Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"08" квітня 2010 р. Справа № 63/114-10
вх. №
Колегія суддів господарського суду в складі:
Головуючий суддя Погорелова О.В.
суддя Аюпова Р.М.
суддя Доленчук Д. О.
при секретарі судового засідання Болтенко А.Ю.
за участю представників сторін:
позивача - Суркова Л.П., довіреність від 15.08.2008 року; Мартиросов В.І., довіреність від 09.11.2009 року; 3-й особи - Неізвєсний М.В., Гнатченко П.М., довіреність № 24 від 19.01.2010 року; першого відповідача - Капшук О.М., довіреність від 30.03.2010 року; другого відповідача - Осьмак О.В., довіреність від 07.08.2008 року,
розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківагро - 2000", с. Петрівка 3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Неізвесний М.В., смт. Шевченкове
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОККО Капітал", м. Харків (перший відповідач) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Житниця-ВС", м. Харків (другий відповідач) 3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державний реєстратор Шевченківської районної державної адміністрації Харківської області, смт. Шевченкове
про визнання недійсними договорів, -
Товариство з обмеженою відповідальністю “ХАРКІВАГРО-2000”, с. Петрівка, звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “ОККО КАПІТАЛ”, м. Харків та Товариства з обмеженою відповідальністю “ЖИТНИЦЯ-ВС”, м. Харків, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: Державний реєстратор Шевченківської районної державної адміністрації Харківської області Біла Галина Вікторівна, с. м. т. Шевченкове, Неізвєсний Микола Валентинович, с. м. т. Шевченкове, про визнання договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю “ХАРКІВАГРО-2000”, укладеного ТОВ “ХАРКІВАГРО-2000”(код ЄДРПОУ 30762886) та ТОВ “ОККО КАПІТАЛ”(код ЄДРПОУ 33902085) 27.02.2007 року та посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Десятніченко І. В. 27.02.2007 року, недійсним повністю; визнання договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю “ХАРКІВАГРО-2000”, укладеного Неізвєсним Миколою Валентиновичем (ідентифікаційний номер 1753352699) та ТОВ “ОККО КАПІТАЛ”(код ЄДРПОУ 33902085) 27.02.2007 року та посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Десятніченко І. В. 27.02.2007 року, недійсним повністю; визнання недійсними змін до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю “ХАРКІВАГРО-2000”(юридична адреса: 63614, Харківська область, Шевченківський район, село Петрівка, вул. Центральна, буд. 10/1, код ЄДРПОУ 30762886), державну реєстрацію яких проведено згідно з записами в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а саме: від 05.03.2007 року за № 1 473 105 0001 000199, від 17.05.2007 року за № 1 473 105 0005 000199, від 08.08.2008 року за №1 473 105 0008 000199; відновлення юридичного становища Товариства з обмеженою відповідальністю “ХАРКІВАГРО-2000”(юридична адреса: 63614, Харківська область, Шевченківський район, село Петрівка, вул. Центральна, буд. 10/1, код ЄДРПОУ 30762886) станом на 23.06.2006 року, залишивши єдиним діючим в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців реєстраційний запис за № 1 473 120 0000 000199 від 23.06.2006 р.; визнання єдиним засновником (учасником) Товариства з обмеженою відповідальністю “ХАРКІВАГРО-2000”юридична адреса: 63614, Харківська область, Шевченківський район, село Петрівка, вул. Центральна, буд. 10/1, код ЄДРПОУ 30762886) Неізвєсного Миколи Валентиновича 63600, Харківська обл., Шевченківський район, смт. Шевченкове, вул. Леніна, 14, кв. 10, ідентифікаційний номер 1753352699). Позов обґрунтований статтями 16, 89, 117, 147, 203, 215, 233, 638, 656 ЦК України, статтею 88 ГК України, статтями 11, 53 Закону України "Про господарські товариства".
01.04.2010 року першим відповідачем через канцелярію господарського суду Харківської області було надано відзив на позовну заяву, в якому він просить в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі з мотивів, викладених у відзиві. Зокрема, перший відповідач вважає, що відсутні як правові, так і документальні підстави для задоволення позову.
01.04.2010 року другим відповідачем через канцелярію господарського суду Харківської області було надано відзив на позовну заяву, в якому він просить в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі з мотивів, викладених у відзиві. Зокрема, другий відповідач вважає, що відсутні як правові, так і документальні підстави для задоволення позову.
06.04.2010 року до господарського суду від представника третьої особи Неізвєсного М.В. надійшла заява, в якій він просить суд надати можливість ознайомитись з матеріалами справи та зняти з них копії, також просить здійснювати фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів звукозапису.
Заява представника третьої особи була задоволена судом та в судовому засіданні оголошувалась перерва до 11 години 00 хвилин 07.04.2010 року для надання можливості ознайомитись з матеріалами справи та зняти з них копії.
07.04.2010 року до господарського суду від представника третьої особи Неізвєсного М.В. надійшло клопотання, в якому він просить суд зупинити провадження у справі № 63/114-10 до розгляду господарським судом Харківської області справи № 38/60-10, оскільки ці справи на думку третьої особи пов'язані між собою і рішення у справі № 38/60-10 може вплинути на результати розгляду справи № 63/114-10.
Суд, вислухавши представника третьої особи, представників сторін, дослідивши надане клопотання та додані до нього документи, долучає його до матеріалів справи та зазначає, що воно буде вирішено в процесі розгляду справи.
07.04.2010 року до господарського суду від третьої особи Неізвєсного М.В. надійшла заява про відвід судді Погорелової О.В.
