21.04.2010 року Справа № 25/264-09
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Стрелець Т. Г. (доповідача),
суддів: Логвиненка А.О., Мороза В. Ф.
при секретарі судового засідання: Стуковенкової О.В.
Представники сторін:
від позивача: Сущенко О.В., представник, довіреність №1 від 01.10.09; Кондрашов С.В. представник, довіреність №1 від 01.10.09;
від відповідача: ОСОБА_3 представник, довіреність ВММ №604391 від 01.02.10;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.01.2010 р. у справі № 25/264-09
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровське виробничо-комерційне підприємство 0403" (49051, м. Дніпропетровськ, вул. Каштанова, 4-б)
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (49000, АДРЕСА_1)
про стягнення 74291,70 грн.
У листопаді 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровське виробничо-комерційне підприємство 0403»звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення 74 291,00 гривень, у тому числі 56 490,00 грн. основного боргу, 2308,48 грн. 3% річних, 8558,05 грн. інфляції, 5988,36 грн. пені.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області (суддя Чередко А.Є.) від 11.01.2010р. (у подальшому -Рішення) позов було задоволено частково, з відповідача на користь позивача було стягнуто основний борг з орендної плати у розмірі 56 490,00 грн., основний борг з комунальних платежів у розмірі 946,78 грн., пеню у розмірі 5881,91 грн., інфляційні витрати у розмірі 8417,00 грн., 3% річних у розмірі 2270,43 грн., а всього 74 009,12 грн., в решті позову було відмовлено.
Рішення обґрунтоване тим, що:
- з огляду на положення ч. 1 ст. 764 ЦК України дія договору оренди, укладеного між позивачем і відповідачем, вважається продовженою на той самий строк і на тих самих умовах, що його було укладено, тобто на 11 місяців до 31.10.2009р.;
- з матеріалів справи вбачається неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань по сплаті орендних платежів;
- позов у частині стягнення пені на суму боргу з урахуванням комунальних платежів у розмірі 106,45 грн., інфляційних втрат на суму боргу з комунальних платежів у розмірі 141,07 грн. та 3% річних на суму боргу з комунальних платежів у розмірі 38,05 грн. задоволенню не підлягає, оскільки договором оренди не визначено строку оплати відповідачем комунальних платежів і не встановлено пені за прострочення оплати комунальних платежів; позивач же звернувся до відповідача з вимогою про сплату заборгованості з комунальних платежів лише у жовтні 2009р., у зв'язку з чим нарахування пені, 3% річних та інфляційних витрат на суму боргу з комунальних платежів є неправомірним.
Не погодившись з рішенням, відповідач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить суд скасувати рішення частково, прийняти нове рішення про стягнення з відповідача суми боргу з орендної плати в розмірі 9860,00 грн., в решті позову позивачу відмовити.
При цьому скаржник обґрунтовує свої вимоги тим, що суд першої інстанції фактично не з'ясовував обставини справи, що мають істотне значення, зробив висновки, невідповідні обставинам справи, чим припустився порушення норм матеріального і процесуального права, що виявляється у наступному:
- суд першої інстанції не встановив, що починаючи з 01.05.2008р. відповідач вже не займав орендовані приміщення, що підтверджується договором оренди №59 від 19.05.2008р., укладеним між позивачем і третьою особою -ТОВ «Міжнародні транспортні лінії»;
- на думку скаржника, з огляду на вказане, нарахування та, відповідно, стягнення з відповідача суми боргу за експлуатаційні витрати з листопада 2008р. по березень 2009р. є неправомірним, оскільки відповідач не знаходився в цих приміщеннях в зазначений період;
- сам факт не підписання акту приймання-здачі орендованих приміщень з оренди не є беззаперечним доказом того, що відповідач знаходився в цих приміщеннях і продовжував ними користуватись;
- скаржник стверджує, що квитанція ЗАТ КБ «ПриватБанк»№12183.168.1 від 12.04.2008р. на суму 900,00 грн. свідчить про сплату відповідачем частини заборгованості за спірним договором оренди.
Ухвалою від 24.02.2010р. прийнято апеляційну скаргу до розгляду, розгляд справи призначено у судовому засіданні на 24.03.2010р. на 12 год. 00 хв.
Позивач надав відзив на апеляційну скаргу в якому проти апеляційної скарги заперечує, просить відмовити в її задоволенні, а рішення залишити без змін, оскільки воно є законним, прийнятим на основі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Так, позивач обґрунтовує свої заперечення тим, що відповідачем не надано належних і допустимих доказів припинення користування приміщенням за договором оренди; ТОВ «Міжнародні транспортні лінії»було орендодавцем інших приміщень, відмінних від тих, що орендував скаржник; опис вкладення у цінний лист, наданий скаржником, не підтверджує надання йому послуги з відправлення листа; з квитанції ЗАТ КБ «ПриватБанк»не вбачається дати чи номеру договору, за яким відповідач здійснював оплату у розмірі 900,00 грн.
