"20" жовтня 2009 р. Справа № 12/1650
Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі Кадусі Н.В., за участю старшого помічника прокурора Головні І.Я., представників сторін: позивача -Душки О.М., Устименка П.І. за довіреностями, відповідача -Сарапіна М.М. за довіреністю, у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси, розглянувши справу за позовом Черкаського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Черкаській області до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Зоря»про стягнення 33537 грн. 50 коп.,
Заявлено позов до відповідача про відшкодування ним збитків, заподіяних державі наднормативним викидом забруднюючих речовин в атмосферне повітря, у розмірі 33537 грн. 50 коп. та судових витрат.
В судовому засіданні представники прокурора і позивача позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві, підтримали і просили суд їх задовольнити.
Відповідач проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених в письмових запереченнях його представника (а/с 20, 49, 65, 82-83, 92-93), зокрема -незаконність здійсненої перевірки, відсутність події спірного правопорушення, вини відповідача у його вчиненні та неправильності розрахунку позивачем розміру збитків.
Заслухавши пояснення представників прокурора, сторін, дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд в задоволенні позовних вимог відмовляє повністю з наступних підстав.
В обґрунтування позову прокурор і позивач посилаються на акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 18.05.2009 року, із якого вбачається, що за завданням Черкаської міжрайонної природоохоронної прокуратури від 08.05.2009 року працівниками позивача проведена позапланова перевірка відповідача на предмет наявності дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря. За результатами перевірки на обстеженій території відповідача встановлено джерела викидів в атмосферне повітря від механічної майстерні, деревообробного цеху, пилорами, боксового відділення, автотранспорту, худоби (ВРХ -554 голів, свині -409, коні - 3), котла для опалення. Дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря відсутній, питання постановки на державний облік не вирішено, що є порушенням ст.ст. 10, 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря»(а.с. 5, 14).
Постановою позивача від 19 травня 2009 року працівник відповідача Бондур О.І. визнаний винним в тому, що, будучи відповідальною посадовою особою, допустив здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу, не вирішив питання постановки на державний облік, чим вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.ст. 10, 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», і на підставі ст. 78 КУпАП на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу (а.с. 6, 15).
На запит позивача відповідач надав довідку від 18.05.2009 року про наявність джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, зокрема -поголів'я худоби станом на 01.01. і 01.04.2009 року, зазначена кількість голів, вага - ні (а/с 8, 9, 17, 18).
На підставі Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008 року № 639, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21.01.2009 року за № 48/16064, позивачем по інформації, наданій відповідачем, розрахунковим методом здійснено розрахунок розміру відшкодування збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря за 1 квартал 2009 року. Згідно з розрахунком, збитки від викиду метану становлять 22013, 75 грн., аміаку -962,5 грн., пилу металевого -0,005 грн., пилу хутрового -5128,2 грн., метил меркаптану -5342,2 грн., сірководню -85,9 грн., загальна сума збитків -33537 грн. 50 коп. (а.с. 7, 16). Розрахунок позивачем здійснено на підставі даних Збірника показників емісії (питомих викидів) забруднюючих речовин в атмосферне повітря різними виробництвами, том 3, Донецьк 2004.
Із пояснень прокурора і представників позивача слідує, що забруднюючі речовини, наведені в розрахунку, за виключенням пилу металевого, виділяються безпосередньо від тварин.
Одним із заперечень відповідача проти позову є його твердження про регулярну сплату збору за забруднення навколишнього природного середовища, що підтверджується наданими представником відповідача податковими розрахунками збору та платіжними дорученнями про його сплату (а.с. 23-33). Крім того, відповідачем укладено договори на виготовлення науково-технічної документації для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря (а.с. 51-54).
Порядок регулювання викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарних джерел визначено у ст. 11 Закону України від 16.10.92 р. № 2707-ХІІ «Про охорону атмосферного повітря»(далі - Закон № 2707-ХІІ). Зокрема, відповідно до частини п'ятої цієї статті Закону викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, який видається територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів за погодженням із територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров'я.
Згідно зі ст.ст. 33 ч. 1, 34 Закону № 2707-ХІІ особи, винні у викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади, відповідно до зазначеного Закону несуть відповідальність згідно з законом; шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом.
Розрахунок розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, визначався Методикою, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 18.05.95 N 38, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.05.95 за N 157/693, яка встановлювала єдині на території України правила визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі в результаті викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами з порушенням вимог законодавства про охорону атмосферного повітря.
Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008 року № 639 затверджено Методику розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Наказ зареєстрований в Міністерстві юстиції 21.01.2009 року за № 48/16064 і набрав чинності 01.02.2009 року. У зв'язку з прийняттям зазначеного наказу Мінприроди визнав таким, що втратив чинність, наказ Мінекобезпеки від 18.05.1995 № 38 «Про затвердження Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків…».
У роз'ясненні президії Вищого арбітражного суду України від 27.06.2001 N 02-5/744 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища»визначено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення цього законодавства, повинна відшкодовуватись у розмірах, які визначаються на підставі затверджених у встановленому порядку такс і методик обрахування розмірів шкоди, що діють на час здійснення порушення або, у разі неможливості встановлення часу здійснення порушення, - на час його виявлення.
Крім того, відповідно до статті 44 Закону «Про охорону навколишнього природного середовища», за забруднення навколишнього природного середовища встановлюється збір на основі фактичних обсягів викидів, лімітів скидів забруднюючих речовин в навколишнє природне середовище і розміщення відходів. Порядок встановлення нормативів збору і стягнення зборів за забруднення навколишнього природного середовища визначається постановою Кабінету Міністрів України N 303 від 1 березня 1999 року «Про затвердження Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору»та Інструкцією про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, які є обов'язковими до виконання.