07.04.2010 року до господарського суду від представника позивача надійшло клопотання про призначення колегіального розгляду справи.
07.04.2010 року до господарського суду від третьої особи Неізвеєсного М.В. надійшла заява про призначення колегіального розгляду справи.
В судовому засіданні оголошувалась перерва до 16 години 00 хвилин 07.04.2010 року та з 16 години 00 хвилин 07.04.2010 року до 09 години 00 хвилин 08.04.2010 року для вирішення керівництвом суду питання про відвід судді Погорелової О.В. та призначення для розгляду справи колегії суддів.
Ухвалою в.о. голови господарського суду Харківської області від 07.04.2010 року в задоволенні заяви про відвід судді Погорелової О.В. відмовлено, клопотання позивача та третьої особи Неізвєсного М.В. про призначення колегіального розгляду справи задоволені та для розгляду справи призначена колегія суддів у складі: головуючий суддя - Погорелова О.В., судді - Аюпова Р.М. та Доленчук Д.О.
08.04.2010 року від третьої особи Неізвєсного М.В. надійшло клопотання, в якому він просить суд залишити позов без розгляду на підставі п. 2 статті 81 Господарського процесуального кодексу України, оскільки в провадженні господарського суду Харківської області знаходиться справа № 38/60-10 за позовом ФО Неізвєсного М.В. до ТОВ "Харківагро-2000", ТОВ "ОККО Капітал" та ТОВ "Житниця-ВС" про зобов"язання вчинити певні дії. На підтвердження свого клопотання надав копію ухвали господарського суду Харківської області від 01.03.2010 року по справі № 38/60-10.
Представники позивача проти задоволення клопотання заперечують та вважають його не обґрунтованим.
Представник першого відповідача проти задоволення клопотання заперечує та вважає його не обґрунтованим.
Представник другого відповідача проти задоволення клопотання про залишення позову без розгляду заперечує та вважає його не обґрунтованим.
Судова колегія, дослідивши надане клопотання, вислухавши представників сторін, відмовляє в його задоволенні, оскільки третьою особою до суду не надано доказів того, що в провадженні господарського суду знаходиться справа між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.
08.04.2010 року до господарського суду від третьої особи Неізвєсного М.В. надійшло клопотання, в якому він просить суд зобов'язати позивача направити на його адресу копію позовної заяви та доданих до неї документів так як вони третьою особою не були отримані.
Колегія суддів, вислухавши представника позивача та третю особу, вважає за необхідне зазначити, що в матеріалах справи містяться докази направлення позивачем на адресу третьої особи копії позову та доданих до нього документів, проте, знаходить правові підстави для задоволення клопотання третьої особи та зобов'язує позивача надати третій особі копію позовної заяви. Копія позовної заяви була вручена третій особі Неізвєсному М.В. в судовому засіданні 08.04.2010 року.
08.04.2010 року до господарського суду від третьої особи Неізвєсного М.В. надійшло клопотання, в якому він просить суд відмовити у позові на підставі статті 267 ЦК України посилаючись на те, що оспорювані договори були підписані 27 лютого 2007 року, тобто строк оскарження, у відповідно достатті 253, 254 ЦК України, минув 27 лютого 2010 року.
Представники позивача проти задоволення клопотання заперечують та вважають його не обґрунтованим, оскільки воно подано не стороною у справі.
Представник першого відповідача проти задоволення клопотання заперечує та вважає його не обґрунтованим.
Представник другого відповідача проти задоволення клопотання заперечує та вважає його не обґрунтованим.
Судова колегія, дослідивши надане клопотання, вислухавши представників сторін, відмовляє в задоволенні клопотання як такого, що не знайшло як правового, так і документального підтвердження, оскільки відповідно до статті 258 Цивільного кодексу України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що позовна давність у п'ять років застосовується до вимог про визнання недійсним правочину, вчиненого під впливом насильства або обману. Позивач просить суд визнати спірні договори недійсними на підставі того, що вони були укладені на вкрай невигідних для позивача умовах та під впливом тяжких обставин.
В судовому засіданні 08.04.2010 року представник третьої особи Неізвєсного М.В. заявив клопотання про надання можливості ознайомитись з матеріалами справи.
Судова колегія відмовляє в задоволенні клопотання, оскільки 07.04.2010 року представнику третьої особи була надана така можливість, він був ознайомлений з матеріалами справи про що свідчить відмітка на обкладинці справи.
08.04.2010 року до господарського суду від третьої особи Неізвєсного М.В. надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду господарським судом Харківської області справи № 38/60-10.
Представники позивача проти задоволення клопотання заперечують та вважають його не обґрунтованим.
Представник першого відповідача проти задоволення клопотання заперечує та вважає його не обґрунтованим.
Представник другого відповідача проти задоволення клопотання заперечує та вважає його не обґрунтованим.
Судова колегія, дослідивши надане клопотання, вислухавши представників сторін, відмовляє в задоволенні клопотання як такого, що не знайшло як правового, так і документального підтвердження.
В судовому засіданні 08.04.2010 року третьою особою Неізвєсним М.В. було заявлено клопотання, в якому він просить суд витребувати у Державного реєстратора Шевченківської районної державної адміністрації Білої Г.В. для огляду в судовому засіданні матеріали реєстраційної справи стосовно ТОВ "Харківагро-2000".
Представники позивача проти задоволення клопотання заперечують та вважають його не обґрунтованим, оскільки на їх думку реєстраційна справа жодним чином не впливає на спірні правовідносини.
Представник першого відповідача проти задоволення клопотання заперечує та вважає його не обґрунтованим.
Представник другого відповідача проти задоволення клопотання заперечує та вважає його не обґрунтованим.