В судовому засіданні 24.03.2010р. оголошено перерву до 14.04.2010р. на 12 год. 00 хв.
Розпорядженням заступника голови суду - голови судової палати Дніпропетровського апеляційного господарського суду Неклесою М.П. від 09.04.2010р., справа № 25/264-09 передана для розгляду колегії суддів у складі: головуючий -Стрелець Т.Г. (доповідач), судді -Головко В.Г., Мороз В.Ф.
В судовому засіданні 14.04.2010р. оголошено перерву до 21.04.2010р. о 10 год. 45 хв.
Розпорядженням заступника голови суду - голови судової палати Дніпропетровського апеляційного господарського суду Неклесою М.П. від 20.04.2010р., справа № 25/264-09 передана для розгляду колегії суддів у складі: головуючий -Стрелець Т.Г. (доповідач), судді -Логвиненко А.О., Мороз В.Ф.
В судовому засіданні 21.04.2010р. за згодою представників позивача та відповідача оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, враховуючи наступне.
Матеріалами справи встановлено, що 01.01.2008р. між позивачем (орендодавець) і відповідачем (орендар) був укладений договір оренди нежитлового приміщення №4 (у подальшому -договір оренди), предметом якого було нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Каштанова, 4Б, загальною площею 53,8 кв.м. (а.с. 15-18).
01.01.2008р. між позивачем і відповідачем було підписано акт приймання-передачі до договору оренди, яким підтверджувалось передання відповідачеві нежитлового приміщення у строкове платне користування (а.с. 19).
Відповідно до п. 6.1 строк дії договору оренди був встановлений сторонами до 30.11.2008р.
Під час розгляду справи у суді першої інстанції відповідачем не було надано доказів того, що відповідач заявляв про припинення дії договору оренди, небажання продовжувати його дію тощо.
Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції скаржником було надано у матеріали справи лист від 21.04.2008р., відповідно до якого скаржник повідомляв позивача про готовність звільнити предмет оренди у строк, а саме до 01.05.2008р. та пропонував підписати та повернути 1 екземпляр акту повернення приміщень з оренди (а.с. 94-95).
Також у матеріали справи скаржником було надано опис вкладення до цінного листа від 21.04.2008р. (а.с. 96). Водночас, скаржником не було надано фіскального чеку поштового відділення, який би підтверджував надання послуги з відправлення цінного листа, а також повідомлення про вручення позивачеві вказаного листа.
Судове колегія вважає, що скаржником не підтверджено факт здійснення ним повідомлення позивача про розірвання (припинення дії) договору оренди, а також факт повернення орендованого майна орендодавцеві, з огляду на наступне.
Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно зі ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Так, скаржником не було доведено факт надання йому поштової послуги при відправленні позивачеві листа від 21.04.2008р. (фіскальний чек поштового відділення), а також факт отримання позивачем вказаного листа. Водночас, відповідно до п. 5.4 договору оренди про розірвання договору відповідна сторона письмово попереджається іншою стороною за 1 місяць. У порушення вказаного положення, скаржником не доведено, що ним було здійснено письмове повідомлення позивача про розірвання договору оренди, припинення його дії за 1 календарний місяць до такого розірвання.
Напис «вх. №17 от 22.04.2008р. секр.», здійснений на листі від 21.04.2008р., не може бути доказом отримання позивачем листа скаржника. Крім того, позивачем надано у матеріали справи копію витягу з книги журналу вхідної кореспонденції, з якої вбачається, що з 20.03.2008р. по 05.06.2008р. позивач не одержував кореспонденції від скаржника (а.с. 108-117).
Враховуючи вищенаведене, господарський суд першої інстанції обґрунтовано застосував до спірних правовідносин ч. 1 ст. 764 ЦК України, відповідно до якої, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку дії договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом 1 місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
З наведених обставин господарський суд дійшов до вірного висновку про продовження дії договору оренди на наступний термін, тобто на 11 місяців -до 31.10.2009р.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно з ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
Положеннями п.п. 2.1.5, 3.1, 3.2 договору оренди передбачалось, що скаржник мав сплачувати позивачеві щомісячно орендну плату до 5 числа поточного місяця у розмірі 2690,00 грн. (із розрахунку 50,00 грн. за 1 кв.м.). Також п. 2.1.6 договору був встановлений обов'язок скаржника сплачувати у встановлені чинним законодавством строки експлуатаційні платежі (теплопостачання, водопостачання, електроенергію). Позивачем надано у матеріали справи копії рахунків-фактур на оплату теплової енергії на загальну суму 946,78 грн. разом з листом-вимогою від 09.10.2009р. та фіскальним чеком, який свідчить про відправлення вказаного листа скаржникові (а.с. 29-35).
Позивачем наданий у матеріали справи розрахунок суми позову, відповідно до якого заборгованість скаржника зі сплати орендної плати за період з 01.01.2008р. по 01.10.2099р. становить 56 490,00 грн., заборгованість зі сплати комунальних послуг (спожиту теплову енергію) за період з 01.11.2008р. по 01.03.2009р. становить 946,78 грн. (а.с. 10-12).
