Справа № 215/4074/20
2/215/2536/20
03 листопада 2020 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області
в складі: головуючого, судді - Демиденка Ю.Ю.
за участю: секретаря - Романів Н.Є.
розглянувши в порядку ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу в спрощеному позовному проваджені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору міни квартири на частину квартири дійсним; третя особа: Морська товарна біржа,-
15.07.2020 позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з даною позовною заявою.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказує, що 13.04.2001 між відповідачем ОСОБА_2 , який діяв як в своїх так і в її інтересах, оскільки на той час вона була неповнолітня, та ОСОБА_3 і ОСОБА_1 був укладений договір міни квартири на частину квартири, згідно якого ОСОБА_2 і ОСОБА_1 обміняли належну їм квартиру АДРЕСА_1 на 5/8 частину квартири АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , який був зареєстрований на Морській товарній біржі (Криворізька філія №1), реєстраційний №3/01. На теперішній час, у позивача виникла необхідність продати належну їй частину квартири, але вона не може це зробити без визнання договору міни квартири на частину квартири від 13.04.2001 дійсним, оскільки не дотримана нотаріальна форма даного договору, у зв'язку з чим позивач змушена звернутися до суду.
На підставі викладеного, позивач ОСОБА_1 просить визнати дійсним договір міни квартири на частину квартири від 13.04.2001, укладений між ОСОБА_2 , який діяв від свого іменні та від імені неповнолітньої доньки ОСОБА_1 , 1990 року народження, та ОСОБА_3 і ОСОБА_1 , зареєстрований на Морській Товарній Біржі (Криворізька філія №1), реєстраційний №3/01.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, надавши письмову заяву про розгляд справи за її відсутності, позов підтримує в повному обсязі, згодна на заочний розгляд справи.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, у зв'язку з чим ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03.11.2020 постановлено проводити заочний розгляд справи.
Представник третьої особи Морської товарної біржі в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи третя особа була повідомлена у встановленому законом порядку.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що 13.04.2001 між відповідачем ОСОБА_2 , який діяв як в своїх так і інтересах позивача ОСОБА_1 , оскільки на той час вона була неповнолітня, та ОСОБА_3 і ОСОБА_1 був укладений договір міни квартири на частину квартири, згідно якого ОСОБА_2 і ОСОБА_1 обміняли належну їм квартиру АДРЕСА_1 на 5/8 частину квартири АДРЕСА_2 (а.с.4).
Відповідно до ч.1 ст.58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Відповідно до п.4 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України 2003 року, що набрав чинності 01 січня 2004 року, цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.
Таким чином, на спірні правовідносини поширюється дія норм ЦК УРСР 1963 року, чинного на час їх виникнення.
Відповідно до ст.49 Закону України «Про власність», чинного на час виникнення спірних правовідносин, володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлене судом.
За змістом ст.ст.128, 153 ЦК УРСР, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Договір вважається укладеним, коли між сторонами в повній у належних випадках формі досягнуто згоду по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорі даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін повинно буди досягнуто згоди.
Згідно ст.ст.241, 242 ЦК УРСР, за договором міни між сторонами провадиться обмін одного майна на інше. Кожний з тих, хто бере участь у міні, вважається продавцем того майна, яке він дає в обмін, і покупцем майна, яке він одержує. До договору міни застосовуються відповідно правила про договір купівлі-продажу, якщо інше не випливає з змісту відносин сторін.
Відповідно до ст.224 ЦК УРСР, за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.
Так, право укладати договори купівлі-продажу і реєструвати їх на товарній біржі передбачено ст.15 ЗУ «Про товарну біржу» №1956-ХІІ від 10 грудня 1991 року згідно ч.2 якої - угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.
Міністерство юстиції України за №17-12-44 від 10 квітня 1998 року роз'яснило, що угоди, укладені на біржі не прирівняні до нотаріально посвідчених, а тільки підлягають подальшому нотаріальному посвідченню.
Положеннями ст.47 ЦК УРСР передбачено, що нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими ч.2 ст.48 цього Кодексу.
Договір купівлі-продажу нерухомості повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією із сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (ст.47 Кодексу). Договір купівлі-продажу квартири підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.
Відповідно п.2 ст.220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому випадку нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 28 квітня 1978 року, зі змінами № 15 від 15 травня 1998 року «Про судову практику по справам про визнання угод недійсними», з підстав недодержання нотаріальної форми визнаються недійсними угоди, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню, зокрема, договори довічного утримання, застави, купівлі-продажу. Якщо така угода виконана повністю або частково однією зі сторін, а друга сторона ухиляється від її нотаріального оформлення, суд, на підставі ч.2 ст.47 ЦК за вимогою сторони, яка виконала угоду, її правонаступників або прокурора вправі визнати угоду дійсною.
Правила державної реєстрації об'єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, затверджені наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству № 56 від 13 грудня 1995 року, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 19 січня 1996 року за № 31, передбачали підставу для державної реєстрації договорів купівлі-продажу, зареєстрованих біржею.
Відповідно до п.5 ст.3 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 01 липня 2004 року за № 1952-1 право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою. На підставі цього Закону реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень здійснюється лише в разі вчинення правочинів щодо нерухомого майна, а також за заявою власника (володільця) нерухомого майна.
При цьому, згідно ст.ст.227, 242 ЦК УРСР, договір купівлі-продажу житлових квартир повинен бути нотаріально засвідчений, якщо хоча б одна із сторін є громадянином, а недотримання даної вимоги тягне недійсність договору. Тим часом, у відповідності зі ст.15 ЗУ «Про товарну біржу», біржі мають право вчиняти угоди з будь-якими видами нерухомості і такі угоди не підлягають наступному нотаріальному посвідченню.
За загальним правилом, право власності у набувача за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом чи договором (ч.1 ст.128 ЦК УРСР), а у відповідності до ст.153 ЦК УРСР договір вважається укладеним, якщо сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору.
Як видно зі змісту укладеного договору міни квартири на частину квартири від 13.04.2001, сторони за договором - уклали даний договір, здійснили міну належного їм нерухомого майна, угода не визнавалась недійсною, сторони на підставі ст.ст.128, 153 ЦК УРСР і ст.49 ЗУ «Про власність» набули право власності на об'єкти нерухомості і правомірно володіють нею, що свідчить про те, що сторони домовилися про усі істотні умови договору та його виконання відбулося.
Таким чином, оскільки сторони спірного договору домовилися про усі істотні умови договору та у встановленому законом порядку набули право власності на об'єкти нерухомості і правомірно володіють нею, суд вважає необхідним позов задовольнити.
Керуючись ст.ст.12, 13, 211 ч.3, 247 ч.2, 263, 265, 272, 273, 280-282, 284 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору міни квартири на частину квартири дійсним; третя особа: Морська товарна біржа - задовольнити.
Визнати дійсним договір міни квартири на частину квартири від 13.04.2001, укладений між ОСОБА_2 , який діяв від свого іменні та від імені неповнолітньої доньки ОСОБА_1 , 1990 року народження, та ОСОБА_3 і ОСОБА_1 , зареєстрований на Морській Товарній Біржі (Криворізька філія №1), реєстраційний №3/01Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивачем заочне рішення суду може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Відповідачем заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.