Судова колегія, долучає надане клопотання до матеріалів справи та відмовляє в його задоволенні, оскільки третьою особою в клопотанні не вказано які саме обставини, можуть підтвердити відповідні документи, а також яке значення для правильного вирішення цієї справи мають відповідні обставини. Тобто третьою особою не обґрунтовано, що витребувані нею докази відносяться до предмету доказування і відповідають принципу допустимості доказів (господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи -ст. 34 ГПК України).
08.04.2010 року до господарського суду від представника позивача надійшов супровідний лист, в якому він просить суд долучити до матеріалів справи оригінал позовної заяви Неізвєсного М.В. до ТОВ "ОККО Капітал" та ТОВ "Житниця-ВС" про визнання недійсними договорів подану до Шевченківського районного суду Харківської області.
Колегія суддів, дослідивши наданий документ, долучає його до матеріалів справи.
В судовому засіданні 08.04.2010 року представник позивача надав суду клопотання, в якому просить суд визнати поважними причини пропуску строку позовної давності.
Колегія суддів, вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи не знаходить правових підстав для його задоволення, виходячи з наступного. Позивач просить суд визнати спірні договори від 27.02.2007 року недійсними на підставі того, що вони були укладені на вкрай невигідних для позивача умовах та під впливом тяжких обставин. Проте, відповідно до статті 258 Цивільного кодексу України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що позовна давність у п'ять років застосовується до вимог про визнання недійсним правочину, вчиненого під впливом насильства або обману.
В судовому засіданні 08.04.2010 року представники позивача підтримують позов в повному обсязі та наполягають на його задоволенні.
В судовому засіданні 08.04.2010 року представник першого відповідача проти позову заперечує в повному обсязі з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву, наданому до господарського суду 01.04.2010 року. Зокрема посилається на те, що відсутні як правові, так і документальні підстави для задоволення позову.
В судовому засіданні 08.04.2010 року представник другого відповідача проти позову заперечує в повному обсязі з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву, наданому до господарського суду 01.04.2010 року. Зокрема посилається на те, що відсутні як правові, так і документальні підстави для задоволення позову.
В судовому засіданні третя особа та представник третьої особи Неізвєсного М.В. проти задоволення позову не заперечують.
Представник третьої особи Державного реєстратора Шевченківської районної державної адміністрації Харківської області в судове засідання не з'явився, витребуваних судом документів не надав, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників позивача, представників першого та другого відповідачів, третю особу та представника третьої особи, судова колегія встановила наступне.
17.02.2000 року Шевченківською районною державною адміністрацією Харківської області було зареєстровано Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківагро-2000" з наданням ідентифікаційного коду юридичної особи 30762886, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (арк. с. 86).
Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України "Про господарські товариства" в редакції Закону України від 05.05.1999 року, чинної на момент створення ТОВ "Харківагро-2000", установчими документами товариства з обмеженою відповідальністю були установчий договір і статут.
Відповідно до установчого договору про створення ТОВ "Харківагро-2000" від 12.02.2000 року учасниками ТОВ "Харківагро-2000" були Неізвєсний М. В., Неізвєсная О. В. та Момот В. І. Також, згідно п. 1.2.1 Статуту ТОВ "Харківагро-2000", зареєстрованого Харківською районною державною адміністрацією 15.02.2000 року, засновниками ТОВ "Харківагро-2000" були Неізвєсний М. В., Неізвєсная О. В. та Момот В. І.
Розмір внесків та часток учасників ТОВ "Харківагро-2000" в статутному фонді товариства, що повинні бути внесені учасниками, визначався статтею 8 установчого договору про створення ТОВ "Харківагро-2000" від 12.02.2000 року (арк. с. 39).
В подальшому склад учасників ТОВ "Харківагро-2000" змінювався, що підтверджується додатковою угодою № 1 від 27.04.2000 року до установчого договору про створення ТОВ "Харківагро-2000" від 12.02.2000 року, додатковою угодою № 3 від 11.01.2002 року до установчого договору про створення ТОВ "Харківагро-2000" від 12.02.2000 року.
Згідно статті 8 установчого договору про створення ТОВ "Харківагро-2000" від 12.02.2000 року (в редакції додаткової угоди № 3 від 11.01.2002 року) станом на 11.01.2002 року учасниками ТОВ "Харківагро-2000" були Неізвєсний М. В. та Куденко О. В. При цьому Неізвєсний М. В. вносить 113050,00 грн., що складає 95% голосів при вирішенні питання діяльності товариства, а Куденко О. В. вносить 5950,00 грн., що складає 5% голосів при вирішенні питання діяльності товариства.
Отже, станом на 11.01.2002 року Неізвєсний М. В. був власником частки в статутному фонді ТОВ "Харківагро-2000", що складало 95% статутного фонду товариства, а Куденко О. В. була власником частки в статутному фонді ТОВ "Харківагро-2000", що складало 5% статутного фонду товариства.
26.12.2003 року додатковою угодою № 4 від 26.12.2003 року до установчого договору про створення ТОВ "Харківагро-2000" від 12.02.2000 року, статтю 8 установчого договору про створення ТОВ "Харківагро-2000" від 12.02.2000 року було викладено в новій редакції, за якою Неізвєсний М. В. вносить до статутного фонду ТОВ "Харківагро-2000" 113050,00 грн., що складає 95% голосів при вирішенні діяльності товариства, а частка Куденко О. В. у розмірі 5950,00 грн., що складає 5% голосів при вирішенні діяльності товариства, залишається у власності ТОВ "Харківагро-2000" з підстав добровільного виходу Куденко О. В. зі складу учасників ТОВ "Харківагро-2000" (арк. с.44).
