73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
22.04.2010 Справа № 9/36-ПД-10
Господарський суд Херсонської області у складі судді Ребристої С. В. при секретарі Шибінській А.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Приватного підприємства “Мегаполіс”, м.Херсон
до Публічного акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” в особі Херсонської обласної дирекції “Райффайзен Банк Аваль”, м.Херсон
про розірвання договору поруки
За участю представників сторін:
від позивача - не прибув;
від відповідача - Міщенко С.І., головний юрисконсульт, довіреність від 05.11.2010р.
Позивач -ПП “Мегаполіс” звернувся до господарського суду з позовом в якому просить суд розірвати договір поруки від 14.11.2006р. відповідно до якого позивач, що виступає поручителем бере на себе зобов'язання перед відповідачем відповідати по зобов'язаннях боржника -гр. Максимова Д.А., які виникають з умов Кредитного договору №012/04-01/1022 від 14.11.2006р., а саме: повернути кредит в розмірі 220 000, 00 доларів США, проценти за його користування, комісійну винагороду, неустойку, в розмірі, строки та у випадках, передбачених кредитним договором і ін.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тими обставинами, що додатком до Кредитного договору №012/04-01/1022 від 14.11.2006р. встановлено графік погашення кредиту з щомісячним внеском 1834,00 долари США.
24.12.2008р. гр. Максимов Д.А. та відповідач уклали Додаткову угоду №1 до Кредитного договору від 14.11.2006р., та змінили графік повернення кредиту по цьому договору, за яким сума щомісячного внеску збільшилась до 1967,76 доларів США без відома та згоди поручителя -ПП “Мегаполіс”, що за переконаннями позивача призвело до порушення його прав та законних інтересів.
Посилаючись на ч.1 ст. 559 ЦК України, позивач стверджує, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
Згідно з ч.2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Договір поруки не передбачає випадків його розірвання. Але п.5.4 договору передбачено, що спірні питання, що стосуються виконання цього договору підлягають вирішенню у судовому порядку відповідно до вимог чинного законодавства.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За цих підстав позивач вважає, що порука є припиненою з моменту укладання між гр. Максимовим Д.А. та відповідачем Додаткової угоди від 24.12.2008р., а договір поруки на даний час не є діючим, та не забезпечує перед банком зобов'язання гр. Максимова Д.А., не відповідає ст.ст. 553-559 ЦК України і підлягає розірванню.
Відповідач у письмовому відзиві від 29.03.2010р. проти позову заперечує, вважає його безпідставним та необґрунтованим.
Відповідач стверджує, що внесення змін до графіка погашення заборгованості не призвело до змін виконання основного зобов'язання та збільшення обсягу відповідальності позивача за договором поруки від 14.11.2006р., а тому порука не припинила своєї дії.
Також відповідач вважає, що при укладенні оспорюваного договору поруки сторонами додержані вимоги цивільного законодавства, а саме ст.ст.203, 207, 208 ЦК України, а позивачем в обґрунтування своєї позиції не наведено жодної правової норми. Відповідач у поданому відзиві на позов стверджує, що позивач не виконав норми ст. 188 ГК України і не надсилав відповідачу письмових пропозицій щодо розірвання договору поруки, а також відповідно до ст. 651 ЦК України не навів жодних доказів істотного порушення умов договору поруки.
У судовому засіданні 30.03.2010р. оголошувалась перерва до 10 год. 30 хв. 22.04.20010р., з підстав, передбачених ст. 77 ГПК України.
У судове засідання 22.04.2010р. представник позивача не прибув, але надіслав письмове заперечення на відзив відповідача та просить суд розглянути справу без його участі у зв'язку з неможливістю прибуття у судове засідання. Дане заперечення суд прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи.
У поданому запереченні позивач зазначає, що враховуючи те, що відповідач та позичальник встановили більший щомісячний внесок, не повідомляючи про це позивача та без його згоди, договір поруки припинився. Тому будь-які доводи відповідача про те, що додаткова угода від 24.12.2008р. є обов'язковою для позивача суперечать принципу свободи договору, який передбачений ст. 627 ЦК України.
Також у поданому запереченні на відзив позивач пояснив, що керуючись імперативними положеннями ст.8 та ст. 55 Конституції України він звернувся за захистом своїх прав з позовом про розірвання договору поруки до господарського суду, оскільки не вважає “письмові пропозиції про розірвання договору поруки” дієвим захистом порушених своїх прав.
Представник відповідача у судовому засіданні 22.04.2010р. висловила усні заперечення проти доводів викладених представником позивача у поданих суду письмових запереченнях та повністю підтримала свою правову позицію, викладену у відзиві на позов.
Розгляд справи здійснюється за наявними в ній матеріалами, відповідно до положень ст. 75 ГПК України, за відсутності представника позивача, який належним чином був повідомлений про дату, час та місце її розгляду та з урахуванням його клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача суд,
Предметом позову є вимога про розірвання договору поруки.
Матеріали справи свідчать, що 14.11.2006р. між ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” (Банк) та ПП “Мегаполіс” (Поручитель), керуючись взаємною згодою та діючим законодавством, було укладено договір поруки (а.с.8-9).
