20.04.2010 року Справа № 39/227-09
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Павловського П.П.,
суддів: Мороза В.Ф. -доповідача, Швеця В.В.
при секретарі: Ревковій Г.О.
прокурор: не з'явився;
за участю представників сторін:
від позивача: Приходько Т.В., довіреність №4/11-468 від 16.12.2009р.;
від відповідача: Амбразевич О.С., довіреність №26-03/10 від 25.03.2010р.
розглянувши матеріали апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський завод будівельних матеріалів" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.01.10р. у справі №39/227-09
за позовом Дніпропетровського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ
до товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський завод будівельних матеріалів", м. Дніпропетровськ
про зміну умов договору.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від14.01.10 р. по даній справі (суддя Ліпинський О.В.) задоволено позовні вимоги про внесення змін до укладеного між сторонами договору оренди земельної ділянки від 25.10.07р. щодо збільшення розміру орендної плати та викладення п. 4.1. в такій редакції: „4.1. Орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється відповідно до Закону України “Про оренду землі” та не може бути меншою трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України “Про плату за землю” та відповідно до рішення Дніпропетровської міської ради від 06.08.08 р. № 39/35 у розмірі мінімальної ставки орендної плати встановленої Законом України “Про оренду землі”.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу про скасування рішення суду першої інстанції та відмову в позові. Апеляційна скарга мотивована порушенням норм матеріального та процесуального права, невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими. Відповідач, зокрема вказує на те, що ініціювання питання внесення змін до договору оренди було здійснене за відсутності відповідного рішення міської ради, прийнятого на його пленарному засіданні.
Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, рішення суду першої інстанції вважає обґрунтованим та прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права.
По справі оголошувались перерви до 13.04.2010 р. та 20.04.2010 р.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, судова колегія вважає, що апеляційна підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до договору оренди землі, укладеного між сторонами 25.10.2007 р. на підставі рішення Дніпропетровської міської ради від 10.08.2007 р. № 101/18 , позивачем передано в оренду відповідачу строком на 15 років земельну ділянку загальною площею 0, 8655 га, розташовану по вул. Комісара Крилова, 1-Б в Самарському районі у Дніпропетровську (кадастровий номер 1210100000:09:524:0128) по фактичному розміщенню виробничих будівель та споруд. Зазначений договір зареєстрований 13.11.2007 р. за № 040710400673
Відповідно до п. 4.1 договору річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у грошовій формі у розмірі 1,3% її нормативної грошової оцінки.
Згідно п. 4.8. договору розмір орендної плати переглядається щорічно, у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; змін у цільовому використанні земельної ділянки; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджується документами, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно частин четвертої та п'ятої ст. 21 Закону України “Про оренду землі”, з урахуванням змін, внесених Законом України № 309-VI від 03.06.2008 р., що набрав чинності 04.06.2008 р. річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою зокрема для усіх інших категорій земель, крім земель сільськогосподарського призначення - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України “Про плату за землю”, однак не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки.
Відповідно до ст. 30 Закону України “Про оренду землі” зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін, а у разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір вирішується в судовому порядку.
Згідно ст. 12 ЗК України розпорядження землями територіальних громад та надання земельних ділянок у користування, у тому числі оренду із земель комунальної власності належить до повноважень сільських, селищних, міських рад та здійснюється згідно ст. 124 цього Кодексу на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування.
Відповідно до п. 34 ст. 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” питання надання земельної ділянки в оренду вирішується на пленарному засіданні ради - сесії.
Відтак способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади щодо регулювання земельних відносин, є прийняття рішення сесії.
За змістом ст. 15 Закону України “Про оренду землі” істотними умовами договору оренди є у тому числі орендна плата із зазначенням її розміру.
Оскільки запропоновані зміни до договору оренди землі стосуються збільшення розміру орендної плати та є істотними в розумінні ст. 15 Закону України “Про оренду землі”, ініціювання внесення відповідних змін є компетенцією ради шляхом прийняття відповідного рішення сесії.