Отже, станом на 26.12.2003 року Неізвєсний М. В. був власником частки в статутному фонді ТОВ "Харківагро-2000", що складало 95% статутного фонду товариства, а ТОВ "Харківагро-2000" було власником частки в статутному фонді ТОВ "Харківагро-2000", що складало 5% статутного фонду товариства.
27.02.2007 року між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківагро-2000" (код ЄДРПОУ 30762886), та першим відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю “ОККО КАПІТАЛ”(код ЄДРПОУ 33902085) було укладено договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю "Харківагро-2000". Також 27.02.2007 року цей договір було посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Десятніченко І. В., що підтверджується договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю “ХАРКІВАГРО-2000”(арк. с.42).
Згідно п. 1.1 договору ТОВ “ХАРКІВАГРО-2000”передало, а ТОВ “ОККО КАПІТАЛ” прийняло у власність 100% частки, що належала ТОВ “ХАРКІВАГРО-2000”, в статутному капіталі ТОВ “ХАРКІВАГРО-2000”(код ЄДРПОУ: 30762886), номінальною вартістю 5950,00 гривень, що складає 5% від загальної величини статутного капіталу ТОВ “ХАРКІВАГРО-2000”, за грошову компенсацію на умовах, визначених у цьому договорі.
Пунктом 2.1 договору ТОВ “ХАРКІВАГРО-2000” і ТОВ “ОККО КАПІТАЛ” визначили вартість частки у статутному капіталі ТОВ “ХАРКІВАГРО-2000”, що продається, в розмірі її номінальної вартості, що складає 5950,00 гривень.
Пунктом 2.2 договору сторони договору - ТОВ “ХАРКІВАГРО-2000” і ТОВ “ОККО КАПІТАЛ” - встановили наступний порядок оплати: ТОВ “ОККО КАПІТАЛ” здійснює оплату за відчужувану частку в статутному капіталі протягом 10 банківських днів з моменту підписання договору шляхом перерахування коштів на поточний рахунок № 260050149172 ТОВ “ХАРКІВАГРО-2000”у банку “Грант” м. Харків, код банку 351607. Розрахунки за відчужувану частку в статутному капіталі здійснюються в національній валюті Україні - гривні.
27.02.2007 року ТОВ “ОККО КАПІТАЛ” умови договору виконані повністю та здійснено сплату в сумі та в порядку згідно п. п. 2.1, 2.2 договору, що підтверджується платіжним дорученням № 100 від 27.02.2007 р. із відміткою банку про сплату (арк. с. 59) .
Також 27.02.2007 року між третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - Неізвєсним Миколою Валентиновичем, та першим відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю “ОККО КАПІТАЛ”(код ЄДРПОУ: 33902085) було укладено договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю “ХАРКІВАГРО-2000”. 27.02.2007 року цей договір було посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Десятніченко І. В., що підтверджується договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю “ХАРКІВАГРО-2000”(арк. с.43).
Згідно п. 1.1 договору Неізвєсний Микола Валентинович передав, а ТОВ “ОККО КАПІТАЛ” прийняло у власність 100% частки, що належала Неізвєсному Миколі Валентиновичу, в статутному капіталі ТОВ “ХАРКІВАГРО-2000”(код ЄДРПОУ: 30762886), номінальною вартістю 113050,00 гривень, що складає 95% від загальної величини статутного капіталу ТОВ “ХАРКІВАГРО-2000”, за грошову компенсацію на умовах, визначених у цьому договорі.
У пункті 2.1 договору Неізвєсний Микола Валентинович і ТОВ “ОККО КАПІТАЛ” визначили вартість частки у статутному капіталі ТОВ “ХАРКІВАГРО-2000”, що продається, в розмірі її номінальної вартості, що складає 113050,00 гривень.
Пунктом 2.2 договору сторони договору - Неізвєсний Микола Валентинович і ТОВ “ОККО КАПІТАЛ” встановили наступний порядок оплати: ТОВ “ОККО КАПІТАЛ” здійснює оплату за відчужувану частку в статутному капіталі протягом 2 банківських днів з моменту підписання договору шляхом перерахування коштів на поточний рахунок № 26200024648 ТОВ “Харківагро-2000”у банку “Грант”м. Харків, код банку 351607. Розрахунки за відчужувану частку в статутному капіталі здійснюються в національній валюті Україні - гривні.
27.02.2007 року ТОВ “ОККО КАПІТАЛ” умови договору виконані повністю та здійснено сплату в сумі та в порядку згідно п. п. 2.1, 2.2 договору, що підтверджується платіжним дорученням № 101 від 27.02.2007 р. із відміткою банку про сплату (арк. с. 58).
Твердження позивача про наявність у власності Неізвєсного М. В. 100% частки в статутному фонді ТОВ “ХАРКІВАГРО-2000”, невизначеність за таких обставин сторонами під час укладення спірних договорів предмету договорів та, як наслідок, недійсність цих договорів, судом відхиляються згідно наступного.
Позивачем в підтвердження права власності у Неізвєсного М. В. на 100% частки у статутному капіталі ТОВ “ХАРКІВАГРО-2000”надані протоколи зборів учасників ТОВ “ХАРКІВАГРО-2000”від 10.03.2004 року, від 22.06.2006 року та витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 23.02.2007 року № 480/1240, за яким в строчці засновники юридичної особи зазначено Неізвєсного М. В.
Частиною 1 ст. 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Згідно абзацу третього п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року № 13 “Про практику розгляду судами корпоративних спорів” протокол є документом, який фіксує факт прийняття рішення загальними зборами.
