27.04.10 Справа № 19/31-10.
Господарський суд Сумської області у складі судді Спиридонової Н.О.
при секретарі Щербак С.В.
за участю представників сторін:
позивача - Пилипенко О.В. (довіреність №1980 від 01.01.2010р.)
відповідача - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні господарського суду Сумської області матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» (м.Суми, вул. 2- га Залізнична, 10, ід. код 33698892)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестор - 96» (м.Суми, вул.Леваневського, 28, ід. код 23635787)
про стягнення 31412, 47 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію,
У березні 2010 року позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 31412, 47 грн. заборгованості в тому числі: 27846 грн. основної заборгованості за спожиту теплову енергію, 2264, 82 грн. пені, 303, 85 грн. - 3% річних, 997, 80 грн. інфляційних збитків, а також просить суд стягнути з відповідача 314, 12 грн. витрат по сплаті державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу. (а.с. 2-3).
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав повністю.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки належним чином суд не повідомив. Відзиву на позовну заяву не надав. Правами наданими статтею 22 Господарського процесуального кодексу України не скористався.
Відповідач про час, день та місце розгляду справи був повідомлений належним чином про що свідчить повідомлення про отримання поштового відправлення. (а.с.52).
У відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутністю представника відповідача та за наявними в справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи позовної заяви, вислухавши представника позивача, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем було укладено договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води №598-Т від 01.10.2006р. (а.с.7-9).
Відповідно до абз.1 п.9 додатку №2 до договору №598-Т від 01.10.2006р. для підтвердження кількості фактично спожитих послуг, щомісячно до шостого числа сторони складають та підписують акт прийому - передачі послуг (а.с.11).
Згідно абз.2 п.9, п.10 додатку №2 до договору №598-Т від 01.10.2006р. якщо споживач протягом двох днів з дня отримання від виконавця акту прийому - передачі послуг не підпише зі свого боку вищевказаний акт та не надасть вмотивовану відмову щодо причин його не підписання, вважається, що акт прийому - передачі послуг є підписаним без заперечень, а послуги вважаються наданими в обсязі, вказаному в акті. (а.с.11).
На виконання умов зазначеного договору позивач (виконавець) надав відповідачу (споживач) послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води в період з жовтня 2007р. по лютий 2010р., що підтверджується актами прийому - передачі та відповідними рахунками (а.с.14-51).
Акти прийому - передачі, що не підписані відповідачем (а.с. 33-36, 38, 42, 46, 49-51) суд, в силу пунктів 9-10 додатку №2 до договору №598-Т від 01.10.2006р. вважає підписаними без заперечень, а послуги наданими в обсязі, вказаному в актах.
Відповідно до п. 3.2 вказаного договору розрахунковим періодом є календарний місяць.
Відповідно до п 3.3. договору відповідач до 15 числа розрахункового місяця повинен був сплачувати вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період.
Згідно п.3.5 договору остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію здійснюється до 10 числа місяця наступного за розрахунковим, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.
Згідно відомості звірки взаєморозрахунків за період з 01.10.2007р. по 26.03.2010р. заборгованість за надані послуги відповідача перед позивачем складає 27846 грн. (а.с.12).
Відповідач належним чином своїх зобов'язань щодо оплати наданих послуг згідно встановлених договором тарифів не виконав.
Згідно ч.1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за спожиту теплову енергію в сумі 27846 грн. підлягають задоволенню.
У відповідності до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 231 Господарського кодексу України Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:
- за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);
- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. Законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов'язань, зазначених у частині другій цієї статті. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов'язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Розмір штрафних санкцій, що застосовуються у внутрішньогосподарських відносинах за порушення зобов'язань, визначається відповідним суб'єктом господарювання - господарською організацією.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи вищевикладене та те, що судом задовольняються позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основної суми боргу за договором про надання послуг №598-Т від 01.10.2006р., суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 2264, 82 грн. пені, 303, 85 грн. - 3% річних, 997, 80 грн. інфляційних збитків - підлягають задоволенню.
Згідно частини 6 статті 84 Господарського процесуального кодексу України в резолютивній частині рішення вказується про розподіл господарських витрат між сторонами.
Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначено господарським судом, витрат пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з п. 2 частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язаних з розглядом справи, покладаються:
- при задоволенні позову - на відповідача;
- при відмові в позові - на позивача;
- при частковому задоволенні позову - на обидві сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, стягнути з відповідача на користь позивача 314, 12 грн. витрат по сплаті державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
Керуючись статтями 1, 2, 4, 4-2, 4-3, 4-4, 4-5, 4-6, 4-7, 12, 13, 15, 22, 32, 33, 34, 44, 49, 69, статтями 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, статтями 525, 526, 625, 901, 903 Цивільного кодексу України, статтями 230, 231 Господарського кодексу України, суд -
Позов задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестор - 96» (м.Суми, вул.Леваневського, 28, ід. код 23635787) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» (м.Суми, вул. 2- га Залізнична, 10, ід. код 33698892) 31412, 47 грн. заборгованості в тому числі: 27846 грн. основної заборгованості за спожиту теплову енергію за договором про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води №598-Т від 01.10.2006р., 2264, 82 грн. пені, 303, 85 грн. - 3% річних, 997, 80 грн. інфляційних збитків; а також 314, 12 грн. витрат по сплаті державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня його прийняття.
Повний текст рішення підписаний та проголошений у судовому засіданні 27.04.2010р.
Суддя Н О.Спиридонова
Суддя