Судова колегія приходить до висновку про правильність задоволення позовних вимог у цій частині з огляду на те, що договором оренди не було передбачено обов'язок позивача надавати відповідачеві підтверджуючий розрахунок експлуатаційних платежів показниками лічильника. Водночас, скаржником не надано обґрунтованих доказів відсутності факту споживання теплової енергії, крім посилання на те, що він з 01.05.2008р. не перебував у спірному приміщенні.
Як вже зазначалось, скаржником не підтверджений факт розірвання (припинення дії) договору оренди та повернення орендованого майна позивачеві.
Посилання скаржника на договір оренди №59 від 19.05.2008р., укладений між позивачем (орендодавець) і ТОВ «Міжнародні транспортні лінії», не спростовує доказів наявності заборгованості скаржника з орендної плати та комунальних платежів та неповернення скаржником позивачеві спірного майна (а.с. 88-93).
Так, з вказаного договору оренди №59 від 19.05.2008р. неможливо дійти висновку, що в оренду ТОВ «Міжнародні транспортні лінії» передавались саме ті приміщення, які орендував відповідач. Водночас, скаржником не заперечується факт отримання в оренду від позивача нежитлового приміщення площею 53,8 кв.м., оскаржується лише строк такої оренди, але не надаються докази, які б підтверджували припинення такої оренди саме 01.05.2008р.
З огляду на вказане, а також положення ст. ст. 33, 34 ГПК України, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги надані скаржником докази, а саме договір оренди №59 від 19.05.2008р., акт приймання-передачі до нього, угода про його розірвання, витяги з технічного паспорту орендованого приміщення (а.с. 83, 84, 88-93, 102, 103).
Щодо стягнення зі скаржника сум інфляційних збитків, 3% річних та пені судова колегія виходить з наступного.
Відповідно до ст. 610 ЦК України невиконання зобов'язання або його виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, є порушенням зобов'язання. Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, сплата неустойки. Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі п. 4.4 договору оренди позивач нарахував скаржнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несплаченої місячної орендної плати за кожен день прострочення, сума якої за період з 01.04.2009р. по 01.10.2009р. становить 5881,91 грн.
Керуючись ст. 625 ЦК України, позивач нарахував інфляційні витрати та 3 % річних на суму заборгованості зі сплати орендної плати, а саме 3% річних на суму боргу з орендної плати за період з 01.06.2008р. по 01.10.2009р. становить 2270,43 грн., інфляційні витрати на суму боргу з орендної плати за період травень 2008р. -червень 2009р. становлять 8417,00 грн.
Вказані позовні вимоги були обґрунтовано задоволені господарським судом.
У решті позовних вимог було правомірно відмолено, оскільки договором оренди не визначено строку оплати відповідачем комунальних платежів і не встановлено пені за прострочення оплати комунальних платежів; позивач же звернувся до відповідача з вимогою про сплату заборгованості з комунальних платежів лише у жовтні 2009р., у зв'язку з чим нарахування пені, 3% річних та інфляційних витрат на суму боргу з комунальних платежів є неправомірним.
З огляду на вказані обставини справи, господарський суд дійшов до обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме зі скаржника на користь позивача має бути стягнуто 74 006,12 грн.
Щодо посилання скаржника на квитанцію ЗАТ КБ «ПриватБанк»№12183.168.1 від 12.04.2008р. на суму 900,00 грн. як на доказ часткового погашення заборгованості за договором оренди, то судова колегія виходить з того, що з вказаної квитанції (призначення платежу) не вбачається номер та дата договору, інші характеристики зобов'язання, за яким здійснюється оплата (а.с. 65). Тому посилання скаржника на те, що він сплатив частину заборгованості саме за договором оренди, є безпідставними та нічим не підтвердженими.
Крім того, судова колегія звертає увагу на те, що за клопотанням відповідача розгляд справи у суді першої інстанції відкладався на 11.01.2010р., з метою надати йому можливість ознайомитись з матеріалами справи і подати обґрунтовані заперечення (а.с. 39). Але відповідач, нехтуючи наданим йому правом, не з'явився у судові засідання, що відбувались 26.11.2009р., 22.12.2009р., 11.01.2010р., та не направив для участі у них свого представника.
Враховуючи викладене, господарський суд першої інстанції у повній відповідності до положень ст. 75 ГПК України здійснив розгляд справи за наявними ній матеріалами.
Згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними у п. 1 постанови від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
З огляду на викладене, рішення господарського суду у повному обсязі відповідає фактичним, належним чином дослідженим обставинам справи, вимогам чинного законодавства, підстави для його скасування і винесення нового рішення у судової колегії відсутні, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.01.2010р. по справі № 25/264-09 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суд України протягом одного місяця з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий суддя Т. Г. Стрелець
СуддяВ. Ф. Мороз
СуддяА. О. Логвиненко