Відповідно до п. 5.1 “Положення про порядок надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”, затвердженого наказом Держкомітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 20.10.2005 р. № 97, витяг - це документ, що містить відомості про юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців за критерієм пошуку, зазначеним у запиті.
Ч. 1 ст. 33 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Ч. 2 ст. 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Отже, протоколи зборів учасників ТОВ “ХАРКІВАГРО-2000”від 10.03.2004 року, від 22.06.2006 року не є підставами набуття у Неізвєсного М. В. права власності на 100% частки у статутному капіталі ТОВ “ХАРКІВАГРО-2000”і не є доказами набуття цього права.
Щодо витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 23.02.2007 року № 480/1240, то витяг також не є підставою набуття у Неізвєсного М. В. права власності на 100% частки у статутному капіталі ТОВ “ХАРКІВАГРО-2000”і не є доказом набуття або підтвердження цього права.
Крім того, ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди невизначеність сторонами.
Тобто, наслідком під час укладення договору недосягнення згоди сторін з істотних умов договору є не недійсність такого договору, а його не укладення.
Так, відповідно п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено. Щодо посилань позивача на порушення під час укладення договорів ч. 2 ст. 656 ЦК України, які мають наслідком недійсність спірних договорів, то ці твердження також не приймаються судом згідно наступного.
Ч. 2 ст. 656 ЦК України встановлює загальні положення щодо предмету договору купівлі-продажу, за якою предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав. Згідно ст. 190 ЦК України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Майнові права є не споживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.
Відповідно до ч. 1 ст. 179 ЦК України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки.
Отже, частка у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю не є майновими правами і майном в розумінні ЦК України.
Спеціальними нормами, що встановлюють підстави, порядок та специфіку переходу частки (частини частки) учасника у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю до іншої особи є ст. 147 ЦК України та ст. 53 Закону України “Про господарські товариства”. Будь-яких порушень вимог ст. 147 ЦК України та ст. 53 Закону України “Про господарські товариства” під час укладення договорів купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю “ХАРКІВАГРО-2000”від 27.02.2007 року позивачем не доведено, а судом не встановлено.
Твердження позивача про відсутність можливості продажу частки в статутному фонді ТОВ “ХАРКІВАГРО-2000” з підстав її відсутності та невизначеності в Статуті ТОВ “ХАРКІВАГРО-2000” і, за таких обставин, недійсність спірних договорів судом відхиляються з огляду на таке. Станом на дату державної реєстрації ТОВ “ХАРКІВАГРО-2000” поняття і види господарських товариств, правила їх створення, діяльності, а також права і обов'язки їх учасників визначалися виключно Законом України “Про господарські товариства”.
Ст. ст. 16, 52 Закону України “Про господарські товариства” передбачали створення у товаристві з обмеженою відповідальністю саме статутного фонду. З 01.01.2004 року набрали чинності ЦК України та ГК України, які також визначили поняття і види господарських товариств, загальні правила їх створення, а також права і обов'язки їх учасників та засновників.
Ст. 113 ЦК України встановлено, що господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками. Господарські товариства можуть бути створені у формі повного товариства, командитного товариства, товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерного товариства.
Згідно ч. 1 ст. 140 ЦК України товариством з обмеженою відповідальністю є засноване одним або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких встановлюється статутом. Відповідно до ч. 3 ст. 80 ГК України товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний фонд, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов'язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів.
Також Законом України “Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Цивільного кодексу України” від 27.04.2007 року до ст. ст. 16, 52 Закону України “Про господарські товариства” було внесено зміни, згідно яких поняття “статутний фонд” було замінено на поняття “статутний (складений) капітал”.
Отже, поняття “статутний фонд” і “статутний (складений) капітал” товариства з обмеженою відповідальністю є синонімами.
Ч. 2 ст. 53 Закону України “Про господарські товариства” встановлено, що відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства.
Згідно абзацу першого ч. 2 ст. 147 ЦК України відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства.
Іншого Статутом ТОВ “ХАРКІВАГРО-2000”в редакції, чинній на 27.02.2007 року, встановлено не було, а, отже, порушень ч. 2 ст. 53 Закону України “Про господарські товариства”, ч. 2 ст. 147 ЦК України під час укладення договорів купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю “ХАРКІВАГРО-2000”від 27.02.2007 року не було.
Твердження позивача про недійсність спірних договорів з підстав відмови ТОВ “ОККО КАПІТАЛ” в продажі корпоративних (майнових) прав на ТОВ “ХАРКІВАГРО-2000”, про що свідчить протокол зборів учасників ТОВ “ХАРКІВАГРО-2000”від 27.02.2007 року, судом не приймаються з огляду на таке.
Згідно абзацу третього п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року № 13 “Про практику розгляду судами корпоративних спорів” протокол є документом, який фіксує факт прийняття рішення загальними зборами.
Ч. 3 ст. 237 ЦК України встановлено, що представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Ст. 244 ЦК України встановлено, що представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Представництво за довіреністю може ґрунтуватися на акті органу юридичної особи. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.
Згідно ч. 1 ст. 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.
Відповідно до ч. 1 ст. 1007 ЦК України довіритель зобов'язаний видати повіреному довіреність на вчинення юридичних дій, передбачених договором доручення.
Пунктом 2.1 “Положення про Єдиний реєстр довіреностей”, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28.12.2006 року № 111/5 встановлено, що обов'язковій реєстрації у Єдиному реєстрі підлягають довіреності (у тому числі їх дублікати), посвідчені в нотаріальному порядку, та довіреності на право розпорядження майном, посвідчені посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів, а також відомості про припинення їх дії.