Згідно розділу 1 даного договору, сторони визначили, що це зобов'язання підписано ними у відповідності до чинного законодавства України, та відповідає положенням ст.ст. 553-559 ЦК України.
Сторони договору встановили, що позивач - ПП “Мегаполіс” (Поручитель) на добровільних засадах бере на себе зобов'язання перед Банком відповідати по зобов'язанням Боржника - Максимова Дмитра Анатолійовича, які виникають з умов Кредитного договору №012/04-01/1022 від 14.11.2006р., а саме: повернути кредит в розмірі 220000,00 (двісті двадцять тисяч) доларів США, проценти за його користування, комісійну винагороду, неустойку (пеню, штрафи), в розмірі, строки та у випадках передбачених Кредитним договором, а також виконати інші умови Кредитного договору в повному обсязі.
Сторони договору встановили, що зобов'язання Поручителя перед Банком є безумовними і ніяких інших умов, крім передбачених цим договором та вказаним в п.1.2 Кредитним договором - не потребують.
У п.п.1.4.1 п.1.4 договору поруки від 14.11.2006р. поручитель підтвердив, що він ознайомлений з положеннями Кредитного Договору, цілком розуміє його зміст та згоден виступати Поручителем за Борговими Зобов'язаннями. Будь-яке посилання в тексті цього Договору на положення Кредитного Договору є достатнім для виявлення волі кожної Сторони щодо змісту такого посилання.
Договір поруки від 14.11.2006р. не передбачає випадків його розірвання.
У поданій позовній заяві, як на підставу для розірвання договору поруки від 14.11.2006р. позивач посилається на ту обставину, що Додатком №1 до Кредитного договору №012/04-01/1022 від 14.11.2006р. встановлено графік погашення кредиту з щомісячним внеском 1834,00 доларів США.
24.12.2008р. гр. Максимов Д.А. та відповідач уклали Додаткову угоду №1 до Кредитного договору від 14.11.2006р., та змінили графік повернення кредиту по цьому договору, за яким сума щомісячного внеску збільшилася до 1967,76 доларів США без відома та згоди Поручителя - ПП “Мегаполіс” -позивача у справі., що за його переконаннями призвело до порушення його прав та інтересів.
Відповідачем до матеріалів справи надано завірену копію листа адресованого головним бухгалтером ПП “Мегаполіс” ХОД ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” вих. №59 від 11.09.2009р. наступного змісту: “09.09.2009р. ПП “Мегаполіс” отримало лист банку стосовно погашення заборгованості Позичальника за кредитним договором №012/04-01/1022 від 14.11.2006р.
Позичальник за вищевказаним договором Максимов Д.А. повідомив наше підприємство, що він звертався з проханням про відстрочку в погашенні тіла кредиту на строк 6 місяців, та надання кредитних канікул, а Вашим банком прийнято рішення провести реструктуризацію кредиту за кредитним договором від 14.11.2006р.
На даний час, у зв'язку з фінансово-економічною кризою в країні, та через те, що більшість напрямків діяльності нашого підприємства повністю призупинено, ПП “Мегаполіс” опинилося у скрутному фінансовому становищі, та не може погасити заборгованість, яку банк вказав в своєму листі від 26.08.2009р.
Враховуючи те, що у листі від 26.08.2009р., у разі існування об'єктивних перешкод для вчасного погашення заборгованості, банк запропонував звернутися до його посадової особи для вирішення можливості перегляду графіка погашення за кредитним договором. А тому, на підставі вищевикладеного, ПП “Мегаполіс” найближчим часом звернеться до ХОД ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” для врегулювання цього питання.”
При вирішенні даного спору суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до положень ст.42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик, господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Проаналізувавши заявлені позовні вимоги, документи, надані в їх обґрунтування суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає, а доводи позивача не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства.
Статтею 651 ЦК України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Положеннями ст. 652 ЦК України встановлено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений чи розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.
Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Статтею 188 ГК України регламентується порядок зміни та розірвання господарських договорів. Зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Документальних доказів звернення позивача до відповідача з пропозицією про розірвання договору поруки від 14.11.2006р. суду не надано, а матеріали справи свідчать, що позивач не звертався з такою пропозицією до відповідача взагалі.
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Згідно ст. 43 ГПК України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності, і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Відповідно до положень ст.ст. 32, 33 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Доказів на доведення заявлених позовних вимог позивачем суду не надано.
Проаналізувавши заявлені позовні вимоги з наявними у справі документальними доказами суд дійшов висновку, що позивачем не доведено факту існування підстав для розірвання договору поруки від 14.11.2006р., тому позовні вимоги не обґрунтовані, не відповідають принципу об'єктивної істини і задоволенню не підлягають.
Сплачене позивачем державне мито в сумі 85 грн. та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача і не відшкодовуються йому.
За згодою представника відповідача у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення, та повідомлено про дату та час виготовлення рішення у повному обсязі.
На підставі викладеного, ст.188 ГК України, ст.ст.651, 652 ЦК України, керуючись ст.ст.44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд
1. В задоволенні позову відмовити повністю.
2. Копію рішення надіслати сторонам.
Суддя С.В. Ребриста
Дата підписання рішення,
оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України,
26 квітня 2010 року.