим, від представника було надано висновок виконкому районної у місті ради, як органу опіки та піклування, щодо можливості позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно доньки: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Враховуючи, що учасники справи та їх представники у судове засідання не з'явилися, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, оцінивши докази за внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на повному, всебічному та об'єктивному дослідженні обставин справи, дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
За приписами ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
При цьому згідно роз'яснень, наданих Пленумом Верховного Суду України у п. 2 постанови від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі» рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 3 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 10 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
З урахуванням встановлених у справі обставин, суд дійшов висновку, що спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються положеннями Цивільного кодексу України, Сімейним кодексом України та Конвенцією про права дитини від 20.11.1989 року.
Судом встановлено та свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , актовий запис №396 (а.с. 8) підтверджено, що батьками неповнолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_9 .
Згідно зі свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 , актовий запис №132 (а.с. 9) ОСОБА_2 та ОСОБА_9 розірвали шлюб 04.12.2012.
Як вбачається зі свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , атковий запис №686 (а.с. 10) 13.09.2013 ОСОБА_9 зареєструвала шлюб з ОСОБА_6 та змінила прізвище на « ОСОБА_7 ».
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 , актовий запис №1397 (а.с. 11).
Неповнолітня ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом з бабусею ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з актами обстеження (а.с. 12, 13) встановлено, що дитина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає в гарних умовах, її вихованням та піклуванням займається бабуся ті дідусь.
З довідки Криворізької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №60 КМР (а.с. 15) встановлено, що батько дитини ОСОБА_2 не цікавиться навчанням доньки ОСОБА_5 , батьківські збори не відвідує, до школи не приходить, участі у вихованні доньки не приймає.
Крім того, в матеріалах справи міститься заява ОСОБА_2 (а.с. 16) про надання повноважень ОСОБА_1 щодо фінансових, матеріальних, моральних питань, пов'язаних з вихованням його доньки ОСОБА_5 .
Разом з цим, з розрахунку заборгованості зі сплати аліментів (а.с. 17) вбачається, що відповідач не сплачує аліменти на утримання своєї доньки відповідно до виконавчого листа №2-2185, а тому, станом на 27.12.2019 утворилася заборгованість в сумі 39350,75 грн.
Згідно з висновком виконкому Центрально-Міської районної у місті ради, як органу опіки та піклування від 10.09.2020 №8/33-2696 вбачається, що виконком вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно доньки: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки відповідач самоусунувся від виконання батьківських обов'язків.
Стаття 5 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року (ратифікована Україною 27.02.1991 року, дата набуття чинності для України 27.09.1991 року) (надалі - Конвенція про права дитини), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини, а також на положення ч. 8 ст. 7 Сімейного Кодексу України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Так, статтею 23 Конвенції про права дитини, встановлено, що дитина має вести повноцінне і достойне життя в умовах, які забезпечують її гідність, сприяють почуттю впевненості в собі і полегшують її активну участь у житті суспільства.
У силу ст. 150 СК України, батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечувати здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Відповідно до п. 2 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав якщо вона, він ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Як вбачається з роз'яснень, викладених в п. 16 постанови Пленуму ВСУ від 30.03.2007р. № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків.
Статтею 9 Конвенції про права дитини передбачено, що дитина не повинна розлучатися з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.
Таким чином, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд вважає, що винна поведінка батька щодо свідомого самоухилення від виконання батьківських обов'язків знайшла своє підтвердження в матеріалах справи.
У судовому засіданні доведений факт, що відповідач долею своєї доньки не цікавиться, не приймає участі у її вихованні та матеріальному утриманні. Разом з цим, дитина потребує матеріальної допомоги та батьківської підтримки.
Таким чином, аналізуючи здобуті у справі докази, враховуючи визнання позову відповідачем, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача законні, обґрунтовані і підлягають задоволенню та відповідач має бути позбавлений батьківських прав у відношенні до своєї дитини, оскільки не займається її вихованням, утриманням та не виконує свої батьківські обов'язки.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати по справі.
Частиною 1 статті 142 ЦПК передбачено, що у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при подачі позову.
З наведеної норми процесуального закону вбачається, що у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, на такого учасника справи покладається обов'язок компенсувати судові витрати по справі у вигляді сплати судового збору лише у розмірі 50 відсотків, адже інші 50 відсотків компенсуються позивачеві за рахунок державного бюджету.
Враховуючи викладене, слід стягнути з відповідача на користь позивача понесені та документально підтверджені позивачем судові витрати по справі у вигляді судового збору в розмірі 420,40 грн (чотириста двадцять гривень сорок копійок), а також повернути позивачу 50 відсотків, тобто 420,40 грн (чотириста двадцять гривень сорок копійок), сплаченого судового збору з державного бюджету.
Керуючись ст.ст. 150, 164, 165, 166 СК України, ст.ст. 12, 13, 76-81, 133, 137, 141, 200, 206, 223, 247, 259, 263-265, 354-355 ЦПК України, суд -
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - органу опіки та піклування виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради про позбавлення батьківських прав - задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно дитини: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 420,40 грн (чотириста двадцять гривень сорок копійок).
Зобов'язати Головне Управління Державної казначейської служби України Дніпропетровської області (49000, м. Дніпро, вул. Челюскіна 1) повернути ОСОБА_1 суму судового збору в розмірі 420,40 грн (чотириста двадцять гривень сорок копійок), сплачену згідно з квитанцією №5315634 від 21.02.2020.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення прийнято, складено і підписано в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.
Відомості про учасників справи згідно з п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
1)позивач: ОСОБА_1 , місце проживання (знаходження): АДРЕСА_1 ;
2)відповідач: ОСОБА_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ;
3)третя особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті Кривому Розі ради, місцезнаходження: 50000, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Свято-Миколаївська, буд. 27.
Рішення надруковане суддею в одному примірнику.
Суддя Р.О. Кузнецов