В протоколі зборів учасників ТОВ “ХАРКІВАГРО-2000”від 27.02.2007 року зазначено, що на зборах учасників ТОВ “ХАРКІВАГРО-2000” 27.02.2007 року були присутні як представник Неізвєсного М. В., який володіє 100% статутного фонду ТОВ “ХАРКІВАГРО-2000”Неізвєсна Н. М., яка діє за договором доручення від 26 січня 2004 року, помічник генерального директора Неізвєсна О. В., генеральний директор ТОВ “ХАРКІВАГРО-2000”Неізвєсний М. В. (арк. с.48).
Довіреності, наданої Неізвєсним М. В. Неізвєсній Н. М. щодо голосування від його імені на зборах учасників ТОВ “ХАРКІВАГРО-2000”27.02.2007 року, зареєстрованої в Єдиному реєстрі довіреностей, позивачем не надано. Крім того, як підтверджується протоколом зборів учасників ТОВ “ХАРКІВАГРО-2000”від 27.02.2007 року, Неізвєсний М. В. особисто був присутній на загальних зборах учасників ТОВ “ХАРКІВАГРО-2000”27.02.2007 року, отже, мав можливість особисто прийняти рішення щодо товариства без доручення права приймати рішення третій особі.
Першим відповідачем надано протокол № 1 загальних зборів учасників ТОВ “ХАРКІВАГРО-2000”від 27.02.2007 року, за яким на загальних зборах учасників ТОВ “ХАРКІВАГРО-2000”, що відбулися 27.02.2007 року, були присутні два учасника ТОВ “ХАРКІВАГРО-2000”, а саме: Неізвєсний М. В., якому належало 113050,00 грн., що складає 95% статутного (складеного) капіталу ТОВ “ХАРКІВАГРО-2000”, та ТОВ “ХАРКІВАГРО-2000”в особі генерального директора Неізвєсного М. В., що діє на підставі Статуту, якому належало 5950,00 грн., що складає 5% статутного (складеного) капіталу ТОВ “ХАРКІВАГРО-2000”(арк. с.56).
Згідно протоколу № 1 загальних зборів учасників ТОВ “ХАРКІВАГРО-2000”від 27.02.2007 року учасниками ТОВ “ХАРКІВАГРО-2000”було прийнято рішення про продаж ТОВ “ОККО КАПІТАЛ” часток, що належать Неізвєсному М. В. і ТОВ “ХАРКІВАГРО-2000”ТОВ “ОККО КАПІТАЛ”, про розподілення частки учасників ТОВ “ХАРКІВАГРО-2000”у спосіб, за яким ТОВ “ОККО КАПІТАЛ” належить 119000,00 грн., що складає 100% статутного (складеного) капіталу ТОВ “ХАРКІВАГРО-2000”, про скасування посади генерального директора ТОВ “ХАРКІВАГРО-2000”, введення посади директора ТОВ “ХАРКІВАГРО-2000”, призначенням на посаду директора ТОВ “ХАРКІВАГРО-2000”Неізвєсного М. В., викладенням статуту ТОВ “ХАРКІВАГРО-2000”в новій редакції та дорученням Неізвєсному М. В. зареєструвати зазначені зміни у встановленому законодавством порядку.
Ч. 1 ст. 33 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Ч. 2 ст. 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Отже, протокол зборів учасників ТОВ “ХАРКІВАГРО-2000”від 27.02.2007 року, наданий позивачем, не є документом, що фіксує факт прийняття рішення загальними зборами, та не є доказом в підтвердження прийняття рішення учасниками ТОВ “ХАРКІВАГРО-2000”на загальних зборах учасників, що відбулися 27.02.2007 року.
Документом, що фіксує факт прийняття рішення загальними зборами, та доказом в підтвердження прийняття рішення учасниками ТОВ “ХАРКІВАГРО-2000”на загальних зборах учасників, що відбулися 27.02.2007 року, є протокол № 1 загальних зборів учасників ТОВ “ХАРКІВАГРО-2000”від 27.02.2007 року, наданий першим відповідачем.
Твердження позивача про продаж частки у статутному фонді ТОВ “ХАРКІВАГРО-2000”Неізвєсним М. В. на вкрай невигідних для позивача умовах та під впливом тяжких обставин, та недійсністю у зв'язку з цим спірних договорів, що підтверджується протоколом зборів учасників ТОВ “ХАРКІВАГРО-2000”від 23.01.2007 року, судом відхиляються з огляду на таке.
Згідно протоколу зборів учасників ТОВ “ХАРКІВАГРО-2000”від 23.01.2007 року порядок денний зборів учасників ТОВ “ХАРКІВАГРО-2000”містив питання щодо затвердження річного звіту ТОВ “ХАРКІВАГРО-2000”за 2006 виробничий рік. Вирішення інших питань на ці збори учасниками ТОВ “ХАРКІВАГРО-2000”згідно цього протоколу не виносилися. До того ж, в протоколі зборів учасників ТОВ “ХАРКІВАГРО-2000”від 23.01.2007 року зазначено, що на зборах учасників ТОВ “ХАРКІВАГРО-2000”23.01.2007 року були присутні, зокрема, як представник Неізвєсного М. В., який володіє 100% статутного фонду ТОВ “ХАРКІВАГРО-2000”, Неізвєсна Н. М., яка діє на підставі посвідчення від 26.12.2003 року та генеральний директор ТОВ “ХАРКІВАГРО-2000” Неізвєсний М. В. (арк. с.47).