Разом з тим, статтею 1 Закону України «Про охорону атмосферного повітря»наведено визначення термінів, які вживаються в цьому законі, і їх значення. За змістом цієї статті Закону: викид -надходження в атмосферне повітря забруднюючих речовин або суміші таких речовин; джерело викиду -об'єкт (підприємство, цех, агрегат, установка, транспортний засіб тощо), з якого надходить в атмосферне повітря забруднююча речовина або суміш таких речовин; забруднююча речовина -речовина хімічного або біологічного походження, що присутня або надходить в атмосферне повітря і може прямо або опосередковано справляти негативний вплив на здоров'я людини та стан навколишнього природного середовища; забруднення атмосферного повітря - змінення складу і властивостей атмосферного повітря в результаті надходження або утворення в ньому фізичних, біологічних факторів і (або) хімічних сполук, що можуть несприятливо впливати на здоров'я людини та стан навколишнього природного середовища.
Значення термінів, визначених цим Законом, узгоджується із значенням термінів, визначених «Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків…».
Отже, дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами є тим нормативно-правовим документом, що дає юридичне право на законність здійснення використання природних ресурсів. У разі якщо підприємство здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, не отримавши на це дозвіл, посадові особи, відповідно до ст. 33 Закону № 2707-ХІІ, несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення (ст. 78) або Кримінального кодексу України (ст. 241). Крім того, підприємство повинно нарахувати i сплатити до бюджету збір за забруднення навколишнього природного середовища виходячи з фактичних обсягів викидів, нормативів збору та коригувальних коефіцієнтів, визначених Порядком встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища i стягнення цього збору. У разі несплати цього збору до підприємства застосовуються штрафні санкції, передбачені ст. 17 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Крім того, згідно із ст. 12 Закону № 2707-ХІІ та підпунктом "в" пункту 4 Порядку обмеження, тимчасової заборони (зупинення) чи припинення діяльності підприємств, установ, організацій і об'єктів у разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 29 жовтня 1992 року N 2751-XII, така діяльність підприємств обмежується або тимчасово забороняється (зупиняється).
Статтею 68 ч. 4 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища”, статтею. 34 Закону № 2707-ХІІ передбачено відшкодування шкоди, завданої порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, а саме - атмосферного повітря.
Відповідно до ст. 11, 1166 ч. 2 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.
Судом, відповідно до ст. 22 ГПК України, було запропоновано сторонам подати докази в обґрунтування позову і заперечень проти нього, брати участь в засіданнях суду, вони своїми правами скористались на свій розсуд, подали всі наявні у них докази і на їх підставі судом прийнято рішення у справі.
Відповідно до ст.ст. 33 ч. 1, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, обставини справи повинні підтверджуватись лише належними і допустимими доказами.
З огляду на вищенаведене слідує, що позивач заявив позов про відшкодування позадоговірної шкоди, спричиненої забрудненням атмосферного повітря. Юридичною підставою відповідальності відповідача в даному випадку має бути наявність складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки, шкідливого результату такої поведінки (шкоди), причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою, вини особи, яка заподіяла шкоду. Саме наявність чотирьох елементів правопорушення є необхідною вимогою для притягнення винної сторони до відповідальності, якщо інше не встановлено законом.
За змістом ст. 1 Закону № 2707-ХІІ, забрудненням атмосферного повітря є змінення складу і властивостей атмосферного повітря в результаті надходження або утворення в ньому фізичних, біологічних факторів і (або) хімічних сполук, що можуть несприятливо впливати на здоров'я людини та стан навколишнього природного середовища. Забруднюючою речовиною є речовина хімічного або біологічного походження, що присутня або надходить в атмосферне повітря і може прямо або опосередковано справляти негативний вплив на здоров'я людини та стан навколишнього природного середовища.
За обставин даного спору заявлено позов про відшкодування шкоди, заподіяної викидами в атмосферне повітря забруднюючих речовин безпосередньо від тварин, тобто -біологічного походження. Виняток складає пил металевий, сума збитків від його викидів складає, згідно з розрахунком, - 0,005 грн. і загальною сумою збитків не охоплюється.
Відповідно до п. 1.3. «Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків…», використану позивачем, ця методика не застосовується при виявленні порушень законодавства про охорону навколишнього природного середовища, вчинених суб'єктами господарювання внаслідок викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря із пересувних джерел, а також діяльність яких пов'язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан.
Крім того, розрахунок збитків позивачем здійснено за 1 квартал 2009 року. В цей період до 01.02.2009 року діяла Методика, затверджена наказом Мінекобезпеки від 18.05.1995 № 38, після 01.02.2009 року - наказом Мінприроди від 10.12.2008 року № 639. Зазначена обставина позивачем при здійсненні розрахунку не врахована, наслідком чого є неправильність розрахунку.
Враховуючи викладене, суд заподіяння спірної шкоди відповідачем визнає недоказаним, заперечення проти позову відповідача в цій частині визнає обґрунтованими і їм надає перевагу, позов -необґрунтованим, недоказаним і в його задоволенні позивачу відмовляє.
Відповідно до статті 49 ГПК України, судові витрати, від сплати яких позивач звільнений, не стягуються.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд
В задоволенні позову Черкаського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Черкаській області до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Зоря»про стягнення 33537 грн. 50 коп., - відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржене до Київського міжобласного апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня прийняття.
Суддя В.М. Грачов