Такий висновок узгоджується з положеннями Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.1998 р. №2073, відповідно до п. 17 якого у разі внесення змін до договору оренди він підлягає перереєстрації, яка, як і поновлення договорів оренди, проводиться в порядку, встановленому для їх державної реєстрації, тобто з наданням відповідного рішення органу місцевого самоврядування у відповідності до пункту 5 цього Порядку.
За матеріалами справи відповідного рішення про внесення змін до договорів оренди землі щодо збільшення розміру орендної плати у зв'язку з внесенням змін до ст. 21 Закону України “Про оренду землі” щодо встановлення граничного розміру орендної плати за земельні ділянки несільськогосподарського призначення не менше трикратного розміру земельного податку, міською радою не приймалось.
Судова колегія вважає необґрунтованим посилання позивача на рішення міської ради від 06.08.2008 р. №39/35, оскільки це рішення стосується внесення змін до рішень міської ради про передачу в оренду земельних ділянок щодо яких договори оренди не укладені, знаходяться в процесі оформлення та не пройшли державну реєстрацію. За змістом даного рішення не йдеться про ініціювання питання внесення змін до укладеного договору оренди земельної ділянки.
Крім того, за змістом ст. 181 ГК України пропозиція про внесення змін до договору має виходити від однієї з сторін договору. Як вбачається з матеріалів справи пропозиція, проект додаткової угоди щодо внесення змін до договору оренди земельної ділянки безпосередньо Дніпропетровською міською радою, як орендодавцем, не підписувались та відповідачу не надсилались. Пропозиція від 20.05.2009 р. № 7/5-555/1327 про приведення договорів до змін у законодавстві за відсутності відповідного проекту додаткової угоди була надіслана Земельним управлінням Дніпропетровської міської ради, однак без підтвердження відповідних повноважень від міської ради щодо ініціювання внесення змін до договорів оренди.
За викладеного судова колегія вважає помилковим висновок суду першої інстанції про наявність достатніх підстав для задоволення позову, з огляду на що вбачає підстави для скасування оскаржуваного рішення згідно ст. 104 ГПК України з прийняттям нового про відмову у позові.
Судові витрати по справі на підставі ст. 49 ГПК України слід покласти на позивача, оскільки в позові відмовлено.
Оскільки відповідачем сплачено держмито за подання апеляційної скарги згідно платіжного доручення № 222 від 28.01.2010 р. у розмірі 85,00 грн., йому підлягає поверненню з державного бюджету 42,50 грн. зайво сплаченого державного мита. Згідно п. 2 ст. 3 Декрету кабінету Міністрів України “Про сплату державного мита” із позовних заяв немайнового характеру, що подаються до господарського суду мито справляється в розмірі 85,00 грн., а із апеляційних скарг на рішення - 50% ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви для розгляду спору в першій інстанції.
Окрім того, відповідачу підлягає поверненню з державного бюджету 236, 00 грн. витрат сплачених за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу згідно платіжного доручення №225 від 28.01.2010 р., оскільки сплата таких витрат за подання апеляційної скарги не передбачено.
Керуючись ст. ст.103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський завод будівельних матеріалів" задовольнити.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.01.10р. у справі №39/227-09 скасувати.
В позові відмовити.
Стягнути з Дніпропетровської міської ради (49011, м. Дніпропетровськ, пр. К.Маркса,75, код ЄДРПОУ 26510514) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський завод будівельних матеріалів" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Комісара Крилова, 1-Б, код ЄДРПОУ 34775113) - 42,50 грн. державного мита за подання апеляційної скарги.
Повернути з державного бюджету на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський завод будівельних матеріалів" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Комісара Крилова, 1-Б, код ЄДРПОУ 34775113) - 42,50 грн. державного мита сплаченого згідно платіжного доручення № 222 від 28.01.2010 р. та 236,00 грн. витрати по сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу сплачених згідно платіжного доручення №225 від 28.01.2010 р.
Доручити господарському суду Дніпропетровської області видати відповідний наказ та довідку.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом місяця до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя: П.П.Павловський
Суддя: В.Ф.Мороз
Суддя: В.В.Швець
27.04.10р.