Ч. 3 ст. 237 ЦК України встановлено, що представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Довіреності, наданої Неізвєсним М. В. Неізвєсній Н. М. щодо голосування від його імені на зборах учасників ТОВ “ХАРКІВАГРО-2000”23.01.2007 року, зареєстрованої в Єдиному реєстрі довіреностей, позивачем не надано. Крім того, як підтверджується протоколом зборів учасників ТОВ “ХАРКІВАГРО-2000”від 23.01.2007 року, Неізвєсний М. В. особисто був присутній на загальних зборах учасників ТОВ “ХАРКІВАГРО-2000”23.01.2007 року, отже, мав можливість особисто прийняти рішення щодо товариства без доручення права приймати рішення третій особі.
Згідно абзацу третього п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року № 13 “Про практику розгляду судами корпоративних спорів” протокол є документом, який фіксує факт прийняття рішення загальними зборами.
Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі статті 233 ЦК, якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася. Тяжкими обставинами можуть бути тяжка хвороба особи, членів її сім'ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин. Особа (фізична чи юридична) має вчиняти такий правочин добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки. Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.
Ч. 1 ст. 33 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Ч. 2 ст. 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Отже, протокол зборів учасників ТОВ “ХАРКІВАГРО-2000”від 23.01.2007 року не є документом, що фіксує факт затвердження річного звіту ТОВ “ХАРКІВАГРО-2000”за 2006 виробничий рік учасниками ТОВ “ХАРКІВАГРО-2000” та не є доказом в підтвердження укладення спірних договорів на вкрай невигідних для позивача умовах та під впливом тяжких обставин.
Наявність інших тяжких обставин і невигідних умов, якими м б скористалось ТОВ “ОККО КАПІТАЛ” для укладення спірних договорів, судом не встановлено.
Ч. 1 ст. 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Будь-якого недодержання вимог ст. 203 ЦК України під час укладення договорів купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю “ХАРКІВАГРО-2000”від 27.02.2007 року позивачем не доведено, а судом не встановлено.
Ч. 2 ст. 6 Конституції України встановлено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Ч. 1 ст. 1 Закону України “Про судоустрій України” встановлено, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи судової влади здійснюють свої повноваження виключно на підставах, у межах та порядку, передбачених Конституцією України та законами.
За таких обставин в позовних вимогах про визнання недійсними договорів купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю “ХАРКІВАГРО-2000”, укладених 27.02.2007 року ТОВ “ХАРКІВАГРО-2000”(код ЄДРПОУ: 30762886) і ТОВ “ОККО КАПІТАЛ”(код ЄДРПОУ: 33902085) та Неізвєсним Миколою Валентиновичем (станом на 27.02.2007 року мешкав в Харківській області, Харківському районі, селі Циркуни, вул. Калініна, 32 “а”, ідентифікаційний номер 1753352699) і ТОВ “ОККО КАПІТАЛ”(код ЄДРПОУ: 33902085) слід відмовити в повному обсязі.
Також позивач просить суд визнати недійсними зміни до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю “ХАРКІВАГРО-2000”(юридична адреса: 63614, Харківська область, Шевченківський район, село Петрівка, вул. Центральна, буд. 10/1, код ЄДРПОУ 30762886), державну реєстрацію яких проведено згідно з записами в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а саме: від 05.03.2007 року за №1 473 105 0001 000199, від 17.05.2007 року за № 1 473 105 0005 000199, від 08.08.2008 року за № 1 473 105 0008 000199, так як укладені 27.02.2007 року договори купівлі-продажу є недійсними, а, отже, ТОВ “ЖИТНИЦЯ-ВС” володіє часткою в статутному фонді ТОВ “ХАРКІВАГРО-2000”незаконно.
Судом встановлено, що 16.05.2007 року між ТОВ “ОККО КАПІТАЛ” та ТОВ “ЖИТНИЦЯ-ВС” було укладено договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ “ХАРКІВАГРО-2000”(арк. с. 80).
Згідно п. 1.1 договору ТОВ “ОККО КАПІТАЛ” передало, а ТОВ “ЖИТНИЦЯ-ВС” прийняло у власність 100% своєї частки в статутному капіталі ТОВ “ХАРКІВАГРО-2000”номінальною вартістю 119000,00 грн., що складає 100% статутного капіталу ТОВ “ХАРКІВАГРО-2000”, за грошову компенсацію на умовах визначених у даному договорі. П. 2.1 договору ТОВ “ОККО КАПІТАЛ” та ТОВ “ЖИТНИЦЯ-ВС” визначили, що частка в статутному капіталі ТОВ “ХАРКІВАГРО-2000”продається за ціною 128000,00 грн. без ПДВ.
08.08.2008 року державним реєстратором Шевченківської районної державної адміністрації Харківської області Білою Г. В. було зареєстровано статут ТОВ “ХАРКІВАГРО-2000”в новій редакції (номер запису 1 473 105 0008 000199) (арк. с. 27-38).
Згідно п. 1.2 Статуту ТОВ “ХАРКІВАГРО-2000”в новій редакції, зареєстрованого 08.08.2008 року державним реєстратором Шевченківської районної державної адміністрації Харківської області Білою Г. В., єдиним учасником ТОВ “ХАРКІВАГРО-2000”є ТОВ “ЖИТНИЦЯ-ВС”.
П. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України встановлено, що відповідно до вимог статей 88, 143, 154 ЦК, статей 57, 82 ГК, статей 4, 37, 51, 65, 67, 76 Закону про господарські товариства, статей 27, 30 Закону про державну реєстрацію суди вправі визнати недійсними установчі документи товариства за одночасної наявності таких умов: на момент розгляду справи установчі документи не відповідають вимогам законодавства; порушення, допущені при прийнятті та затвердженні установчих документів, не можуть бути усунені; відповідні положення установчих документів порушують права чи охоронювані законом інтереси позивача. Положення установчих документів господарських товариств, які не відповідають вимогам законодавства, не застосовуються.
Ч. 1 ст. 33 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивачем не доведено, а судом не встановлено, що на момент розгляду справи зміни до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю “ХАРКІВАГРО-2000”, державну реєстрацію яких проведено згідно з записами в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а саме: від 05.03.2007 року за №1 473 105 0001 000199, від 17.05.2007 року за №1 473 105 0005 000199, від 08.08.2008 року за № 1 473 105 0008 000199 не відповідають вимогам законодавства, а положеннями змінених установчих документів ТОВ “ХАРКІВАГРО-2000”порушені права чи охоронювані законом інтереси позивача.
За таких обставин в позовних вимогах про визнання недійсними змін до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю “ХАРКІВАГРО-2000”(юридична адреса: 63614, Харківська область, Шевченківський район, село Петрівка, вул. Центральна, буд. 10/1, код ЄДРПОУ 30762886), державну реєстрацію яких проведено згідно з записами в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а саме: від 05.03.2007 року за №1 473 105 0001 000199, від 17.05.2007 року за № 1 473 105 0005 000199, від 08.08.2008 року за № 1 473 105 0008 000199, слід відмовити в повному обсязі.
Позивач просить суд відновити юридичне становище Товариства з обмеженою відповідальністю “ХАРКІВАГРО-2000”(юридична адреса: 63614, Харківська область, Шевченківський район, село Петрівка, вул. Центральна, буд. 10/1, код ЄДРПОУ 30762886) станом на 23.06.2006 року, залишивши єдиним діючим в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців реєстраційний запис за № 1 473 120 0000 000199 від 23.06.2006 року так як укладені 27.02.2007 року договори купівлі-продажу є недійсними та згідно ст. 16 ЦК України.
Ч. 2 ст. 6 Конституції України встановлено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Ч. 1 ст. 1 Закону України “Про судоустрій України” встановлено, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи судової влади здійснюють свої повноваження виключно на підставах, у межах та порядку, передбачених Конституцією України та законами. Спеціальним законом України, що регулює відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб - підприємців, є Закон України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”. Відновлення юридичного становища юридичної особи шляхом залишення єдиним діючим в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців реєстраційним записом в судовому порядку Законом України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” не передбачено.
За таких обставин в позовних вимогах про відновлення юридичного становища Товариства з обмеженою відповідальністю “ХАРКІВАГРО-2000” (юридична адреса: 63614, Харківська область, Шевченківський район, село Петрівка, вул. Центральна, буд. 10/1, код ЄДРПОУ 30762886) станом на 23.06.2006 року, залишивши єдиним діючим в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців реєстраційний запис за № 1 473 120 0000 000199 від 23.06.2006 року слід відмовити в повному обсязі.
Також позивач просить суд визнати єдиним засновником (учасником) Товариства з обмеженою відповідальністю “ХАРКІВАГРО-2000” юридична адреса: (63614, Харківська область, Шевченківський район, село Петрівка, вул. Центральна, буд. 10/1, код ЄДРПОУ 30762886) - Неізвєсного Миколу Валентиновича (63600, Харківська обл., Шевченківський район, смт. Шевченкове, вул. Леніна, 14, кв. 10, ідентифікаційний номер 1753352699) з підстав того, що укладені 27.02.2007 року договори купівлі-продажу є недійсними.
Ч. 1 ст. 216 ЦК України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
П. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” визначено, що реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину. Норма частини першої статті 216 ЦК не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК.
Ч. 1 ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Позивачем не доведено, а судом не встановлено, що ТОВ “ОККО КАПІТАЛ” не мало право продавати ТОВ “ЖИТНИЦЯ-ВС” частку в статутному капіталі ТОВ “ХАРКІВАГРО-2000”.
Також судом встановлено, що Неізвєсний М. В. ніколи не був власником частки в статутному капіталі ТОВ “ХАРКІВАГРО-2000”номінальною вартістю 119000,00 грн., що складає 100% статутного капіталу ТОВ “ХАРКІВАГРО-2000”.
За таких обставин в позовних вимогах про визнання єдиним засновником (учасником) Товариства з обмеженою відповідальністю “ХАРКІВАГРО-2000”юридична адреса: 63614, Харківська область, Шевченківський район, село Петрівка, вул. Центральна, буд. 10/1, код ЄДРПОУ 30762886) Неізвєсного Миколу Валентиновича 63600, Харківська обл., Шевченківський район, смт. Шевченкове, вул. Леніна, 14, кв. 10, ідентифікаційний номер 1753352699) слід відмовити в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується статтею 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -
В задоволенні клопотання третьої особи про зупинення провадження у справі до розгляду господарським судом Харківської області справи № 38/60-10 - відмовити.
В задоволенні клопотання третьої особи про залишення позову без розгляду - відмовити.
В задоволенні клопотання третьої особи про відмову в позові в зв'язку зі спливом строку позовної давності - відмовити.
В задоволенні клопотання третьої особи про витребування реєстраційної справи - відмовити.
В задоволенні клопотання позивача про визнання причин пропуску строку позовної давності поважними - відмовити.
В задоволенні позову відмовити повністю.
Головуючий суддя Погорелова О.В.
суддя Аюпова Р.М.
суддя Доленчук Д. О.
повний текст рішення виготовлений та підписаний 12 квітня 2010 року