29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"28" квітня 2010 р.Справа № 9/634-10
За позовом Здолбунівського відкритого акціонерного товариства "Волинь-Цемент" м. Здолбунів
Рівненської області
до Приватного підприємця ОСОБА_1 м.Шепетівка
про стягнення 36344,25 грн., у т.ч. - 29 000,00 грн. заборгованості, 1 072,60 грн. відсотків за
користування коштами, 2 198,84 пені та 4 072,82 грн. інфляційних
Cуддя Олійник Ю.П.
Представники сторін:
Від позивача - Скарбарчук О.Г. -за дов. від 15.07.09;
Від відповідача - ОСОБА_1 - підприємець.
У судовому засіданні згідно ч.2 ст.85 ГПК України, за погодженням сторін , оголошено вступну і резолютивну частини рішення.
Рішення приймається 28.04.2010р., оскільки у судовому засіданні оголошувалась перерва.
Позивач у позовній заяві та представник у судовому засіданні просять стягнути з відповідача 36344,25 грн., у т.ч. 29 000,00 грн. заборгованості, 1 072,60 грн. відсотків за користування коштами, 2 198,84 пені та 4072,82 грн. інфляційних у зв'язку з неналежним виконанням договору поставки від 31.12.07 №5/08-Ц. При цьому посилається на ст.ст. 526, 610, 611, 625 ЦК України.
Відповідач у відзиві на позов визнає заборгованість в розмірі 29000,00 грн., проте вважає, що суми відсотків за користування коштами , пені та інфляційного збільшення не обгрунтовані. Тому позивач повинен розділити з відповідачем ризики по даному відвантаженню товару, оскільки відправлення цементу 29.11.2008 року було проведено без попередньої заявки на поставлення товару всупереч п. 4.2. договору та без попередньої оплати за товар всупереч п.4.5. договору поставки, а по домовленості про розрахунок по мірі реалізації цементу. Замовлення на поставлення даної партії товару не робилось, оскільки цемент в зимовий період практично не реалізовується і не було необхідності в отриманні вагонної партії цементу в грудні місяці 2008 року. По мірі реалізації цементу кошти перераховувались відповідачу в рахунок погашення заборгованості, а залишок в сумі 29000 грн. - це вартість цементу, який зіпсувався під час зберігання в зимовий період.
Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.
Згідно договору поставки від 31.12.07 №5/08-Ц позивач, як постачальник, зобов'язався продати та передати у власність покупцю цемент в кількості, асортименті та на умовах цього договору, а відповідач, як покупець, зобов'язався прийняти цемент і сплатити за нього ціну, визначену договором.
Згідно з п.3.2 договору цемент вважається поставленим постачальником покупцю з моменту його передачі постачальником першому перевізнику, підтвердженням чого є залізнична накладна або квитанція про примикання вантажу, видана залізницею або транспортна накладна, видана постачальником. При цьому згідно п.4.6 договору постачальник має право на власний розсуд поставити партію цементу покупцю до отримання попередньої оплати за таку партію цементу, в цьому випадку покупець зобов'язаний оплатити поставлену партію цементу протягом 3-х календарних днів з моменту здійснення поставки.
Згідно заявок від 12.02.08 та від 28.02.08 відповідач замовив позивачу поставку 2-х вагонів цементу. На виконання даних заявок позивач поставив відповідачу цемент вартістю 41280грн. згідно видаткової накладної від 18.02.08 №590/1254 та вартістю 52800грн. згідно видаткової накладної від 29.11.08 №590/8841.
Факт поставки товару підтверджується квитанціями залізниці про приймання вантажу від 18.02.08 та від 29.11.08.
Згідно п.4.6 договору відповідач повинен був оплатити поставлену позивачем партію товару без проведення предоплати на протязі 3 календарних днів з моменту здійснення поставки відповідно до п.3.2 договору.
У зв'язку з порушенням відповідачем строку оплати поставленого товару відповідачем відповідно до п.6.1 договору нарахована пеня за період з 30.09.09 по 12.02.10 на суму 2198,84грн. та проценти за користування коштами в розмірі 10% на суму 1072,60грн., а також проведені інфляційні нарахування згідно ст.625 ЦК України на суму 4072,82грн. за жовтень 2009р.-січень 2010р
Досліджуючи надані докази , аналізуючи наведені міркування , оцінюючи їх в сукупності , судом враховується наступне.
1.Згідно із ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно із ст.173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтями 526 ЦК України та ст. 193 ГК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання-відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно із ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору.
Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно із ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом .
Згідно із ст. 530 ЦК України , якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач, крім іншого, відповідно до п. 4.6 договору поставки поставив відповідачу цемент на суму вартістю 52800грн. згідно видаткової накладної від 29.11.08 №590/8841. Датою поставки товару згідно п. 3.2 договору є дата квитанції залізниці про прийняття товару, що підтверджується відповідно квитанцією про приймання вантажу від 29.11.08.
У визначений п.4.6 строк відповідач не здійснив повного розрахунку за поставлений товар, у зв'язку з чим виникла заборгованість в сумі 29000грн., яка визнається відповідачем. При цьому доводи відповідача про ризики відповідальності не знаходять підтвердження умовами договору.
На момент вирішення спору відповідачем не подані докази, що підтверджують сплату заборгованості в добровільному порядку, тому позовні вимоги визнаються обґрунтованими, підтверджені належними доказами та підлягають задоволенню.
2. Частиною 2 ст.625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Пунктом 6.1 договору сторони передбачили за порушення покупцем терміну оплати товару сплату процентів в розмірі 10% річних, які нараховуються на розмір несплачених грошових сум з першого дня прострочення максимально можливого терміну оплати за весь період прострочення і припиняються в момент повного погашення заборгованості.
На підставі зазначеного позивачем правомірно в межах максимально можливого розміру нараховані 10% річних в розмірі 1072,60грн. за період з 30.09.09. по 12.02.10, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Щодо інфляційних нарахувань, то згідно проведеного судом перерахунку з допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи „Законодавство” правомірно заявленою до стягнення є сума інфляційних за період з жовтня 2009р. по січень 2010р. в розмірі 1386,40грн., враховуючи індекс інфляції за січень 2010р. -1,018, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню, в решті -відмові.
3. Згідно ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.
За умовами договору (п.6.1 договору) сторони передбачили сплату пені за порушення максимального терміну оплати вартості товару у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла під час прострочення оплати. При цьому пеня нараховується на розмір несплачених грошових сум з першого дня прострочення максимального терміну оплати за весь період прострочення і припиняється в момент повного погашення заборгованості.
За таких обставин заявлена позивачем пеня в розмірі 2198,84грн. за період з 30.09.09 по 12.02.10 нарахована правомірно в межах максимально можливого розміру.
Однак при стягнення пені судом враховується, що згідно ч.3 ст. 551 ЦК України за рішенням суду розмір неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, зменшується, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків. Відповідно, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Аналогічна за змістом і норма ст.233 ГК України, згідно якої у разі, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може, з урахуванням інтересів боржника, зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Відповідно до п.3 ч.1 ст.83 Господарського кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Виходячи із вищезазначеного та враховуючи стягнення з відповідача заборгованості та значної суми відсотків і інфляційних нарахувань, відповідно неспіврозмірність розміру санкцій завданим збиткам, суд вважає за необхідне зменшити розмір пені до 1000грн. Тому позов в частині стягнення даної суми пені підлягають задоволенню, а у решті -відмові.
4. Враховуючи часткове задоволення позову (89,31% ) згідно ст. 49 ГПК України, сплачені позивачем судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст. ст. 1, 2, 45, 12, 15, 33, 43 ,44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, СУД
Позов Здолбунівського відкритого акціонерного товариства "Волинь-Цемент" м. Здолбунів Рівненської області до Приватного підприємця ОСОБА_1 м.Шепетівка про стягнення 36344,25 грн., у т.ч. 29000,00 грн. заборгованості, 1 072,60 грн. відсотків за користування коштами, 2 198,84 пені та 4 072,82 грн. інфляційних задоволити частково.
Стягнути із Приватного підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Здолбунівського відкритого акціонерного товариства "Волинь-Цемент" м. Здолбунів Рівненської області (вул. Шевченка, 1, код 00293054) 29000,00 грн. (двадцять дев'ять тисяч гривень ) заборгованості, 1072,60 грн. (одна тисяча сімдесят дві гривні 60коп. ) 10% річних, 1000,00грн. (одна тисяча гривень) пені, 1386,40грн. (одна тисяча триста вісімдесят шість гривень 40 коп.) інфляційних нарахувань, 324,59 грн.(триста двадцять чотири гривні 59 коп. ) відшкодування сплаченого державного мита та 210,77 грн. (двісті десять 77 коп.) відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.
У решті позову відмовити.
Суддя